Добрі новини · “На світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Нев’януча “Енеїда”
Слово Просвіти, №26 за 2023 рік
Ігор ЗОЦ
У Національному музеї історії України відбулася літературно"історична дискусія “Енеїда” – український літературний вес" терн”. Організований спільними зусилля" ми музею та НСПУ захід пройшов на май" данчику виставки “Енеїда 225”, присвяче" ної ювілейній даті виходу в світ знаменитої поеми Івана Котляревського. Про експонати виставки, яка відкрила" ся нещодавно, розповів керівник одного з відділів музею Олександр Кучерук. Він та" кож нагадав про театральні постановки “Енеїди”, які відбувалися впродовж мину" лого століття і як за царату, так і за радян" ських часів, не віталися владою. Це й не дивно, адже в поемі змальова" но не тільки волелюбне козацтво, а й укра" їнське панство в реаліях життя XVIII сто" ліття, після руйнування української “Трої” – Запорізької Січі. “Енеїда” виражала ду" ховний світ української людини. Голова НСПУ Михайло Сидоржевський говорив про історію створення бурлескно" травестійного твору, який з’явився з"під пе" ра Івана Котляревського в 1798 році, допов" нювався автором у виданнях 1808 і 1809 ро" ків. Загалом майже 30 років творилася пое" ма, а повна її версія вийшла вже після смер" ті письменника – в 1842 році. На думку Михайла Сидоржевського, “Енеїда” Івана Котляревського зіграла унікальну роль не тільки в літературі – вона започаткувала протистояння між культурою українською та імперською. За словами письменника, поява “Енеїди” стала потужним сигналом для суспільства про появу іншої – не росій" ської культури. А після Івана Котлярев" ського прийшов Тарас Шевченко… “Без Котляревського, може, й не було б Шевченка”, – розвинувши тезу очільника
Наприкінці квітня 1913 р. Леся Україн" ка, повертаючись з Єгипту, де лікувалась, заїхала до матері в Київ. Про цей останній приїзд пригадувала її наймолодша сестра Ісидора: “Щоб побачитися з Лесею, по" приїздили і ми до мами – сестра Ольга з Катеринослава з малим своїм синочком, брат Микола з Колодяжного і я зі своїм чо" ловіком із Могилева"Подільського. Одно" го вечора Леся читала родині і друзям свою ненадруковану п’єсу “Бояриня”. Усім цей твір дуже сподобався. Незабутній то був час”. 4 травня на честь Лесі Українки в Укра" їнському клубі “Родина” влаштували спе" ціальне зібрання, де було найближче това" риство. Марія Старицька організувала з учнями Музично"драматичної школи Ми" коли Лисенка декламації і співи – все за творами Лесі Українки. Лунало багато сер" дечних промов. І нікому не спадало на думку, що бачать Лесю востаннє. Наприкінці травня 1913 р. Леся приїха" ла до Кутаїсі, де її чекав чоловік Климент Квітка. Грузія – країна останнього земного
НСПУ, письменник, Шевченківський лав" реат Михайло Наєнко зосередив увагу при" сутніх на перекладах “Енеїди” іншими мо" вами світу. Пан Наєнко уточнив, що твір перекладено чеською, польською, япон" ською, грузинською та іншими мовами – всього одинадцять! Письменник також на" гадав, що, крім ювілейної дати твору, ви" повнюється 120 років, як у Полтаві було відкрито пам’ятник Івану Котляревському. Тоді, в 1903 році, виступати українською публічно було заборонено. “Василеві Сте" фанику та Олені Пчілці зі Львова дозволи" ли як громадянам іншої імперії, але й Ми" хайло Коцюбинський обійшов заборону, назвавшись закордонним гостем”, – роз" повів Михайло Наєнко про характерний для того часу епізод із арсеналу боротьби московії проти української мови. Петро Засенко розповів про українського художника Анатолія Базилевича, який, на його погляд, є найкращим ілюстратором “Енеїди”. Він також зазначив, що цей твір сучасний і зараз, хоча нині не всі українці можуть миттєво процитувати бодай один рядок зі знаменитої поеми: “Еней був парубок моторний…” Своїми думками з присутніми поділи"
Учасники дискусії в Національному музеї історії України
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
