Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Чверть століття конкурсу імені Петра Яцика

Слово Просвіти, №26 за 2025 рік

Цьогоріч Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика відзначив ювілей – 25 років від дня заснування. Далекого 1999 року Петро Яцик, канадський мільйонер українського походження, перебуваючи в Києві, якось висловив думку, що треба заснувати конкурс серед молоді, який би пропагував українську мову. Його прикро вражали вулиці міста, на яких повсюдно звучала російська мова. Він був переконаний, що Україна має говорити українською, як Франція говорить французькою, Німеччина – німецькою, Туреччина – турецькою, Японія – японською… Ідею конкурсу підтримали члени Ліги українських меценатів – і проєкт був запропонований Міністерству освіти і науки України. Від самого початку конкурсом опікувався Михайло Слабошпицький, виконавчий директор Ліги українських меценатів, автор популярної книги “Українець, який відмовився бути бідним. Петро Яцик”. Вже у травні 2000-го на сцені Національної філармонії України урочисто стояли переможці першого конкурсу з української мови, у них було свято і їх вітала вся країна. Петро Яцик говорив зі сцени Національної філармонії України: “Держава наша – Україна і державна мова уній українська. Від того, ким усвідомлює себе молода людина, залежить майбутнє нації. Успішні нації говорять своєю мовою. Українці мають говорити українською. Старших ми вже не переробимо, треба йти до молоді”. Петро Яцик встиг нагородити переможців лише першого конкурсу. Напередодні другого його не стало. Відтоді конкурс носить ім’я свого засновника, а конкурсом впродовж понад двох десятиліть опікується президент Ліги, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, голова Наглядової Ради ПрАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” Володимир Загорій. Відтоді впродовж двох десятиліть, у День української писемності і мови, конкурс розпочинався в одному з обласних центрів України, а завершував свою роботу велелюдними урочистостями в Національній філармонії, Національній Опері чи Національному драматичному театрі імені Івана Франка за участі відомих освітян, українських письменників, акторів, громадських діячів і преси. МОНУ у своїх пресрелізах давало статистику: участь у конкурсі беруть усі школи України, а це мільйони учасників. Згодом учасниками мовного турніру стали студенти вищих навчальних закладів різних ступенів акредитації та учні профосвіти. І що знаково: майже від самого початку роботи конкурсу був ще один співорганізатор проєкту – Міністерство оборони України. На всіх конкурсних урочистостях присутні бачать на сцені ліцеїстів і курсантів, які отримують відзнаки. Сьогодні багато хто з військових переможців минулих років зі зброєю в руках відстоює українську мову вже на передовій. Метою конкурсу Яцика, як записано у його Положенні, є утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу. Але конкурс мав і ворогів. Сумновідомий факт: 25 жовтня 2010 року тодішній міністр освіти і науки України дмитро табачник підписав указ, яким фактично ліквідував Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, і тоді в обороні конкурсу постала українська інтелігенція та письменники (Дмитро Павличко, Михайло Слабошпицький, Іван Дзюба, Павло Мовчан, Марія Матіос, Василь Шкляр та інші), котрі написали відкритого листа до президента Віктора Януковича з вимогою скасувати рішення міністра освіти. Конкурс відстояли. З початком ковідного карантину конкурс вперше перейшов на дистанційну форму, а з початком повномасштабної російсько-української війни взагалі постало питання, чи можливо буде проводити конкурс, коли є смертельні ризики для дітей. Але організатори прийняли рішення продовжувати проєкт як надзвичайно важливий і потрібний саме під час війни і, як виявилося, це було єдино правильним рішенням. Звісно, нині конкурс відбувається з дотриманням всіх вимог безпеки, а часом і дистанційно. Від самого початку конкурс був меценатським проєктом. У його фінансуванні брали участь меценати не лише з України, а й з-за кордону. Петро Яцик казав: щоб знати мову, треба багато працювати, а праця має бути винагороджена. Сьогодні меценати конкурсу – фармацевтична фірма “Дарниця”, ПрАТ “Ексімед”, Союз Українок Австралії та ін. Знаково, що держава також підтримує конкурсантів – володарі І премії отримують Президентські стипендії (щомісяця впродовж календарного року). Президентськими стипендіатами XXV конкурсу стали третьокласниця з Рівненщини Маргарита Шкодич, четвертокласниця з Дніпропетровщини Ксенія Кушнір, п’ятикласниця Софія Іванюк і одинадцятикласниця Меліса Іванюк із Закарпаття, шестикласниця з Волині Марта Ревко, семикласниця Діана Соболєва і восьмикласниця Дар’я Цімбаліст з Вінниччини, дев’ятикласниця Софія Незнающа і десятикласниця Альона Пхайко з Миколаїв- Продовження на стор. 2 ЮРІЙ МОСЕНКІС 10–11 ПЕРЕДПЛАТА—2025 Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу медіа України" на 2025 рік (стор. 22). Вартість є такою: 1 міс. — 65 грн. 3 міс. — 195 грн. 5 міс. — 325 грн. Будьмо, друзі, разом!

с. 2 · сторінка оригіналу ↗

та організації гуманітарного забезпечення Управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України; Павла Гриценка, директора Інституту української мови Національної академії наук України, голови журі конкурсу; Миколи Жулинського, директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України; Олександра Огороднійчука, члена Ліги українських меценатів, генерального директора ПАТ “Ексімед”; Світлани Короненко- Слабошпицької, виконавчої директорки Міжнародного благодійного фонду “Ліга українських меценатів”; а модерував Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови. Присутні говорили про те, що ювілейний мовний турнір, який завершив цьогоріч свою роботу в надзвичайно складних умовах росій- Марія Совік, учениця 6 класу Ліцею № 209 “Сузір’я” м. Києва, володарка першої премії, з вчителькою Наталею Пасєкою під час нагородження сько-української війни, став вагомим приводом підбити підсумки багаторічної роботи організаторів, оцінити вплив конкурсу на формування національної свідомості української молоді і поміркувати не лише про те, яким буде цей проєкт у майбутньому, а й загалом про функціонування української мови в Україні під час війни і надалі, у післявоєнний час. Нагородження переможців XXV конкурсу відбулося 19 червня в Національному музеї літератури України. З вітальним словом до переможців, вчителів, батьків звернувся президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій, який наголосив на тому, що конкурс з української мови відіграє сьогодні велику роль у формуванні української нації, особливо нині, коли вкраїні триває війна з нашим одвічним ворогом. Мова є визначальною: є мова – є нація, немає мови – немає нації. “Якщо минулого року серед наших країн-партнерів були хіба одна чи дві країни активно, за співпраці з Міністерством закордонних справ, залучені, – а це і журі, і конкурсне завдання, і перевірка, і, звичайно, гідне пошанування призерів і переможців, то цього року це десятки країн, – наголосив Тарас Кремінь. – І дуже добре, що ми внесли зміни до положення про організаційний комітет. Залучили до цієї роботи Світовий конгрес українців”. “Хребтом нації і держави” назвав українську мову на нагородженні переможців директор Інституту української мови Національної академії наук України Павло Гриценко: “Це дуже давня, предковічна мова. У перших від ХІ століття пам’ятках ми маємо ті риси української мови, які ми сьогодні ось тут чуємо, вимовляємо, — сказав Гриценко. – Вона пройшла тисячоліття уже як писемна мова. А перед тим, як стати писемною мовою, вона була усною мовою нашого народу. Та, зрештою, пам’ятки говорять, що була писемність і докирилична на наших землях. Це унікальне явище”. “Я вважаю, що українська мова – це не лише засіб спілкування, а й те, що нас об’єднує незалежно від статі, віку, незалежно від роду занять і регіону походження, — сказав стипендіат Ярослав Іванченко, курсант вищого військового навчального закладу. – Отже, цей конкурс ще раз демонструє, що мова має силу, і що ми маємо її берегти щодня у словах і вчинках”. Сьогодні Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика – це бренд, один із наймасовіших і найпопулярніших націєтворчих проєктів незалежної України, який витримав випробування часом. Сертифікати про призначення стипендії Президента України, дипломи та подяки Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, книжкові набори переможцям та їхнім наставникам вручили Павло Гриценко та Світлана Короненко-Слабошпицька, Олексій Сергієнко та Олександр Огороднійчук. Для гостей свята рідної мови грав Національний президентський оркестр під керівництвом полковника Максима Гусака, пісні виконували солісти оркестру – заслужена артистка України Ірина Кулик та Сергій Гурець. Цьогоріч загальнонаціональний етап конкурсу відбувся дистанційно. Його фінальними учасниками стали 855 здобувачів освіти, зокрема вимушених переселенців. У творчих роботах молодь розмірковувала про цінність рідної мови, відродження національної ідентичності через спадщину Тараса Шевченка, втрати й набутки українців під час російсько-української війни. За результатами конкурсу журі визначило 72 переможці в різних категоріях, які посіли 1–3 місця. МОН призначило стипендії Президента України 14 лідерам змагання. Наступний, XXVІ, конкурс розпочнеться 27 жовтня, у День української писемності і мови. Багатолітній меценат конкурсу – Союз Українок Австралії, голова – Любомира Квасниця-Кей, культурно-освітній референт – Валентина Домазар. Власн. інф. Дипломи переможців XXV конкурсу, які отримали військові. Це премії Союзу Українок Австралії, який є меценатом конкурсу від самого його початку

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин