Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Фестиваль стає знаковою подією культурної дипломатії, єднає українство у світі, підживлює українську ідентичність”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

“Франкові Зорі” над Рієкою засяяли втретє

Слово Просвіти, №26 за 2026 рік

19 червня в ошатній залі бібліотеки “Трсат” Український фестиваль пісні, музики, танців і художнього мистецтва у Рієці (Хорватія) засвітив ІІІ міжнародне поетично-прозове ревю “Франкові Зорі”. Прикметно, що нині засяяли вони в рік, коли Україна відзначає 170- ліття від дня народження письменника, перекладача, літературознавця, громадського діяча, просвітника Івана Яковича Франка. Тож не випадково серед творів, поданих на конкурс, була, до прикладу, книжка Наталії Тихолоз “Великдень у Франків”. У фестивальні дні Івана Яковича цитували багато. І кожен його поетичний куплет звучав настільки актуально, ніби півтора століття тому Франко передбачив виклики, які стоятимуть перед Україною тепер. Його звернення наснажували пасіонарністю і глибиною думок, перегукувалися суголоссям наших почувань. На конкурс були подані поетичні, прозові і драматичні твори. Журі, як ви здогадалися, працювалося непросто, проте нам вдалося шляхетно порозумітися і дійти згоди. Частинка поетичного Ревю була присвячена декламації за участі юних конкурсантів. Діти читали вірші наших класиків, зокрема, Ліни Костенко, і це був високий рівень виконання та розуміння дорослих сенсів. Переможцями стали Єлизавета Євсеєнко, Анастасія Чистякова, Георгій Драгомирецький. Усі одержали дипломи за перші місця і подарунки. Браво! Щодо дорослих учасників журі розподілило місця таким чином. Перше місце в номінації “Пуб¬ ліцистика” присуджено Наталії Тихолоз (Львів) за монографію “Великдень у Франків”. Пані На¬ талія – літературознавиця, фран¬ кознавиця, викладачка, публі¬ цистка і популяризаторка україн¬ ської історії, науки і культури. Доцентка кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка та директорка Інституту франкоз¬ навства Львівського національ¬ ного університету імені Івана Франка. Авторка понад 200 літе¬ ратурно-наукових творів різних жанрів, серед яких книги “Каз¬ котворчість Івана Франка”, 2005; “Ізмарагди Франкового казкозві¬ ту”, 2006; “Петро Франко. Фор¬ мула долі”, 2021, 2025, артбук “Франко від А до Я”. Перше місце в номінації “Пое¬ зія/Публіцистика” здобула Юлія Бережко¬Камінська (Буча, Київ¬ ська область) за добірку віршів останніх років і біографічне ви¬ дання “Сергій Параджанов”. Юлія родом з відомої на весь світ Чорнобаївки Білозерського р-ну, Херсонської області. Письменни¬ ця, журналістка, редакторка. Сек¬ ретарка НСПУ по роботі з моло¬ дими авторами. Закінчила магіс¬ тратуру Інституту журналістики Київського національного уні¬ верситету ім. Тараса Шевченка. Авторка восьми книжок поезій. Окремі поезії перекладені англій¬ ською, французькою, іспан¬ ською, іспанською, болгарською, польською, білоруською мовами. У співавторстві з композитором І. Покладом написала “Гімн Вор¬ зеля” та “Ворзельський вальс”. Понад 50 текстів покладено на музику різними авторами, зокре¬ Володар Гран­прі Олександр Балабко ма, й народним артистом України В’ячеславом Самофаловим. Ке¬ рамістка, засновниця бренду прикрас “Керамісу”. Перше місце в номінації “Про¬ за” у Катерини Герасименко (Дортмунд, Німеччина) за роман “Си¬ ній, немов безмежне море” і но¬ велу “Гра в хованки”. Катерині Герасименко 23 роки, народилась та виросла в Черкасах. Бакалавр за спеціальністю “Прикладна фі¬ зика та наноматеріали” Київ¬ ського національного універси¬ тету імені Тараса Шевченка. Те¬ пер проживає у місті Дортмунд, Німеччина, волонтерить в укра¬ їнській громаді, пише малу і ве¬ лику прозу. Проза – в жанрі су¬ часного українського реалізму. Роман “Синій, немов безмежне море” і новела “Гра у хованки” – дебютні літературні твори Кате¬ рини, але вже доволі професійні. Віриться, що з літературою вона пов’яже своє майбутнє. Перше місце в номінації “Пое¬ зія” журі присудило Ользі Угні¬ венко (Київ) – за добірку віршів із циклу “БарвиСТО”. Ольга – во¬ лодарка Гран-прі “Українських солоспівів у Рієці” (2025). Закін¬ чила Київський державний педа¬ гогічний інститут (нині універси¬ тет імені Михайла Драгоманова, музично-педагогічний факуль¬ тет). Має другу вищу – економіч¬ ну освіту. Співачка, поетеса, ком¬ позиторка, художниця, дизай¬ нерка та майстриня. Заслужена діячка естрадного мистецтва Ук¬ раїни. Лавреатка національної премії “Скарб Нації – 2022”. Засновниця лялькового театру в Національному музеї літератури України (казки “Ріпка”, “Коло¬ бок”, “Різдвяна зоря”). Авторка книжок “БарвиСТО”, пісен¬ ника “Любов – це щастя”. Другі місця. Поезія. Григо¬ рій Прилуцький (Доній Бабин Поток, Лицько-Сенська жу¬ панія, Хорватія). За книжку поезій “Вишиванковий на¬ род”. Журналіст, закінчив фа¬ культет журналістики Київ¬ ського Шевченкового універ¬ ситету. До 2006 року працю¬ вав у редакціях газет і журна¬ лів; 2006–2015 – кореспон¬ дент, директор ТО на держав¬ ному телеканалі “Всесвітня служба “УТР”. Далі – спів¬ праця з телеканалами “Прав¬ да тут” та “Рада”. Співавтор документального фільму “Чорна смуга”. Створив низ¬ ку передач з циклу “Знамени¬ ті українці”. Автор поетичних збірок: “Посічені весни”, “На межі особливого часу, “Ви¬ шиванковий народ”, “Прирече¬ ний любити”. Автор слів пісні “Вишиванка”, яку виконує на¬ родний артист України Іван По¬ пович. Член НСЖУ. Друге місце. Драматургія. У Ва¬ лентини Лавринчук (Любляна, Словенія). За драматичний етюд “Ні, я жива, я вічно буду жити, бов серці маю те, що не вмирає”. Ук¬ раїнська філологиня, вчителька вищої категорії, поетеса та гро¬ мадська діячка. Викладала впро¬ довж 25 років у Вінницькому пе¬ дагогічному коледжі, у навчаль¬ них закладах Броварів. Нині – од¬ на з провідних учасниць та твор¬ чих натхненниць української діас¬ пори в Словенії. Керівниця дитя¬ чих культурних заходів та святко¬ вих програм для української гро¬ мади в Любляні під егідою Това¬ риства українців у Словенії “Ра¬ зом”. Співпрацює як фахівчиня із медичним центром AKZ в Слове¬ нії (у сфері філологічної та педаго¬ гічної підтримки). Активно орга¬ нізовує заходи, що допомагають українським дітям за кордоном вивчати рідну мову, декламувати вірші, грати в театральних поста¬ новках та зберігати національні традиції. Роль Олени Пчілки в конкурсному етюді блискуче ви¬ конала Ольга Кириченко. А тепер про Гран¬прі конкурсу, щодо якого ми тримали інтригу. Головний приз Третіх “Франкових зір” одностайно присуджено письменнику, журналісту, заслуженому діячеві естрадного мистецтва України Олександру Балабку – за романи про видатну українську співачку Соломію Крушельницьку “Кімоно для Баттерфляй” та “Ролі і манекени”. Про це – ціла історія. “Пане Олександре, пишіть далі, хочу ще!” Так написала Ольга Камінська, народна артистка України, примадонна Київського національного академічного театру оперети і Хорватського національного театру імені Івана Зайця (Рієка), прочитавши книжку Олександра Балабка “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької” (Чернівці, ВД “Букрек”, 2022, 319 с., іл.). “Я не могла відірватися від прочитання цього роману Олександра Балабка. Науково-дослідний матеріал про творчість того чи іншого митця зазвичай сухий, чисто документальний. А тут – епізоди з життя співачки, які ми фільмуємо завдяки фантазії автора, додаючи і свою візію. До речі, його фантазії максимально наближені до звичайних театральних і життєвих ситуацій акторів, їхніх успіхів, їхнього заздрісного оточення менш успішних на талант і вдачу. А також іноді деспотичних до вокалістів диригентів, вибагливих режисерів, хоча у добу Соломії Крушельницької професія режисера не була такою домінуючою, як в останні десятиліття. Режисерам тоді продюсери і господарі театрів (меценати) не дозволяли “тягнути на себе ковдру”. Співак, його Голос був головним у опері. І про це автор роману розповідає у яскравих картинах життя співачки. У документальному матеріалі про це не йдеться, тим паче, що рецензії й статті критиків, можливо, писалися на замовлення якоїсь театральної клоаки, якогось клану. То складна “театральна кухня”. Уклінно дякую вам, пане Олександре, що ви з великою повагою до історично-документального матеріалу перетворили свій твір у роман-візуалізацію, фільмове викладення епізодів життя Соломії Крушельницької. Пам’ятаю моє враження від прочитання книги пані Врублевської, написаної до 100-річчя від дня народження співачки. Потім була й екранізація цього матеріалу – “Повернення Баттерфляй”. Я була відверто розчарована, бо моя уява про цю постать у світовому оперному мистецтві була іншою. А читаючи ваш роман, моє тодішнє розчарування закреслюється, і я тішуся, що велику Соломію бачу саме такою, якою уявляла. Навмисне розтягую задоволення, читаючи по одному-два розділи, бо день буде не повним без роману про Соломію, мою велику землячку-тернополянку... Пане Олександре, пишіть далі! Хочу ще!”. *** І Олександр Балабко одразу після виходу першого роману – напередодні 150-річчя від дня народження співачки – почав виконувати побажання Ольги Камінської. Тим паче після того, як вона, очільниця культурно-просвітнього товариства “Дніпро”-Рієка і засновниця Українського фестивалю пісні, музики, танцю і художнього мистецтва, 2023 року запросила письменника на Сьомий фестиваль. Усі переможці тодішнього конкурсу “Українські солоспіви у Рієці” отримали в подарунок примірники роману “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької”. Відтоді Олександр Балабко щороку приїздить до Рієки і Ловрана, де живе пам’ять про Івана Франка, на Українські фестивалі і очолює журі конкурсу “Франкові зорі”. А цьогоріч оргкомітет Фестивалю запропонував Олександру Балабку долучитися до конкурсу як учаснику в номінації “Проза” з попереднім романом і новим – “Ролі й манекени”. Тож після презентацій доробку усіх претендентів Балабко склав із себе повноваження голови журі і вийшов на сцену. У представленні письменник зачитав два короткі епізоди: про зустріч Крушельницької у Римі з Грушевським і Франком та зачарування ним статуєю Мойсея – з першого роману, і про зустріч у Кордові Соломії та її друзів з юнаком, який заворожив їх андалуською піснею. А щоб умовити його продовжити спів, Крушельницька виконала просто неба відомий романс Сидора Воробкевича “Заграй ми, цигане старий” та арію Єлени з опери Бойто “Мефістофель”. Щиро вітаємо нашого творчого побратима Олександра Балабка з грона “тих, що пишуть і мандрують” і бажаємо нових видань та високих нагород нагород. Ще раз з радістю наголошуємо, що організатор Фестивалю – УКПТ “Дніпро”-Рієка, яке очолює народна артистка України Ольга Камінська. Фінансово Фестиваль підтримала Рада національних меншин Республіки Хорватія – представник національної меншини у Приморсько- Горанській жупанії Віктор Камінський та Посольство України в Республіці Хорватія. Щиро вітаємо усіх переможців Третього поетично-прозового ревю “Франкові Зорі” і відзначаємо, що Український Фестиваль музики, пісні, танців і художнього мистецтва у Рієці розгортає крила, залучає все нові молоді таланти, стає знаковою подією культурної дипломатії. Єднає українство у світі. Акумулює потужну силу, що підживлює українську ідентичність. Дякуємо подвижникам культурної дипломатії подружжю Ользі та Віктору Камінським, які невтомно працюють задля миру і добра. І Перемоги України. Попереду розповіді про конкурс “Солоспіви у Рієці” та дивовижний Гала-концерт. Підготувала Галина ДАЦЮК, спеціальна кореспондентка “Слова Просвіти”, Ловран – Рієка – Київ Світлини з відкритих джерел На світлині (зліва направо): Г. Дацюк, К. Герасименко, В. Камінський, О. Угнівенко, О. Балабко, Ю. Бережко­ Камінська, Н. Тихолоз, О. Камінська, С. Бурда, Г. Прилуцький, В. Давиденко, В. Лавринчук, О. Кириченко

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин