Такі вони, просвітяни · “Окремою сторінкою мистецької події було вручення членських квитків неофітам”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
“Творення Світла” Мистецька містерія до 120/річчя Київської “Просвіти”
Слово Просвіти, №26 за 2026 рік
Ольга ХОДАЦЬКА, заступниця голови Київської “Просвіти”
25 червня, саме в день народження Київської “Просвіти”, у Білій залі Київського будинку вчених НАН України з тріумфальною маніфестацією українського духу, творчого натхнення і шляхетного піднесення відбулася важлива знакова подія – літературне театрально-музичне дійство “Творення Світла”, присвячене 120-річчю Київської “Просвіти”. Відкрив мистецьку містерію очільник Київської “Просвіти”, народний артист України Кирило Стеценко, який у вступній промові згадав знакові постаті просвітян, що відроджували та поширювали культурний рух у складних умовах царської цензури, організовуючи українські школи, видавництва тощо: Микола Лисенко – видатний композитор та громадський діяч, який активно долучився до заснування київської філії; Леся Українка була заступницею голови (“товаришем голови”) київської організації; Модест Левицький – видатний український культурний діяч, письменник, композитор, педагог, дипломат та лікар, який мав безпосередній стосунок до розбудови мереж ранньої “Просвіти”; Євген Чикаленко – довічний член товариства, меценат, який виділяв величезні кошти на діяльність товариства, друк українських книг і газет (створив першу щоденну українськомовну газету “Громадська думка” (згодом “Рада”), що співпрацювала з “Просвітою”); Борис Грінченко очолював Київське товариство “Просвіта”, був видатним мовознавцем, етнографом, педагогом, письменником та громадсько-- політичним діячем; Симон Петлюра, працюючи секретарем у першій щоденній українській газеті “Громадська думка”, активно популяризував ідеї національної освіти, української школи та культури. А в часи Української революції, як один з лідерів УНР, він вважав “Просвіту” ключовим інструментом розбудови національної держави. Виступаючи на Першому Всеукраїнському з’їзді товариства “Просвіта” у вересні 1917 року, він виголосив історичну фразу: “Віра в “Просвіту” дає надію, що український рух побільшає і зміцніє”; Володимир Винниченко – один із фундаторів Київського товариства “Просвіта”, поєднував підпільну революційну діяльність із легальною культурнопросвітницькою роботою, читаючи лекції та поширюючи українські книжки серед
Студентки НМАУ — Юліанія Канонік (спів) та Анна Цьок (цимбали)
робітників і селян; В’ячеслав Липинський – борець за незалежність України у ХХ столітті, ідеолог української державності, залишив глибокий слід в українській політичній думці. Ця інформація з цікавістю була сприйнята присутніми. Концертна програма розпочалася з ніжно-настроєвого та просвітленого розкішними гармоніями твору “Іntermezzo” Левка Ревуцького, який виконали Кирило Стеценко (скрипка) та Наталя Строчан (фортеп’яно). Герой України, народний артист України, видатний майстер художнього слова Анатолій Паламаренко, чиї інтерпретації творів Тараса Шевченка стали справжніми духовними візитівками української культури, читаючи уривок із поеми Т. Шевченка “Сон” і послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”, перетворив це на емоційний моноспектакль, що передає велич і драматизм долі українського народу. Глядачі до глибини душі пройнялися просвітленим Кобзаревим словом, яке і нині звучить як заклик любові до України, підкреслюючи і велич, і болючі сторінки нашої історії. Гучні оплески довго не вщухали після літературно-музичної композиції “Зоре моя вечірняя” на вірші Т. Шевченка та Бориса Грінченка з музикою Миколи Лисенка та Олександра Незовибатька, яку виконали студентки класу леґендарної Лариси Кадирової з Національної музичної академії,
Неофітка Олена Поліщук
Юліанія Канонік (вокал) та Анна Цьок (цимбали). Про життєвий і творчий чин Бориса Грінченка, про історичне значення створення Київської “Просвіти” у 1906 році та про форми відзначення 120-річчя організації науково ґрунтовно та водночас дуже яскраво розповіли грінченкознавець, історик і письменник Ігор Стамбол та мисткиня з Криму Анастасія Бас. Владно заполонив простір принишклої Білої зали солоспів Модеста Левицького на вірші Бориса Грінченка “Смутні картини” у пречудовому, княжому виконанні володаря унікального басу, народного артиста України Сергія Магери, акомпонувала Вікторія Мраморнова. Вражаючим вокальним номером, в якому з моторошною козацькою силою пролунало потрійне суголосся студентів НМАУ класу Сергія Магери – Массімо Мущака, Вадима Гуменного та Павла Задорожнього, які виконали тріо Кирила Стеценка (старшого, співзасновника Київської “Просвіти”) на вірші Бориса Грінченка “Вночі на могилі”. Концертмейстер – Вікторія Мраморнова. “Браво!” раз по раз звучало в залі. Заступниця голови Київської “Просвіти” Ольга Ходацька новаційно та проникливо прочитала глибоко патріотичний та мотивуючий до світла вірш Лесі Українки “Досвітні огні”. Хоча твір написаний у 1892 році, він є зразком громадсько-політичної лірики, що й нині наснажує вірою в українське майбутнє й на рішучу боротьбу з одвічним північно-східним мороком війни. По-особливому звучали пісні “Нічка темна” і “Con- tra spem spero” на вірші Лесі Українки у виконанні автора музики, композитора і барда Ігоря Якубовського, який передав життєствердне творче кредо поетеси як гимн незламності духу, що важливо для кожного українця, який виборює незалежність держави на полі бою і тримає стрій у тилу. Високу поетику Лесі Українки підхопили баритон Володимир Соколовський та піаністка Вікторія Мраморнова – “Дивлюсь я на яснії зорі” на музику Кирила Стеценка (старшого). Із затаєним диханням була сприйнята композиція цього ж композитора шедевральна мініатюра “Стояла я і слухала весну” у виконанні
Після співу Славня скрипаля-віртуоза Кирила Стеценка (онука) і Наталії Строчан (фортеп’яно). Дивовижне поєднання цимбал, мистецького слова і перформансу у виконанні Анною Цьок уривка з глибоко психологічного і трагічного твору Лесі Українки “Одержима”, написаного всього за одну ніч у січні 1901 року біля ліжка смертельно хворого Сергія Мержинського, змусило глядачів зануритися в теми фанатичної любові, самопожертви, зіткнення високих ідеалів із духовною обмеженістю натовпу. Почуте і побачене спонукає до роздумів про служіння високій меті. Буквально зачарував публіку піаніст-віртуоз, член гурту “Хорея козацька” Павло Лисий, який виконав “Три п’єси на українські теми” (“Ніжна ідилія”, “Біля колиски” та “Святковий спів”) першокласного, але ще мало знаного українського композитора-класика початку ХХ ст. Федора Якименка. У програмі також звучали вірші Олександра Олеся (Олександр Кандиба): “Сонце на обрії” (1906), “О слово рідне” (1907), “Ранок-ранок! Час світання!” (1917), “Живи, Україно!” (1917) у натхненному виконанні відомого українського актора, журналіста, барда і драматурга Кирила Булкіна, який підкреслив, що Олександр Олесь був одним із найяскравіших українських поетів-ліриків, чия творчість глибоко пов’язана з просвітницькою місією, а його вірші стали символом національного відродження, тому твори масово видавалися організаціями “Просвіта”, формуючи свідомість українців. Окремою сторінкою мистецької події було вручення членських квитків неофітам: Олені Поліщук – українській художниці та письменниці (Київ, Торонто), Анжеліці Корнієнко – українській каліграфині, керівниці масштабного культурного проєкту “Рутенія. Графіка української мови”; Нестору Волі – співзасновнику ініціативи #інфоВАРТА, яка спрямована на протидію російській пропаганді та популяризацію української мови та графіки. Кирило Стеценко, голова Київської “Просвіти”, тепло привітав талановитих просвітян і побажав плідної культурно-просвітницької роботи на благо України. Біла зала Київського будинку вчених НАН України була святково прикрашена банерами Київської “Просвіти” та історичної української абетки “Рутенія” (автор – Василь Чебаник), дизайн яких підкреслює українську ідентичність. Демонструвалася виставка Пересопницького Євангелія та інших рідкісних книг, представлена просвітянкою, українською каліграфинею та керівницею масштабного культурного проєкту “Рутенія. Графіка української мови” Анжелікою Корнієнко та Нестором Волею, українським військовослужбовцем, відомим своєю системною боротьбою за українську ідентичність та захистом інформаційного простору від російської пропаганди. Особливою окрасою були скульптури трипільської культури, представлені українською мисткинею Людмилою Смоляковою, яка досліджує трипільську культурну спадщину, реконструює та популяризує її в Україні та за кордоном. Неперевершеним акордом у концертній програмі було спільне виконання Гимну України – “Ще не вмерла України…” Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського, а також з присвятою 120-річчю Київської “Просвіти” славня Дмитра Бортнянського “Многая літа!” всіма учасниками та глядачами Мистецької містерії “Творення Світла”!
Поетеса та просвітянка Оля Киця з донькою Євою, очільники Київської “Просвіти” Кирило Стеценко та Ольга Ходацька, ініціатор проєкту “Київська книга року”, письменник Олександр Герасименко
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
