Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

БУирН-НИМУ Слово ПРОСВІТИ Вони про себе не говорять Їм ніколи говорити. Вони працюють. Усі - втрьох батько - Дмитро Чередниченко, мати - Галина Кирпа, дочка - Оляна Рута (Чередниченко). Працюють, незалежно від усяких тих чи тих скрут. Ї їх знають люди, и про них знають. Хоча ж і таке: на колір і смак товариш не всяк. Га коли мета одна, то люди гуртуються, єднаються, мобілізуються. «Вважаємо, що літературна, перекладацька, наукова, просвітницька діяльність у творчій співдружності з Г. Кирпою є гідним продовженням традицій, утверджених видатним українським ученим, педагогом, перекладачем, державним, громадським І церковним діячем Іваном Огієнком, 1 цим збагачує та примножує українську культуру, розширює обрії й світобачення, готує грунт для майбутнього розвою її талантів. » Так думає ректор Київського інституту удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка професор Віктор Слюсаренко. І то правда. Свідок тому Богі добрії люди, бо й Чередниченко ї Кирпа завжди на видноті, їхня подвижницька (і сподвиж- ницька) робота захоплює одних, дратує інших, але нікого не залишає байдужим. «Буває, питають: «Як ти встигаєш усе Це робити?» О, якби ж хто знав, що я нічого не встигаю...» - говорить Дмитро. - І так усе життя. А збоку іноді здається то те, то не те. Коли б, скажімо, в сімдесятих пильні дізналися, над яким букварем я працював, то сьогодні б уже й розмови ніякої не було А так, бачте, буквар і пригодився комусь...» А скількох письменників, учених, народознавців, художників, народних майстрів, композиторів, педагогів залучили Чередниченко й Кирпа до творення моделі Малої академії народних мистецтв у Ї нідині (спасибі за підтримку директорові - Валентині Стрілько), Хутір-Горі, Стецівці, Броварах та інших школах. Саме в цих духовних осередках і випробовувалися, експериментувалися рукописи їхніх підручників. | от влітку 1992 року вийшли перші нашональні підручники для початкової школи: «Дмитро Чередниченко. Материнка. Український буквар»; Оксана Верес - «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя» (Оксана Верес - це спільний псевдонім Галини Кирпи й Дмитра Чередниченка) - читанки для другого, третього й четвертого класів і так звана літня читанка для позакласного читання в початковій школі. Усі ці підручники побачили світ у видавництві «Освіта» за | сприяння організаційно-вилавничого комітету, що иого очолювали професори Анатолій Погрібний ; Роман Воронка (до складу його входили представники Міносвіти, «Просвіти», видавництва, а також педагоги й автори). Підтримала українська діаспора. Видобував папір наці підручники в колишнього прем'єра Фокіна мудрий і розважливий Олесь Гончар. Друкувала харківська книжкова фабрика «Глобус». Чим далі, тим надійніше входять у життя сучасної школи щі підручники, особливо в практику творчого вчителя. Підоспіла пора їх і перевидати. Що найбільше зворушує, коли гортаєш ці підручники? Це те, що тут бачиш, яка ж багатюща наша культура! У них є класика, й сучасна література, й українська діаспора. Тут подано десятки, сотні імен, про які раніше годі було и згадувати, введено в обіг всеукраїнські скарби нашої культури. У читанках з'явилися імена Івана Багряного, Василя Стуса, Євге: на Маланюка, Тараса Мельничука, Леоніда Полтави, Олекси Кобця, Миколи Щербака, Басиля Симоненка, Лесі Храпливої, Світлани Кузьменко, Галі Мазуренко, Віри Вовк, Дмитра Чуба (Нитченка), Катерини Перелісної, Олександри Копач, Василя Сухомлинського, Оксани Лятуринської, Ігоря Качуровського.. Як уже писалося, тут - народні прислів'я, загадки, прикмети, смішинки, повір'я, пісні, казки, є розповіді Зк | Чо я и пло п ло р: У ся с ї М г "о чн ьо паю А. ; - бе - Т - Гу « я. - . М 17 сус про кобзарів, митців, народних героїв, є історичні оповіді, колядки, щедрівки, веснянки . Зрештою, є дух рідної землі, є та жива вода, без якої нічого не ростиме здоровим. Якось уже автори цих підручників говорили: «Ми прагли їх побудувати так, щоб учитель мав волю творчого вибору, щоб господарем уроку був педагог, а не догма, щоб учитель володів і розпоряджався бага: тющим художнім матеріалом, щоб діти вчилися найбільших святощів життя -- Читання, і щоб їм хотілося читати». І час показав, що авторам творчий задум удався. Адже створення національних підручників стало вагомою підставою для Комітету у справах премії імені Івана Огієнка, аби надати звання цьогорічних лауреатів у галузі освіти саме Дмитрові Чередниченку Й Галині Кирпі. До таких же щирих підстав прилучилися й інші, не менш поважні - створення концепції «Історія в початковій школі», посібника для початкової школи з етики «Андрійкова книжка» -- 1-ГО, 2-ГО, 3-гой 4-го класів (Г. Кирпа у співавторстві з В. Стрілько), видання ось уже п'ять років щомісячної українознавчої газети для українського шкільництва «Жива вода», теоретично-методичне розроблення та обгрунтування моделі Малої академії народних мистецтв і впровадження в життя шкіл України (Гнідин, Хутір-Гора, Стешвка, Бровари, Русів, Підвисоке, Зібранівка, Крупове, Сварицевичі, Канів та ін.), впорядкування й підготовка до друку творів українських письменників для дітей і, нарешті, - щедрий ужинок влас ної творчості «для маленьких, для малих і трохи більшеньких». У «Відкритому листі Дмитрові Чередниченку» з нагоди його шістдесятиліття Петро Засенко писав: «Чимало минуло часу Від нашого першого знайомства. Пішли за обрій життя наші батьки і матері. Ми втратили багатьох побратимів. Народилася Держава Україна. Усе міняється. Лише не проходить пора Україною жити, і любить Україну не минає пора...» Авжеж так. За всяких часів і умовин роботи в імя вітчизни тобою задумане - така їхня доля. І їхній карб Зібрати й видати 1971 (!) року книжку в ім'я (чи задля) майбутньої Малої академії наро: дних мистецтв (про те, як різьбити, мосяжнити, вишивати, ліпити, гончарити, розписувати писанки, влаштувати у школі вертеп...) - цена тоді було сміливо й відважно Дмитро відважився й дійшов, власне, самої необхідності такого видання Чи, скажімо, провести через всілякі рогатки (тоді ж) два гоми антології української малої прози по: чатку ХХ ст («Весняна прорість», «Чорнозем підвівся»). Третього не вдалося - редактора Чередниченка «попросили» з Ввидавниці" ва... Не простилося й Галині, що в одному з журналів гуртувала порядне коло авторів, що есунулася» в дитячу літературу Їм ЗАВЖДИУКРАЇОЮ ЖИТИ обом (тобто - Оксані Верес) вдалося витримати остракізм з боку всіляких ревнивців, що неприязно зустріли з'яву таких палких подвижників духовного відродження. Але ж караван за всяких умовин мусить ІТИ, - вважають східні мудреш. Отож читаємо у спецвипуску «Радосинь» добрі слова професора Слюсаренка (кінець 1995 р ): «З березня 1992 року, ось уже четвертий рік, Дмитро Чередниченко керує літературним об'єднанням «Радосинь» нашого інституту, літературні семінари якого формують потужну поетичну 1: перекладацьку течію сучасного духовного оновлення суспільства, педагогічного середовища, людської душі Діяльність об'єднання дає змогу педа гогічній інтелігенції удосконалити власну літературну та перекладацьку майстерність. Літературне об'єднання сьогодні -- це предтеча літературно-педагогічного факультету, що в майбутньому готуватиме кадри для роботи з обдарованими дітьми і студентами, формуватиме й розширюватиме коло поетів-учителів, письменників-педагогів». А для студійців - власний добрий приклад майстра: книга поем «Родень» і збірка віршів для дітей «Священна діброва», а також двомовне видання «Чюрльонісів шлях» ( поезії Чюрльоніса в художньому оформленні Оляни Рути). Галина Кирпа разом із донькою Оляною Рутою ось уже тривалим час ведуть у газеті «Час» чудову сторінку для дітей «Мачинка», що прилюбилася юним читачам. Галина підготувала чимало перекладів зі шведської, норвезької, датської - також для юних, «Аби наші діти знали світову літературу», - Говорить вона. Чекає на видання (авжеж!) і збірка її віршів «Мий любий пане Боже» - про шукання и пізнання дитиною Бога... Їхня донька Оляна випустила три свої книжки 7 є Рожеві птахи», «Мені пора», «Стежка через жито», підготувала четверту - «Соната для дощу без оркестру» Пише поезію, прозу, літературо», мистец: твознавчу есеїстику, публіцистику Побачила світ низка книжок у її художньому оформленні - Леоніда Полтави, Олександри Копач, Наталки Поклад, М К Чюрльоніса, Марії Овдієнко, дві батькові й три свої Готується до художньої виставки Перейшла на третій курс філології Київського університету імені Гараса Шевченка. Отож сьогодні маємо говорити про «широту |! багатогранність літературного, перекладацького, мистецтвознавчого, педагогічного, методичного і громадського внеску Д. Чередниченка у співпраці з Г Кирпою щодо розвитку української духовної культури, зокрема літератури, мистецтва, освіти, науки, утвердження державності України, миру ! злагоди в ній власною громадською діяльністю» (Віктор Слюсаренко), а також про ту їхню надійну зміну письменницю й художницю Оляну Руту Семем КАРДАШ ОЛЯНА РУТА Колеса сонячного лоскоту Їздять по шибках весняних вікон Годинник ДОМОВИВСЯ З небом. |Доб воно не вдихало повні груяи Темряви, Аж поки він змориться. | тоді будуть Попелясті носаті страшні ТІНІ Від гарної білої квітки На білій стіні. Неоднаково божевільні. І хаоси наші різні Я вільна А ти тримаєшся За вітрила корабля, Що поплив собі Ген позавчора І я не знаю, ЧИ ТИ ТУТ, Чи ти - Моє ген позавчора. іс Прегарний світ рути Безлад - руїни спокою А ще колись мені снились Руїни якогось замку Мабуть, спокій -- руїни безладу. Замок - руїни того. Що його колись не було Я - це руїни моєї відсутності Тут, У прегарному світі руїн жи Чийсь товариш поїхав У далеку дорогу. Гуркотить поїзд І щось бере із собою Кожного з нас потроху, Ось уже скоро-скоро Приїде товариш із далекої дороги -- | привезе нас Додому. "яке ь; 7 зі кі " - к Батькову книжку оформила донька -- Оляна Чередни" ченко -- поетеса Рута. ПР л- | ри 111

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин