Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Природне право дає змогу диференціювати добро та зло, є виявом розуму людини”. · 9 Філософська світлиця · с. 9сторінка оригіналу ↗

“Боляче найбільше, що нехтують нами, але я не шукаю підтримки у тих, чия ненависть проти нас спрямована” (З листів до різних осіб)

Слово Просвіти, №27 за 2021 рік

церкви й духовенства, особливо тоді, коли вони самі порушували Закон Божий і водночас загальнолюдські вимоги моралі. Він вважав, що церква й духовенство взагалі не повинні втручатися у світські справи, прагнути до світських благ і забувати про свою головну мету – служіння Богові, ближньому, добру, порядності та освіченості. Особливим злом, з яким має боротися людський дух, він вважав невігластво. Пропагована Ґізелем система норм і вимог раціональної моралі була прикладом особистісної симпатії філософа-богослова до Просвітницької ідеології, його захоплення цінностями Ренесансного гуманізму, критичного ставлення до схоласбурзький. Для київського періоду визначальною стала діяльність Прокоповича як професора Києво-Могилянської академії, де він заявив про себе як оригінальний релігійний філософ, богослов і викладач. У петербурзький період він був більше політиком, діячем церкви, а власне філософією займався менше. Відомо, що в цей час Теофан Прокопович брав участь в теоретичному обґрунтуванні й здійсненні майже всіх реформ Петра І. Погляди Теофана Прокоповича на природу людини, церкву, державу були пов’язані зі способом життя філософа, з його громадською діяльністю й тією роллю, яку він виконував у здійсненні петровських реформ. Він не сумнівався, що людина як результат Божого творіння має утверджувати богоподібність, вона не є автоматично розумною, красивою й доброчинною, ці якості вона отримує від Бога лише як можливість. Головними завданнями, які повинна зреалізувати людина впродовж свого життя, це – обов’язок творити добро і приносити користь людям і державі. Найважливішою цінністю людської душі Прокопович уважав даровану Богом свободу волевиявлення, останню він розумів як панування недосконалої особи над самою собою та здатність керувати своїми діями, вчинками, емоціями. Завдяки свободі волевиявлення людина обирає життя (з добром) або смерть (зі злом), а отже, через свободу волевиявлення може досягнути земного щастя. Соціально-філософські погляди Т. Прокоповича щодо держави ґрунтувалися на популярній в той час ідеї про природне

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин