“Музика — це потреба чутливої душі. Одвічна і довічна”. Культура 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗
«Зарубіжні співаки в Україні»: новий довідник Івана Лисенка
Слово Просвіти, №26 за 2019 рік
ліко, бразилійка В. Орико, румун Іон Піссо, американець Жан Пірс, голландка Ерна Спооренберг, фін Харрас Хурст, бельгієць Шевальє, болгарин Костянтин Шекерлійський, поляк Клечинський та інші), чи то непересічні події (сольні концерти в Палаці спорту Іми Сумак 22 та 24 грудня 1960 р.; у палаці “Україна” — Монсеррат Кабальє 11.11.2008 та 14.04.2018 р., Лучано Паваротті 13.04.2005 р., Хосе Карераса 13.10.2010 р., Дмитра Хворостовського 16.12.2011, 30.01.2013 р., Деміса Русоса 8.03.2012 р. іт. д.), а й дає поштовх до різноманітних векторів наукового пізнання, як, наприклад, щодо мистецьких зв’язків України з різними країнами, про особливості творчого шляху того чи того співака. Зокрема, діяльність чеха за походженням, тенора Антона Барцала (1847—1927) виявилася окрасою Київської оперної сцени протягом 1870—77 років, також й одного сезону Одеської. Був особисто знайомим з Миколою Лисенком, популяризував його творчість, власне автор довідника наводить відомості, що 1875 року співак виконав у Петербурзі дві сцени і дуети з опери “Різдвяна ніч”. Цікавим прикладом концертмейстерської співпраці самого М. Лисенка з солісткою Великого театру Марією Климентовою став її концерт 8 травня 1885 р. у Києві. Значну симпатію до М. Лисенка виявляв російський баритон, соліст Маріїнського театру Леонід Яковлєв. Так, у сольному вечорі композитора 1886 р. у Києві він виконав його кілька романсів та арій.
Постаті видатних Леоніда Собінова та Федора Шаляпіна автор показав як справжніх друзів української культури. Під керівництвом Миколи Бажана Л. Собінов, вивчивши українську мову, 1927 року співав нею свою коронну партію — Ленського (“Євгеній Онєгін” П. Чайковського) на сценах Київської (6 вистав), Одеської (2 вистави) опер, а також ваґнерівського Лоенґріна — у Харкові (1926). Артист охоче виступав у Києві, де публіка із захватом зустрічала його появу на театральному кону. Вперше він гастролював тут 1904 року, а вже в березні 1908 р. співав у чотирьох операх (“Манон” Ж. Массне, “Шукачі перлин” Ж. Бізе, “Євгеній Онєгін” П. Чайковського, “Ромео і Джульєтта” Ш. Ґуно). Примітним у творчій біографії Л. Собінова став сезон 1925—26 рр., коли понад три місяці він брав участь у виставах (до згаданих долучилися “Лоенґрін” Р. Ваґнера, “Травіата” Дж. Верді, “Галька” С. Монюшка, “Дубровський” Е. Направника). Окрім оперної сцени, співак чимало виступав в Україні і на філармонійних майданчиках (Київ, 1902, 1910, 1918, 1928, 1933; Харків, 1902, 1923, 1925, 1933; Одеса, 1910; Катеринослав, 1910). У довіднику І. Лисенко належним чином висвітлив постать легендарного баса Федора Шаляпіна у зв’язку з його численними оперними та концертними виступами в Україні (с. 264—266). Так читачі зможуть дізнатися, що у Київській опері він співав в операх “Життя за царя” М. Глінки (6 вистав), “Русалка” О. Даргомижського (4 ви-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
