Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “На те вона й українська пісня, аби хвилювати. Народжувати захоплення, гордість за націю, яка здатна створювати шедеври на всі часи”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Українські солоспіви у Рієці

Слово Просвіти, №26 за 2025 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Рієка, Хорватія Цього року конкурс був представлений музикантами, вокальними солістами, тріо, гуртами, хорами. Різні номінації, вікові категорії, манера виконання, досвід, різноманітний репертуар. Проте, хто б не виходив на сцену, – співали Україну. Вона пролунала вже з першої пісні дванадцятилітньої виконавиці Дар’ї Орленко, що відкривала солоспіви піснею “Гей, соколи”. Дівчинка витягла при жеребкуванні перший номер, і можете уявити, як непросто було їй вийти на сцену. Але вона опанувала себе і чистим голосом дівчати задзвонила початок: “дзвін, дзвін, дзвін, дзвіночку, мій дзвіночку степовий…”. Пісня була настільки суголосною з подіями “у рідній сторононьці”, що від історії про козака, який йде на війноньку, ми трохи завмерли. Скажу по правді, що журі “Українських солоспівів у Рієці” було надчутливе до кожного виконання. Тому не лише оцінювало і справедливо судило, а й емоційно проживало виступи. Виконавиця Олеся Русінова – родом з Одеси, тепер тимчасово живе в Пулі. На солоспівах Олеся ефектно виконала українську народну пісню в авторському аранжуванні “Кози пасла”. Зала трохи “завелася” – і глядачі, і виконавці, що чекали свого виходу на сцену. Оксана Ющук оригінально заспівала популярну народну пісню “Підманула, підвела”. Другою її піснею була “Спи собі сама…” Кузьми Скрябіна. За кожним виступом – долі родин, які внаслідок Великої війни опинилися в Хорватії. Є, звісно, ті, хто прибули раніше. Проте в основному тут жінки з України, які рятували своїх дітей у лютому 2022 року. Сьогодні вони приїхали, щоб підтримати своїх маленьких артистів, які підростають за межами Батьківщини. Зустріла родину з Миколаєва, що тепер мешкає в Пулі. Мама закінчила свого часу школу з золотою медаллю, потім Миколаївський педагогічний, мала чудову роботу, чоловік працював на Миколаївському кораблебудівному заводі, був механіком на судні. Війна застала їх у Херсоні... У Хорватії Олені довелося опанувати іншу спеціальність. І добре, що має роботу і тимчасове окреме житло для родини. На солоспівах виступали дві її донечки – Наталя і Маріанна. “Он вони, у красивих віночках і українських костюмах”. Познайомилася з Катериною з київської Троєщини. Чоловік на фронті, приїхали в Хорватію, коли донечці виповнився рік. Тепер Катрусі чотири, і дівчинка вже виступає на Українському фестивалі. Такі історії не просто зворушують, а “зривають”, коли бачиш, наскільки прагнуть матері вчити з маленькими дітьми українську мову і постійно підтримувати рідне середовище. Це потребує праці і часу, але люди не шкодують зусиль, бо участь в українських культурних товариствах допомагає тримати рівновагу і не сумніватися у поверненні в Україну. Зустріла в залі юну подружню пару, майже сусідів, з вулиці Урлівської, які приїхали сюди на початку лютого 2022, щоб відпочити перед великою задуманою справою на багатолітню перспективу. Всі плани зруйнувалися в одну мить. Сьогодні робота в українській громаді підтримує не лише морально, – вдалося налагодити зв’язки з людьми, які реально допомагають ЗСУ. Номінант конкурсу – професор і скрипаль Орест Шургот із Загреба – вразив своїм виступом вже у перший день фестивалю – на “Франкових зорях”, коли під час перерви зіграв три сюїти Баха. Настільки натхненно, без жодного підглядання у нотний стан, що ми зо хвилину після виступу сиділи в тиші. Це був політ фантастичного птаха над Трсатом! На “Українських солоспівах” пан Орест виконав соло для скрипки – “Реквієм” Ігоря Лободи – складний і неймовірно сильний твір. Таким же сильним і пронизливим було його виконання. Браво! Заслужений академічний Закарпатський народний хор представляло на конкурсі вокальне тріо у складі Ольги Свиди, Ольги Міщенко та Яни Садварій. Коли артистки заспівали “Якби я мала крила орлині” в обробці Миколи Попенка, то ми реально окрилились. Бо пісня такої сили любові і звучання здатна піднести серце понад Адріатикою. Власне для того, щоб людина зодягала крила найтонших вібрацій, народжуються і плекаються рідні пісні. І найвищий рівень їх виконання було продемонстровано на “Українських солоспівах у Рієці”. Ще одна історія. Під четвертим номером виступав на конкурсі аматорський художньо-хоровий колектив з міста Рієка “Червона калина”, що діє при “Українському центрі розвитку та інтеграції святого Віта”. Колектив організувала і очолила у жовтні 2022 року Таїсія Приймак, що приїхала на початку російсько-української війни з Київщини, з мамою, сестрою і донькою. Сьогодні у хорі 12 чудових співаків. Зворушливо пані Таїсія розповіла, як “молилася і просила у Бога, аби послав сильного баса”. Під час однієї репетиції вона випадково зустріла відомого соліста хорватської опери Мар’яна Доніча, який співав тут 40 років. І це виявився найкращий кандидат на бас, про який мріяла пані Таїсія. На конкурсі хор “Червона калина” виконав українську народну пісню “Розійдися, туманочку” та “Два кольори” на слова Дмитра Павличка, музику Олександра Білаша. Навіть у неповному складі колектив співав з такими обертонами, досягти яких можуть найкращі виконавці. Хорват Мар’ян Доніч виконував басом українську пісню так по-рідному, ніби це йому вишивала мама у дорогу червоно-чорний узір на сорочці. Наймолодша зірочка конкурсу Єлизавета Євсєєва заспівала з хором “Червону калину”. Проте, коли голова журі, народна артистка України Ольга Камінська попросила дівчинку заспівати соло без хору – для відваги, щоб перевірити себе, – Ліза, хоча й, хвилюючись, заспівала прекрасно. Журі конкурсу “Українські солоспіви у Рієці” Так, хвилювань було багато. Бо на те вона й українська пісня, аби хвилювати. Народжувати захоплення, любов, гордість за націю, яка здатна створювати шедеври на всі часи. І тут, у благословенній Рієці, ми відчули і почули, як талановито і щиро вміють нести нашу пісню по світу ті, хто живуть з Україною в серці. Співачка Ольга Угнівенко з Києва завершувала музично-пісенний конкурс. Як тільки вона вийшла сцену, стало зрозуміло, що це буде особливий солоспів. Пані Ольга заспівала пісню “Червоне тепло” з циклу “Барвисто”. Слова і музика – Ольги Угнівенко. Співачка сама придумала і створила свій сценічний образ. Це був образ України. Вишукану сукню червоного кольору особливого відтінку доповнював сплетений вінок-корона з квітів і трав. Для сукні пані Ольга довго добирала тканину відповідних фактури та кольору і коли нарешті знайшла, купила 14 метрів, – рівно стільки й пішло на пошиття. Княгиня пісні! Шляхетна і талановита майстриня одягу та ляльки. Співачка, композиторка, поетеса, блискуча ведуча (забігаю наперед – гала-концерту) Ольга Угнівенко стала володаркою гран-прі конкурсу “Українські солоспіви у Рієці” у своїй номінації. Браво, пані Ольго, достойно! Зустрінемося у рідному вашому і нашому Національному музеї літератури України! Лавреатом гран-прі серед музикантів став скрипаль, професор, заступник голови УКПТ “Кобзар” із Загреба Орест Шургот. Олександр Балабко, письмен£ ник, член журі: – Цьогорічні “Українські солоспіви у Рієці”, що їх плекає впродовж майже десятиріччя народна артистка України Ольга Камінська, — вже історія. Гармонійне поєднання аматорів і професіоналів утворило неповторну Володар гран-прі музикант Орест Шургот (Загреб) феєрію музики, слова, вокалу і артистизму. Солоспів – це синтетичне мистецтво, що вимагає органічного поєднання усіх цих надбань. Ми, члени журі, цього року не могли не визначити аж двох володарів гран-прі. Професора музики Ореста Шургота, якого називають першою скрипкою Хорватії (у перерві літературного конкурсу “Франкові зорі” він зачарував нас виконанням музики Баха) і киянку Ольгу Угнівенко – співачку, поетесу, народну майстриню, музейницю (адже не раз відвідували заходи за її сценаріями у Національному музеї літератури України), яка, власне, – уособлення усіх жанрів фестивалю. Але її шлях, з Божого благословення, напевно, наслідуватиме найменша зірочка – восьмирічна Ліза Євсєєва, яка засвітилася у “Франкових зорях”, прочитавши вірш Івана Франка “Червона калина”. І сьогодні звучала “калина” – популярна “Ой, у лузі червона калина похилилася…”, яку українці нині щодня підіймають, відвойовують у ворога і намагаються розвеселити. А ще ж народна “Ой, вийся, вийся хмелю”. Ліза виконувала соло і виступала з хором. І, звісно, знову отримала медаль. У ці дні вона познайомилася з нашим юним поетом і художником Іванком Шевелем: з’ясувалося, що Ліза ще й добре малює. На солоспівах до нашого київського гурту журі (очолює журі конкурсу Ольга Камінська) долучилися Давор Лешіч, відомий тенор і партнер Ольги Камінської у багатьох операх; Валерія Ващенко, українська і хорватська альтистка, концертмейстерка групи альтів оперного театру Рієки; відома співачка, хормейстерка, композиторка і педагогиня з Києва Раїса Заклецька, а також директорка – художня керівниця заслуженого академічного Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук. Ольга Угнівенко виконала мелодійний і глибокий за змістом твір “Червоне тепло” із циклу “Барвисто”. Текст можна читати як добірну поезію: червоний – батько всіх кольорів, радість і наснага. З піснею гармонувало і вбрання співачки, зроблене власноруч. А ще ж пані Ольга творить ляльок із полімерної глини. Зала аплодувала пані Ользі щиро, тривало і радісно! Вікторія Шевель, поетеса: – Україна – це більше, ніж життя! Це безмежна відданість волі та силі української душі, вічності українській мові та мистецтву! Моя сердечна шана та низький уклін всім, завдяки кому про нас, українців, знають у світі, за- 19 червня зранку ми, найперше, подякували прекрасному місту Рієці, де народився Український фестиваль пісні, музики, танців і художнього мистецтва, піднялися до древнього замку в Трсаті, тихенько зайшли до храму, де було повно людей – вшановували свято Святого Духа. Народжувався день, люди молилися, пили каву, поливали квітники, раділи з повносилого людського буття, у красі і спокої. А у нас розпочинався конкурс “Українські солоспіви у Рієці” Дев’ятого українського фестивалю пісні, музики, танців і художнього мистецтва. І очікування зустрічі з музично-пісенним мистецтвом налаштовувало серце на “троянди й виноград”. Учасники Закарпатського народного хору на Українському фестивалі в Рієці

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин