Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Все стане на свої місця, коли буде мирі відновиться сім’я як основа кожної держави”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Штрихи до картин минулого та сьогодення

Слово Просвіти, №27 за 2021 рік

Сергій ГАЛЬЧЕНКО, літературознавець, заслужений працівник культури України Мені пощастило відкрити творчу пос" тать прозаїка Миколи Павленка після про" читання ще в рукописі історико"пригод" ницької кіноповісті “Холодноярські три" зуби, або Пригоди Якоба Штофке в Украї" ні” та повісті “Хочу спокою, світла, миру і добра”, до яких уже була написана пре" красна передмова заслуженої журналістки України Лідії Рижкової. Книжка вийшла у Видавничому центрі “Просвіта” в 2018 ро" ці з додатком моєї післямови “Літературні версії історичних подій”. Захоплення після прочитання рукопи" су я висловив автору усно, і він запропону" вав викласти це на папері. Так з’явилася післямова, хоча, чесно кажучи, сам не люблю читати передмов (так званих “па" ровозів”) до чужих книжок. Добре, коли до талановитого твору пише переднє чи вступне слово небезталанний колега по перу, який зумів не лише прочитати, а й відчути в тексті (і в підтексті) те, що ви" страждав автор. Після “Холодноярських тризубів” я знову повернувся до раніше прочитаних книжок М. Павленка: “Віагра для Розуму, або Сповідь Вершителя”, “Біблія Розуму, або Як стати щасливим”, “Струмуюче крізь нас Життя безмежне, або Право на безсмертя”. І друге прочитання (після пер" шого, можливо, дещо поверхового, бо я не дуже захоплювався науковою фантасти" кою) дало мені змогу відчути через попу" лярну, інтригуюче викладену інформацію – реальну фантастику нашого життя"бут" тя. Зрозуміло, що людство заслуговує на щось вище і більше, але часто необдумана його діяльність не надає можливостей для повноцінного і щасливого існування. І ось – знову зустріч із новою книжкою М. Павленка “Ave, Natura!”. Кілька новел й оповідань і повість “Історія Медж Род" жерс, або Як не тхнути скунсом”. Вже вкотре автор дивує, а скорше зачаровує читача і несподіваними сюжетами, і неор" динарними героями. Скажімо, новела “Ave, Natura!” й оповідання “Заметіль” – твори, в яких відчутні громи і відлуння су" часної війни, і бажання автора показати людям шляхи відвернення її жахливих і ка" тастрофічних наслідків, коли руйнуються творіння людських рук і розуму, знищуєть" ся природа і найстрашніше – руйнується Ярослава МЕЛЬНИЧУК, доцентка ЧНУ імені Ю. Федьковича, членкиня НСПУ та НСЖУ Хочу повести мову про нову книгу, яка недавно з’явилася завдяки старанням пра" цівників Чернівецької обласної універсаль" ної наукової бібліотеки імені Михайла Іва" сюка. Це біобібліографічний покажчик “Володимир Вознюк” (Чернівці, 2020), ви" даний до 70"річчя від дня народження цьо" го знаного українського письменника, за" служеного працівника культури України, лавреата 10 літературних і мистецьких пре" мій, члена Національної спілки письмен" ників України, Національної спілки кіне" матографістів України, кобилянськознав" ця, директора Чернівецького літературно" меморіального музею Ольги Кобилянської. До речі, з рук бібліотекарів ЧОУНБ імені Михайла Івасюка останніми роками виходять покажчики рясно"рясно. Це ок" ремий напрям роботи книгозбірні, яким вона може по праву пишатися. Це, зокре" ма, покажчики про Євгенію Ярошинську (2018), Михайла Івасюка (2017), Володи" мира Івасюка (2019), Пауля Целана (2020), Віктора Косяченка (2017), Володимира Михайловського (2019), Віталія Колодія (2019), Богдана Мельничука (2020), Ми" рослава Лазарука (2016), Лідію Ковалець (2020) та ще кілька. Нині пильним оком бібліографа огля" нуто життєтворчість Володимира Возню" ка. Для тих, хто любить цифри: видання містить 747 бібліографічних записів, які згруповано у 5 розділів; на 228 сторінках. Працювала над книгою авторка"упо" рядниця покажчика – бібліотекарка І ка" тегорії відділу краєзнавства Марія Дудид" ра. Їй допомагала укладачка вебліографії, завідувачка відділу інформаційних техно" людська психіка. Молода і красива жінка Зося (оповідання “Заметіль”) втрачає пси" хічну рівновагу від пережитого навіть при наближенні до трагічного театру воєнних дій. Але жінка ще може повернутися до нормального психічного стану в мирній атмосфері, коли прийде з фронту її чоло" вік, покликаний захищати Вітчизну, а від" так, змушений вбивати агресорів. Психіка майбутньої матері не витримує ударів жор" стокої долі, але залишається надія, що все стане на свої місця, коли буде мир і відно" виться сім’я як основа кожної держави. Мініатюрна новела “Ave, Natura!” – це художні нотатки психологічного стану су" часного воїна, який опинився за лінією розмежування на Сході України, і після короткого сну"відпочинку в майже зруй" нованому воєнними діями будинку зі слі" дами чийогось сімейного добробуту й за" тишку іде в старий сад, де відчуває всепе" ремагаюче торжество вічної як світ Приро" ди: “Десь у глибині саду боязко свиснув соло" вей і, зробивши лише одне філігранне колінце, тут же замовк. У кущах і листі горіхів без" турботно шуміли і вовтузилися горобці, пе" репурхуючи з місця на місце, і весело цвірінь" каючи. Всюди відчувалося розбуяле життя, радість руху, аромати весни і сонця. Життя в саду вирувало, клекотіло: кожен кущик, кожна гілочка і кожна алея народжували сотні різних звуків, то ледве вловимих і не" показних, то дзвінких, галасливих і несподі" ваних – мелодійно насвистуваних чи нес" кладно стрекочучих, схожих на кулеметний тріск. (…) Боже! Яка ж тут утіха і благо" дать! Давно я не зрів, не зустрічав і не відві" дував такого милого куточка землі! Цей сад нагадав мені рідний край. (…) Мені було і сумно, і водночас добре, як давно вже не було за важкі воєнні роки. Лагідна печаль, заспо" кійливі роздуми, владно охопили моє єство”. І раптом герой побачив вирізаний на корі одного з велетнів"дерев напис “Ave, Natura! Добровольці, що йдуть на смерть, ві" тають тебе!”. Отакою була правда сьогод" нішнього дня, коли там, де “панував дикий танок реготливої, зловтішної і тріумфуючої Смерті”, може відродитися “заможне, кра" сиве і незалежне життя”, радість щастя. “Все тут розорила, поруйнувала, спустошила і сплюндрувала гібридна війна своєю страшною залізною рукою насильства і грубої сили, – роздумує автор/герой. – Одна лиш Природа пережила все це і залишилася такою ж, як і була…”. Серед читачів книжки Миколи Пав" ленка “Ave, Natura!” мені вбачаються, на" самперед, захисники України, які потребу" ють такої літератури, щоб у хвилини за" тишшя, прочитати бодай кілька сторінок із творів, наповнених любов’ю саме до них. Переконався в цьому на власному досвіді, бо видав у серіях “Бібліотека українського воїна” твори Тараса Шевченка (“Кобзар”, “Свою Україну любіть…”), Володимира Сосюри (“Всім серцем любіть Україну свою…”), а також особливо популярні на фронті “Співомовки” Степана Рудансько" го, гумористичні твори Остапа Вишні і Павла Глазового, що викликали найбіль" ший інтерес у воїнів на Сході, які самовід" дано відстоюють незалежність і територі" альну цілісність України. Гадаю, ця книжка М. Павленка, в якій є і гумористичні опо" відання, знайде своїх читачів на фронті. “Історія Медж Роджерс…” – це повість із дивовижним і несподіваним, як для ук" раїнського читача, сюжетом про часи заво" ювання індіанських племен Канади. Го" ловний герой, закоханий у юну красуню Медж, благородний і жертовний Білл, ря" тує від аборигенів Медж і її сім’ю, а сам ги" не в нерівному бою з індіанцями. Дівчина ж через два місяці після трагічної загибелі свого рятівника виходить заміж за боягуза Сема Скотті, що відмовився брати участь у врятуванні сім’ї своєї нареченої, і в напів" спаленому селищі відбулося гучне весілля, і “лише стара мати Біллі, сидячи біля тим" часового вігваму, слухала веселий спів скри" пок, флейт і валторн, що краяли її душу, і невтішно плакала по своєму бідолашному нещасному Біллі, якого вона вже ніколи не побачить живим”. Читаймо прозу Миколи Павленка, де постають як живі, майстерно змальовані картини чарівної української природи, і яка змушує читача співпереживати разом із автором і героями його творів, що на по" чатку ХХI століття змушені воювати з під" ступним агресором. Кілька творів (“Дикі гуси”, “Голий за" єць, або Лисиця"терорист”, “Таємниця за" ячої тропи”), напевно, сподобалися б і ве" ликому гумористу Остапові Вишні, бо їхні оригінальні, не запозичені сюжети і вмо" тивована поведінка героїв неодмінно ство" рять у читача гарний настрій і головне – усміх на вустах, якого так бракує в нашому сьогоденні.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин