Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

Слово Просвіти, №27 за 1996 рік

брів си 1 м | | | т ПЯЧЬ РОКТВ 1ЄЗАЛЕЖЧМОСЧІ Я за па ач Кор.: Пане Михайле, Ви прожили п ять років незалежності на перших лініях, на барикадах, в головній шерензі. І багато хто з українців дослухався саме до Ва- шого виваженого, аргументованого слова, яке важливе І для читачів «Слова Просвіти». Отож, саме від Бас хотіли б почути про найщасливіші дні з ЦИХ П ЯтТИ РОКІВ Косів: Щасливих днів було справді багато, -- вони були настільки значущі й щасливі, що, можливо, ми навіть не можемо сьогодні осягнути їх уповні! Мене дивує, що деякі напп співвіТтчиИЗНИКИ навуть не відчувають цього солодкого 1 гіркого слова -- свобода! Тож ми здобули свободу! Та ж свободу, за яку віками люди, народи віддавали життя! А скальки ж люду впало за свободу у нас... ----Шам'ятаєте таку стрілецьку пісню: «Скільки народу впало за свободу, -- «встояти не було сили!». Ми здобули свободу! І незнищені, 1 оце є найголовнішим. Звичайно, свободаце не є щось таке, що дарується, як суцільна радість, - це піркий мед, за який треба платити. Так от, коли в 1990 році я прийшов у цю Верховну Раду, то пішов у Комісію з питань Державного суверенітету. Більше того, коли я приїхав, у мене уже був готовий проект Декларації про державний суверенітет України. Нас було б співавторів, у тому числі й наш просвітянин Юрій Гнаткевич, який запропонував свій проект, Сергій Головатий, у якого був свій проект, Степан Хмара, Дорогунцов, і мій проект. З цих шести проектів ми зробили те, що тепер відоме під ЦІЄЮ Декларацією. Ми працювали від травня до 16 липня, -- цебула щоденна каторжнапрадця.Я пам'ятаю, як ми сперечалися тоді навіть за назву «Про Державний суверенітет України», -- нам казали: «Як України"? Таж Української радянської...» І ми мусили дуже здалека заходити, щоб все-таки домогтися свого. До нас приходили генерали, які лякали нас, що станеться катастрофа, війна, якщо ми залишимо рядок «Україна має свої власні Збройні Сили...» Але ми вперто трималися свого. | щастя було в тому, що ми глибоко вірили в те, що робили, що наша віра і наша переконаність давали нам силу. Я пам'ятаю по годинах 19 серпня 1991 року. Я був тоді у Львові. Мене розбудили о б-ій годині, -- я працював тоді разом з В. Чорноволом у Львівському облвиконкомі, і вже тоді, 0 7-1й, я почав писати звернення, -- ці три сторінки рукопису у мене збережені... Кор. Це найдорожчнии Ваш рукопис... Косів: Так, бо за ці З сторінки я міг одержати те, що одержав -- Акт проголошоення незалежності, або зовсім інший гонорар, І дуже серйозний, -- за мною могло лише загудіти... І вже о 9- ій годині було звернення Львівської обласноїРади, а потім я притьмом примчався сюди, в Київ, ми почали засідати в Народій Радії, разомзпредставниками Народної Ради, -- зокрема, нас тоді було троє -- Олесь Шевченко, Роман Лубківський, ія. І ми, на основі цього тексту, написали Звернення Народної Ради. Почали працювати над текстом Акта про незалежність 1 про проведення Референдуму, - це була щаслива робота, щаслива... Я ніколи не забуду, як академік Юхновський, наш старійшина, сказав: «Хлопці, давайте спочатку промовимо «Отче Наш...» Ї ми промовили «Отче наш» і взялися за цю роботу...» Кор.: Неймовірно... Косів: Так, неймовірні, щасливі дні!.. Були у насі відступи, і втрати, - навійні не може бути суцільних успіхів. Але те, що ми на п'ятому році незалежності нарешті дійшли до Конституції, прийняли такий варіант, який ще місяць тому вважався неприйнятним у цьому залі, -- то це велика перемога! Для мене 10 стаття Конституції, як для засновника Товариства української мови їм. Тараса Шевченка «Просвіта», де записано про те, що «державною мовою України є українська», що держава сприяє розвитку і застосуванню української мови на всій території України в усіх державних сферах, - це мрія! Кор..: Можна сказати, що Товариство свою програму виконало? Косів: Звичайно, ми свою програму виконали, але у нас, ще роботи, роботи 1 роботи! Але ми випростуємося, і основа для того, аби Україна стала справді національною, закладені. Кор.: Мені ще приємно говорити з Вами/їт тому; що Ви-- львів'янин, активно брали участь у національній боротьбі, -- а роль Львова, роль Галичини у ній -- надзвичайно висока. Мені довелося разом із учасниками поетичного фестивалю бути у Львові того дня, коли знімали пам'ятник Леніну, -- львів'яни, які не боялися вголос говорити про тоталітарну систему правду першими вдалися до дій... Косів: Мені пригадався епізод з науки Ісуса Христа, який звернувся до апостолів з такими словами: «Будьте розчиною для світу». Мусить бути хтось розчиною, каталізатором, збудником національних ідей. І ось такою розчиною були галичани для України. Але, повірте, галичани дуже люблять всю Україну. Кор.: І практично роблять багато для всієї України... Косів: Так, ви пам'ятаєте, ще через Шашкевича, через ІванаФранка, через усіх наших світочів утверджувалася ідея, що ми -- то лише клаптик, а вся Украша, Велика Україна, там, над Дніпром. Скажімо, Акт злуки 22 січня 1919 року. Це ж була ініціатива діячів Західно- Української Народної Республіки. Ми завжди прагнули утверджувати те, що називається Соборністю. Ось таким є Львів. І таким він має лишитися. Цей процес вростання і зближення тих, хто виріс в українському Прикарпатті 1 на українському Придніпров'ї, -- цей процес буде проходити дуже швидко. Кор.: Не зважаючиси на велику Михайло КОСІВ: ЩОБ МИ МАЛИ ПІДСТАВИ ГОРДИТИСЯ СВОЄЮ ДЕРЖАВОЮ! зайнятість, -- Ви очолюєте одну з найвідповідальніших комісій у Верховній Раді, -- Ви ще й активний просвітянин, від самого початку «Просвіти». Я не закликаю Вас до похвал, але варто сказати про те, що в ці п'ять років просвітяни були помітними людьми в Україні... Косів: Без сумніву. Скажімо, ті ж вибори 1990 року, -- уже в той час тут основну роль відігравала саме «Просвіта», хоч були уже й політичні партії. | Як любить повторювати Роман Іваничук, -- «Просвіта» має залишитися назавжди». Можуть модифікуватися політичні парті, але «Просвіта» має залишитися на своїх просвітянських засадах назавжди, - це духовність народу, а плекати, вирощувати духовність -- це не є завдання, яке раптом може закінчитися. Мене дуже турбує, власне, я іноді навіть з жахом дивлюся на ТІ всі процеси, які відбуваються нині: чи народ готовий психологічно до того, що несе так званий нинішній ринок? Психологічно, морально не готові, напшп люди навіть не усвідомлюють, що навкруг них діється, що 1 як відбувається. Я іноді думаю: чи збережуть наші діти наші народні пісні? чи будуть ці пісні зворушувати моїх онуків так, як зворушують мене? Я не маю нічого проти новітніх віянь у музиці, разом зі своїми дітьми відвідую концерти сучасної пісні, але, в той же час, тривожуся, бо це віками плекалося, це наша ментальність -- наша пісня, наше народне мистецтво, -- кераміка, вишивка -- це ж шедеври, які вийшли з народу і жили в народі! І що, викинемо це все?! І це ж для цього треба, щоб «Просвіта» працювала, і щоб все це лишилося, щоб ми передали це в майбутні покоління. Кор.: Михайле Васильовичу, ні-ні, та й почуємо: незалежність нам дісталася задарма, та й узагалі, -- у чому вона, незалежність 7 І доводиться -- незрідка! -- бачити розчарованих людей, , І рахувати чужих серед своїх, обманюватися нацпристосуванцями... А хіба Вам, пане Михайле, недоводилося чути про те, що, мовляв, час національних героїв минув, настав час ділових людей, які вміють робити гроші... Косів; Ви повернули нашу бесіду в інше русло, але це теж має стосунок до теми нашої розмови. Коли ми говоримо, що наша свобода дісталася нам без жертв, то маємо на увазі відсутність пострілів, убитих, поранених, гулагів, голодоморів. Але в нас не обліковані жертви душевні. В Івана Франка є такі рядки «Молотять день і ніч, не жито, а людські душі, - так скрито, що й сліз не бачиш! Лиш по тім міркуєш: оцю душу вбито!» Навколо багато вбитих душ -- особливо тривожно за молодь, -- Чи виберуть вони вірно, до кого пристати, чи працюватимуть на батьківській ниві? Але є надії. Я, наприклад, читаю журнал «Молода політика». Цікавий журнал, цікаві люди. Є у нас на Львівщині «Молода Просвіта». Є молодий «Рух», - там дуже серйозні молоді люди 1 це тішить. Зараз з'являється багато молодіжних християнських організацій, -- скажімо, «Обнова», «Українська молодь Христові», які охопили всю Україну. Так що, є Й такі й такі явища. Для мене в таких випадках важливо, що закладено в основу, що є головним, що дає надію. Оті підвалини майбутньої суспільності української ми маємо зараз закладати разом із молодими. ен Кор.: Що б Ви хотіли побажати читачам «Слова Просвіти» 7 Косів: Я хотів би всім нам побажати цього святого почуття, -- щоб ми, прокидаючись вранці, відчували гордість за свою державу, за свою Україну. Я був у США, бачив, як це притаманно американцям! Як вони люблять свою державу, свій прапор, свій гімн! Я би хотів, щоб таке святе почуття любові - органічне, ане нав'язане, - випливало з того, ідо людина полюбила свій благословенний край - ці прекрасні ріки, гаї, поля, небо, незрівнянно голубе, і щоб кожен, хто живе в Україні, радів з того, що він тут живе! Щоб українці мали підстави і причини гордитися своєю державою! Розмови вела Любов ГОЛОТА 1авоач Фотолітопис

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин