Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 27 (1310), 10—16 липня 2025 Збирач “розсипаних зерен” Сковороди МИКОЛА ТИМОШИК

Слово Просвіти, №27 за 2025 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН Фото з відкритих джерел Між двома жахливими рашистськими бомбардуваннями Києва, якого в таких їдких димах ще не бачили, мабуть, із часів Другої світової, випогодилось світлим простором. Цією доброю миттєвістю вдалося скористатися, здійснюючи бліц-автомандрівку до славного Переяслава. Разом з Павлом Мовчаном, Іваном Зайцем та головним призвідником цієї подорожі, відомим художником Валерієм Франчуком, який упродовж трьох місяців проводить виставку творчих робіт “Сад божественних пісень” у меморіальному музеї Григорія Сковороди. Справді, унікальна персональна виставка (близько 70 полотен) “Порталу Сковороди” на честь видатного національного філософа-Любомудра. Її суспільну значущість лаконічно, але ємно схарактеризувала в.о. генерального директора НІЕЗ “Переяслав” Марина Навальна: “Зараз українське мистецтво також виступає борцем за нашу Перемогу та відстоювання Державності”. Дібравшись рівно до полудня до цього сакрального міста (місця!), усвідомлюєш, що не так просто навіть серед скромного кола поціновувачів українського мистецтва ділитися думками й почуттями про творчість Валерія Франчука. Бо тут витає не лише образ Сковороди – людини, що творила Народ, але й видимо-невидима духова сила Шевченка, який майже 180 років тому написав у цих незбагненно чаруючих і святошних для кожного українця місцинах упродовж якихось двох місяців свої найвизначніші творіння – “Кавказ”, “Наймичку”, “Давидові Псалми”, “Єретика”, “І мертвим, і живим…”, “Холодний Яр”, “Три літа”, “Заповіт”… За словами відомого українського правозахисника і просвітника Євгена Сверстюка цей період в історії народу став “роком високого сонця України”. Тоді в уярмлену народну душу великий Тарас своєю Вірою і пророчим Словом доносив для України, ніби заново відроджений “Біблійний Дух”, що робився спасенним й водночас натхненним для всіх, у кого ще жевріла іскра надії на волю, добру долю і відродження власної держави. У колишньому переяславському колегіумі, де життєтворилася сковородинівська думка серця, цей гарт пророчого Шевченкового Слова, що кликало народ торувати шлях свого буття і волі народолюбством, ріднокультурністю та історичною правдою, пізнаючи “себе”, “чиї сини?” ми є, – був по-особливому відчутним. Шевченко добре розумів ціну знань про свою минувшину, без яких у народу не зостанеться ні гордості, ні вольності, ні єдності, ні “доброї слави / Слави України”. Тому Переяслав слід уважати своєрідною “Меккою” Шевченкового творіння, яке запалило Україну та її скривджений народ спраглими до волі заповітами. Отже, мусимо безустанно “йти” до Шевченка, щоби не збиватися на манівці, щоби він торкнувся громадянського сумління, ів Людині “заговорила” гідність, національне почуття, моральність, українськість. Переяслав став благодатним ґрунтом і для Сковороди, де в знаменитому колегіумі, викладаючи піїтику, не тільки запроваджував абсолютно відмінну від усталеної й схоластичної “науки” Педагогіку Людськості, виховну систему, в основі якої – повага до гідності і внутрішньої свободи людини, але й сотворив тут велику кількість творів, зокрема, “Сад божественних пісень”. Гербований вельможа Степан Томара, який уклінно просив молодого філософа “наставляти в науках” його сина Василя, одним із перших прочитавши його поетичні твори, скаже йому щиро: “Друже мій! Бог благословив тебе даром духу й слова”. Здається, що ці притаманні Сковороді природовідповідність і гармонія, як і його віра в “хліб духовний”, донині не полишає утаємничені стіни колегіуму, що вкарбували в себе його “біблійне” слово. Тут все інакше. Бо коли, скажімо, в прочитаних рядках “Божественної комедії” Данте звучить: “Залиште будь-яку надію, ви, що входите”, то в затишно-аскетичних класах, де творив і жив Сковорода, панує дух якоїсь особливої окриленості надією на утвердження в цьому розкуйводженому війнами світі двох найвищих чеснот – Правди і Свободи. Бо тут, в колегіумі, ними ніби продовжують “дихати” прохолодні стіни, в яких, здається, чується не за віком мудрий голос Сковороди, мироточать ікони: “Бог Саваоф”, “Матір Божа”, “Коронування Діви Марії”, благодатно возноситься Пересопницьке Євангеліє (видатна пам’ятка української писемної культури, національна святиня України, на якій нині присягають наші президенти), промовляють картини XVIII століття, роїть думками й емоціями сивої давнини клас поетики зі своїми книгами, студентським одягом, столами, лавками і робочою дошкою для писання... Довго вдивляючись у музейну експозицію народних музичних інструментів (скрипка, сопілка, бандура, цимбали, ліра), якими досконало володів Сковорода, – Мистець, Поет, Філософ, обдарований Музикант, чомусь у пам’яті спливла далека від Переяслава “мала батьківщина” – Буковина з її чарівною Вижницею і незабутнім голосом пісні Назарія Яремчука “Гай, зелений гай”: Ти щаслива будеш, Грай, музико, грай! А мене забудеш, Грай, музико, грай! Продовження на стор. 3 МИКОЛА ЖУЛИНСЬКИЙ ЕДУАРД ОВЧАРЕНКО 14–15 ПЕРЕДПЛАТА—2025 Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу медіа України" на 2025 рік (стор. 22). Вартість є такою: 1 міс. — 65 грн. 3 міс. — 195 грн. 5 міс. — 325 грн. Будьмо, друзі, разом!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин