Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “Настане час, коли Україна підніметься на такий рі% вень соціально%економічних перетворень, що наші досягнення стануть прикладом для багатьох країн”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Відстоюємо право на гідність

Слово Просвіти, №26 за 2023 рік

28 червня 1996 року в Україні відбулася подія, про яку кожний українець мріяв віками: на п’ятій сесії Верховна Рада України, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., схваленим всенародним голосуванням 1 грудня того ж року, прийняла Конституцію – Основний Закон України. У ній відбилося віковічне бажання українців на самовизначення, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклування про зміцнення громадської злагоди, прагнення розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями. Анатолій БУТЕНКО, голова громадської організації “Центр творчих ініціатив “Єдність” Не може при добрі той жить, Хто хоче злу й добру служить, Бо, хтівши догодить обом, Він швидко стане зла рабом. І. Франко Конституція (від лат. constitu" tio) – документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування пред" ставницьких, виконавчих та су" дових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки дер" жави, суспільства та громадян. Із цього часу всі закони, що прий" матимуться в Україні, повинні обов’язково спиратися на Кон" ституцію – в іншому випадку во" ни визнаватимуться не чинними. Але ж чому не відразу, тобто з моменту проголошення незалеж" ності, держава Україна розпочала рух до здійснення своєї мрії? На це питання складно однозначно відповісти, оскільки тоді ще бага" то державних керівників не усві" домлювали до кінця, що Україна – це незалежна і самостійна краї" на, яка отримала право на само" визначення своєї внутрішньої і зовнішньої політики. З дня ухвалення Конституції минуло 27 років. І зараз кожен з нас мусить відповісти, чи справ" дилися його надії. Але, перш за все, для цього всім нам, громадя" нам України, потрібно щиро, від" верто сказати: а що я зробив для покращення власного життя і зміцнення держави Україна? І як" що власноруч нічого не зроблено, то не потрібно волати на весь світ: “Ой, яка погана держава – нічого для мене не зробила!” Так, на превеликий жаль, потрібно визнати, що серед нас ще й досі є такі люди, яким усі щось винні, а Богдан ЗАЛІЗНЯК, член НСПУ і НСЖУ, м. Львів Днями Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діа" спорою (МІОК) Національного університету “Львівська політехні" ка” запросив студентську молодь, представників академічної спіль" ноти Львівської політехніки та університетів Львова, науковців, діячів культури, медіа та громад" ськість міста на інтелектуальний діалог з Ларисою Івшиною, за" сновницею, головною редактор" кою газети “День” (1997–2022) та громадсько"культурною діячкою. Проводила цю зустріч директорка МІОК Ірина Ключковська. У своєму виступі ректор Львівської політехніки Юрій Бо" бало сказав: “Обрана тема нашої розмови “Внутрішня інтеграція України: чому це важливо” – надзвичайно вдало вибрана в цей час. Українська нація бачить май" ось про свої обов’язки перед дер" жавою і суспільством вони чо" мусь забувають. Ці люди живуть поруч із нами не одне десятиліт" тя, але мають своє уявлення про Україну, вважаючи, що спокон" вічно живуть в Малоросії і росій" ська мова для них – рідна, бо во" ни на ній думають. А нам, патріо" там своєї держави, нібито незруч" но робити їм зауваження. А це не зовсім добре, як ми зараз бачимо. Тож інколи приходить на згадку вислів із народної мудрості: “Аби відвести від себе біду, потрібно сміливо подивитися їй в очі”. У мене немає бажання псува" ти комусь настрій, але, мабуть, незайве нагадати, що день стає святковим лише тоді, коли поза" ду залишилась велика праця, мокра від поту сорочка, а на сто" лі, як підсумок великої роботи, – духмяний хліб. І рідний батько власною рукою – у мозолях, із рівчаками на долонях – щедро, радісно, із великою ніжністю й любов’ю в очах частує даром Бо" жим всіх своїх дітей. Історично визначено: усе, щоб не робилося в державі, повин" но зміцнювати право людини на визнання її гідності й добробуту. Гідність – особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рів" ності з іншими людьми. І ці пра" ва, свободи та обов’язки людини й громадянина затверджені вст.ст. 21–68 ІІ розділу Конститу" ції України. Згідно з цим Зако" ном, права і свободи гарантують" ся державою і не можуть бути скасовані. Кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вира" ження своїх поглядів і переко" нань. Кожен має право на свобо" ду світогляду і віросповідання. Громадяни можуть брати участь в управлінні державними справа" ми, збиратися мирно, без зброї, на мітинги чи демонстрації. Ко" жен має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно по" годжується. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, на освіту, реалі" зацію творчих можливостей, на охорону здоров’я, медичну допо" могу та медичне страхування, на безпечне для життя і здоров’я довкілля та відшкодування зав" даної порушенням цього права шкоди. Але про що свідчить цей стис" лий перелік прав? Виходячи із нашого життєвого досвіду, ми знаємо, що мало мати право на гідне життя, а ще й потрібно вмі" ти активно відстоювати його. І з цього приводу ми вже можемо сміливо сказати: наше суспіль" ство поступово якісно змінюєть" ся. З кожним днем стає все біль" ше людей, які усвідомлюють, що тільки за їх активної участі мо" жуть відбутися суттєві зміни вкраїні, що сприятимуть покра" щенню їхнього життя. Тож, вра" ховуючи те, що “громадяни Ук" раїни мають право брати участь в управлінні державними справа" ми…” (ст. 38), вони не вагаючись користаються цим правом і чим далі активніше беруть участь в державотворенні. Історія нашої держави бере витоки з далеких часів, і кожна подія, яка відбувалась у житті ук" раїнського народу, була безпосе" редньо пов’язана з боротьбою за незалежність країни й гідність української нації. Події на Май" дані в 2014 році стали черговим проявом непримиримості україн" ців зі свавіллям, яке дозволила собі влада під орудою горе"пре" зидента Януковича. Кардинальні зміни, що тоді відбулись у свідо" мості багатьох, були не випадко" вими: люди сміливо змогли ска" зати в очі тим, хто їх ошукує, гра" бує, що вони не влаштовують на" род. Українці обрали вільний розвиток країни і суспільства на демократичних засадах. Напев" но, всі добре пам’ятають вислів: щоб змінилося власне життя на краще, потрібно самому стати кращим. Повстанці викинули “історичне сміття” на звалище іс" торії і сміливо розвернули свій корабель, адже українцям влас" тиве демократичне управління ще з часів Київської Русі. Перше визнання людина от" римує в день свого народження. Прізвище, ім’я та по батькові, місце народження – це не просто формальні анкетні дані про осо" бу. За зразком багатьох країн сві" ту держава вважає своїм обов’яз" ком турботу про подальшу долю своїх громадян, і пріоритетними в країні вважаються програми ос" віти, охорони здоров’я й довкіл" ля, покращення дозвілля і побуту. Така норма закону є природнім явищем для тих країн, в яких сус" пільство історично визнало свя" щенним право людини на гідне життя. Невиконання цих норм знижує життєвий рівень грома" дян, і тому суспільство не зали" шає без уваги ті обставини, які досвідчені держслужбовці і фа" хівці"науковці характеризують за соціально"економічними показ" никами, які стосуються добробу" ту населення країни. Авжеж, аби зрозуміти, що і як відбувається в державі, у разі не" задовільного стану соціальної сфери, першим особам країни, хто б вони не були, доведеться відповісти на безліч запитань (ін" коли доволі незручних), почина" ючи від часів утворення держави й аж до сьогоднішнього часу. Нині мова може йти не тільки про ресурси, які належать держа" ві (тобто простому люду), але й про ті, які без нашого дозволу хтось привласнив і нахабно ними зараз користується, як йому за" манеться. Ось чому так важливо знати, хто ви, де народились, у якій сім’ї, у якій державі. Українці – толерантна і висо" коосвічена нація, і це визнав увесь світ. Працьовитість, освіче" ність і висока культура в усі часи були притаманні нашому народо" ві, а нескінченна жага до волі ро" била його непримиренним до своїх ворогів. Сьогодні триває російсько" українська війна. Майже 500 днів відбувається жорстоке протисто" яння між старим світом і новим життям, яке вибрали українці. Ми переможемо! Ми впевнені: настане час, коли наша славна Україна підніметься на такий рі" вень соціально"економічних пе" ретворень, що наші досягнення стануть прикладом для багатьох країн світу. Нам потрібно завжди пам’ятати, що наша доля – в на" ших руках і Конституція для нас завжди буде твердою опорою в усіх наших справах. Наш шлях праведний, і ми ніколи з нього не звернемо! Фото з відкритих джерел Я вишукувала перлини. Одного разу ми приїхали в Одесу – понад 15 років тому. Під час зустрічі в бібліотеці підійшов до нас чоло" вік і запитав: “У чім національна ідея України?” Виявляється, що він не виїжджав за Одесу. А ще з’ясувалося, що він – завзятий. Іван Капсамун (це про нього йдеться) – гагаузець за націо" нальністю. Після деякого часу я запросила його в газету “День”. Він – один з найкращих журна" лістів. Він – єдиний, хто мав би отримати премію Гонгадзе”. Виступ Лариси Івшиної до" повнили Андрій Содомора, пись" менник, перекладач; Роман Яців, художник"мистецтвознавець; Оксана Юринець, кандидат еко" номічних наук, і Ольга Квасниця, кандидат наук із соціальних ко" мунікацій. Наприкінці подякувала Лари" сі Івшиній за виступ і за її украї" нотворчу діяльність Ірина Ключ" ковська. Дякуємо і ми.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин