Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Прийде час, коли люди почнуть більше цікавитися своїм походженням, своїм корінням”. 11 Презентація · с. 11сторінка оригіналу ↗

Через терни – до правди

Слово Просвіти, №27 за 2021 рік

Письменник Вадим Пепа бере активну участь у діяльності Товариства “Знання” України. До його виступів з нагоди пам’ятних дат, а також у дискусіях, обговореннях важливого, доленосного присутні дослухаються як до виразника української національної свідомості. Вважаю, що самовіддана праця автора значущих творів історичної тематики заслуговує високої оцінки. нецьку перед його віршованими строфами до малюнків у “Комсомольському прожекторі” зупинялися перехожі. А солдатом надсилав гуморески із солдатського побуту до газети Уральського військового округу. Вони припали до душі вихідцю з України у званні полковника. Перед демобілізацією рядового той поклопотався, щоб рядовий повернувся на факультет, з якого його витурили. З дипломом і клеймом “національно свідомого” марно сподіватися на успіхи. Протягом семи років у колишньому “Радянському письменнику” спроквола рецензували поетичну збірку за народними мотивами з передмовою вже покійного доктора філологічних наук І. П. Березовського, надрукували у 1987 р. З неабиякими труднощами вдалося опублікувати у 1990 р. в тому ж видавництві прозову книгу історичної тематики “Ключі од вирію”. З пробудженням української національної свідомості у Вадима Івановича відкрилося “друге дихання”. З’явилися важливі видання історичної тематики: “Україна в дзеркалі тисячоліть” (2006), “Пам’ять української душі” (2012), “Золото Дажбожих внуків” (2015), “Перед очима істини” (2015), “Майстер-клас з імператором” (2017), “Щедрик летить із Києва” (2018), “Віч-на-віч з вічністю” (2019), “Слово про антського короля Божа” (2019), “Володар Грому” (2020). А ще – переклади з польської поезій Бартоломія Зиморовича та низки творів анонімних авторів XVI століття й поетичних розділів об’ємного фоліанта польського просвітителя Мацея Стрийковського “Літопис Польський, Литовський, Жмудський і всієї Руси”. Відтворення сучасною українською мовою поезій Дем’яна Наливайка, рідного брата Северина Наливайка, позвірячому страченого 1597 р. у Варшаві. А понад те – численні публікації в періодиці. З основоположних видань – “Віч-навіч з вічністю”. Це полемічний філософський твір, обсяг – 466 сторінок. В. Пепа веде культурологічний діалог із професором історії та директором Українського наукового інституту Гарвардського університету С. Плохієм, автором опублікованого 2015 року в Нью-Йорку англійською мовою ґрунтовного дослідження, український переклад якого під назвою “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності” в 2018 р. удостоєний Шевченківської премії. У дискусії розкривається глибинна сутність того, що заявив Т. Шевченко за лічені місяці до останнього подиху в зачині поеми “Саул”: український рід сущий на білому світі з такої ж давнини, як і вищі створіння “В непробудимому Китаї, В Єгипті темному… І понад Індом і Євфратом”. Суголосно мовила й Леся Українка: “Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може”. На переконання В. Пепи, український рід з першими словами своєї мови зароджувався на вищому березі річки Десни в Мізинській археологічній культурі, вікування якої – ХХІІ–ХІV тисяч років до нашої ери. Таку ж, як у Мізині, пізньопалеолітичну стоянку дослідив 1893 р. на вулиці Кирилівській у Києві виходець із Чехії Вікентій Хвойка. Він же на київському Подолі відкрив велике скупчення кісток мамонтів. Велетенські тварини підступалися до Дніпра на водопій, де ставали здобиччю удачливих мисливців. Єдинокровні роди об’єднувалися в племена. Здатні полювати на мамонтів, північних оленів, носорогів, диких коней та риболовці й збирачі дармових плодів земних сім тисяч років тому заходилися скородити землю й сіяти жито, пшеницю та всяку пашницю. Матеріальні й духовні здобутки попередників успадкувала Трипільська археологічна культура, яка сама себе пропагує. Колядки й щедрівки та пісні донині збережених календарно-обрядових дійств на Різдво, Великдень, Зелену або Клечальну неділю, Купала, Покрову, коли перший сніг припорошує землю, не кажучи вже про зажинки та обжинки одних з перших на третій від життєдайного сонця планеті, доносять до сучасності відлуння від прадавніх віків, таких же золотих, як і в еллінів. Посилаючись на невмирущі усні пам’ятки української міфопоетики, В. Пепа суттєво поглиблює сприйняття й осмислення української історії, чим доповнює і писемний фактаж “Брами Європи”. На презентаціях у Національному музеї літератури України, Київському будинку вчених, Національній спілці письменників України високо оцінили “Віч-на-віч з вічністю” Герої України Дмитро Павличко, Анато­

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин