Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

ств о рент пло го и а Анрі ни р р чиЙ'явейцьнинняя" з ронинав" - 090 делдадоо: орлнечниячии рик ння 09000140 14.04 Ран ЛИ о и ен ПА. ОР чо яю "і Р т 13 ані ьо СР і-й од вони аж до долини Ешколу, ам галузку з одним гроном і вдвог понесли цого на « також узяли ІЗ геранатив та з жердини зац ТТ | викограду, фи Книга Числа, 13:23 | чотири сотні гранатовихт яблук для двог мережив, -- два ряди гранатовиг ябЛУК для одного мережива, на покриття обохт голівок маковиць, що на стовтив... верту Перша книга царів, 7:42 | | | | | | | | Круглі рожеві плоди па кінчиках пружних пагонів, повні соковитого гранчастого насіння, а також червоні, | паче кров, квіти грапатника здавна були зразком для образного порівняння. | «Твої губки -- немов кармазинова ни- | тка, твої устолька красні, мов частина | гранатового ябл ука -- скроня твоя за серпанком твоїм!» (Пісня над піснями, | 43). Серед прикрас Господнього хра- | му, збудованого Соломоном, привертає | увагу виконане слном вдови мідяне литво плодів гранатника. І сьогодні | гранат залишається своєрідним | мірилом краси, його всипані квітом куші символізують вічне життя. Довер- | шен уявою художника форми плодів і Ес нь сю ння сна сить сь дань чна, соеою скнню скано по І голубка вернулась до нього вечірнього СУ, -- 1 0сь у неї в дзьобку лист Оливковий зірваний. І довідався Ной, що | спала вода 3-над землі. | Книга Буття, 8:11 | Коли ж деякі з галузок відломилися, а роки, бувши дике оливне дерево, прище- Пився між них і став спальником товщу Мивного корет ся, то невитваляйся перед | алузками; а коли витваляєшся, то знай, (ро не ти носиш кореня, але корінь тебе. Послання св. апостола Павла до Римлян, 11:17,16 | Звичайно це низеньке дерево, якихось стрів, але іноді досягає 20-метрової ВИ . У нак Любить світло і прості р, стовбур рн Дко росте криво, примхливо ЛИсто УВШИ навсебіч гілля з довгастими сточками. Оливові гаї -- олеарії -- на кр Рода пагорбах вражають своє Чожного, хто їх уперше побаі темно зелено олива пе скидає свого | ГУ : у ізнизу я о згори, сріблясто-сірого Истя бл - "Чозеленою, ав являються кі білих кві Трохи схожих | приваблюють | Пло бджіл. олив АН -- чорні або темно-фіолетові Ки, завбі 3 | "ІЛЬШКки з невеличку сливу, | Твердою кі З / 7 вважається есні у пазухах листків тиці дрібненьких, жовтутів із чотирма пелюстками, на бузкові; вони запашні й || ДЕРЕВО МИРУ 7 ПВЕРДИНІ ЗЕМНОЇ страждав ЩО м сточкою, Заради цих плодів, кю» бтжть від 20 до 4094 олії, нектару широ (2 міцної деревини, оливу почали | "зади за кілька тисячоліть до Р.Х. | йшаног ЧИ її однією з ликом ШИХ рослин. З'явившися па чт му Сході, що є для нас далеким Золотих давіночків-квітіп зустрічаємо в дю ОздОбі інтер'єрів та па декоративних тка- типах. Плоди гранатника. що їх принесли розвідники Мойсея, мали переконати "'Мжраїльтян у багатстві краю Ханаанського; отже, вони цінували ці фрукти нарівні З виноградом. Хоча грапнатиик не був одтєю з головних харчових культур, як Фігове дерево або фінікова пальма, проте ми вважався показником добробуту разом з іншими рослинами «великої сімки». Незчисленні ягідки з зернятками всередиш шантувалися як символ родіочості. З ших 1 нині готують папої і вина, а також улюблений па Сході соус «наршараба». Шкуринку ж, багату на дубильні речовипи, використовують для обробки шкір та фарбування тканин. Висока популярність граната за біблійних часів має ще одне, проте і прозаїчне пояснення: давні народи Близького Сходу не знали ні лимопів, апельсинів та решти цитрусових, ані багатьох інших сучасних культурних фруктів та овочів. Невідомі були не тільки ананаси, а й такі звичайні для нас помідори або огірки. Тому прекрасний, облитий квітом кущ гранатника мав для давніх єгиптян або ізраїльтян значно більше практичного сенсу, ніж це можна ПРНРОНОНЕНЕЕЕ Півднем, олива вирощувалася у Давньому Єгипті і розповсюдилася по всіх Середземноморських країнах. Звідти її завезли на Кавказ і до Криму. У дикому вигляді, як і виноград, європейська олива пе зустрічається. Це одна з причит, чому оливові дерева сприймалися, як дарунок Божий. Вони не вимагали особливого догляду, нескладною була й стародавня технологія одержання олії. Дозрілі плоди товкли у ступі або пресували кам'яним точилом. Спочатку спливала найкраща, жовта олія, потім - зеленкувата. Її вживали у їжу, нею лікувалися, освітлювали приміщення, змащували шкіру... Вона ж входила до складу мира для святого помазання, посвяти вищого духівництва і царів, згідно з релігійними приписами (Вихід, 30:23-25). З прадавніх часів оливові дерева вважаються ознакою добробуту тієї місцевості, де їх вирощу- іють, ознакою міцності й надійності роду, що ними володіє. Завдяки цьому оливова гілка стала емблемою миру й оновлешня, тверді земної. Згадаймо хоча б той листок оливи, що його принесла Ноєві після ї потопу голубка. Як | Напевно, олива - найбільш довголітня з усіх культурних рослин. У Святих Місцях окремі оливові дерева доходять двохтисячолітнього віку 1 є живими пам'ятками історії, свідками євантельських подій. Назва Гефсиманського гаю, де і молився Ісус перед тим, як схопили його па муки, пережтадаєттвя З давньоєврейської мови як олійне точило -- камінь, З-ПІД якого під крекОМ точиться оливкова ОЛІЯ. У цій святій міспині й досі збереглося кілька прерліх олипвових дерев, християнські ІСІ О М рають кісточки від цих олив і роблять із уЯПЦитИи сьогодії.,. ле не змарішла краса ного, не щезли й іі якості: сік плодів, так званий греналнй, консервують і запа- СОїОті на зиму, ним ліисують Хпорих на апемію. Відвар із квітів зміднюоє шлупок і оздоровлює ясна, язик та піднебіння, аз шткуринок -- допомагає при опіках та запаленнях. Народна медицина використовує всі частини цієї рослини, навіть кору зі стовбура й гілок. Це свідчить про глибоку давність культури гранатника, що підтверджують зображення його гілок з плодами на стінах фараонпових гробниць. Ніжині гранати далеко пе завезеш волами, ба навіть кіньми. Тому в Україні ще у середині ХІХ століття були вони рідкісними й дорогими гостинцями. У фольклорній традиції -- це яблука з « рай-дерева», що росте в далекому (їрії заморському, куди на цілу зиму відлітають гуси-лебеді. Така слава граната відбилася у наївних «мальовках» -- розписах та вишивках, героїнею яких є птиця Жар. Схожий на павича птах, сидячи на дивовижному золотому дереві, ласує отими казковими яблуками -- так, як у вірші Ігоря Калинця: З мансарди замшілої мистець, як одуд, визирає: Що його ще на полотні нині вдати? Навтпроти райські яблука на дереві райськім Клювати внадилася рай-птиця віддавна. З настанням епохи залізниць і пароплавів ерайські яблука» - гранати -- почали масово з'являтися на ринках ч- Ре - - я - рт, Щи? -онірот лька оті т них чотки. Зображуючи природу біблійної країни, письменники й поети не обминали оливу. Вона є окрасою краєвиду у поемі Пантелеймона Куліша «Магомет і Хадиза». І вкотре -- серед винограду й збіжжя: Скрізь пишно слалися, мов златоткані ризи, Лани хвилястого, густого жнива, І обіймалася з виногроном олива. Це прекраспе дерево і сьогодні обдаровує людину своїми плодами. Оливки солять, маринують, консервують зеленими (так звані лікулі). А з дозрілих оливок, як і в минулі тисячоліття, видушують найкращу в світі харчову рослинну олію З ї гоже - РИ Р 7 змівию, 20 еуьююмх ті Ро - - Р і Р Ро пін -ій рій осей А ТАЮ Східної Європи. Та, власне, культура гранатника в Україні ніколи далі риму на північ не просувалася, за винятком кімнатного граната, дуже схожого на зви | чайний, але з маленькими листочками, квіточками й плодами. Це карликове деревце останнім часом розповсюдилося по! наших містах, збагативши колекції хатніх| рослин у еркерах та на підвіконнях. НОРА можливо, швидше потепління клімату, що настає з року в рік, допоможе Й| великим єрайським яблукам» пересели- | тися на береги Дніпра. п с б о 11 ь - Ї . й 1 « " - Л . - 1 г й і РІ а | в Г Ї Ч і ' , " йт'є Ю й ь і. - і зді ря й. -. Й цій РО) п че - а о" рій і чя | нд , ь . 77 | - . я | - РК ьо! щ шо і й я і ч , й "й шій - і їж че -" і Т й -'ь - й до - Я в С нію -. дій - а яті ї г ьоГа Р чі я ч Р. й і. - ь 1 РІ : Я Ї і РУ - М. . - - і де нії й ГУ. З і | | | '. я - ее" -ї: : й 1 ли ї ій , РИ Р б ї а - РИ Р рії і і т зр | їй чі Е ї "Т ЧТ і ой 2, і й ї : «ГО ПУ Ро вч | у» Р | | у "Я «3 ета. Р - ; й Гм мч - І " і з УГА - Ч . М - Жо, Р | ч ї Е- "г у | г Р М ч ТТ ї : - М і . Ї 2 ч й Ї Р і Й | РІ 4 "й о "о ". Р і ї - й ; Р Р - ї . б ї й 1 ' т і ПУ Р і РАЙ и 4 . | «і і | СТ Я б и. чика, зі. - | и | чо ї | - а 1 і , і | І і й й «Я ої от . | ай Ці й. чиї Г й є-У ; ГП - 7) - й ї, Ї іі - | евоз й і ї | 1 , - і - Ї - - М - г | і . б. б рао-о2 й чар т - - я Р Й і - Г рю ' - "б і й - ц ? ч й Й : - й і Р і; у і ЩА аі і ; і - " - зі "- прованську, що використовується У зезозе медицині як дієтичний продукт, профілактичний засіб від судинного склерозу та для виготовлення мазей і лініментів. Олія дещо нижчої якості зветься просто олявковою. Цісля цього залишки плодів подрібнюють разом із кісТОЧКами, підігрівають, пресують -- і одержують високоякісну технічтту олію, яку наші дідусі називали дерев'яною, тобто добутою з плодів дерева. В Україну оливкова олія завозилася з південних країн, переважно з Туреччини, : коштувала досить дорого. Її замійник для харчових потреб знайшовся лише по початку мипулого століття, коли з амери- Канської «сонячної квітки», яка спочатку була суто декоративною, пародпі селекціонери вивели промислові сорти соняшника. Вопи давали не тільки медопос квіти та насіння для лузашія, а й добру олію. І практично у кожному селі з'явилися дерев'яні олійтиці з гвинтовими пресами, що чавили з підсмажетих зерняток золотаву олію. Отже, прізвище Олійник, хоч і не претендує на давній родовід, але свідчить про приналежність до вельми шанованого і корисного фаху. Соняшники ж прикрасили наші краєвиди зання | зажеютеюття піно ьо А нн рн и У не згірше від біблійних олив, на радість| бджолярам і поетам. Та якщо соняшнику холоди не страшні, бо він устигає вирости й дати! пасіння за одне літо, то оливові дерева| потребують сухого, спечного літа і м'якої, ВОЛОГОї зими, отже, субтропічного! клімату. Вони витримують лише корот-| кочасні морози, а при - 10 градусах ї| нижче примерзають. Тому то культура оливи прижплася у нас тільки "а! південному узбережжі Криму. Алеї тут є| олива-патріарх! Під Ялтою, у РИКІовиюмуч ботанічному саду росте могутиє оливоге дерево, що досягло 500-річного віку. (Далі буде) | "юю | пжню дижининнях | яятниннях 080 єю п НД "Пи 0пиєююиь 0|юютюю 0бяююютню 0бяюююююе 0бежюююно бяююєює 04 яти и

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин