“Поновлювався соціокультурний діалог · між православною Україною · і переважно католицькою Європою”. · 8 Філософська світлиця · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Любов із ненавистю дружби не має, завжди бореться, ненависть же від того: “моє” і “твоє” з’являється” (З твору “Розмисли про іноче життя”)
Слово Просвіти, №27 за 2021 рік
протидію розцарюванню зла в людському співжитті, визнання ролі і відповідальності людини як творця власного щастя або нещастя.
Форпостами захисту духовної культури в Україні були братства (і братські школи)1. Непроста, а почасти суперечлива діяльність братств на переддень XVII ст. унаочнила необхідність термінового реформування освіти (особливо щодо кількості світськи зорієнтованих дисциплін у тих початкових школах, якими традиційно опікувалася православна церква, в яких викладання не було систематизованим, в яких не приділялося достатньої уваги вивченню іноземних мов тощо). Висновок був один – вибукатоликами і православними в Україні, толерував міжцерковні відносини, розвивав церковну освіту, прагнув дисциплінувати життя православного кліру і мирян. У своїх богословських творах Петро Могила торкався питань розвитку богословської науки, внутрішньо церковного життя тощо2.
У 1631 р. П. Могила ініціює створення вищої Лаврської школи, яка після злиття з Київською братською школою (1632 р.) перетворюється в Київський колегіум, який згодом стали називати Києво-Могилянським колегіумом, що невдовзі набув неабиякого авторитету в Україні та за її межами. Починаючи з 30–40 рр. ХVІІ ст. Київський колегіум починають іменувати
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
