Очевидець і літописець · “Українські науковці зуміли змінити хід науки, що випадає на долю не кожного”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
З плеяди зіркових імен
Слово Просвіти, №26 за 2025 рік
Марина ГРИМИЧ, доктор історичних наук, професор
У липні 2025 року визначній українській дослідниці, етнологу, доктору історичних наук, професору Валентині Кирилівні Борисенко виповнюється 80 років. Це ім’я належить до плеяди зіркових імен українських науковців ХХ–ХХІ століть, які не просто були талановитими дослідниками, а й зуміли змінити хід науки, що випадає на долю не кожного. Саме з останньої тези хотілося б розпочати цю ювілейну публікацію про В. К. Борисенко. ХХ століття для розвитку народознавчої науки було непростим. Після нетривалого ренесансу української академічної науки у 1920-х з наступного десятиліття ситуація різко змінюється. Зокрема, етнографією українців дозволялося займатися лише в наукових установах та кількох музеях, і це робила жменька ентузіастів. Зі здобуттям незалежності ця прогалина одразу стала дуже відчутною, назріла потреба етнографічної освіти: етнографів, а також етнологів професійно готувати до наукової і позанаукової діяльності. Адже на той час постало питання відродження української ідентичності. В. К. Борисенко була якраз тією людиною, що взяла у свої руки велику частину цієї праці, створивши в 1995 році на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка кафедру етнології та краєзнавства, що стало поштовхом для подібних звершень у регіонах. За 30 років кафедра етнології та краєзнавства підготувала ціле покоління знавців народної культури. Наука з розряду прикладної (етнографія) перейшла на рівень теоретичної (етнологія). Сама Валентина Кирилівна “вивела в світ” кілька десятків спеціалістів – кандидатів та докторів наук, без яких не можна уявити сучасну народознавчу науку. Серед них – кандидати наук Наталя Громова, Леся Мандебура, Алла Дмитренко, Леся Гасиджак, Людмила Метка, Оксана Галько, Олена Осипчук (Брайченко), японець Масакі Умебаяші та доктори наук дослідниця греків Приазов’я Ірина Пономарьова, дослідниця подільського гончарства Лідія Мельничук, спеціаліст у галузі звичаєвого права і антропології Марина Гримич, дослідник сучасних етномовних процесів Володимир Скляр тощо. Ще одна ділянка, в якій Валентина Борисенко зробила серйозний внесок, – це збереження архівної та фонографічної народної спадщини. Багато років, в перший період своєї наукової кар’єри, вона очолювала архівні фонди в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського. Доля дослідниці склалася так, що вона тимчасово залишила архів, присвятивши себе викладацькій праці, але згодом повернулася на своє попереднє місце роботи, і тепер вона очолює Відділ архівних наукових фондів, рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. В. К. Борисенко залишила глибокий слід в етнологічних академічних студіях. До наукових інтересів Валентини Борисенко належить ряд тематичних напрямків, серед яких: історія української етнології (в тому числі “Розстріляного відродження” дослідників 1920-х рр.)1, усна історія Голодомору2, регіональні студії3, локальна історія4, календарна обрядовість5 тощо. Ім’я В. К. Борисенко відоме не лише у вузьких академічних колах, а й серед широкої громадськості. Це стало можливим завдяки величезній і часом фанатичній популяризаторській її діяльності. Левину частину її бібліографії становлять праці науково-популярного і популярного змісту, які в часи міфологізації народної культури зробили величезну справу у справі формування громадської думки в суспільстві. Однак її ім’я в етнологічній науці пов’язується передусім з працями про українське традиційне весілля. Судячи з переліку захищених кандидатських дисертацій, на сьогодні це одна з найпопулярніших етнологічних тематик. Проте, коли В. К. Борисенко починала свій науковий шлях, ця тема перебувала лише в стані розробки. Крім того, в 1970-х роках займатися українською культурною спадщиною було не зовсім безпечно. Дослідниця по краплині визбирувала з архівних записів звичаї, обряди, традиції минулого. Цей матеріал треба було доповнити сучасним на тоді станом весільної обрядовості. Молода дослідниця здійснила величезну кількість дослідницьких подорожей Україною. Монографія про весільний обряд, що побачила світ у 1988 році, на сьогодні є етнографічною класикою6. Поєднувати наукову експедиційну роботу з особистим життям – справа вкрай нелегка для жінки, особливо це було відчутно в ХХ ст. Валентина Кирилівна практично самостійно виховувала двох дітей, які блискуче реалізувалися в житті. Донька Ольга Чернілевська стала редактором і звукорежисером, зробивши великий внесок в українську озвучку світового кіно. Син – Мирослав Борисенко – пішов шляхом своєї матері. Доктор історичних наук, етнолог, що спеціалізується на урбаністичних дослідженнях, тепер, у важкі часи для України, перебуває в лавах ЗСУ. Три роки тому один із внуків Валентини Кирилівни – український співак, поет, перекладач, композитор Ілля Чернілевський, до виховання якого вона доклала багато зусиль, – загинув на Донеччині, захищаючи Україну. Валентина Кирилівна з гіркотою говорить про те, що одна війна – Друга світова – забрала в неї батька, а друга війна – нинішня – забрала талановитого внука. Ми щиро підтримуємо Валентину Кирилівну Борисенко в її смутку по внуку і разом з тим бажаємо їй довгих років життя і міцного здоров’я.
__________________ 1 Нариси з історії української етнології 1920–1930-х років. – К., Унісерв, 2002 та ін. 2 Свіча пам’яті. Усна історія про геноцид українців у 1932–1933 роках. – К., Стилос, 2007 та ін. 3 Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. під ред. В. К. Борисенко. – К., Родовід, 1997 (Колективна монографія); Така житка... Культура повсякдення українців Чорнобильського Полісся. – К., 2011 та ін. 4 Хижинці. Культура повсякдення села Хижинці (1950–1960-ті роки). К., Дуліби, 2014. 5 Традиції і життєдіяльність етносу на матеріалах святково-обрядової культури українців. – К, Унісерв, 2000 (Навчальний посібник) та ін. 6 Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988; Українське весілля: традиції і сучасність. – К., ВД “Стилос”, 2010 та ін.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
