Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · “У тому, що я роблю, є визначна частка слов’янського духу…” · с. 14сторінка оригіналу ↗

Реквієм по Чеславу Нємену

Слово Просвіти, №26 за 2019 рік

Його мистецтво живе, воно для молоді, для тих, кому йти у майбутнє та вирішувати, як жити у цьому світі. За примхою долі поляк з Білорусі приголомшив Європу своїм знаменитим хітом “Dziwny Jest Ten Swiat” (“Дивний є цей світ”), який відкрив нову, слов’янську сторінку в історії рок-музики та став гаслом молодіжного покоління буремних 60-х. Чеслав Виджицький народився 80 років тому у білоруському селі Старі Василішкі, що біля річки Нєман: вона й дала йому своє ім’я. Останній його хіт “Nim Przyjdzie Wiosna” (“Поки не прийде весна”), вшанований Grand Prix фестивалю Сопот-79, став реквіємом по Чеславу Нємену, найвидатнішому польському музикантові, легенді європейського рок-авангарду ХХ сторіччя. Його й тепер виконують у Польщі й Білорусі… Володимир СКРИНЧЕНКО “У тому, що я роблю, є визначна частка слов’янського духу…” Чеслав Нємен Примхи долі Бруно Когатрікс, директор паризької “Олімпії”, звернувся до Чеслава, соліста рок-ансамблю Niebesko-Czarni, зі своєрідним проханням щодо псевдоніму. “У вас, росіян та поляків, дуже складні прізвища для вимови. Нам, європейцям, із цим не упоратись”, — стурбовано розпочав він. Чеслав не зрозумів відразу суть прохання мсьє Когатрікса. “Та чи не допоможете ви мені із псевдонімом, пане Чеславе?” — чемно поцікавився Бруно. “Нємен! — вигукнув він, — Відтепер я — Чеслав Нємен”. …Він згадав дитинство, рідне село Старі Василішки, що під Лідою, де народився, білоруський край, згадав і той день перед від’їздом до Польщі, коли прощався з рідним краєм. Чеслав усе стояв, наче заворожений, біля дзеркальної гладі Нємана, пильно вдивляючись у неї, щоб запам’ятати навіки. Дитинство його минало у музичній родині: батько був настроювачем фортепіано. Отже, до репатріації Чеслав ще співав у церковному хорі місцевого костьолу та навчався у Музичному ліцеї міста Гродно. Надалі музичну освіту здобував у Гданську, у Вищій Музичній школі, де поряд із навчанням по фаху фагота почав співати у самодіяльності. Як і його колеги з творчого цеху, розпочинав Чеслав з молодіжних клубів прибалтійського узбережжя. Співав рок-н-роли у стилі Елвіса Преслі, захоплювався й латиноамериканським репертуаром — самба, ча-ча-ча та bossa nova. Доля усміхнулася йому 1962 року, коли на І Фестивалі молодих талантів у Щецині він потрапив у “золоту десятку лауреатів”, а згодом — у найпопулярніший на той час рок-ансамбль Niebesko-Czarni на роль соліста та автора шлягерів. Саме тоді, вже після успіху в паризькій “Олімпії”, де виступав Чеслав поряд зі Стіві Уандером та іншими зірками шоу-бізнесу, до нього надійшло особисте визнання від легендарної Марлен Дітріх, яка виконала на сцені варшавської Sala Kongresova його перший хіт “Czy mnie jeszcze pamiкtasz?” (“Чи ще пам’ятаєш мене?”) у німецькій версії “Mutter, hast du mir Ярослав Івашкевич vergeben”. До слави йому лишався майже крок, але… Лицар слов’янського духу Нємен ніколи не був схожий на суперзірку — ані грана позерства, навіть дещо від Мартіна Ідена, героя однойменного роману Джека Лондона, але шалений його успіх, надзвичайний вплив на молодь та волелюбний дух однаково непокоїли його конкурентів з творчого цеху та владу, яка давно вже з підозрою спостерігала за його концертами. Для польської естради початку 60-х Нємен лишався отаким непослухом на зразок Ходжі Насреддіна з Бухари. А найбільше дратувало владу його небажання “прогинатися” перед нею: у принципах він був непохитний. Це ставало скандальною темою перших шпальт польської преси. За жорсткою критикою слідом йшли оргвисновки — заборона виступів. Та це не завадило Нємену посісти артистичний Олімп. 1967 року на небосхилі європейської рок-музики засяяла яскрава зірка цього непокірного артиста: в Ополі він став сенсацією конкурсу. Там і виконав свій найвизначніший хіт, із яким увійшов в історію рок-музики — “Dziwny Jest Ten Swiat”. Для тих, кому пощастило спостерігати його появу на сцені, це було потрясінням! Здавалося, що гнучкий й обурений тенор Нємена протестував проти хижацьких законів сучасного йому суспільства, яке жило за уявленнями джунглів: “Дивний є цей світ, / де ще чимало зла, / та й дивно мені, / що з віку у вік / зневажає чоловіка чоловік…” Протест Нємена йшов в унісон із протестом молоді проти традиційних буржуазних цінностей. Не дивно, що на хвилі молодіжної революції, що прокотилася усим світом, цей хіт мав надзвичайний резонанс і став гаслом молодого покоління буремних 60-х. На Нємена впала “золота злива” титулів і нагород. Його вшанували Grand Prix фестивалю Сопот-68; тоді ж у продажу з’явилися відразу три альбоми Нємена — “Dziwny jest ten świat”, “Sukces” (“Успіх”) й “Czy mnie jeszcze pa- miкtasz”. Та ще й “Золотий Диск” (Zіota Plyta) від фірми Polskie Nagrania за альбом “Dziwny jest ten świat” як перший за продажем в історії польської естради. Не забутий він за океаном: від американського тижневика “Billboard” отримав нагороду-статуетку — як “найпопулярніший польський співак 1968 року”. Він дедалі більше міркував над примхами долі шоу-бізнесу, який майже заполонив потік беззмістовних, пустопорожніх шлягерів. Нємен прагне збагатити інфантильну рок-музику джерелами польської поетичної класики. Його найулюбленішим поетом стає Ципріян Норвід, забутий польський поет ХІХ сторіччя, який найбільше вплинув на творчість Нємена. Думка — ось що найбільш імпонує Нємену у примхливій поезії Норвіда. Власне, поворот до класики — Норвіда, Асника й Івашкевича — надихнув його на нові творчі звершення. Це виявилося в альбомі “Niemen Enigmatic” (“Загадковий Нємен”), який фахівці вважають епохальним у творчості співака. Саме тоді він відмовляється від звичних музичних форм рокмузики, зокрема трихвилинного формату пісень, які звучали тепер як масштабні за часом вокально-інструментальні поеми. Збагачує свої твори не тільки композиційно, а й інструментально, використовуючи найсучасніші інструменти — Hammond-орган, синтезатор Mini-Moog, Mellotron, Fen- der piano та інші, які відтворюють магію електронної музики, залучає до своїх проєктів і польських джазменів-віртуозів, зокрема саксофоністів Збігнева Намисловського й Міхала Урбаньяка, із якими працював над альбомом “Niemen Enigmatic”. Вокал Нємена набуває яскравих рис і фарб: він органічно поєднує в собі характерну для блюзу манеру виконання у стилі soul з помітним впливом мугаму — азербайджанської вокальної школи, до якої належав видатний радянський співак Рашід Бейбутов. З часом, лише після смерті цієї видатної особистості і митця, фахівці у галузі популярних жанрів музики спроможні були повною мірою оцінити творчий внесок Скульптурне зображення Нємена у селі Старі Василішки Чеслава Нємена у рок-авангард ХХ сторіччя, загадковий світ його музичних уявлень, який осягнув він своєю творчістю. “Дивний світ його музики і філософії життя, — згадував про свого колегу Павло Бродовський, колишній бас-гітарист рок-ансамблю “Akwarele”, а згодом і головний редактор журналу “Jazz Forum”, — виник на зіткненні двох різних культур,.. двох відмінних цивілізацій: Сходу й Заходу, на стику традиції та сучасності, музики …народної й релігійної, популярної і класичної… Він був артистом Ренесансу, який продирався за межі стилів… Інфантильну рок-музику переніс він в іншій вимір та привніс до неї тексти від найсвятіших канонів великої поезії”. Наче величний фриз античного саркофага звучить Норвідова поезія у центральній композиції альбому “Niemen Enigmatic” — “Bema pamieci zalobny rapsod” — жалобній рапсодії на смерть польського генерала Бема, що пoлiг у боротьбі за волю угорського народу, яко “останній лицар” (за висловом Карла Маркса у промові на польському мітингу 1867 року). Ця дивовижна рок-- містерія у виконанні Нємена занурює нас у містичний ритуал похорону середньовічного лицаря, де присутні тіні минулого при свічках-смолоскипах, схрещені руки лицаря та й кінь, який “тужно танцює” у розпачі за своїм хазяїном. Здається, що й сам Нємен, який веде сольну партію за Hammond-органом, йде водночас у юрбі середньовічних плакальників, допомагаючи їм своїм драматичним співом. У альбомі “Człowiek Jam Ni- ewdzieczny” (“Чоловік я невдячний”) Нємен знов повертається до Норвіда — озвучує його поезії — Italiam! Italiam! (“До Італії! — Думко, плинь під хвилі гомін…”) та Aerumnarum Plenus (“Чого журюся? Звідки думи трудні? / Співати маю, а співати — час?”) Нємен завжди глибоко усвідомлював свою життєву місію: “У тому, що я роблю, є визначна частка слов’янського духу…” Коли прийде весна… Слава рушила за Нєменом на Захід, перетинаючи кордони, моря й океани… Йому аплодує Париж та Нью-Йорк, Делі, Москва і Рим, його показує Євробачення на Мюнхенській олімпіаді 1972 року. Але мрією його лишалося життя без гастролей: гіркий присмак слави втомив його. 70-ті роки. Нємен багато часу проводив у студії, де безперервно експериментував із електронною музикою, прагнучи віднайти свій алгоритм рок-авангарду — музики майбутнього. Тоді ж захопився й живописом: дизайн деяких з його альбомів, зокрема “Requiem dla Van Gogha” (“Реквієм по Ван Го-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин