Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Це щирі розмови про лідерство, стійкість, мотивацію, розвиток і відновлення”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Чим жила українська громада Катеринослава понад 100 років тому

Слово Просвіти, №25 за 2026 рік

Сергій ТЮТЮННИК, Січеславська “Просвіта” Чим жила українська громада Катеринослава напередодні великих потрясінь ХХ століття? Які книги читали, які п’єси ставили та як рятували традиції в часи війни? Документ, який понад століття зберігався в архівах, тепер став доступним кожному. Працівники Харківської наукової бібліотеки імені В. Короленка відсканували й виклали в інтернет “Звідомлення Товариства “Просвіта” у Катеринославі за 1914 рік” – книгу, видрукувану в катеринославській друкарні К. Андрущенка ще в 1915-му. Ця книга на понад 60 сторінках є справжнім літописом життя української громади Катеринослава у надзвичайно складний історичний період. Зі сторінок звіту можна дізнатися максимум деталей про діяльність товариства. Ось найцікавіші факти. На початку звіту Рада товариства ділиться радісною новиною: наприкінці року відомий діяч Володимир Хрінников безкоштовно надав “Просвіті” дві кімнати у своєму будинку на розі Проспекту та вулиці Первозванівської. Це дозволило товариству переїхати в нове гарне приміщення. Перша половина року пройшла під знаком підготовки до 100-річчя Тараса Шевченка. 1 березня “Просвіта” провела грандіозний вечір з живими картинами (зокрема, за поемою “Катерина”), великим хором і бюстом Кобзаря, освітленим рефлектором. Успіх був надзвичайним, але він дуже налякав владу. Одразу після 1 березня поліція заборонила проведення будь-яких подальших шевченківських свят у місті, а 16 березня губернатор несподівано взагалі закрив Шевченківський комітет. Війна і “волонтерство” початку ХХ століття. Влітку 1914 року почалася Перша світова війна, і діяльність товариства докорінно змінилася. “Просвіта” почала активно допомагати постраждалим. Зокрема, організували великий благодійний концерт, гроші з якого передали місцевому лазарету. У серпні на Мандриківці відкрили дешеву їдальню для сімей військових, яких призвали на фронт. Це був колосальний проєкт: лише за чотири місяці волонтер-уперше почули про НБУ для дітей, були вражені її роботою і обіцяли завітати до книгозбірні зі своїми дітьми. На заході був присутнім Ахтем Сеітаблаєв – режисер, актор, військовослужбовець ЗСУ, який однаково добре знає ціну мистецтва, війни і боротьби за свою країну. Його слова про відповідальність, людяність і силу залишатися собою відгукувалися кожному в залі. Надзвичайно сильне враження залишила розмова з Тетяною Яловчак – жінкою, яка втратила дім у Донецьку, почала життя з чистого аркуша, стала першою українкою, яка підкорила сім найвищих вершин семи континентів і перепливла Босфор, а сьогодні тренує і веде в гори ветеранів після важких поранень і ампутацій, повертаючи їм віру в себе, демонструючи світу силу українського духу. Тішила піснями Олена Білоконь. Ми раді, що знайомство пані Олени з Валентином Острижним відбулося у стінах саме нашої бібліотеки, і тепер пані Олена своєю творчістю допомагає жінкам-військовослужбовцям НГУ шукати сили, відновлювати себе і переживати найважчі часи. Цінним був і практичний досвід – мінітренінг із риторики від Даяни Гаврилюк. Бо вміння впевнено говорити, доносити свої думки і підтримувати інших сьогодні є не менш необхідними, ніж фахові навички. Особливу атмосферу цього дня створили музика і гумор. Виступ гумористичного дуету “Бампер і Сус” став нагадуванням про те, що навіть у найскладніші часи сміх залишається великою силою. Такі теплі й щирі зустрічі мотивують захисниць і цивільних наполегливо рухатися вперед, не зупинятися, знаходити нові сенси, сили для розвитку, служби і життя, попри всі випробування; створюють простір довіри, підтримки та внутрішнього зміцнення. Людмила БАЦАЙ ки “Просвіти” видали 13664 порції, нагодувавши майже 17700 людей. До речі, на Різдво їдальня приготувала для нужденних багату і голодну кутю, шануючи українські традиції. Що читали катеринославці? У звіті є цікава статистика бібліотеки-читальні імені Т. Шевченка. Щоб залучити більше людей, Рада зменшила плату за читання до 10 копійок. Найчастіше читачі брали твори Бориса Грінченка (його книги прочитали 84 рази), Володимира Винниченка, Івана Франка та Івана Нечуя-Левицького. Незважаючи на війну, “Просвіта” не забувала про дітей. “Ялинкова комісія” організувала різдвяні свята у селах (Мануйлівка, Діївка, Кам’янка). Дітям роздавали цукерки та книжки у спеціальних торбинках, на яких безкоштовно надрукували гасла: “Шануйте рідний Край!” та “Згадуйте Просвіту!”. У звітах із сіл писали, що для місцевих дітлахів гра на грамофоні та книжки у подарунок були справжнім дивом. У виданні вміщено окремі звіти філій у селах Перещепине, Діївка та інших. На початку року вони активно ставили українські вистави (наприклад, п’єси Тобілевича та Кропивницького), але восени діяльність завмерла. Як сумно констатує звіт із Перещепиного: “Друга половина року в житті Т-ва нічим не відзначалася через те, що більшість членів філії забрано на війну”. Якщо поглянути на списки членів товариства на 1915 рік, ми побачимо весь цвіт української інтелігенції регіону. Серед почесних членів – історик Дмитро Яворницький та родина Дмитра й Наталії Дорошенків. Друга (окремо пронумерована) частина книги повністю присвячена роботі ювілейного Шевченківського комітету. Це справжній бюрократичний детектив про те, як українці намагалися вибороти право офіційно відсвяткувати ювілей Кобзаря, пропонуючи назвати вулицю його іменем або заснувати стипендії, і як влада чинила цьому перепони. Особливо вражає опис промови Дмитра Яворницького, який живим, колоритним словом доводив велич Шевченка як “апостола правди”. Там же зібрані зворушливі телеграми від селян, робітників та студентів з усієї імперії, які збирали по копійці на вінки та свято.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин