Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Наші обереги · “Раптом заспівав Птах. Постав Феніксом серед попелу. Розбудив людей. Вдихнув любов, як колись йому Майстер”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Добрі звірі з Василькова

Слово Просвіти, №26 за 2022 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка У Національному музеї укра* їнського народного декоративно* го мистецтва триває виставка “Український фенікс. Васильків* ська майоліка”, на якій представ* лено близько 90 творів з музейної колекції, значна частина яких – із серії робіт художників Валерія та Надії Протор’євих “Добрі зві* рі”. Організована Національним Музеєм Революції Гідності та Національним музеєм україн* ського народного декоративного мистецтва виставка привернула увагу тисяч відвідувачів і стала помітною культурною подією не лише в Києві, а й Україні. Звісно, найголовнішим експонатом вия* вився керамічний півник з Боро* дянки. …Він народився на Василь* ківському майоліковому заводі наприкінці минулого століття. Подібних виробів “широкого вжитку” завод випускав тисячі. Вони розліталися по українських оселях, слугуючи посудом для ви* на чи узвару або прикрасою в мисниках. Шафку з посудом, на якій поселили півника, міцно прибили до стінки, і на її вершеч* ку птах почувався в безпеці. Тре* нував горлечко, як ніхто не чув, господарював на кухні, коли ніх* то не бачив. Інколи господиня чистила його пір’я, і тоді по* лив’яний хвіст злітав угору на кілька сантиметрів. Птах перегу* кувався з сонцем і чумацьким шляхом, заводив будильник на любов, прокидався раніше від усіх, щоб вартувати час і служити цим прекрасним людям. Так жив він багато років, аж поки в одну мить його заведене серце ледь не розірвалося. Хтось страшний і нахабний розбудив його вибухами і обпік гребінь по* лум’ям. Від тривоги й болю пів* ник закричав, проте вмить опа* нував себе. І як дім здригнувся вдруге, птах з усіх полив’яних сил уперся лапками в шафку, щоб не впасти. Коли розвіявся дим, при* биті горем люди, глянувши вгору, побачили відважного півника, що стояв на тому самому місці, де стояв завжди. Народжений у Ва* силькові він вижив у пеклі Боро* дянки. Нині під іменем “боро* дянський півник” він відомий на увесь світ. Проте на цьому місія півника не закінчилася. Він не лише уособив стійкість народу, серед якого народився, а привер* нув увагу до майстрів, які його створили. Він зацікавив світ ви* датним культурним явищем – “васильківською майолікою”. Тимчасово птах стоїть у Му* Дмитро ЧИСТЯК, професор, заступник голови Київської організації НСПУ Не віриться, що славне 80* ліття відзначає нині дивовижна Марія Леонідівна Кочур, відома актриса, громадська діячка, зас* лужена працівниця культури Ук* раїни, берегиня творчої спадщи* ни видатного українського пись* менника ХХ століття Григорія Порфировича Кочура. Для укра* їнського перекладознавства вне* сок Марії Леонідівна й Андрія Григоровича Кочурів у співдруж* ності з колегами – неоціненний: видання вибраних перекладів “Третє відлуння” (К.: Україн* ський письменник, 2008), двото* мові літературознавчі праці “Лі* тература та переклад” (К.: Смо* лоскип, 2008), шекспірівський “Гамлет” (К.: Альтерпрес, 2003), двотомова “П’єрова книга” Ана* толя Франса (К.: Пінзель, 2019), листування “Кочур*Лукаш” (К.: Пінзель, 2019), спогади “Що зеї, де триває виставка, на сторо* жі “Добрих звірів”. Його сусіди – коники, баранці, пташки, корів* ки, кози і звісно півники – до* машній світ з бешкетним настро* єм, який зворушує і захоплює. Глибокі відтінки коричнево*зеле* ної фарби створюють барвисте розмаїття, яке кожен, хто це ба* чить, домальовує власною уявою. “Я тримаюсь!” – промовляє пів* ник, і ви, мовляв, тримайтеся. І ми не перестаємо дивуватись йо* го силі, що врятувала птаха у страшній лютневій вирві війни. Видно, міцний був заміс і неви* черпна енергія любові, яку вдих* нув у птаху Майстер. Словосполучення “васильків* ська майоліка” я вперше почула від народного художника Михай* ла Івановича Денисенка понад тридцять років тому. Михайло Іванович, родом з Олешні, що на Чернігівщині, тривалий час був головним художником Василь* ківського майолікового заводу. У 1991 році громадськість готувала* ся відзначити 135*річчя від дня народження просвітительки і державної діячки Софії Русової у її рідному селі Олешні, і Михайло Іванович з групою художників працювали над пам’ятним зна* ком до цієї дати. Тоді ж познайомилася з на* родним художником Григорієм Павловичем Денисенком, побра* тимом і троюрідним братом Ми* хайла Івановича, та з усією твор* чою родиною Денисенків, з діда* прадіда славними олешнянськи* ми гончарами, які приїхали тво* рити красу на Київщину у Ва* сильків. Васильківська майоліка – частинка особистої ра* дості і захоплення. Гонча* риня Леся Денисенко стала подругою. Люблю з нею яр* маркувати, розглядати її предивних звірів на вистав* ках. Знаю, що найсмачніші борщі – з Лесиних полу* мисків, життєстійких, як бородянський півник. І ко* ли я вперше побачила бо* родянського півника, то не сумнівалася, що він родом з Василькова. Васильківська майоліка впізнавана не лише коло* ристичним рішенням, а й особливою єдністю худож* ника і майстра, які черпали наснагу в народній тради* ції. Тут і особлива мова, знаки, метафора, стиль. Саме таку особливість ху* дожніх керамічних виробів підкреслила Ірина Бекето* ва, науковиця музею, кураторка виставки. А починалася історія василь* ківської майоліки майже сто ро* ків тому. 1928 року на базі куста* рів*одинаків, що працювали ро* динами, була створена артіль “Керамік”. Спочатку майс* три артілі робили простий посуд. Згодом стали виго* товляти більше художнього, майолікового: випалену глину покривали глазур’ю і декорували орнаментами. А вже 1934 року на базі гон* чарної артілі “Керамік” за* снували завод. З 1948 року підприємство стало випус* кати лише декоративно*по* бутовий посуд та декоратив* ну майоліку, тут працювали лише місцеві народні майс* три. 1950 року в колектив прийшли скульптори Григо* рій та Михайло Денисенки та випускники Київського училища декоративно* прикладного мистецтва На* дія та Валерій Протор’єви. На початку 60*х завод було реконструйовано, тут об* лаштували тунельну та елек* тричну печі, цехи відливання у формах і штампування виробів зі збереженням ручного розпису. Відтоді Васильківський майолі* ковий завод став одним із провід* них підприємств української ху* дожньої промисловості. Велика кількість творів не лише з успіхом експонувалася на основних вис* тавках декоративного мистецтва в Україні і за кордоном, а стала масовою заводською продукцією й надходила до магазинів багатьох міст, набувши найширшої популярності. Основу асортименту ста* новила колекція посуду й декоративних виробів, ви* конана в традиційному ук* раїнському стилі. Завод випускав вироби більш ніж 70 найменувань виробів. Тут і набори для моло* ка, квасу, води, десерту, ва* реників, салатниці, вази, вазони для квітів, декора* тивні тарілки, горщики для печені, сувеніри, ані* малістична скульптура, іг* рашково*сувенірна про* дукція, посуд тощо. Посуд округлих, простих за силу* етом форм, декорований ручним розписом ангобами (кон* турним розписом і фляндрівкою) або вкритий поливами брунатно* го, зеленого і жовтого кольорів. У декорі використовувалися рос* линні та геометричні орнаменти, зображення птахів. Пластика і окремі зразки посуду прикраша* лися рельєфним орнаментом та наліпами. Продукція заводу екс* портувалася у понад 30 країн (зокрема до Чехії, Словаччини, Канади, Японії, Лівії, Йорданії). Роботи майстрів та художників заводу експонувалися на мис* тецьких виставках в Україні та за кордоном. Серед місцевих народ* них майстрів – П. Бідасюк, М. Бібик; художники*керамісти за* воду – М. Денисенко, Г. Дени* сенко, Валерій і Надія Про* тор’єви, Н. Ісупова, В. Ковален* ко (автор бородянського півни*

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин