Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №26 за 1996 рік
Слово Просвіти, №26 за 1996 рік
ПР Р о
-ії
лульки В 9 Ам 7 АЗЕЧІЯ
Від редакції Сьогодні ми починаємо друкувати книгу дая газети, яка, до того ж, виходить у
Але ми йдемо на це з кількох причин. Перша з них -- Гопачевського, поява якого -- подія не лише в укр Друга 7 ми сподіваємося, що першодрук буде по як захотять долучитися до сприяння 1 виходу
"7 нині, КОЛИ так багато
За
зовсім поруч.
говориться про віднайдення витоків ду Гопачевського / є шляхом, який веде до д
світ з періодичністю часопис У.
Ї ще заповітне число -- «40». Книгу складають сорок етюдів з біблійної
ботаніки. За авторським задумом, цей твір сприятиме поширенню Святого письма.
Старий і Новий Заповіт, окремі неканонічні тексти тракт "уються тут без орієнтації
на певну конфесію, а з позицій всехристиянських. Спираючись на природні реалії;
читач неупереджено підійде до Біблії, всупереч вихованій матеріалістичним
світоглядом уяві про неї як складну для сприйняття Книгу.
Екологічні оповідання й науково-пізнавальні кінофільми Андрія Топачевського з'явилися ще на початку 70-х років. Один з ініціаторів природоохоронного руху, він-- автор книжок «Симфонія життя», «Майс терня флори», «Барви землі», «Літопис білого латаття», та кіносценаріїв, назви яких теж виразно промовляють за себе -- «Ті, що живуть поруч», «До чистої криниці», «Сторінки Червоної книги», «Чи вернеться чорний лелека», «Ко ріння трави», «Зоряний час Либеді», «Примирися в дусі», «Гори мої високії».. Таким був шлях автора до сповідання спорідненої з сучасними екологічними поглядами ідеї Божого Даду на Землі.
Отже, слово Андрію Топачевському:
ТЯЄМНИЦІ БІБАИНИХ РОСЛИН
Відкрийте Книгу Буття - врайському садку ви зустрінете дерево життя 1 дерево пізнання. Вони створені дня шостого, після Людини -- і, власне, задля неї.
Згодом різні рослини з'являються на багатьох сторінках Святого Письма, хоч 1незавжди залишаються в наший пам'яті. Такчасом, захоплені важливими подіями, ми не помічаємо присутності дерев і трав, які скрізь 1 завжди оточують нас. Біблійні ж рослини заслутовують на особливо пильну увагу як ровесники прадавніх часів, свідки неповторних історичних діянь. Вони допомагають нам усвідомити сув'язь античної доби із сучасністіо, зрозуміти моральні проблеми перших християн, відчути живий плин Історії.
Чому християнство, народившись на
межі Азії, на початку Ново1їери оволоділо душами мільйонів людей саме в Європі" Відповісти на це питання допоможуть біблийні рослини... У І столітті до Різдва Христового крізь усю Західну Європу відсамих Піренеїв простятся величезний масив кельтських племен, що на СХОоді сягав Карпат 1 межував із ранніми слов'янами, ана Півдт стикався з римлянами. Кельти, слов'яни, греки та ромаюшзовані народи жили в єдиному ажтичному культурному просторі, що охоплював країни, які готові були прийняти християнську віру і мораль. Адже їх об'єднала індоєвропейська духовна спільність із близькими звичаєвими 1 релігійними традиціями
Наприклад, у давніх кельтів,
праслов' ям. береза -- священне дерево Вона була Пп лишаєтьс я) СИМВОЛОМ жіночності, чистоти, осяяння, тоді як дуб являв собою чоловіче начало 1 силу, зали імену предками у спадок Вік Оув утленмия м «світового Дерева» як цетггральнийм стопи
будови, що СИМВОЛ зувала Світ. Ці уяв діви пІзнаше відООРа ИЛлиИсСі У
ЯК 1
нання ем
слов'янському фольклорі християнської
доби: «На морі на окіяні, на острові
Буяні, стояв дуб дубнястий, під тим ду-
бом криниця води холодної; заїжджайте
і залучайте з усіх чотирьох сторін, Зі сходу на захід, І з півдня до півночі... Ї МИ помолимося, на всі чотири сторони вклонимося, за молитвеного, з білого тіла рожденого, хрещеного раба Божого Івана». Їноді розповідається, що могутній дуб росте на горах Сіянських, тобто Сіонських, за рікою Орданською (Йорданом), на острові Киян. Це виразно підкреслює глибокий вплив біблійної символіки на народну творчість, повагу до релігійних святинь, зокрема до древнього Києва.
Гальський (кельтський) Тараніс, як володар грому, подібний до слов'янського Перуна, литовського Перкунаса 1 давньогрецького Зевса. Всі вони викликають в уяві могутній дуб або дубову палицю, з якої сіються блискавки. Міфологічний сюжет про боротьбу громовика з його супротивником зустрічається в багатьох європейських народів 1 нагадує нам паїшвний образ вогпяної колісниці пророка Їллі, чия постать у православній традиції пов'язана з дощем 1 родіочістю, Громовими святами наприкіщі липня. Пам'ятаємо також іконописний двобій |Орія-Змієборця, його перемогу над потворою, що уособлює темну силу
Згадки в Бібли про дуби й високі гополі часто пов'язані з місцями язичшицьких обрядів «/Оудете ви посоромлена за ті дуби, що їх пожадали, 1 застидаєтеся
асадки, які вибрали ви бо станете ви, як гой дуб, що листя всихає ному, 1 як сад шо не має поди». Так промовляв пророк Ісая, осуджуточи гріх відступництва КІе звитгувачуточи самих дерев, Ісая подається па язичників, які їх обрали для Своїх потреб. Водночас дерева вшановувались
Андрія Топачевського «З фожого саду». Це досить незвично
ст наше га ибоке переконання в унікальності твору Андрія «їнськІй літературі, а й на всьому материку європейських літератур. мічено І на Україні, І за Ії межами, а відтак -- відгукнуться добродії, в світ масовим тиражем і в належном у художньому оформленні. Гретє | ховності, ми віримо, що розвідка і праця Андрія | раму душі, храму природньої гармонії: Заповітне число є /». Так, лише сім головних культ ур плекали наші давні предки. міцні держави, створити шедеври мистецтва..
з явилися на сторінках Святого Письма, як зм
Га цього було досить, щоб збудувати
, Коли І ЗВІДКИ прийшли на Землю к ультурні рослини, чому дерева й трави
| ор. інилися вони після Різдва Христового? На ці питання, пов'язані 3 традиціями християнства и відкриттями сучасної науки, прагне відповісти книга «З Бож
,Біблїї чем ма о З ого саду». Виявляється, більшість згаданих У вол рослин зростає в Україні! Усвідомлення цього дива допомагає к
раще уявити прадавні події, а Святу Землю відчути
-о бо тояойо їв ЙОЧа - з пев
п КН у У промо
Реоюочй я
ати о не ИН туттТтА. т
ча а ас об Р и а
що чом чани
на мною ТРИ - -
б тий в а НН о ян р ог РР АТО |
іо т. я аю |
Й но З я А А о Р А а нн аа
мимини нкккнлиюьи»микдьтцинеРи везе ьмоо рі мом юю о ково цоє "ваадвабіазфоа оц асо й'я то рою щоров з Воно новой лою Шов обов й шо бо оз шов оці м виь но аойодо й НА чо В М аа ьо Кл
оцінимо ро Ьо ним с ин я М чн ЛЬНОГО б да коро м виб ретнозрвафвтасзьво я зони ф'я а коатиь з т 7 ШИ ь з жо ро о фо твою оожов В й а ж МЛИтЬ ро
шо Войцто з БОЖОЮ я я о до зобов б зи Ор В ва ов йо о Р но воно ть в о я що я ноя М ів ко Рп,й Я ЖОФофовочо пово жов вою мо ЙО Ї Б чолом оо йо ньою вк ДН аа не вч за йнйеоавтзаинвьняь вого кісти ьзвій йна о ну Р Р чо р Ли ртуРоРУ ЛЬ м Р р А РА Р Р ЧЕ ЛО очЧчапиюьйчогозвиньтино З доб но в іной ЩЕ й зожошоїкошой таж ис а нати ви ві вою иа йо нів Ні "У чо вн р ть ик фен три Й зач, "ливо т В пово
їч 1
-е'ноб ново мов
Рп льдя зер рою о нок.
- й з з йовОзовоюою видов мово ово око
як свідки знаменних подій: один із дубів Мамре, під затінком якого Аврам приимав самого Господа, вважався недоторканним, тривалий час його охороняли мешканці цієї священної місцини, що належала Єрусалимській православній місії.
Отже, повага до велетнів рослинного світу притаманна біблійній 1 , власне, християнській традиції. У Києво- Печерській лаврі збереглася липа, яку, за переказами, посадила мати святого Феодосія, одного з засновників цього монастиря. Згадаймо й височенні, широкостовбурні ясени та каштани на подвір'ї храму святої Софії в Києві. Мабуть, є на цьому Світі МІСЦЯ ДИВОВИЖНОЇ життєдайної енергі, і те, що дерева біля храмів сягають надзвичайної височини й ширини, підтверджує здогад про зв'язок між духовними почуттями 1 життєвими силами Природи.
А дивовижна спорідненість між вербою і пальмою! Затрадиціями античного Середземномор'я пальма вважалася деревом життя. Тому пальмовим віттям -- точніше, й широким пірчастим листям, -- укривали шлях перед урочистими процесіями. Так учиняли люди 1 під час возду Ісуса Христа в Єрусалим (від св Г вана, 12: 12-13). Відтоді цей день зветься пальмовою неділею, а в Україн - веропою. І це не просто через відсутіисть пальм, так верба, наше споконвічне дерево життя, увійшло до християнської традиції .. Затиждень до Великодня вербові гілочки несуть перед церковного процесією, як за життя Христа несли пальмові віття. Після цього приносять пухнасті лозини додому; на Великдень поши вже зелениоть, прикрашаючи спи - ковий СТІЛ
У давніх культурних традиціях росли сичасто поріднювалися з модьми. Дерева (трави, їхні плоди були символами різних чесмотінавіть ваирцями для наслідування Скажімо, етапи духопного виховання пог горюююють послідоВши єть по мьорВих рооріт -
пе не ла нь пнях п
ПІД
блово ПРОСВІТИ
сівбу, догляд за рослинами, жнива. Діяв принцип аналогії: за Часів пророків усі люди були щільно пов'язані з цариною рослин, 1 ці порівняння були для них зрозумілі: «Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою и боронує? Чиж, як рівною зробить поверхню й, Вінне сіє чорнуху ий не кидає кмин, не розсіває ппеницю та просо и ячмінь на означенім місці, ажито в межах й 7» (Ісая, 28. 24-25).
Дикі рослини у дохристиянськомуу світі вважалися сильнішими від культурних, бо вони |дикі) невибагливі и ростуть без догляду. Сила лісових, болотяних, водяних зел була в пошані у язичницьких жерців, їхні назви використовувалися у ворожбі й замовляннях. Навернення ж до Єдиного Бога змінило ці погляди. Іншого, гуманного сенсу набув світ рослин в очах вірних, особливо коли замість Користі й Шкоди народилися поняття Добра 1 Зла.
Європейська цивілізація завдячує християнству появою цих грандіозних понять, на яких виросли сучасні культура й мистецтво, розуміння світової краси | гармони. Утверджуючи Добро 1 засуджуючи Зло, Ісус уживав порівняння-метафори, зрозумалі кожному неофітові про кукіль, де пшениця символізує дію доброї сили, бур'ян жеотруйний - навпаки, супротивної... Коли давні предки наші
розірвали сув'язь жорстоких законів
язичництва, вони почали віддавати пере-
вагу у своїй творчості добрим рослинам
С 7
г" Господарським 1 декоративним.
О чому звернення до польових кулетуринні і
рослин у народних піснях, казках, вишиванках 1 мальовках є ознакою християнізації
Усвідомивши, що вона створена за образом 1 подобою Божими, людина перестала ототожнювати себе з рослинним ' тваринним світом. Якщо в античних міфах перетворення на рослину відбувається безболісно -- так, наприклад, німфа Дафна з легкістю стає лавровим деревом, рятуючись від любощів Аполлона -- то у фольклорній традиції християнського часу така трансформація завжди пов'язана з темними силами 1 є відступництвом, отже трагедією людської особистості - як у баладі Тараса Шевченка «Тополя», написаній на основі народної пісні.
Рослини в Бібли вже не сприймаються як захисники роду або втлення духу предків. Автори біблійних текстів приділяють увагу рослинам залежно від практичного або естетичного значення кожної. Так, пшениця є мірилом добробуту, і не випадково Повторення Закону називає й першою в переліку скарбів Землі Общяної. Багато разів згадується пшениця у Святому Письмі, але метафоричниий вираз відділити зерно ща полови поширився лише за часів Нового Заповіту (від св. Матвія, 3:12).
Тим часом троянда 1 лілея згадуються завдяки своїи красі, а стрункість ! величність кедру ливанського була зразком для поетичних порівнянь. Це є доказом високої духовної культури творців Біблії, котрі цінували Красу поряд із іншими реаліями життя. Такі спостереження допомагають нам сьогодни зрозуміти духовну атмосферу доби пророків ії раннього християнства. То був час великої віри в силу Слова - віри яка спроможна негайно втілити Слово в диво. А дивовижні ознаки, що їх являв Син Божий, були звичайними для віруючих, але вражали людей, що втрати: ли Віру або ніколи не знали її Поереконливими прикладами сили 1 впливу Слова стали притчі, які розповідав Ісус Христос, повчаючи 1 напучуючи народ та учнів своїх
Зрозуміло, чому в Притчах Христових рослинам належить вельми помітне масце. Адже свої настановлення Виг черпов 1ізЗ3 навколишньої природи аоо щоденного життя лмодського. Минаючи з учи ми виноградники, говорив про лоз пиноградту; біля засіямого поля мав ОСсілу про труди земні, а серед рибралок -- про какинуті в море сіті. Простота 1 природмиєть Притч Христових, які дають щедру поживу для роздумів. значною марою пояснюється тим, що Він обирав
Згадаймо хоча б притчу
тт
,
Ра І,
ь /
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
