Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Державною мовою в Україні є українська мова”. КУ, ст. 10 · с. 12сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ», с. 2

ЧИТАЦЬКЕ ВІЧЕ

Слово Просвіти, №26 за 2007 рік

Оляна РУТА Впевнена в собі, ділова, цілеспрямована, поетеса Ольга Ольхова — новий тип молодої сучасної українки. Вона не асимілюється з оточенням, щодо всього має власну думку, не прагне наслідувати модні літературні зразки. Тримається гідно, не губиться серед російськомовного населення Києва. Шанує себе, свою національність, свою мову — і в цьому в неї є чого повчитися. Який гарний приклад для наслідування тим молодим, які соромляться свого коріння, своєї мови, страждають комплексом меншовартості та “мовним комплексом українця”. У передмові до її дебютної збірки Іван Мегела, її викладач зарубіжної літератури в університеті, редактор літературно-художнього альманаху “Святий Володимир”, написав про неї так: “Амбітна дівчина з розвинутою національною свідомістю зуміла зберегти своє обличчя і не розчинитися серед загалу прихильників андеґраунду, постмодернізму, галасливої попси. Генетична належність до Лесиного краю відчувається у всьому: у її гордій, шляхетній поведінці, залюбленості в красу українського слова…” А інакше і бути не може, стверджує Ольга Ольхова своєю поезією, “бо твій ангел з пшеничними крилами / говорить лиш рідною мовою”. Позиціонування внутрішньої монолітності — фундамент її творчості: Я визрію, як втома, поступово — такою зрілою мене не знав ще світ. Невідворотно виросту у слово — у слово горде й дуже, як граніт. Мовчати годі. Вдосталь намовчались. Для толерантності не час і не пора. Коли мого коріння струни рвались, хіба хто зважив, що жива кора. Поталанило Олі з учителями словеснос- Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. Після встановлення незалежності України що не рік, то на території державного історико-меморіального заповідника “Поле Берестецької битви” збирається дедалі більше люду, щоби по-справжньому пошанувати пам’ять українських козаків і селян, які загинули за волю України в битві під Берестечком. Цьогоріч із часу битви виповнилося 356 років, і перелік проведених заходів вийшов доволі довгим. Це, зокрема, Всеукраїнський фестиваль-конкурс козацької пісні, науково-краєзнавча конференція з нагоди 40- річчя з часу відкриття музею на “Козацьких могилах”, відкриття меморіального знака про відновлення чернечого житія на пляшівському скиті, виступи кобзарів, бандуристів і лірників, виставка декоративно-ужиткового мистецтва Рівненщини, концерт… А найважливішим заходами, безперечно, стали божественні літургії та панахиди пам’яті наших славних попередників, полеглих у Берестецькій битві. За різними даними, тоді, 1651 року, загинуло від 10 до 30 тисяч вояків Богдана Хмельницького. Проте хоч це і була поразка від 150-тисячного війська польського короля Яна Казимира (бо козаків зрадив кримський хан), вона, як писала українська поетеса Ліна Костенко, “варта стонадцять перемог”. Бо тут, по суті, вперше відчулося згуртування та загартування українського духу. А тодішніх проявів геро-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин