Подія року · “Якщо уявити, що кожне прізвище учасників – виноградинка, і викласти їх відповідно, – то утвориться гроно”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Десятий український фестиваль у Рієці (Хорватія) 18-21 червня 2026 р.
Слово Просвіти, №25 за 2026 рік
Квіти “Поетові і Птаху”
18 червня в Ловрані (Хорватія) відбулася знакова культурна подія – відкрився Десятий український фестиваль музики, пісні, танцю і художнього мистецтва. Його відкриття було наповнене святом серця, музикою слова, відчуттям єднання українства в усьому світі і вдячністю за те, що ми присутні на цій феєрії свята. Тут, у святому місці, пов’язаному з постаттю великого Івана Франка. Тут, на берегах прекрасної Адріатики, у дружній нам Хорватії, серед товариства друзів, які скрізь і завжди чуються українцями. Натхненниця й засновниця Фестивалю – примадонна Київської оперети і Рієкської опери, народна артистка України, очільниця Українського культурно-просвітницького Товариства “Дніпро”-Рієка Ольга Камінська. Саме УКПТ вже вдесяте організовує Фестиваль, наповнюючи його важливими сенсами і цінностями мистецтва, дружби і добра. У мальовничому Ловрані біля пам’ятного знака “Поет і Птах”, присвяченому Іванові Франку, церемонія відкриття пролунала піднесеним акордом. Цьогорічний Фестиваль відбувається під знаком двох ювілеїв – 155-річчя від дня народження Лесі Українки і 170-х роковин від дня народження Івана Франка. Урочистості відкрила Ольга Камінська. Далі ведучий, голова журі Міжнародного поетично-прозового ревю “Франкові зорі”, що проходить у рамках Фестивалю, письменник Олександр Балабко надав слово директорові Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богданові Тихолозу, який із фотокамерою зустрічав учасників урочистої ходи біля пам’ятного знака, автором ідеї якого він є: “Вшанування пам’яті Івана Франка у Ловрані через живе українське слово – це справжня культурна місія. Низький уклін Українському культурно-просвітницькому товариству “Дніпро”-Рієка та Ользі Камінській за цю неймовірну працю. Символічно, що Фестиваль відкривається саме біля знака “Поеті Птах” скульпторів Володимира і
Василя Одрехівських, адже українська пісня завжди мала крила. Нехай фестивальні дні будуть наповнені натхненням, оплесками та теплом”. Далі виступали члени журі Фестивалю: голова Національної всеукраїнської музичної спілки Петро Андрійчук, голова секретаріату товариства “Україна-світ” Алла Кендзера, поетеса, журналістка, художниця Валентина Давиденко, публіцистка і письменниця, представниця одного з інформаційних спонсорів Фестивалю тижневика “Слово Просвіти” Галина Дацюк. “Я надзвичайно зворушена відкриттям нашого Фестивалю. Надто – словами пана Богдана Тихолоза про пісню і крила. Такі відгуки на адресу моєї громадської діяльності за велінням серця дають усвідомлення і віру в те, що хоч “людина не літає, а крила – має!” – сказала Ольга Камінська, народна артистка України, засновниця Фестивалю. Біля пам’ятного знака “Поет і Птах” запломенів вінок із живих соняхів у кольорах рідної землі. Пролунали вдячні слова українським воїнам, що захищали в ці хвилини небо і землю України. А учасники й гості Фестивалю тим часом поспішили у “Віллу Лаурель” на ще одну цікаву подію.
“Українське гроно у Ловрані”
Олександр БАЛАБКО, письменник, голова творчого об’єднання прозаїків Київської організації НСПУ У “Віллі Лаурель” в ці десять днів лунатиме лише українська, адже всі номери зайняті посланцями нашої держави. Коли ми з очільницею оргкомітету Фестивалю, народною артисткою України Ольгою Камінською добирали назву, то вивіряли, чи є слово “гроно” у хорватській. З’ясувалося, що є! Тож якщо уявити, що кожне прізвище учасників – виноградинка, і викласти їх відповідно, – то справді утвориться гроно. Я віддавна мріяв про такий вечір... Адже після виходу у вересні 2022 року мого роману “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької” у чернівецькому видавництві “Букрек” було проведено низку вечорів і презентацій, де сторінки твору поставали у діалозі його героїв, музиці, співі, відео. На “ролі” Соломії Крушельницької були запрошені відомі в Україні та за її межами заслужені артистки Ірина Персанова, Каріна Карасьова, народна артистка України Світлана Мирвода, поетеса Вікторія Шевель, письменниця й науковиця Галина Дацюк – одна з “виноградинок” цього вечора і його прекрасна ведуча. Але я мріяв, аби зі мною в цій інсценізації чи першого роману, чи другого, “Ролі й манекени. Із життя Соломії Крушельницької”, взяла участь Ольга Камінська, яка у Рієкській національній опері імені Івана Зайця уславилася зокрема і в репертуарі Соломії. Тим паче, що Ольга – ще й землячка Крушельницької, з Тернополя. І ось вона – Соломія (увійшла в роль прекрасно!), від автора – Галина Дацюк, а я – маестро хореограф Енріко Чекетті й Серж Лифар. А це вже здійснення задуму роману – поєднати два мистецькі імена, такі дорогі для України – Лифаря й Крушельницьку. Ніде немає відомостей, що вони зустрічалися, але письменницька уява стверджує: а могли ж! Адже шляхи Крушельницької й Чекетті перетиналися у Варшавській опері, то чому б Соломії не заїхати на його репетицію до Турина, де серед учнів – недавній втікач із більшовицького Києва Сергійко Лифар, який раптом при всіх читає напам’ять вірш Тараса Шевченка “І багатая я...”? А ще ж цього року я відзначаю 15 літ від часу виходу в тому ж “Букреку” мого першого твору про митця оперної і балетної сцени – “Київ, Іринінська, Лифарям”, створеного за листами артиста. І ось така нагода відзначити ювілей та ще й долучити фрагмент фільму “Серж Лифар”, моєї поки єдиної роботи на телебаченні (канал “УТР”), де я сценарист, ведучий і автор закадрового тексту! Було що розповісти й іншим “виноградинкам” – поетці й малярці Валентині Давиденко, науковиці й публіцистці Наталії Тихолоз, хормейстерові й викладачеві Петрові Андрійчуку, журналістці і письменниці Галині Дацюк, яка зачитала есей зі своєї книжки “Світло повертається”, присвячений народному заслуженому хору “Дарничанка”; співачці, поетесі, мисткині Ользі Угнівенко; поетці, публіцистці,
Журналістка Галина Дацюк мисткині, секретареві Національної спілки письменників України по роботі з молоддю Юлії Бережко-Камінській. Головне, що хол “Вілли Лаурель” був заповнений вщент, ніхто його не покинув дочасно, і завдяки тому, що гості події придбали представлені примірники наших книжок та видань УКПТ “Дніпро”-Рієка, вдалося зібрати чималу суму коштів для Збройних Сил України. “Українське гроно” стало зоряним акордом потужного зачину Свята української культури. А попереду були два дні конкурсів – “Українські солоспіви у Рієці” та Третє прозово-поетичне ревю “Франкові зорі”. І про це ми будемо розповідати в наступних числах тижневика. А сьогодні – історія однієї учасниці, щоб наші читачі могли уявити, які яскраві особистості беруть участь в Українському фестивалі пісні, музики, танцю та художнього мистецтва.
Дівчатко з шовковими бантами…
Валентина ДАВИДЕНКО, письменниця, журналістка, художниця У музику вітрів Трсатського замку в Рієці вже заплелися шов-
Валентина Давиденко і Валерія Попадинець ково українські наспіви вояцьких історичних пісень з голосу наймолодшої лавреатки Гран-прі ювілейного Міжнародного українського фестивалю пісні, музики, танцю і художнього мистецтва 13-річної Валерії Попадинець з Хуста. Голосу, який вразив нас усіх, членів журі і велику заповнену залу старовинної бібліотеки. Вражаючу палітру емоцій, усі багатобарвні тональні регістри, які були б очікувані від значно старшої і досвідченої співачки, продемонструвала дівчинка у старовинному національному вбранні свого рідного краю. І велику драму історії свого ж рідного народу, виспівавши “Пливе кача” таким високим і сильним голосом, як небесно-сповідальну молитву, від якої наповнилися сльозами очі у всіх присутніх. А про “мальовані оболочки, мальовані замки” і “сивого голубочка” та інші пісні я почула вже сама від Валерії, зацікавлена таким раннім і яскравим талантом. Дівчинка співала з ранніх літ, як розповіла її мама, скрипалька Валерія Попадинець. Але нові вражаючі характеристики її голосу розкрилися два роки тому. Відтоді вона вже лавреатка багатьох конкурсів, таких як “Веселковий передзвін”, “Зіркове майбутнє Срібної землі”, “Шовкова косиця”, “Червона рута”, фестивалів у Греції, Албанії, Словенії, Словаччині. Своїм становленням вона завдячує професійним наставникам: керівниці Закарпатського народного хору Наталі Петій-Потапчук та солістці хору Яні Садварій. Валерія показала мені відеозаписи, де вона також виконує у концерті партію солістки знаменитого хору. Маленька україночка з бантами у двох туго заплетених кісках та автентичною оздобою довкола чола. Дівчинка співає щодень і навіть вночі. Так, їй хочеться виспівати нові пісні і цікаві модуляції. Чи треба казати, що вона і танцює, бо так само змалку вчиться хореографії, а ще уроки з фортепіано. Та малює портрети своїх дорогих педагогів з народного хору. Карбований кам’яний лев зі старовинним літописом біля Трсатського замку, як і легендарний Дракон нагадують мені, що межа між казковою і земною реальністю стає умовною завдяки високому мистецтву. Дівчатко з шовковими бантами у туго заплетених кісках заплітає українські пісні в розу вітрів хорватського узбережжя... Вони звучать. Дослухайтеся.
*** Коли перша публікація про Український фестиваль пісні, музики, танцю і художнього мистецтва з’явиться в тижневику “Слово Просвіти”, подія вже завершиться. І ми розповідатимемо про неї детальніше у наступних номерах. Але важливо розповісти про неї вже тепер, поки ми у Хорватії, щоб ця новина оперативно поширювалася по світу. Бо наша газета – надійний інформаційний спонсор Фестивалю, на чому наголошувалося не раз. Для нас честь мати надійних друзів в особі Українського культурно-просвітнього товариства “Дніпро”-Рієка, очолюваного народною артисткою України Ольгою Камінською та громадським діячем, представником національної меншини у Приморсько-Горанській жупанії, членом Ради національних меншин Республіки Хорватія Віктором Камінським. Цей Фестиваль не лише про конкурси і перемоги. Він насамперед про місце зустрічі, що єднає творчих людей, культурні товариства, друзів України з цілого світу. Тут звучить Україна і б’ється українське серце. Тут мистецтво стає джерелом нашої сили, ознакою нашої ідентичності, голосом нашої Вітчизни, яка бореться за волю, світло і добро. Дякуємо за подвижництво подружжю Ользі та Віктору Камінських, які докладають до проведення великий талант організаторів і власне серце. Фестиваль підтриманий Радою національних меншин Республіки Хорватія, представництвом національних меншин Приморсько-Горанської жупанії, Посольством України в Хорватії.
Підготувала Галина ДАЦЮК, спеціальна кореспондентка Фестивалю, м. Рієка (Хорватія) Світлини з відкритих джерел
Зліва направо: Олександр Балабко, Віктор Камінський, Ольга Камінська, Наталія Тихолоз, Богдан Тихолоз на відкритті Українського фестивалю в Хорватії, Ловран
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
