Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Спадщина · “Мандруючи по світу, Георгій Нарбут не зраджує своїй ідентичності. Навпаки, у його творах частіше з’являються українські мотиви”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Династія Нарбутів

Слово Просвіти, №25 за 2026 рік

Мирослава ОЛІЙНИК (БУЧКІВСЬКА) Його життя було як спалах яскравої зірки: проживши 34 роки, зірка не погасла, вона сяє. Його називали “батьком українських грошей”. Він – один із засновників і ректор Української академії мистецтв, у період Гетьманату Павла Скоропадського розробив дизайн для герба та печатки Української Держави. Народився 25 лютого (9 березня) 1886 року на хуторі Нарбутівці Чернігівської губернії (нині Сумська область), у родині дрібного службовця. З раннього дитинства проявилися природні здібності хлопчика. “З малих років, скільки себе пам’ятаю, вабив мене живопис. За відсутністю фарб, яких я не бачив, поки не потрапив у гімназію, і олівців, я використовував кольоровий папір: вирізав ножицями і клеїв борошняним клеєм” (Г. Нарбут). Так початкову художню освіту він здобув самотужки. У віці 10 років хлопець вступив у Глухівську чоловічу гімназію, яку закінчив 1906 року. Одного разу вчитель приніс до класу копію Остромирового Євангелія, і Георгій, захопившись писаними літерами кирилиці, перемалював їх усі. Опісля, не послухавши батька, вирушає до Санкт- Петербурга. Там удосконалює свою майстерність – у відомих художників Івана Білібіна та Мстислава Добужинського. У 1909 році їде до Німеччини і продовжує шліфувати свій талант у школі Шимона Голлоші. Мандруючи по світу, Георгій Нарбут не зраджує своїй ідентичності. Навпаки, у його творах частіше з’являються українські мотиви. Мандрує Нарбут і Україною. Тому сміливо можна назвати його знавцем стародавнього мистецтва та геральдики. На рахунку творчої спадщини – багато гербів, ілюстрації та оформлення, наприклад, Малоросійського гербовника, “Гербів гетьманів Малоросії”, “Старовинної архітектури Галичини”, “Стародавніх садиб Харківської губернії” та ін. Малював ілюстрації до казок Андерсена та байок Крилова. У 1910 році митець оформив серію дитячих книжок-зошитів за замовленням видавця І. Кнебеля. Георгій Нарбут не просто малював – він творив образ молодої України. Створені ним герби, банкноти чи поштові марки ставали частиною нової української ідентичності. І то була не тільки праця – це була любов та відданість наці- ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. ональній ідеї. Кожна буква чи знак мовби оживали в руках майстра та милували око. Міжнародне визнання до нього прийшло у 1914 році – на Всесвітній книжковій виставці в Лейпцигу отримав золоту медаль і диплом. Під час Першої світової війни Георгій Нарбут перебував на військовій службі у Царському селі. Його роботу “Троянди в келиху” купила царська сім’я за 800 золотих. У 1915 році, за рекомендацією Лукомського (відомий український та російський історик, геральдист і генеалог), був запрошений на службу до Гербового відділення Сенату, де займався відродженням геральдичних традицій. 1917 року митець повертається до Києва. Цього ж року стає професором графіки новоствореної Української академії мистецтв, а пізніше – її ректором. Він поселився біля Золотих воріт, і з вікон квартири було видно Софію Київську та браму Заборовського. Прикро, що Нарбут вимовив такі слова: “Під цією брамою й померти можна”. Слова виявилися пророчі: у віці 34 років він пішов із життя. Багато ще можна написати про великого Майстра. Наприклад, “лебединою піснею” називають написану ним “Українську абетку”. Це графічний шедевр (1917–1919) мистецтва. “Абетка” Нарбута вважається еталоном національного шрифту та ілюстрації, поєднуючи мотиви українського бароко, народної творчості та модерну. Працює і над оформленням обкладинок до книг. Талановитим виявився і син Данило (1916–1998) – відомий живописець, художник театру, народний художник України, лавреат Шевченківської премії, член УНА–УНСО. Цього року випадає і його ювілей – 110 років від дня народження. Йому було лише чотири роки, коли помер батько. Крім матері, Данило був оточений турботливою опікою видатного митця-колориста Федора Кричевського та художника-графіка і етнографа Антона Середи. У сім років хлопчик почав відвідувати приватну студію художника Юхима Михайлова. Паралельно навчався живопису у професора Василя Кричевського. А з 4 класу займався в дитячій студії при Київському художньому інституті. Пізніше художник влаштувався у Київський оперний театр, у якому з 1932–1933 рр. працював декоратором у майстерні – так він пов’язує своє життя із театром. Тут формуються в нього націоналістичні погляди, особливий вплив на що справив арешт НКВД шкільної вчительки Марії Тобілевич – доньки Івана Карпенка-Карого. Подальше життя Данила Нарбута можна назвати не тільки складним, а й драматичним. Арешт і заслання на будівництво Біломорканалу, участь у фінській війні, мобілізація у 1941 році, полон та ув’язнення в нацистських таборах. Але в 1945 році йому пощастило уникнути радянських репресій. Після війни здійснилася мрія стати театральним декоратором – він оформлював вистави в театрах Чернівців, Луганська, Івано-Франківська, Коломиї, Тер- Цього року виповнюється 140 років від дня народження Георгія Нарбута, художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків, банкнот і поштових марок УНР.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин