Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

НИВІ Бл АГОР,АЧІЗІ А Слово ПРОСВІТИ Швидко минає літечко й уже у розпалі передвісник золотої осені -- серпень. Закінчуються основні роботи у полі Вінець важкої річної праці хлібороба -- жнива -- споконвіку в Україні відзначалися урочисто, велично -- піснями, обрядами, святковими дійствами На цю благословенну пору припадає одне з найбільших церковних свят -- Преображення Господнє, інакше Спаса, тобто -пасителя, який спокутує гріхи наші У цей день, 19 серпня за новим стилем, святять фрукти й овочі, обжинкове колосся, щоби з благословенням їх споживати 1 дякувати Богові за те, що дав нам хліб святий. А в основі цього величного християнського 1 водночас народного свята -- урочистості на честь завершення врожаю, збирання плодів. У залежності від часу їх визрівання, його справляють тричі перший Спас -- водяний, або Маковея -- 14 серпня, друтий -- яблучний, або медовий -- 19 серпня, третій -- горіховий -- 29 серпня. Народ запримітив: із першого Спаса починали відлітати у теплі краї ластівки 1 стрижі «Ластівка весну зачинає, осінь викликає». Якщо на друтого Спаса сухо, то и осінь буде суха, лагідна, якщо дощ, то осінь буде мокра. І ще. Якщо журавлі відлітають до третього Спаса, то на Покрову буде мороз, якщо не відлітають, -- то газнише І нарешті, широковідоме «Прийшов Спас -- готуй рукавиці про запас» Адже в окремих районах України, зокрема в середній смузі, вже починалися приморозки. Готувалися до свята заздалегідь і дуже сумлінно. Насамперед робили «трійцю» господиня приносила засушене зілля: зеленосвятське, купальське, маковійське; господар брав першу для трійці свічку 1 промовляв: «Пресвята, родюча земле наша, ниви, сади, городи, -- світ сонця вам». Далі починав обгортати приготовлене зілля. А потім господар Орав другу свічку: «Празедне сонце, місяцю ясний, зорі світлі, небо пречисте, будьте милостиві до людей . 1 до худібки». Брав третю свічку; «Ліси, зода, повітря чисте, всі душа праведні -- всім вам на добро, на пожиток». Покінчивши з трійцею, господарі вибирали в саду найкращі плоди -- для освячення. Дівчата перед Спасом увечері збиралися і плели вінки на голову та віночки з колосся на хрест у церкву. Всеий у церкві, й у хаті, й на подвір'ї повинно нагадувати про свято врожаю. Свято Спаса -- закінчення сільськогосподарського року народ дуже шанував. Тому воно оповите численними апокрифічними сказаннями і легендами. В одній із них говориться про подію земного життя Ісуса Христа -- його чудового преображення, яке бачили його учні. Якось разом із Петром, Ісанном та Яковом Христос піднявся на гору. Тут на мить його обличчя засяяло, мов сонце, а одяг став білий, як сніг. З'явилися пророки Ілля та Мойсей, почали розмовляти з Христом. Світла хмара осяяла їх 1 голос із неба промовив: «Це мій син улюблений». Свідчення євангелістів стали основою для запровадження свята на честь цієї події у четвертому столітті нашої ери для православної церкви й у ХУ столітті -- католицької. Отож, освятивши у церкві дари природи, прийшовши додому, треба сідати за «спасівський обід» -- розговлятися. Споживають овочі, фрукти, мед При цьому слід не забувати перехреститися. За обідом дякують Богові за урожай. Освячений вінок лежить посеред столу й аж увечері його гидвішують пд образами. З цього вінка, як ' з торішнього «дідуха» господар має вим'яти трохи зерна 1 посвятити осіннє настиня, змішати його зі свілджовимолоченим житом. Спас -- це день поминання померлих. За народною міфологією, це третій виступі мерців на світ у весняно-літню пору: вони з'являються на Страсний четвер, на Зелені свята ії на Спаса Свято Преображення за церковним календарем не таке вже давнє. Воно прийшло Ж ОВЯЧОМОЇ.. Про «спасову бороду», обжинковий вінок, «квітку» та інші жниварські звичаї в Київську Русь із Візантії разоміз християнством. Але саме на цю астрономічну дату припадає давньоукраїнське свято на честь закінчення жнив -- «Обжинки». Адже народ наш одвіку хліборобський. І ще в добу родового побуту нашими пращурами був створений культ хліба. Він має надзвичайну шану 1 вважався символом святості, щастя, здоров'я та багатства. Час жнив розподіляється на три етапи: зажинки, власне жнива 1 обжинки. До кожного періоду народ створив різноманітні за змістом 1 характером пісні, які співалися на початку роботи, під час збирання врожаю, 1 нарешті -- на завершення праці на ниві Коли дожинали жито, женці співали «Зажурилися стодоли, що не повнії сторони, сторони..» або «Кружали женчики, кружали, жито, пшеницю не вижали..». За дожинковими традиціями, які характерні для багатьох слов'янських народів, був звичай залишати в полі жмуток невижатого збіжжя. Він називався Велесовою, або «Спасовою бородою»,а в деяких місцевостях -- «цаповою бородою», «козою» або «перепілкою» Те кажуть -- «Іллі на бороду» Чому саме? Бо у наших предків серед багатьох богів чи не найшановатшим був бог скотарства, багатства й усілякого достатку -- Велес. Йому віддавали шану і подяку -за гарний урожай. Припускають, що він був духом предків, тому пізніше став скотарським богом. Із часом, зі зміною світогляду, віри, з прийняттям християнства, давнє українське свято на честь збирання врожаю, хліба, овочів, якими треба було запасатися на зиму, поступово змінювало своє первісне значення, наповнювалося християнським змістом. Бог урожаю перевтілився у християнській релігії Спасом, «Велесова борода» замінилася «Спасовою», або «Іллєвою». Адже в деяких місцевостях на Іллю починали сіяти озимину. У зв'язку з освяченням фруктів-овочів -- святом садовини -- виникають нові обряди 1 звичаї: не їсти до Спаса яблук, груш, слив тим батькам, у яких померли діти. Бо, за біблейською легендою, на тому світі від пресвятої Діви Марії не дістануться їм яблука, грушки і сливки, абатьки не будуть мати гарного врожаю. Псля освячення ця заборона знімалася. Р т "пе ПА й иинита чний їз оо, гийайитамоя я я ново ово фо я ож ро вово пану ьвеюоівомі ' г зт фо ож "виь ачно: зни по Ох Ин 8 диня ж б т ьо й «жо 0 Зворбчоюою я Ж б'є аби пон з яз Й б - б зов чо | і чн РУТ "онов Йой РОЮ Ре, РОН Р Р ПР ПО о нн пф чач оз "оби Ж З ч" . Й ПА й РР РЕ ЛРС й Он о. "авт єов ю в вій вого г гяюрчирРоет най во й й 7? прин А Мо З У своїй книзі «Звичаї нашого народу» суть «бороди», як описує Олекса Воропай, правдоподібно пояснюється тим, що це останній притулок польового духа, який у слов'янській міфології уявлявся у вигляді кози. На Волині «борода» так і називається -- «коза». Адже це символ родючості. А чому «перепелиця»? Це теж ніби остання схованка для птаха. Цей обряд проводився дуже цікаво. Жінки з чотирьох сторін серпами розпушують землю. Стебла заламують на схід сонця, пригинаючи колоски до землі, закручують їх віднизу до верху й пов'язують червоною стрічкою. Далі виминають 1з колосся трохи зерна й сіють його поміж стеблами «бороди», при цьому приказуючи: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого, вдовиці і сироті» Усередину колосся ще клали хлібину, дрібку солі, ставили жбан із водою. Це щоб у господі не переводився хліб. Подекуди женці йшли танком навколо «бороди» і приспівували: «Оце тобі, «борода», хліб, сіль та вода». Парубкам казали пролазити через ту «бороду», щоби були багаті, при цьому добряче пхали нижче спини Після цього женці кидали через голову назад себе серпа. Якщо він падав гострим кінцем у землю, то наступного року буде врожай, а якщо тупим кінцем або держаком, то це погана прикмета. Так роблять тричі Відправляючи обряд з «бородою», люди старалися повернути землі її плодючу силу. Адже не випадково існувало повір я, що сила землі ховається від жниць в останніх стеблах жита 1 пшениці Залишаючи їх невижатими, лишали урожайну силу на полі до наступного року, а заламуючи колосся, передавали цю силу в землю, Тому й вважалося, що найбільшгу силу мають колоски останнього снопа, «квітки», обжинкового вінка. Їх зерна завжди старалися посіяти. У той же день, коли закінчуються жнива, женці ходять по полю 1 збирають колоски, а потім складають їх у «квітку», «вінок» або невеликий сніп-Рай. Другим яскравим обрядовим моментом обжинків був вінок із жита чи пшениці, що символізував щедрий урожай та успішне завершення жнив. Закосичений маками, волошками, калиною, вінок прикрашав найкращу Р. ч Р я - м п о т ЧЛ "ою ок сту у рис сн о льна ча ж о Кк кбдню и пох я ня аа оо я а кт м Кк ан - "б б Гу мо .- . 1 а Чи чи Чі и чи - й ' чо В пью пе ль пожонов ть й . Р нн лат с 0 су Аі чо чат чи п'-ш нич вві. б-ка бо роїв, о чочувово вою сля РО оч а" ьо б-р бе А ТУ С Р Да оч; "М. зі зло я г ьо ом пеню мо тож нон, М й оно ВОЛЬ Чо Й п на оч сфе "0-й » дівчину -- «княгиню» -- вправну 1 гарну собою. Найстарший жнець підлерезує її перевеслом із колосся і урочисто кладе їй на голову вінець. На Поділлі, крім вінка, ще плететься «квітка» -- п'ять чи шість невеличких снопиків або пучків висотою близько 30 см, сплетених разом, які знизу розділяються на три пучки, тому мають гарну опору. Зовні це справді нагадує квітку. Процесія женців на чолі з «княгинею», у якої на голові вінок, а в руках «квітка», поряд із хлопцем, який ніс останній сніп -Рай, ішла з поля з піснями Дорогою лунала пісня Зашуміла діброва, Залящала дорога, Господареві женці идуть, Золотий вінок несуть Як заходять женці в село, то чується: Наше село веселе, Ми віночок несемо, Ми віночок несемо, Не з золота -- з яриці, З одної пшениці Підходячи до двору господаря, женці співають: Несемо вам полон Ізо всіх сторон, І зпр, 1 з подвіря. На господарське подпгір'я З подвір'я -- на стодоли, З стодоли -- до комори, З комори -- на низоньку, В щасливу годиноньку Нарешті перед хатою господерия виконується пісенне звертання: Вийди, господарю, в цей час, Викупи вінок у нас РЧИ Дай нам таляр битий Д За цей вінок витий Або Одімкни, пане, нові ворота, Несем віночок з щирого золота Ой, зайди, пане, хоч на ганочок, Ой, викуп, викуп, долотий віночок Перед ворітьми господарі радо вітають процесію й запрошують усіх до хати «Княтиня» здоровить тосподарів : при цьому говорить: «А дай, Боже, щоб ми на другий рік діждалися зито жати, жито-пшеницю і всяку яриницю- ?. Двоє женців здіймають вінок із «княгині» 1 кладуть на голову господареві. У відповідь господар дякує женцям, а дівчину-«княгиню» о0бдаровує гришми 1 говорить: «Пошли, Боже, щоб 1 на тебе в церкві щасливо зложили вінець!» Після цього старші женці передають господарю сніп-Рай, потім квітку -- китицю з колосся. На Різдво цей сніп буде , «дідухом». Вінок вішають на соречан й | сніп-Рай ставлять на покуть, а під н " хліб-сіль, воду та мед чи горілку. Це все чекає на Спаса (колишнє свято врожаю), буде святитися разом із фруктами, городиною та медом-воском. Слід зазначити, що обряди, про які иде мова у нашій оповіді, проводяться під час колективної праці, коли обжинки робляться «толокою», на яку господарі запрошували якомога більше женчиків, щоби було більше щастя на ниві. У цей день намагалися їм якнайкраще догодити, щоби вони благословили й накликали добробут. Багатші наймали в день обжинків музики. Посадивши за СТІЛ женців-гостей, частували їх кращими стравами і прислуговували їм самі господарі, які, за традиційним звичаєм, самі за стіл не сідали. Після вечері у супроводі жнивних пісень урочисто заносили сніп- Рай до стодоли, де він залишався до Вілії -- Святої вечері Особливо виділяється в обжинках величальна тематика Величають господаря, господиню, «бороду», вінок, ниву, женців. Тепер величання сприймається як урочистий, святковий прийом. Але колись, У сиву давнину, кожне вимовлене слово було наповнене магічно-заклинальною силою до природи з проханням допомогти виростити добрий урожай, через побажання здоров'я, добробуту, гараздів у сім'ї, гарного збіжжя. Ольга РУТКОВСЬКА, мародозмавець, провідний фах/вець Українського державмого Центру культурних Іміціати? ПЕ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин