Сторінка · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №27 за 1996 рік
Слово Просвіти, №27 за 1996 рік
ни
(лово ПРОСВІТУ
МКР,А991.4 - РЕРЖ АВ,А91 41091 АЛЬФА
УРОК ЧЕТВЕРТИЙ ЧОМУ НАРОД ПОВИНЕН БЕРЕГТИ СВОЮ МОВУ?
" Великий український народознавець академік С. Л. Рудницький (зав. кафедрою Харківського геодезичного інституту Розстріляний комуністами-сталінцями З листопада 1937 року) писав: «Мова -- це зверхній знак народності, наче вояцький однострій. А рівночасно -- це найгарніший вислів духу й одинока підойма духовного поступу. Коли відберемо народові його мову, він житиме лиш як расова група серед чужого народу, якого мову перейняв. А поки перейме, -- буде такий нещасний нарід тинятись по світу як сліпий прошарок, для якого всякий розвиток замкнений, якого життя-буття не може вийти зі злиднів».
У такому положенні, на своїй власній землі, коли у народу видирають і нищать його рідну мову, опинився український народ,
Історично склалося, що 50-мільйонна нація втратила свою державність. Тут не будемо з'ясовувати, хто у цьому винен, але українська мова як основний чинник національної гідності зазнавала всілякого ення протягом багатьох століть, в
-о з боку Польщі 1 Московщини,
які всілякими способами старалися знищити українство їі перетворити український народ на рабів на своїй історичні землі. Імперіалісти з Росії дооре розуміли і тепер розуміють, що, руйнуючи українську мову, вони руйнують національні гордість, честь українця, перетворюють його в глину, з якої можна злитити зрадника, ката, убивцю своїх же громадян; "гарматне "м'ясо задля відстоювання імперських інтересів, у вола, який буде тнути спину і віддавати своє життя для задоволення імперіалістів Уже після підписання угади з Московією, тобто після прийняття «протекції» московського царя, починається гноблення української мови. В 1686 році Київська митрополія підпорядковується
Московському патріархатові 1 перестакниги
грютьдрукуватися церковні Фаусраїнською мовою. У 1720 р. Петро І
видає Указ про заборону києво-печерській та чернігівській друкарням друкувати книги українською мовою. У 1763 році указом Катерини П забороняється викладання українською мовою в Києво-Могилянській Академії, а в 1811 році цей навчальний заклад закривається. У 1862 році примусово закриваються недільні школи, що організовувались українською інтелігенцією. У 1863 році антиукраїнська реакція завершилась таємним циркуляром міністра внутрішніх справ Валуєва, в якому всім державним структурам наказувалося душити все українське, доводити, «что никакого особенного малороссийского язьгка не бьгло, нет и не может бьть..». У 1876 році Емським Указом Алєксандра П забороняється повністю видання книжок українською мовою, а указом Алєксандра ПІ в 1888 році забороняється вживання української мови в офщійних установах і хрещення українськими іменами. У 1896 році забороняються українські книги для дітей ахотябьг по существу содержания и представлялись благонамеренньтми». У 1910 році уряд Столипіна зарахував український народ до «іновєрцєв» і заборонив будь-які українські організації. Столипін вважав, що покликом Російської держави є боротьба проти відродження України. У 1924 році польський уряд прийняв постанову, що забороняла користування українською мовою в державних установах, почалась
полонізація українських шкіл. У зв'язку з викладеними докумен-
о б о г-ГГг-ГГГГоі---
тальними даними постає запитання: на що царям і їх опричникам було видавати стільки указів про заборону українських книжок, аабороняти українську мову в навчальних закладах, театрах, церктпих, пе дозволяти користуватися неїо в державних установах на своїй українській аемлі, лкщо «никакого малороссийского язьша не бьшло»? Брешуть супостати, ім потрібно було перетворити якомога швидше українців у рабів на їхній історичній землі, а мова це робити заважала.
Про ганебність російської політики стосовно до інших народів писали дипломати, вчені, публіцисти багатьох країн світу.
Посол, професор Копенгагенського університету Н. Ц. Фредеріксен писав: «Заборона української мови і літератури в Росії це варварство, це ганьба! Така політика нерозумна. Вона мусить витворювати зростаюче невдоволення 1 неминуче відвертати народ від великоросів».
Французький публіцист, що був два рази міністром, І. Гійо: «Перш усього треба зазначити одно: це ясно, що культура українців була багато вища, як культура москалів. Москальська сила не
чн ік чего но ба пл ьо ля ль й - ' - "кій, й і - 3 Р й Р - ЧУ Р ь Р й . Р, - - ч Р и". М аби б ба чн Ри то », /'. ЧИЙ ' іа - : ч, РефАЧ й й й " - і ї '
зи,
а
оч тя ій РИ
й ч
г п Р т ой Чи й ль кн и Р У а "ч РО -
зн; ії
р ри до ч
Р "/ змій чий -
представляє собою ніяк цивілізованого елементу. Вона здавлює й абсорбує народи, а то українців здавна...»
Літератор, соціолог Ф. Опергаймер: «В Росії привалюються народності до землі, викорінюється кожну неросійську мову і кожну окремішність, бажаючи утворити одноцільну державу, один народ, одну мову, з одним самодержавцем і папою водній особі. А великанська держава замінилась тим часом у гниле багно, в якому не може рости 1 розвиватися ніяка ростина культури чи людське щастя.
Нарід, що бореться за свою мову і окремішність, бореться в купі з тим за культуру 1 щастя цілого людства. Тому нехай Вам, Українці, світить в Вашій боротьбі зоря щастя!»
Виходить, чужі люди розуміють значення української мови для України, для добробуту наших дітей і нащадків. Тоді питається, хто ж ці громадяни України, які стараються знищити українську мову, а знею і щастя дітей і нащадків громадян, що живуть в Україні?!
Шсля декількох років відлиги, за які почало відроджуватись українство, починається знову його нищення. 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення «українізації». На Кубані протягом 3-х днів кінця грудня 1933 року заборонена українська мова в школах, на радіо, в газетах. І не стало в цьому краї українців. За переписом населення 1926 року на Кубані проживало українців 61,595, а за переписом населення 1939 року їх стало всього 491!
У 1958 році Пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про перехід українських шкіл на викладання російською мовою. 17.04 1959
" У РОЇ ; . 5 -ав - и я" я ч.ч - й г . з й А кю чк й я, з ч - КС Я ой РРРУЧН АіАА ЧДАь - У . Ч , " з "кч й "| Точ з - Чі бі п - Р Ж б чі - кі - тот я і г ' ор - У - і що зи 51) оч че З ще ко і ї.. - У ті з ЧУ ї б ч ч - ч ' б ї . - "Ж " і с ч/б - чи ч ш ї ле рчи Ж п и щі я іч ій й -'б "я чин г. | Ф , 4 б би Р і бін зд і ар рачнич і "і ч . - я т ві я | Мч й, - ярів Чи п й - п, Р шт б М ." кю і. цю ко б ен ж що - і 4 і ж ч г чі - Е Гм и чо ер кру "й - у Ж, й
то Р род пн А
о Фк | . КОЮ
року Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову. 1964 рік -- умисний гиадпал Державної публічної бібліотеки АП УРСР. 1975 рис -- поновлення цензурування «Кобзаря» Т. Шевченка. 1983 рік -- Постанова ЦК КІІРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо покращення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших закладах союзних республік», за якою вчителю російської мови в сільській місцевості підвищувалась зарплата на 1590 і забезпечувався поділ класу на групи. Тобто нищилась українська мова на українській землі грошима, заробленими українцем, 1 все робилось комуністами за сценарієм, описаним соціологом Ф. Опергаймером. Причому з яким фарисейським лицемірством! Щоби його усвідомити, досить прочитати «Додаток до пункту 3, прот. 2 Мо 85. Цілком таємно. Заходи по організації виконання Постанови ЦК КПРС від 31 серпня 1978 року «Про подальше вдосконалення і викладання російської мови в союзних республіках». Задумаймося, якщо КПРС--КПУ видає постанову в інтересах народів союзних республік, то чому вона є цілком таємною від цих народів?! Або ще «Додаток до
і з - ч В Й ; у
пункту 1-г, прот. П Мо 70. Не для преси. «Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1983 року відносно виконання Постанови ЦК КПРС від 26 травня 1983 року.» І знову, якщо для народу, то чому не для преси?. Мова нищилась 1 шляхом висилання українців за межі України, тобто велося нищення носив української мови і фізично, і морально.
Сьогодні прибулі таким же чином в Україну росіяни, фактично ті, що хочуть відновити російську імперію на теренах України, вимагають друтої державної мови, щоби продовжити нищення української мови, не давати їй розвиватися 1 цвісти, мотивуючи це тим, що, наприклад, у Канаді існує дві державних мови -- англійська і французька. Тільки забувають додати, що на державній посаді кожен повинен досконало знати обидві мови, щоби не було приниження гідності кожної нації. І, головне, забувають, що англійці і фра нцузи прибули в Канаду як рівні, на неосвоєну землю. Росіяни ж прибули на українську землю, в Україну, а тому повинні поважати мову землі, на якій сьогодні живуть.
Відомий письменник Ізраїль Клейнер сказав: «Кожна людина, хоч би де вона жила, мусить виявляти найглибаиту повагу до культури, мови, інтересів того народу, серед якого вона живе. Це елементарна вимога моралі, етики.. Неможливо підтримувати власну національно-культурну гідність, не поважаючи такої гідності в інших», Але чомусь наш «старший брат» не хоче вивчати українську мову, хоча саме українці навчили росіян (москвинів) і писати, і читати. Згадаймо переведення викладацького складу Києво-Могилянсь-
чн ПП З нн п
кої Академії з Києва до Москви.
Зневага до української мови -- то зневага до україншв. Якщо це не так, то хіба може існувати проблема мови для слов'янських націй? Певен, шо кожний розумиий і доброзичливий слов'янин може вивчити будь-яку зі слов'янських мов за 3--4 місяці, а тим більше росіянин -- українську мову, якщо він бажає миру і алагоди на українській землі. Тільки дурень або ледар може не бажати знати ще одну мову і не здатен вивчити мову землі, на якій живе десятки років. Буваючи в академмістечку Сибірського відділення АН СРСР, колись почув фразу, яка закарбувалася в пам'яті: «Если профессор не может на протяженим 3 лет освомйть иностранньгй язьк, то профессор ли он!»
Подивіться на молодих людей, що іадять
потрібно пам'ятати, що зневага до мови веде до ворожнечі, до біди, до самознищення слов'янських народів. В Угорщині, Чехії, Словаччині, Прибалтійських республіках почали ненавидіти росіян, вважаючи їх окупантами і варварами, що не здатні упродовж десятка років опанувати мову землі, на якій живуть. Сьогодні у слов'янській Польщі ніхто не йде вчитися на російську філологію і теологію. Сьогодні й лівий Президент Польші хоче швидше вступити в НАТО. Задумаймося, розтопче повагу до себе українця? Зброєю, кулаком 1 матюком у сьогоднішньому Тут до місця слід навести слова Р. Гамзанащо мені сьогодні жить.» Колись вони сприймались як красива фраза. Сьогодні чеченці з ними відстоюють свободу, хочуть жити на своїй землі зі своєю мовою ї звичаями, без імперських наставників і зас
Дуже прикро, що і сучасна Росія не
поважає українців, які живуть на 11 теренах. Не створила жодної української школи, хоч українці своєю працею на російській землі роблять відповідний внесок до бюджету Російської незалежної держави. Така ж ситуація в Криму -- на 700 тисяч українців лише 1 українська школа. Не краща ситуація й у східних областях. А нечесні люди кричать, що провадиться українізація кримчан. Брехня ніколи не робила краще. А тому слід виконувати Конституцію України і не сіяти ненависть між українцем і росіянином на мовному грунті. Росія вже має понад 2 млн. біженців із колишніх республік. Комусь дуже хочеться, щоб їх було більше -- на злиднях 1 крові хочуть побільше нахапати грошей.
Українська мова багата Тільки одне слово «говорити» має понад 40 синонімів. За класифікацією ЮНЕСКО українська мова за влучністю передачі образу, дії, мелодійністю посідає 3 місце в світі після французької та іранської. Тому пишаймося своєю українською мовою. Бережімо, не даваймо її нікому принижувати. Українська мова -- це невід'ємна частина української нації. Тут, до речі, слід підкреслити, що націоналізм, позбавлений шовінізму, расизму, нацизму (національної винятковості), є нищо інше як патріотизм -- природний стан для кожної нормальної людини. Хіба можна уявити собі Ніну Матвієнко чи Анатолія Литвинова без української мови? Тому громадяни України повинні дотримуватися Конституції. Держава Україна гарантує вільне вивчення мов і культур усіх етноменшин, які живуть у державі Україна.
(Далі буде)
Юрій ЖУК,
заслужемнії діяч мауки / техміки України,
доктор технічних наук, професор, м. Полтава
п
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
