Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Творив задля святої істини – донести до людської свідомості правду, одухотворену Словом”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

І знову Хутір запросив гостей

Слово Просвіти, №26 за 2025 рік

Тетяна МАРЦИНЮК, кандидат філологічних наук Родинний Хутір Андрія Івановича Кондратюка гостинно запросив на традиційні Кондратюківські читання шанувальників творчості письменника, чиє ім’я зорепадом життєвих істин відлунює у спогадах не лише земляків, а й тих, хто хоч раз прилучився до цілющих духовних джерел, якими струмують книги талановитого Митця. Вдихнути аромат цілющих трав заповідного Хутора і поділитися роздумами про долю відомого українського письменника зібралося поважне товариство: Борис Боровець – письменник, модератор знакової події “Кондратюківські читання”; Богдан Дідич – громадський діяч, ініціатор та організатор зустрічі з театралізованим дійством; Лілія Овдійчук – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач і професор кафедри української мови та літератури ПВНЗ “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, член ради міської Рівненської організації “Просвіта”; Наталія Войтович – провідний спеціаліст Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України, член ради міської Рівненської організації “Просвіта”; Адам Никитюк – доброволець УДА “Волинь”; Микола Боровець – племінник Андрія Івановича Кондратюка, наставник молоді ГО “Юний доброволець”; Наталія Боровець – голова Березнівської організації “Просвіта”, депутат Березнівської міської ради; Тетяна Воронко – депутат Березнівської міської ради, активна волонтерка і громадська діячка; Надія Ярмолюк і Павло Рачок – місцеві літератори, журналісти; Тетяна Марцинюк – кандидат філологічних наук, поетеса, літературний критик; Людмила Сущевська – методист Березнівського будинку культури; Юрій Ніжаловський – викладач Березнівського лісотехнічного коледжу, керівник районної організації УТОС, фотокореспондент; Наталія Щур, Галина Діхтяр, Олена Логощук – поважне товариство Березнівської районної бібліотеки. Шкільний автобус Моквинського ліцею прямує за маршру- Володимир ЗАЇКА, с. Олександрівка Краматорського р-ну Донецької обл. Прочитав у ч. 23 “Слова Просвіти” (12-18 червня ц. р.) замітку журналіста і просвітянина з Чернігівщини Василя Чепурного “Чи не вмерла преса місцева?” Відповідь однозначна: “Вмерла! Іще задовго до початку повномасштабної війни з рашистами”. Принаймні, у нас, на Донеччині, яка ще під контролем української влади. Гірко це усвідомлювати, але на сьогодні в жодному районі чи громаді Донеччини немає жодного(!) офіційного друкованого видання! Ні в Краматорську, ні в Слов’янську, ні в Дружківці, ні в Костянтинівці, ні в Добропіллі, ні в Білозерську, ні в Новодонецькому, ні в Олександрівці... Ніде! А це майже третина колишньої території області, де залишається жити чимало цивільного місцевого населення, плюс багато біженців, військових. Про те, що відбувається на місцях: в містах, селах, громадах (а відбуваєтьтом “Березне – Хутір “Отраже”. Сьогодні він везе поважних гостей у мальовничий Закуток, який подарував землякам непересічну особистість – письменника, чий талант гуртує навколо себе свідому інтелігенцію, просвітян, громадських активістів, людей, чий діапазон мислення превалює над байдужістю і безвідповідальністю. Першу зупинку робимо біля могили Андрія Івановича Кондратюка. Як пам’ять і шана талановитому Майстру Слова – живі квіти і спогади… А згодом насолоджуємось розкішним ароматом мальовничої природи Хутора. Приємною несподіванкою для кожного було театралізоване дійство. Гостей біля пам’ятного знака “Родинний Хутір Андрія Івановича Кондратюка” зустрів козак Богдан Дідич. На вишитому рушникові – хліб-сіль, а двоє джур в особі Миколи Боровця та Адама Никитюка розливають у келихи напій з цілющих трав. Ці активні організатори уже не один день господарюють на Хуторі. Вони впорядкували обійстя біля хатини, змайстрували стіл, а сьогодні чаклують над кулішем, яким згодом будуть частувати гостей. Приємний димок лоскоче ніздрі та розганяє мошкару. Погрупувавшись, учасники події освоюють екзотичну місцевість Хутора з її розлогими полями, річкою… Після ознайомчих мандрівок розпочинаємо захід, задля якого зібралися – Кондратюківські читання. Модератор зустрічі, письменник Борис Боровець після вступного слова запрошує всіх до Молитви, яку зголосився промовити племінник Андрія Кондратюка Микола Боровець. Борис Тимофійович щиро дякує ініціатору цієї важливої зустрічі Дідичу Богдану Ярославовичу, нашим Рівненським гостям – Лілії Овдійчук та Наталії Войтович, усім, хто свідомо причетний до творчості Андрія Кондратюка і активно прилучається до заходів, пов’язаних з його славним іменем. Згодом він прочитає поетичні рядки Юрія Берези, присвячені Андрієві Кондратюку, і товариство відчує духовну присутність Рівненського гумориста, який у добрі часи не раз побував на Хуторі і був близько знайомий з Андрієм Івановичем. Своє вдячне слово Михайлу Борейку та Євгенії Гладуновій – активним, щирим просвітянам, які започаткували Кондратюківські читання, висловлює науковець Лілія Овдійчук, даруючи для бібліотеки книгу про справжнього сподвижника освітянських справ Михайла Семеновича Борейка. Цікавими думками, на які наштовхнула книга “На горі сосна золоторясна”, поділилася Наталія Войтович. З її розповіді присутні дізналися, що в Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці існує фонд Андрія Кондратюка. Книги з його власної бібліотеки дають можливість відчути глибину внутрішнього світу письменника, його художні смаки і уподобання. Літературознавчими роздумами про книгу “Батькова клуня” поділилася Тетяна Марцинюк. А Павло Рачок прочитав власну поезію, мастерні рими і зміст якої збагатив дух Хутора, відлунюючи не лише щирим словом поета, а й співом птахів, чию присутність озвучували ніжні трелі. Микола Боровець нагадав присутнім про тих Захисників, делегацію зустріли та провели тощо. Друкували ці бюлетені аж... у Вінниці! Доставляли “Новою поштою” і безкоштовно розносили у кожен двір і квартиру. Можна тільки припускати, у яку копієчку це виливалося для місцевого бюджету. Особливою популярністю серед населення такий друкований орган не користувався, бо місцеві проблеми в ньому не відображалися, як і шляхи вирішення. В кожному номері здебільшого набір статистичних даних (звичайно ж, позитивних!), самозвіти сільських старост, вшанування ювілярів... На безриб’ї, як-то кажуть, і рак риба. А головне, що безкоштовно. Однак з початком повномасштабної російсько-української війни і цей бюлетень перестав виходити. Так простіше і легше для влади: бойові дії все спишуть. Ось

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин