Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №26 за 1996 рік
Слово Просвіти, №26 за 1996 рік
жанннсннно ажаннонннюннннннивнимь кни
би
ПЕ и
й м - рр - ----
-- - жи
уво ПРОЗВІТИ
ПАТРІАРХ ВОЛОДИЛЛИР І його ДОБА
і4 липня 1995 року відійШОВ у вічність, прийнявши святі таїни, Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир Перший. Наступник Патріарха Мстислава, він зажив широкої слави ще за свого життя В'язень сталінського ГУЛАГу, активний діяч руху шестидесятників, в'язень камери смерті у Володимирській в'язниці, член легендарної нині Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод, ініціатор відновлення автокефальної! Українсько! Церкви, єпископ, архієпископ, митрополит переслідуваної Церкви, а незабаром Київський Патріарх - ось далеко не повний перелік страдницького життєвого шляху Патріарха Київського. В пам'яті сучасників він залишиться | як проповідник Христової Церкви, І як активний громадський та політичний діяч. Навряд чи серед сьогоднішнього єпископату України і діаспори можна віднайти подібну особистість, яка б уособлювала і збройну боротьбу ОУН-УПА, і культурницькиий рух 60-х г 70-х років, : новітнє національне церковне відродження - практично всі етапи національно-визвольних змагань у другій половині ХХ століття.
Мало хто знає, що влітку 1988 року тоді
отець Василь Романюк передав у Ви- «УФнавчий комітет Української Гельсінкської Спілки чернетку проекту звернення у справі відновлення Української Автокефальної Православної Церкви на рідних землях та запропонував утворити ініціативну групу для її відродження. Незабаром автокефальний церковний рух охопив всю Україну. Почали утворюватися нові монастирі навчальні заклади, релігійна періодика ; богослужбові книги знайшли свого читача. І на кожному етапі церковного будівництва ми бачили владику Володимира. Він очолює Місійний відділ Київської Патріархії, поєднуючи це з виконанням обов'язків вікарія Київської єпархії. Він відбуває численні місіонерські подорожі не лише до найвіддаленіших куточків України, але г до українських громад Кубані та Сибіру. Накожній ділянці церковного будівництва він завжди був відданий великій справі національного відродження, працюав наполегливо, часто без необхідного "дпочинку...
Він не мав практично ніякого особистого" майна. Його обходило власне благополуччя. Ще на початку 1992 року під час відвідин тоді ще єпископа Володимира один з діячів української еміграції записав у своєму щоденнику: «Ми зайшли до «резиденції» (я змушений взяти те слово в лапки), котра більше виглядала на тюремну келію: одна кімната, котра служила за спальню, вітальню, ідальню, кухню 1... канцелярію. Як тільки вступив до тієї резиденції, то перед моїми очима з'явився не єпископ вільної Церкви, а мученик за свою Церк-
ву, за свою державу - вільний в язень у своїй вільній державі. «Який могутній
український геній», -- подумав я. Вільна Церква у вільній державі, ап єпископне має місця притулку, - 1 ВІРНІ не стріляють, як В
інших країнах, не підкидають бомби, не ремствують, навіть не нарікають дуже гопосно, а мирним способом, з молитовними настроями маршують до обіцяної Богом свободи. Навіть сам єпископ, котрий залишив своє здоров'яв Сибіру, в мирі сТавився до дійсності, яка запанувала на нашій землі. Таке може відбуватися лише на Богом благословенній землі, на грані двох світів». Час нічого не змінив у побуті новообраного Патріарха. Він так г не отримав катедраль-
ного храму Святої Софії 1 резиденції в
Р
Митрополичих палатах -- гідних його Патріаршого сану. Смерть заступила його в тимчасово переобладнаних на житло приміщеннях в канцелярії Київської! єпархії. «На нашій, не своїй землі», - казавпоет. Це повною мірою торкалося умов життя | діяльності Патріарха Володимира. Як докір сучасникам виглядає все це на тлі підігравання московській ієрархії в Україні,
пі - ни ан 090нй о
чим забавляються наші політики.
У пам'яті сучасників Патріарх Володимир залишиться і як автор багатьох праць, розкиданих по численних виданнях, які потребують свого упорядкування і уважного вивчення. Зібрати іх докупи і видати окремою книгою буде найбільш гідною відзнакою його подвижницького життя. Виключне значення в релігійному житті
чані
України протягом останніх двох років
п ПР че
відігравала позиція Святішого патріарха Володимира на об'єднання українського православ'я. Ця позиція грунтувалася на принциповому положенні в необхідності автокефального устрою національної Церкви.
Патріарх Володимир був відомий І знаний у релігійних колах світу, Його відвідини наприкінці 80-х років світових християнських центрів, виступи в пресі та по радіо, пекції перед християнськими згромадженнями були зустрінутінадзвичайно прихильно.
Доба в історії українського православ'я, в якій жив г творив Патріарх нашої духовності, доба повернення до призабутих, але вічно живоносних джерел любові, злагоди, миру. | через сталінські концтабори, |і через камери смерті Володимирської в'язниці, ї через карцери таборів Мордовії | Якутіи, і через прокльони новітніх хохлів-яничарів в своєму серці Гіатріарх Володимир проніс велику і безмежну любов до Бога і України. Він не залишив після себе заповіту. Смерть захопила його раптово... Але справжнім заповітом сСьогоднішніМ (|
прийдешнім поколінням буде його життя!
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський / всієї Руси-України
и т «ТМ , . прЛу РИ ПИ . я че Рея
ш Р, "т
«Ось що таке радянська влада: вони вважають, що мають право чинити над людиною всякі беззаконня, і людина не має права плямувати їх за злочини, які вони чинять проти неї. Вони вимагають, щоб репресований не обурювався, а, навпаки, вихваляв радянську владу, що вона удостоїла його сидіти безневинно в тюрмі. Важко сказати, чого тут більше -- підлоти чи нахабства. Знаю лише одне -- що нормальній людині це в головуне поміщається, а тому вважаю своїм обов'язком священика й віруючого викласти про це свої думки світовому християнству і всім міжнароднім інституціям, що стоять на сторожі справедливости й миру, бо подібних доль у цій країні мільйони, і якщо тоді, в воєнний період і перші роки після війни, кривлячи сумлінням, вони могли виправдати ці беззаконня, то тепер, в останній чверті 20-го століття, цьому неможе бутиніякого виправдання. Тільки тупа бездушність і дика жорстокість може вкидати людину на довгі роки в концтабори за безневинні думки й переконання, висловлені один одному. Ніякого миру й дружби між народами немислимо до тих пір, доки люди будуть топтати справедливість і пригнічувати один одного, а саме таке робиться в СРСР -- країні, яка демагогічно називає себе твердинею миру, а в себе дома топче всяку справедливість І елементарні людські права. Жорстокість цього режиму не має меж, вони здібні на будь-які злочини проти миру й людства. Прикладом
цього являється моя власна доля й багато інших, мені подібних»
З/ звернення репресованого священика Василя Романюка до Всесвітньої Ради Церков, 1976 р.
ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНІ І ПОЗА УКРАЇНОЮ СУЩИХ
Виповнюється річниця відтоді, як відійшов у вічність, прийнявши Святу таїну, мученик за волю України -- Патріарх-Їсповідник Святійший Володимир.
Під час його похорону темні сили учинили наругу над світлою пам'яттю Патріарха, українською нацією, мораллю та совістю людини.
«Але невсилі Бог, ав правді». І подібні дії чекає Суд і перш за все Суд Божий! У нашому людському бутті, в нашій свідомості вже викристалізувалася відповідна думка й оцінка цих подій. Не потрібно керуватися подобою помсти, ненавистю... Нам будувати нове українське суспільство, нову генерацію українських патріотів. | ця будова має грунтуватися, першзавсе, налюбові, прощенні, порозумінні, добрі.
18 липня -- в річницю трагічних подій -- зберімося на Софійському майдані зі щирою молитвою, з любов ю... Наше гасло: «Україна, порозуміння, демократія».
Історія не забуває нічого -- вона грунтується на пам'яті людей, У генетичний код української нації ці трагічні події будуть занесені назавжди... Поряд із голодоморами і репресіями... Поряд із безсмертною славою козацтва, першою світовою Конституцією, вірою і мучеництвом подвижників.
Єднаймося в Ім'я Бога | України! Ставаймо до щирої і відданої молитви за нашу святу землю й українську націю!
Павло МОВЧАН, Голова Товариства «Просвіта», народний депутат України
|
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
