Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З історії “Просвіти” · “Благодійна та волонтерська діяльність “Українського клубу” має бути головним чинником пробудження соціальної активності”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

“Український клуб” і “Просвіта” в Кам’янці-Подільському

Слово Просвіти, №27 за 2021 рік

– Анатолію Михайловичу, на конференції, приуроченій ще й 115-й річниці з часу створення “Просвіти” в Кам’янці, я жодного слова не почула про “Український клуб” (тоді вимовляли “клюб”), який відіграв вагому роль у становленні молодої української держави. Чому історики й досі так старанно замовчують цю сторінку в літописі Кам’янця? – У вітчизняній історичній науці більш пріоритетного зна" чення набуває звернення до ролі особового чи родинного аспекту в творенні історії й культури Ук" раїни, оскільки саме людський вимір є головним критерієм, який визначає духовність і віко" вий потяг українців або цілих ро" дин до історичної правди. Подільські науковці визна" ють, що історія України є персо" ніфікованою, адже всі об’єктивні процеси суспільно"політичного розвитку проходять через індиві" дуальний досвід особистості. Визнаючи значні заслуги Костя Солухи як головного стрижня ро" дини Солухи"Приходька"Гераси" менка"Філя у державно"суспіль" ному житті українського народу, все ж залишають поза увагою системне вивчення цієї родової української еліти. Аналіз науко" вих здобутків істориків і крає" знавців свідчить, що переважним напрямом їхніх досліджень є ук" раїнська історія “взагалі”, а не вивчення історії життя й діяль" ності конкретних особистостей, або ж цілих родин як надважли" вого складника відтворення про" цесу формування багатовікової історії та культури України, в іс" торії якої, як і в “історії кожної держави, кожного народу, є свої світла й тіні, а постаті ясні й тем" ні, є лицарі й нікчеми…”. Відповідаючи на запитання, чому історики й досі не висвітли" ли діяльність “Українського клу" бу”, який відіграв важливу роль в історії Кам’янця у роки Україн" ської революції 1917–1921 рр., варто зауважити, що хоча погля" ди науковців зосереджені на ви" світленні багатоаспектної діяль" ності Подільської “Просвіти”, проте поки що не створено ґрун" товної історії “Просвіти”, не на" писана монографія про лікаря, науковця і просвітянина Костя Солуху. Напевне, ще не прийшов час розкрити історію “Україн" ського клубу” та систематизувати персоналії цих громадсько"про" світницьких товариств, оскільки в їх діяльності брали участь цілі родини (Ватичі, Вікули, Гераси" менки, Приходьки, Сіцінські-Сі" чинські, Солухи, Туркало, Чехівські та багато інших). – А як Ви натрапили на ці архівні документи? Багато дослідників навіть нічого не чули про “Український клуб”. – Намагаючись розв’язати наукову проблему – створення колективного (просопографіч" ного, соціального) портрету ві" домої української родини Сіцін" ських"Чехівських"Січинських" Шандорів, знакової в державно" му, суспільно"просвітницькому, науково"культурному, педагогіч" ному і релігійно"богословському житті України та української ді" аспори Німеччини, Словаччини, США, Франції, Чехії, з метою реконструювати багатогранні життєві шляхи і багатоаспектну діяльність конкретних представ" ників родини, об’єднаних спіль" ними чинниками, при яких кож" ний член родини розглядався в часово"просторовому вимірі як особистість та індивідуальність, мені довелося опрацювати май" же всі часописи (газети, журна" ли, вісники тощо), які виходили у роки Української революції 1917–1921 рр. У газетах “Народна воля”, “Наш шлях”, “Новини”, “По" дольский край”, “Робітнича газе" та”, “Слово”, “Трудова громада”, “Україна”, “Шлях” та інших були виявлені матеріали про створен" ня і діяльність “Українського клубу”, про який мені, як дослід" нику життя і діяльності відомого громадсько"просвітницького дія" ча Євфимія Сіцінського, не було нічого відомо. Мене це зацікави" ло і, у співпраці з сином Андрієм, ми зібрали по можливості усі на" явні матеріали, опублікували статтю “Діяльність “Українського клубу” в Кам’янці-Подільському (1919–1920 рр.)” у збірнику нау" кових праць “Освіта, наука і культура на Поділлі” (2009) та виступили з доповіддю ““Україн" ський клуб” у Кам’янці-Поділь" ському – осередок суспільно-просвітницької та культурно-освіт" ньої роботи (січень 1919 – грудень 1920 рр.)” на Всеукраїнській нау" ковій конференції “Кам’янець" Подільський – остання столиця Української Народної Республі" ки” (2009). – Спочатку була “Просвіта”, а потім “Український клуб”? І вони працювали паралельно? – У 1868 р. розпочала свою працю наймасовіша громадська організація “Всеукраїнське това" риство “Просвіта” імені Тараса Шевченка”, яке й досі перекон" ливим словом несе в народ знан" ня української мови, історії, тра" дицій та звичаїв рідного народу, знання про віру, культуру, свою націю. У грудні 1905 р. у Кам’янці" Подільському було організоване, а у квітні"травні 1906 р. зареєс" тровано Подільське товариство “Просвіта”, яке вже 115 років проводить свою просвітянську справу. Його засновниками та першими членами були відомі особистості: поети Олександр Олесь"Кандиба і Микола Воро" ний, Євген Чикаленко, Симон Петлюра (під псевдо Полтавець), Володимир Чехівський та інші. У роки Української революції 1917–1921 рр., а саме в 1919 р. на Поділлі відбувалися помітні пе" ретворення в культурно"освітній сфері. Вже у січні національно свідома інтелігенція, зокрема й члени Подільської “Просвіти”, з метою поширення освіти серед населення краю та координації діяльності усіх громадсько"про" світницьких, культурно"освітніх і професійних товариств, заснува" ла “Український клуб” у Кам’ян" ці"Подільському та обрала Раду старшин клубу. Члени Ради, ке" руючись Статутом новоствореної інституції, проводили запис у члени Клубу, але лише за реко" мендацією старшин і при сплаті вступних членських “вкладок при записі – 50 гривень”. При цьому урядовці центральних і місцевих установ, старшини Ук" раїнської армії, члени політичних і громадських інституцій мали право купувати одноразові квит" ки на вхід до Клубу, як гості, який коштував 6 гривень. Крім того, члени й гості Клубу “діставати обід по зниженій ціні”. – А хто ж входив до Ради старшин клубу? – Організацію діяльності “Українського клубу” забезпечу" вала Рада старшин клубу, до якої були обрані Кость Солуха, Віктор і Євген Приходьки, Євфимій Сі" цінський, Володимир Чехівський та інші. – Яку роботу проводив саме “Український клуб”? – У діяльності “Українського клубу” в Кам’янці можна виділи" ти такі дуже необхідні для того" часної спільноти основні напрями діяльності: організаційна, куль" турно"масова, лекційно"просвіт" ницька, освітня, благодійницька. – І серед них які найважливіші заходи? – Значну увагу Рада старшин клубу приділяла проведенню та" ких важливих для тогочасної спільноти заходів, як"от: — регулярне проведення засі" дань із розгляду планів роботи Клубу і нагальних питань його ді" яльності; організація секційної роботи (бібліотечна, драматична, лекційно-літературна, музично-вокальна); робота комісій (органі" зації вечірок і розваг, фінансово-господарська); сприяння громад" сько"просвітницьким і культур" но"професійним інституціям (Кам’янецька філія Всеукраїнської спілки лікарів, Селянська соціаліс" тична спілка, Союз українок, Союз українських жінок, Українське технічне товариство, тощо); — організація і проведення спільно з науково"освітньою та культурною громадськістю міста вечорів об’єднання громадян" ства; улаштування концертів (Ук" раїнського національного хору, щедрівок і колядок на свято Водохреща), вечорів камерної музики під орудою Гаєвського і Каміне" ка, новорічних свят і святкових жіночих вечірок; організація вис" тупів приїжджих і місцевих ар" тистів (кобзар В. Ємець, скрипачвіртуоз Р. Придаткевич), теат" рально"артистичних труп (Київ" ський молодий театр); проведен" ня урочистих засідань із нагоди різних свят, ювілейних подій та дат, регулярне проведення інших розважальних заходів із танцями; — організація і регулярне від" читання із просвітянами, профе" сорсько"викладацьким складом університету безплатних науко" во"популярних лекцій на різні актуальні теми (7 вересня 1919 р. В. Чехівський прочитав лекцію “Робота партій старого порядку в часи революції”, а 13 листопада 1920 р. В. Січинський – “Відношен" ня західноєвропейського грома" дянства до українського руху в зв’язку з подорожжю Української республіканської капелі”); поши" рення науково"популярних знань серед населення міста, учителів середніх і народних шкіл, урядов" ців, церковнослужителів, вояків української армії (3 і 7 вересня 1919 р. з лекціями виступив В. Че" хівський); — заснування і підтримка на" уково"популярного закладу – ук" раїнського народного універси" тету (перший голова Ради лекторів університету В. Чехівський); — сприяння організації і про" веденню різних благодійних ак" цій спрямованих на збір коштів для незаможного студентства, хворих і поранених вояків укра" їнської армії, на боротьбу з ін" фекційними хворобами; жертву" вання на Товариство Червоного Хреста та український народний університет; надання приміщень для проведення різними товариствами (Союз українок, Україн" ське технічне товариство тощо) зібрань та секційних занять. – А яка роль відводилася Кості Солусі? – У діяльності “Українського клубу” значна роль відводилася члену Ради старшин клубу Кості Солусі, який був одним із співор" ганізаторів творення Клубу, і йо" го всі члени Ради старшин вважа" ли “головою” (беремо у лапки, оскільки всі рішення Ради стар" шин приймалися голосуванням, але думка Костя була переважаю" чою і до неї завжди прислухали" ся). Активними членами “Укра" їнського клубу” також була його донька Тетяна (у повоєнні роки член Виконного органу ДЦ УНР в екзилі) і його зять Євген При" ходько (у повоєнні роки голова Представництва ВО ДЦ УНР в США). – У нашому місті нині також діє “Український клуб”, що відновив роботу майже через сто років. Які завдання, на Вашу думку, стоять перед членами клубу сьогодні і яка його роль у сучасному духовному відродженні? – Від знання історії творення та діяльності “Українського клу" бу”, а також історії відомої укра" їнської родини Солухи"Приходь" ка"Герасименка"Філя, залежить багато, оскільки лише ті, хто знає свою історію, минуле, знають до" рогу в своє майбутнє, майбутнє своєї держави. Головним завданням “Україн" ського клубу”, на мою думку, має стати його перетворення на по" годжувальний і координаційний осередок усієї суспільно"просвіт" ницької та культурно"освітньої діяльності усіх громадсько"прос" вітницьких організацій та гро" мадсько"професійних об’єднань, що діють не лише у Кам’янці" Подільському, але й на теренах Хмельницької області. Члени клубу мають одночасно брати участь у діяльності інших громад" ських і професійних осередків краю. “Український клуб” має стати головним офісом усіх суспільно" просвітницьких об’єднань, куль" турно"освітніх осередків і гро" мадсько"професійних організа" цій, де б відбувалися різні заходи (зібрання громадських і професій" них осередків, наукові засідання у різних формах, концерти та вис" тави, проводились виставки та вечори відпочинку, тощо) за широ" кої участі громадянства. Благодійна та волонтерська діяльність “Українського клубу”, його активна участь в національ" но"культурному та духовно" просвітницькому житті громад Хмельниччини, мають бути го" ловним чинником поширення національної свідомості і пробуд" ження соціальної активності се" ред жителів області та Кам’янця в цілому. – Дякую за таку важливу знахідку та цікаву розмову. – І Вам дякую за виявлену за" цікавленість до моєї скромної персони і моїх надбань, зокрема, про українську родину Солухи" Приходька"Герасименка"Філя, члени якої пройшли через горни" ло тоталітарного режиму та брали активну участь у державному, суспільно"просвітницькому, нау" ково"освітньому та культурному житті України та української діа" спори Аргентини, Італії, Канади, Німеччини, США, Чехії. Інтерв’ю записала Юлія ЛИСКУН, голова кам’янецького “Українського клубу”, членкиня НСЖУ і НСКУ, перекладачка, поетеса Анатолія Михайловича Трембіцького я сподівалася зустріти на урочистій конференції, присвяченій 160"річ" чю від дня народження Костя Солухи, яка нещодавно про" ходила в бібліотеці, названій його ім’ям. Адже він, доктор історичних наук, старший науковий співробітник, завіду" вач Хмельницького міського відділу Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України Національної ака" демії наук України, член Наукового товариства ім. Т. Шев" ченка у Львові, написав близько 700 наукових дослід" ницьких праць! Серед них – одна з найважливіших, так би мовити, суто для мене як голови “Українського клубу” – про “Діяльність “Українського клубу” в Кам’янці"Поділь" ському (1919–1920 рр.)”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин