Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Можливо, ця історія ніколи не була правдою. А можливо, правда – не в подіях, а в намірі”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Всесвіт старої леді

Слово Просвіти, №26 за 2025 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із сайту театру За словами творців вистави, учас війни кожен прагне бути причетним до великої боротьби. Жінка в маленькій кімнаті з листами – така сама частина фронту, як і ті, хто зі зброєю. Її син – солдат, про якого матір розповідає з гордістю. Його ім’я звучить у розмовах, а його уявна присутність – доказ того, що вона не стоїть осторонь. Можливо, ця історія ніколи не була правдою. А можливо, правда – не в подіях, а в намірі. “Стара леді показує свої медалі” – зворушлива комедійна драма, де звичайні коробки перетворюються на окремий всесвіт, а порожнеча – на близькість. – Я завершую навчання у Національному університеті театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю “режисер драматичного театру”, – розповіла Дарина Микитенко. – А нова вистава – моя дипломна робота. Коли шукала матеріал для постановки, то була переконана, що не хочу нічого ставити про війну. Але коли прочитала цю п’єсу, то одразу зрозуміла, що це саме те, про що я хочу говорити. Це твір про сьогодення, хоча й написаний понад сто років тому. Це п’єса про нас. А про серйозні речі тут говориться легко й просто. Дуже хотіла поставити цю виставу саме в театрі “Сузір’я”. Звернулася до художнього керівника театру, народного артиста України Олексія Кужельного. І він дав мені чудову можливість поставити свою дипломну виставу саме у них. Олексій Павлович також познайомив з чудовими актрисами Оленою Дудич та заслуженою артисткою України Олександрою Тарновською. А виконавців інших ролей я шукала сама. Це студенти Оскар Костюченко і Олексій Самойленко та молода акторка Дарія Полєщук. Непросто було зібрати таких різних акторів в єдиний ансамбль, який би працював як живий організм. Але репетиції відбувалися в доброзичливій обстановці, актори допомагали одне Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара У давнину спів був не розвагою, а священнодійством, елементом культу. Легендарний тракійський співець Орфей співом чарував природу (а тракійці були серед нащадків Трипільської культури). А головний герой фінського шаманського епосу Вяйнямьойнен співом створює (“виспівує”) різні об’єкти світу. Спів міг бути й небезпечним, вміщуючи зле чаклунство – як підкреслено сучасними дослідниками, тільки шаман Одіссей міг протистояти згубному співові сирен (він же розчаклував товаришів, зачаклованих злою чарівницею Кіркою). Мистецький спів асоціювали в Київській Русі з пташиним співом. Так, було знайдено гусла з написом словишя – “соловейко”. А в билині “Соловей Будимирович” (котра починається знаменитим космологічним вступом про три рівні Всесвіту) солов’єм названий норвезький принц (пізодному. Репетиційний процес тривав недовго – трохи більше місяця. Найбільше працювала з Оленою Дудич та Оскаром Костюченком, оскільки вони головні герої. Моя позиція полягала в тому, що кожен із виконавців сам створює свого персонажа. Багато чого вони принесли до вистави вже під час репетиційного процесу. Саме тому їхні образи, на мою думку, вийшли такими життєвими. Кожен вклав у виставу частку самого себе. У сценографічному рішенні моєю метою було відкрити вікно у світ очима головної героїні. Тому всі декорації побудовані з картону, адже для неї все було безбарвним, неживим. Але це та реальність, в якій спершу жила ця жінка. Костюми підбиралися таким чином, аби вони відповідали часу написання п’єси, оскільки я хотіла знайти розмежування між баченням героїні та реальністю. У цьому мені допомагала художниця-постановниця Софія Лебединська. Задоволена роботою нашої команди. Почула багато відгуків про виставу, порад. Прислуховуюся до них і продовжую працювати над виставою. – Протягом 30 років я працювала в Білорусі, а після Євромайдану та окупації Росією Криму повернулася в рідну Україну, – продовжила Олена Дудич, виконавиця ролі місіс Доуї. – До Київської академічної майстерні театрального мистецтва “Сузір’я” зайшла зі своєю моновиставою “Едіт Піаф”. Другою була вистава “Про Ромео і Джульєтту... тільки звали їх Маргарита і Абульфаз”. У цьому театрі мені затишно, мов у рідному домі, де тебе всі люблять і цінують. І ось через десять років ще одна прем’єра. Новий проєкт з’явився завдяки художньому керівнику цього театру, народному артисту України Олексію Кужельному. Він запропонував молодій режисерці Дарині Микитенко на роль головної героїні мою кандидатуру. Дарина зі мною зв’язалася і надіслала цю п’єсу. Я була в такому захопленні від цього матеріалу, що одразу погодилася. Полюбила свою героїню з першої секунди. Це просто неймовірна жінка. До того ж мені близькі теми материнства, самотності, пошуку себе, близької людини. Все це є у п’єсі. Ця історія щемлива, прониклива. Зізнаюсь: коли я читала, то плакала. Під час роботи над виставою намагалася максимально зануритися в долю своєї героїні. Можливо, знаходжу якісь паралелі з собою, але граю точно не себе. Поруч зі мною молоді актори, ще студенти. Цікаво було дізнатися, чому їх навчають. Вони настільки відгукувалися, ми були як єдине ціле. Надзвичайно вдячна своєму партнерові Оскару Костюченку (Кеннет Доуї). Він неймовірний хлопець, з ним дуже цікаво працювати. Молодь – це наше майбутнє. З колегою по сцені, заслуженою артисткою України Олександрою Тарновською (місіс Твімлі) знайомі давно. Наше знайомство розпочалося у Херсоні 2019 року, куди я приїздила на Міжнародний фестиваль “Мельпомена Таврії”. Відтоді потоваришували. А цього разу був перший досвід роботи в одній виставі. Працювалося комфортно. Під час репетицій панувала творча і дружня атмосфера. Коли робили виставу, я вносила багато пропозицій. Думаю, режисерка погодиться, що я співавторка постановки. Практично всі ці пропозиції були втілені у спектаклі. Я завжди собі прокурор і суддя (усміхається), а цього разу залишилася задоволеною. Бачу, як реагує глядач, що наша спільна робота вдалася. Не сумніваюся в успіхові, коли за щось беруся, і докладаю максимум зусиль, аби його досягти. Дуже давно мені до рук не потрапляв такий сильний матеріал. А зараз шукаю п’єсу для своєї майбутньої моновистави. – У мене давно було бажання налагодити співпрацю з Театром “Сузір’я”, – завершила розмову Олександра Тарновська, заслужена артистка України, виконавиця ролі місіс Твімлі. – Наприкінці минулого року зустрілася з художнім керівником цього театру, народним артистом України Олексієм Кужельним і запропонувала йому до постановки п’єсу. Ця п’єса Олексію Павловичу сподобалася, але він відклав її і сказав, що у нього є інша цікава пропозиція, хоча думку не розвинув. Через деякий час зателефонувала Дарина Микитенко і запропонувала мені взяти участь у виставі “Стара леді показує свої медалі”. Домовилися зустрітися, п’єса сподобалася, почали працювати. Було це у квітні, а вже у травні відбулася прем’єра. Вдячна Даринці, вона вклала багато зусиль і душі у виставу. Думаю, що дівчину чекає хороше майбутнє. Важливу роль у створенні вистави відіграла також ак- У Київській академічній майстерні театрального мистецтва “Сузір’я” відбулася прем’єра комедійної драми за п’єсою Джеймса Метью Баррі “Стара леді показує свої медалі”. Поставила виставу молода режисерка Дарина Микитенко.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин