Точка зору · “Для кожного класу базової та профільної школи є список рекомендованої літератури, затвердженої Міністерством освіти і науки”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Навчаючись життєвої мудрості та самостійного мислення Які твори національної літератури пропонуються для обов’язкового вивчення і додаткового читання в НУШ
Слово Просвіти, №26 за 2026 рік
Василь ГУБАРЕЦЬ
Частенько від батьків нинішніх учнів Нової української школи (НУШ), що складається з початкової, базової та профільної, можна почути нарікання на перевантаженість їхніх дітей домашніми навчальними завданнями, великим обсягом самостійної роботи з усіх предметів. “Подумати тільки, – обурювалась одна мама проти непомірних, на її погляд, освітніх навантажень, – навіть літо вчителі забирають у дитини, обтяжуючи завданнями з читання різних книг”. Про які ж книги йдеться і хто той знущальник, що збиткується над школярами, не даючи їм відпочити влітку? Відповідь варто пошукати в оригінально створеному допоміжному навчальному виданні “Читання влітку”, що для кожного класу базової та профільної школи є список рекомендованої літератури, затвердженої Міністерством освіти і науки України. У цей перелік ввійшли твори, які майбутнім п’ятикласникам-одинадцятикласникам бажано прочитати влітку, до нового навчального року, оскільки з його початком учням може бракувати часу. Тут на одній сторінці подається список усіх обов’язкових для вивчення в конкретному класі творів української літератури, на зворотній – перелік рекомендованих для позакласного читання та для уроків із резервних годин. Зауважмо, що саме навчальна програма є тим освітнім документом, який визначає зміст, обсяг, порядок вивчення й викладання навчального предмету, а також передбачає вимоги до результатів навчання. Зважаючи на завдання Нової української школи і відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти, вченими Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України на єдиних методологічних засадах створено навчальні програми, системи підручників і посібників з усіх предметів для базової школи (5–9 класи), де вагоме місце відведено програмам та підручникам з вивчення української літератури. Зокрема, розроблено модельну навчальну програму і нове покоління підручників “Українська література” для 5 і 6 класів. Кілька років тому навчальними програмами для п’ятикласників та шестикласників введено ще один важливий предмет “Література (українська та зарубіжна)”, що повинен забезпечити реалізацію інтегрованого і компетентнісного освітніх підходів. Цінним є те, що в процесі їхньої роботи з художніми текстами відбувається поетапне вивчення понять теорії літератури, основних принципів письменницької творчості. З’ясовується, що не вчителі “напихають” дітей читанням, а найдосвідченіші науковці педагогічної сфери старанно готують відповідні рекомендації, створюють найновіші підручники. Оскільки саме п’ятикласники, щойно подолавши поріг початкової школи, на перших порах ще перебувають у минулих вимірах, то добір для вивчення творів української літератури відбувається особливо виважено, неодмінно з врахуванням знань, набутих у попередньому освітньому періоді.
Серед рекомендованих для читання влітку, а згодом для текстуального розгляду у класі – міфи та легенди давніх українців, народні казки, літописні оповіді (на основі “Повісті минулих літ” у переказі Віктора Близнеця), казки Івана Франка “Фарбований Лис” та інші, Василя Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”. Класичну поезію п’ятикласники вивчають за віршами Тараса Шевченка, Павла Тичини, Олександра Олеся, Максима Рильського. Для цієї категорії учнів Нової української школи сучасна українська проза відкривається творами “Дивак” Григора Тютюнника, “Лось” та “Сім’я дикої качки” Євгена Гуцала, “Панна квітів” Валерія Шевчука, “Первінка” та “Сіроманець” Миколи Вінграновського. У переліку творів для додаткового читання п’ятикласниками влітку таки справді забагато позицій – аж 26. Однак варто звертати увагу на подане там же в дужках “на вибір”, що стосується кожного класу. Як і в початковій школі, учні базової та профільної забезпечуються ґрунтовно розробленими підручниками з усіх предметів, утому числі з української літератури. Ця навчальна книга, маючи вагомий дидактичний потенціал, втілений у різноманітних розділах, рубриках, вивіреному методичному апараті та на основі прочитаних і проаналізованих на уроках художніх текстів, сприяє формуванню багатьох важливих компетентностей. Зокрема, йдеться про чітке розуміння учнями специфіки літератури як мистецтва, розвиток самостійної оцінки твору, уміння належного осягнення його ідейно-художнього змісту, а також набуття елементарних навичок аналізу на підставі засвоєння основних понять з теорії літератури. Цілісність сприймання здобувачами освіти будь-якого художнього твору значною мірою залежить від врахування висновків науковців щодо так званого кліпового мислення, характерного для дітей цифрового суспільства. Тому нинішні підручники з української літератури у Новій українській школі на противагу минулим часам оснащені різноманітними цифровими додатками. Як наголошує Таміла Яценко, науковиця з великим педагогічним досвідом, це дає реальну змогу учням під час опрацювання в класі навчальних тем отримувати допоміжну інформацію і глибше засвоювати матеріал через сканування QR-кодів та застосування цифрових сервісів. У такий спосіб опановують програмовий текст і шестикласники, яким у процесі вивчення, наприклад, повісті Лесі Ворониної “Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку №9” “вказано на можливості цифрового ресурсу “Mird Map” і рекомендовано за його допомогою укласти карту пригод головного героя твору”. Обов’язковими для вивчення в 6 класі є й низка інших пригодницьких повістей: “Тореадори з Васюківки” Всеволода Нестайка, “Джура козака Швайки” Володимира Рутківського, “Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера” Ярослава Стельмаха. А от неперевершені, можна сказати, класичні “Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим”
Івана Багмута чомусь опинилися в переліку творів для додаткового читання. Справа вчителя зацікавити учнів оригінальною повістю, наголосити на гуманістичних принципах твору. Перечитавши влітку визначені програмою поезії Тараса Шевченка, Лесі Українки, шестикласники під час навчального процесу через сканування відповідного QR-коду здійснюють віртуальну екскурсію до музею поетеси, а для виконання завдання за Шевченковим віршем “І досі сниться: під горою…” використовують рекомендовані вчителем матеріали інтернет-джерел, крім цього, з картин українських художників добирають пейзажі, якими ілюструють декламування цього твору. Учнівська активність, що поєднує попереднє прочитання запланованих текстів з набутими інформаційно-комунікаційними компетентностями, допомагає глибше й повніше засвоювати ідейно-художню спрямованість класичної поезії, її історичну та мистецьку цінності. Знайомлячись з теорією літературних жанрів, молодші підлітки не тільки охоче читають, ай легко вивчають напам’ять твори сатири і гумору, зокрема байки Леоніда Глібова, співомовки Степана Руданського, гуморески Павла Глазового. Учні мають реальну змогу встановлювати відмінності, визначати найхарактерніші риси таких віршованих дотепів, вчаться розрізняти особливості сатири, які полягають у цілковитому запереченні, висміюванні й гострому засудженні негативних явищ у суспільному житті, розвінчуванні антиподів цивілізованої моралі, тоді як гумор піддає висміюванню часткові недоліки, критикує негативне й комічне через добродушний підхід, спокійнішу і лагіднішу манеру. З кожним наступним класом підвищується рівень вивчення творів, педагогічні вимоги й рекомендації щодо їх опанування, орієнтації на дослідницьке навчання. Семикласникам обов’язковими для читання, розуміння й побудови висновків є тексти Андрія Малишка (“Пісня про рушник”, “Чому, сказати, й сам не знаю…”), Ліни Костенко (“Крила”, “Чайка на крижині”), Василя Симоненка (“Лебеді материнства”, “Ти знаєш, що ти – людина”, “Гей, нові Колумби й Магелани”). Зі своїм піднесено-закличним словом і поетичним талантом приходять до сучасних українських підлітків незламні патріоти Олена Теліга й Олег Ольжич, закатовані гітлерівцями в роки Другої світової війни. Автори підручників з української літератури подають навчальні тексти, групуючи їх у тематичні розділи, в яких доступні і легко впізнавані рубрики кожної навчальної книги служать завданням пізнавального, розвивального та виховного характеру.
Приміром, мета рубрики “Читацький путівник” полягає у визначенні орієнтирів для ознайомлення та опрацювання учнями художніх текстів. В іншій рубриці “Поміркуй” подаються запитання та завдання на розуміння прочитаних епізодів і всього твору, а в рубриці “Читай і досліджуй” формуються для здобувачів освіти завдання і тематика групових проєктів. Подібних “куточків” у підручниках немало, і кожен із них належним чином справляється зі своєю функцією. Учням усіх класів базової школи (5–9 класи) рекомендуються для вивчення як обов’язкові безсмертні поезії (вірші, поеми, послання) Тараса Шевченка, в яких закладено вільнолюбивий дух, заклики до боротьби проти гніту російського царизму, а також віру в майбутнє української нації. Зокрема, йдеться про “Кавказ”, “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”, “Катерину”, “Сон” (“У всякого своя доля…”), “Мені однаково, чи буду…”, “Тополі”, “Злоначинающих спини…” Важливе місце в опануванні класичної спадщини української літератури навчальні програми відводять творчості Івана Франка (вивчення історичної повісті “Захар Беркут”, поеми “Мойсей”, поезії “Гімн” (“Замість пролога”), повістей “Борислав сміється”, “Для домашнього огнища” та низки інших). З великого літературного доробку Лесі Українки пропонується багато поезій, серед яких “Слово, чому ти не твердая криця?..”, “Contra spem spero!”, “Кассандра”, “Бояриня”, “Лісова пісня”, “Давня казка”, “Хотіла б я піснею стати…”. Проза Михайла Коцюбинського представлена у шкільних програмах і для читання влітку “Тінями забутих предків”, “Дорогою ціною”, “Intermezzo”. Зважаючи на старший підлітковий вік, навчальні програми з української літератури для 8–9 класів стають ускладненішими й вагомішими, позначеними розширенням громадянської, патріотичної тематики. Тому й серед творів, пропонованих для обов’язкового та додаткового читання, бачимо поезію Володимира Сосюри “Любіть Україну”, твори Олександра Довженка “Ніч перед боєм”, “Зачарована Десна”, Олеся Гончара “Берег любові” та “Бригантина”. Віковічні звитяги, мужність та незламність духу українських національних героїв різних епох постають перед учнями з рекомендованих до вивчення українських народних дум, балад, легенд. Зачаровуючись перлинами нашої давньої літератури, учні поринають у глибинність і невмирущість “Слова о полку Ігоревім”. Програма вивчення української літератури дев’ятикласниками насичена класичними творами Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Петра Гулака- Артемовського, Євгена Гребінки, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка. Десятикласникам обов’язковими для опанування, дослідницької роботи з текстами мають стати окремі прозові твори Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка. Старшокласники вивчатимуть як обов’язкові оригінальні твори Павла Тичини (“Пам’яті тридцяти”, “Арфами, арфами…”, “О панно Інно…”), Валер’яна Підмогильного (“Місто”), Юрія Яновського (“Майстер корабля”), Івана Багряного (“Тигролови”), Ліни Костенко (“Маруся Чурай”, “Страшні слова, коли вони мовчать…”), Дмитра Павличка (“Два кольори”), Івана Драча (“Балада про соняшник”). Важко перелічити всіх авторів та їхні твори, які рекомендуються для обов’язкового вивчення і додаткового читання учнями Нової української школи, власне, в цьому й немає особливої потреби. Досить сказати, що тільки у двох списках для одинадцятикласників уміщено загалом 72 позиції найкращих літературних досягнень письменників різних поколінь. Учнів підліткового віку, певна річ, цікавлять тексти, в яких художньо розкриваються теми, пов’язані з першим коханням, взаєминами між ровесниками, із зображенням персонажів, у яких вони легко впізнають самих себе, наділених міркуваннями та вчинками, що притаманні багатьом із них. Водночас одинадцятикласники не зможуть не обрати для читання книги Василя Шкляра (“Залишенець” і “Маруся”), Сергія Жадана (“Ворошиловград” та “Месопотамія”), Юрія Андруховича (“Московіада” і “Рекреації”), Марії Матіос (“Армагедон уже відбувся” і “Москалиця”), В’ячеслава Медвідя (“Збираючи каміння” і “Льох”). Українська література, займаючи важливе місце серед предметів шкільного освітнього процесу, забезпечує осягнення учнями мистецтва художнього слова у поєднанні з літературознавчими навичками. Її вивчення в підлітковому та старшому шкільному віці вибудовує внутрішньо-емоційний і пізнавально-визначальний світ особистості. Саме тому Концепція української літературної освіти, визначаючи її завдання та реалізацію основної мети, наголошує на “вихованні творчого читача із самостійним критичним мисленням”, а також на “формуванні гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків” учнів сучасної школи. Окрім педагогів та науковців свою частину праці у виконання цих завдань вносять видавці, які забезпечують школярів новими підручниками, навчальними посібниками, художніми творами. Відчувати насолоду від читання, мати задоволення від спілкування з мистецьким світом українського слова, навчання життєвої мудрості, втіленої в книзі, можуть забезпечити шкільні, районні, міські, спеціалізовані бібліотеки. До них варто топтати стежки-доріжки, їх щоденно підтримувати, наповнюючи книжкові фонди класичною і сучасною українською літературою.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
