“Поновлювався соціокультурний діалог · між православною Україною · і переважно католицькою Європою”. · 8 Філософська світлиця · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Так само, як кожна людина має власну матір, з нутра якої народжується на світ, всі отак люди мають спільну матір — землю, яка всіх у своє нутро приймає” (З книги “Требник”)4
Слово Просвіти, №27 за 2021 рік
Просвітництва (XVІ–XVIII ст.). Відомо, що трансформація філософської думки в зрілі системи філософської рефлексії відбувалася невід’ємно від подолання тогочасних кризових явищ у матеріальній і духовній культурі України (втрата національного суверенітету України, розгортання московської, а також польської експансії, страх перед унійними процесами,
відсутність прогресу наукових знань і світської освіти, слабка інтеграція в європейський соціокультурний простір тощо).
Застійні явища в розвитку української православної церкви зумовили пошук позитивних богословських аргументів на захист цінностей православ’я. З’явились нові, раніше невідомі тлумачення текстів Святого Письма і напрацювань Отців Церкви, скерованих на зменшення гріховності,
ла полишає світське життя і постригається в ченці. В 1627 р. П. Могила переїздить в Україну і обирається Архімандритом Києво-Печерської Лаври, а в 1632 р. митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі. Водночас стає екзархом Константинопольської патріархії. Будучи людиною непересічною і складною, він зміг реабілітувати себе в справі захисту цінностей православної церкви, зокрема й української мови, пропагуючи її вживання в побутовому спілкуванні, книгодрукуванні, сприяв друку українською мовою православних богословських, богослужбових текстів, а також Біблії.
Обіймаючи високу посаду в православній церкві, Петро Могила не зловживав своїм становищем і не поглиблював віддавна існуючий конфлікт між
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
