Читацьке віче · “Після Перемоги над російськими агресорами нинішнє покоління українців розвіє над безоднями ворожу психологію малоросійства”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Хто плодить сепаратистів, колаборантів і зрадників?!
Слово Просвіти, №26 за 2022 рік
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського націо* нального університету ім. Івана Франка
Наше життєве середовище потужно дихає величезним героїзмом національно свідомих борців з російськими мутантами за незалежну, соборну українську Україну. Водночас в інформаційний простір врива* ється гнівне засудження сепаратистів, ко* лаборантів, зрадників, які своєю ницістю ганьблять світлу українську землю. Заче* пило навіть генерального прокурора, голо* ву Служби безпеки, Офіс президента Ук* раїни. Виникає запитання: “Звідки беруться сепаратисти, колаборанти, зрадники?” На мою думку, ці ганебні істоти живляться от* руйною малоросійською гнилизною. Про малоросійство як історичну заразну хворо* бу писали Євген Маланюк, Юрій Шеве* льов, Микола Рябчук та інші видатні укра* їнці. Актуальною нині є також монографія Євгена Наконечного “Украдене ім’я: Чому русини стали українцями”. У романі Володимира Винниченка “Хочу!” читаємо: “Знаєте, що таке мало* рос? Ні! Паршивець, просто кажучи, ні те, ні се. Він, бачте, собі з походження – укра* їнець, з виховання – руский, з переконань – неук у всьому, що торкається рідного на*
роду, по вдачі – боягуз, себелюб і раб. От це – малорос”. Отже, малорос – не пришелець з іншої планети, не чужинець. Малорос – україн* ський витвір. Це – особливий тип людини. Це – національно дефективна, психоло* гічно, духовно покалічена людина, у якої немає українського патріотичного, націо* нального інстинкту, національно*держав* ницької гідності і переконання. Все визна* чальне українське, глибоко національне, окрім борщу, сала і вареників, малоросу осоружне. Він залюблений у чуже – росій* ську мову, пісню, літературу, культуру, зви* чаї, обряди, засліплений сорокаповерхо* вими матюками. Малорос – це зросійщене перекотиполе, яке соромиться, гидиться свого природного українського походжен* ня. Малоросійство як чужорідну історич* ну, морально*духовну хворобу цілеспря* мовано прищеплювали українцям за часів царської Росії, московського комуністич* ного Радянського Союзу. Та й нині це не* гативне, зловороже явище ще плекають партійці “Опозиційної платформи – за життя”, запліснявілі комуністи, соціаліс* ти, шарійці та інші слуги путінського ра* шизму. Доцільно нагадати, що малороса злії люди почали витворювати ще у XVII сто* літті. Кульмінаційним був 1721 рік. Тоді
Петро І украв нашу давньоукраїнську наз* ву “Русь” і назвав Московію Руссю, по* грецькому Росією. Відтоді ординську Мос* ковщину почали іменувати “Российским государством”, Великоросією. Україну ж московіти стали наполегливо називати Малоросією. Мовляв, є Велика Русь – Ро* сія, Великоросія, а її молодшою сестрою Мала Русь – Мала Росія, Малоросія. На* чебто жодної України, жодної Гетьман* ської України, жодної Галицько*Волин* ської держави не було, немає і бути не мо* же. Московські асимілятори всіма спосо* бами, методами зросійщували українців. Психологічно отруювали, позбавляли на* ціональної честі, формували у них меншо* вартісну, малоросійську, проросійську сві* домість, нав’язували тезу, що великороси і малороси, тобто росіяни і українці – один великоросійський, русскій народ із серцем у Москві. За часів російсько*царського, росій* сько*совєтського зловісного панування московські колонізатори наплодили 480 циркулярів, указів, постанов, ухвал, роз* поряджень про заборону української мови, культури, духовності. Безпардонно нав’язували думку, що малороси, тобто ук* раїнці не здатні побудувати свою націо* нальну державу, що українці приречені іс* нувати тільки у лоні російської імперії, а їхньою рідною мовою, культурою, літера* турою, церквою, звичаями, обрядами має бути все московське, російське. Так московська, ординська ідеологія і політика геноциду, етноциду, лінгвоциту витворювала малоросів – грязь Москви. Прикро про це казати, але на різні щаблі влади у нинішній Україні також підступно позалазили малороси, які інтенсивно по* роджують сепаратистів, колаборантів, зрадників. Психологією малоросійства заражені також окремі здорові чоловіки, які нази* вають себе українцями, але всілякими способами ухиляються, відмовляються йти до Української Армії, не хочуть здобу* вати військові знання, щоби професійно, кваліфіковано захищати Україну від чор* ної ординсько*російської навали, яка ге* ноцидно, терористично знищує україн* ців. Переконаний, що після Перемоги над російськими агресорами нинішнє поко* ління українців розвіє над безоднями во* рожу психологію малоросійства. У душах усіх новорожденних українців життєдайно засяє українська велич морально*духовної гідності, патріотизму і націоналізму, а в усіх клітинах суспільного, державного і церковного організму навічно запанують незгасна українська мова, культура, духов* ність.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
