Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Пісенна хвиля накрила Адріатику. Щира вдячність, захоплення заповнили простір приморської краси, додаючи їй українського шарму з рідних берегів”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Жів’єла Хрватска! Слава Україні!

Слово Просвіти, №27 за 2025 рік

Завершився ІХ Український Фестиваль пісні, музики, танців і образотворчого мистецтва у Рієці (Хорватія). Залишився післясмак свіжого адріатичного вітру на губах, акумульоване світло у серці і враження величного барвистого свята в душі. А ще вдячності Ользі та Віктору Камінським, котрі з року в рік – уже вдев’яте – організовують це поліфонічне єднання української і хорватської культур, яке розкрилюється новими обріями. Сьогодні – про урочисте завершення свята у Ловрані. Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Ловран, Хорватія Будемо всі разом щасливі, і світ буде виблискувати промінням любові так само, як очі щастя, тобто, очі щасливої людини. Ольга Камінська Згідно з тлумачним словником, фестиваль – це святкове дійство, яке передбачає залучити велику кількість людей та внести свіжий подих у життя міста чи містечка. Відколи у Ловрані, в чудовому приморському парку, на честь Івана Франка було відкрито композицію “Поет і Птах” українських скульпторів Володимира та Василя Одрехівських, – у містечко повіяв свіжий вітер з України. Скульптурний диптих на набережній Лунгомаре відкрито в пам’ять про перебування у 1909- ому на лікуванні нашого геніального поета і філософа. Здається, що Іван Якович ще 115 років тому передбачив і благословив нинішній розвій культурних подій. Минулого року на чарівній галявині над морем відбулося відкриття першого конкурсу поезії, прози та публіцистики “Франкові зорі”, а цього року дивовижним дійством завершувався тут IX Український Фестиваль пісні, музики, танців і образотворчого мистецтва в Рієці (Хорватія). Це був справді могутній акорд. Добра сотня митців зібралася на урочисте закриття воістину великої події в українсько-- хорватському культурному просторі. Музиканти, письменники, артисти, художники, громадські діячі, діти, дорослі – із Києва, Загреба, Ужгорода, Рієки, Польщі, Німеччини – об’єдналися в цю мить у найбільшому бажанні – бачити щасливою і вільною нашу Вітчизну і кожну людину уній. Дзвінка пісенна хвиля накрила Адріатику. Щира вдячність, захоплення і освідчення заповнили простір приморської краси, додаючи їй українського шарму з рідних берегів. Було сонячно і урочисто, за дипломатичним протоколом і порядком. І в кожному лаконічному виступі панували тепло, любов, світло, сила духа і впевненості, що ми нація творців. Отже, вічна! У своєму привітальному слові дружина Надзвичайного і Повноважного посла України в Республіці Хорватія Василя Кирилича пані Ніна Кирилич сказала, що сьогодні в Україні – чорний день, і такий щодень. Сотнями і тисячами гинуть діти, родини, захисники. І попросила вшанувати пам’ять усіх загиблих українців від варварських рук путіна. Після хвилини мовчання – пані Ніна продовжила: —Дорогі друзі, якщо сьогодні щось найважливіше відбувається у культурному житті українців Хорватії, – то це Дев’ятий український фестиваль пісні, музики, танців і образотворчого мистецтва у Рієці. “Чи може бути мистецтво у твердому дереві і камені? Мистецтво – це пісня і молитва”, так вважав видатний хорватський скульптор Іван Мештрович. Готуючи фестивалі, може підтвердити цю істину і пані Ольга Камінська. А український поет Іван Франко, перебуваючи на лікуванні у Ловрані, пише: “Пісня і праця – великі дві сили”. Бажаю вам, пані Ольго, сили ще провадити і провадити подібні фестивалі. Дякую усім учасникам фестивалю, дякую усім, хто приїхав на фестиваль з України, дякую, що ви так високо несете українську культуру”. Від Посольства України в Республіки в Хорватії пані Ніна Кирилич привітала Ольгу та Віктора Камінських з 15-літтям заснування українського культурно-просвітницького товариства “Дніпро”-Рієка та подарувала пані Ользі букет королівських лілій. Голова журі Другого конкурсу прози, поезії, публіцистики і декламації “Франкові зорі” Олександр Балабко сказав, що, якщо у житті існують миттєвості щастя, то вони саме такі, як сьогодні. —Іван Франко приїздив у Ловран, щоб лікувати свої руки, які стільки зробили для нашої нації. Ми приїздимо сюди за покликом фестивалю до Ольги Камінської, щоб лікувати свою душу, зболену, поранену. Але – нескорена українська душа. І відчуваючи, яка неймовірна аура біля пам’ятника Івану Франку, кожен з нас повторює: ми є, ми боремося, ми утверджуємо українство піснею, українським словом. І пишеться тут, скажу вам, прекрасно, легко. Бо це місто і фестиваль надихають. Письменниця, художниця Валентина Давиденко сказала: — Я бачу тут дерево українського роду у вишиванках, строях, давніх візерунках наших предків, в калинах і вінках, але, найперше, в обличчях цих дітей із Українського центру із Загреба. Це дерево роду зібрало нас тут, на хорватському узбережжі. Зараз українці, що змушені були залишити вітчизну, розсипані по світу. Але водночас ми дуже близькі і разом переживаємо важкі київські ночі і кожного українського міста. На обкладинці моєї нової книжки "Канти мандрівних музик" картина з пшеничним колоссям. Я бачу тут нашу спільноту, як це колосся у єдності, спілкуванні, музиці слова і пісні. Я вдячна організаторам фестивалю, що робить щасливішими багатьох. А дітям з Українського центру в Загребі хочу сказати, що ми чекаємо їх на нашому конкурсі "Франкові зорі" з їхніми віршами і новелами, талантами літературними і музичними! Ми обіймаємо усіх. Я у своєму коротенькому виступі передала вітання ІХ Українському фестивалю від очільника Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павла Михайловича Мовчана. Сказала, що тижневик “Слово Просвіти” має за честь бути інформаційним партнером фестивалю та оперативно висвітлювати головні події цього міжнародного заходу. Спеціально на “Франкові Зорі” я привезла два сигнальні примірники нової книжки “Світло повертається”. Один подарувала Ніні Кирилич, дружині Повноважного посла України в Республіці Хорватії Василя Кирилича. Ще один – шановному подружжю Віктору і Ользі Камінським. Сказала, що під обкладинкою книжки йдеться про літературно-мистецькі події моїх друзів, які присутні сьогодні на фестивалі. Тут пісенний сад Вітчизни Ольги Камінської, канти мандрівних музик Валентини Давиденко, десятикнижжя Олександра Балабка, тут піснею молиться Україна разом з “Дарничанкою” Петра Андрійчука, тут тримає стрій конкурсу хорового співу імені Порфирія Демуцького Закарпатський народний хор на чолі з Наталею Потапчук-Петій. Ці талановиті люди привезли з України свою палку любов до рідної культури, прогрівши нею море і освітивши зорі над Ловраном. Честь такому фестивалю! Прочитала добірному і рідному товариству останню сторінку обкладинки книжки “Світло повертається”. “Вона мій Всесвіт і сила. Моя молитва і свобода. Моя розмова з зорею, весною, онуками, тривогою і спокоєм. Мій скарб, привласнений з Букварем. Моє перше слово, виведене у зошиті в косу лінійку у волинській школі. Вона – мій голос. Мої набої за державу. Моє я. Бо вона – Українська мова!”. І сказала, що ніде раніше я не зустрічала такого концентрату української мови, як тут: на пляжі, в готелі, на конкурсах, в усі дні фестивалю. Отже, засяяли франкові зорі і засіялися тут українські зерна. Подякувала Збройним Силам України, які тримають небо світу. Подякувала Україні, бо вона – світло Бога. І сказала, що Український фестиваль – це Всесвіт, який житиме вічно. Петро Андрійчук, голова Все° української музичної спілки, по° дякував організаторці ІХ Україн° ського фестивалю народній ар° тистці України Ользі Камінській, голові українського товариства Загреба Марії Мелешко, яка при° везла великий гурт діточок, учас° ників малої літньої школи укра° їнської мови і культури, та дру° жині Надзвичайного і Повноваж° ного посла України в Республіці Хорватія Ніні Кирилич за под° вижництво в ім’я українства. Вклонився представникам хор° ватського народу за допомогу в найскрутніші українські часи. Подякував людям, які тут мешка° ють, за те, що поважають місцеві хорватські традиції і за те, що ша° нують наші святині, де ступав ге° ній Івана Франка. Від імені Все° української музичної спілки Пет° ро Олександрович нагородив УКПТ “Дніпро”-Рієка на чолі з пані Ольгою Камінською Почес° ною грамотою – за подвижниць° ку діяльність в галузі культури та популяризацію української на° родної творчості, літератури і мистецтва у Республіці Хорватія. Посестри – хор “Дарничанка” і хор “Княжа Вольниця” – виконали разом дві святі для українців пісні: “Єднаймося, люба родино” на слова Михайла Каменюка, музику Віталія Газінського і “Хай живе вільна Україна” черкаського козака-харизматика Миколи Шапошника. Дописаний куплет, після початку російсько-української війни емоційно підхопила добра сотня голосів: Хай живе, хай живе Буча і Гостомель, Хай, живуть, хай живуть Суми та Ірпінь, Хай цвіте, хай цвіте мужня Бородянка, Нехай згинуть воріженьки, навічні віки. І поки лунали пісні, я пригадала концерт у грудні 2022 року до 60-ліття народного хору “Дарничанка”. У той вечір вони співали на межі раю і болю. Здавалося, що їхніми піснями молилася Україна. До останнього вони не знали, чи відбудеться концерт, але дуже готувалися. Напередодні на Київ летіли 40 ракет, проте артисти впевнено робили останній перед виступом прогін. А далі процитую кілька абзаців з книжки “Світло повертається”. “На репетиції раптом задзвенів телефон, добре, що мама його не вимкнула: “Сину-у-у, як ти?” Пташкою вилетіла із зали, щоб почути: “Все добре, мамо!” Погомоніла із сином і осяйною стала до дарничанської родини. Коли воїн із фронту благословляє маму на пісню, то пісня стає святою! Вона набирає сили протиповітряної оборони і потужного генератора світла! Вона стає молитовним щитом над Києвом і Орантою над кожним бліндажем у Бахмуті й Лимані. Могутню силу пісні відчув кожен, хто прийшов на ювілейний концерт улюбленого і унікального колективу. У якому всі – волонтери, і чиї сини в ЗСУ захищають нашу землю і пісню, віддаючи за неї життя. Слава воїнам і вічна вдячність”. Таку силу пісні ми відчули у хвилини виступу “Дарничанки” і “Княжої вольниці” й сьогодні! Дякую заслуженому діячу мистецтв України, художньому керівнику народного хору “Дарничанка” Петру Андрійчуку. Браво, дорогий Маестро! Дякую до неба за те, що по-лицарськи плекаєте наш пісенний скарб! Художня керівниця Закарпатського народного хору Наталія Потапчук°Петій сказала, що тут панує дух Івана Франка і чуються його безсмертні вірші, які лягають на музику і стають піснями. І найкраща з пісень Івана Франка Миттєвості свята: дружина Надзвичайного і Повноважного посла України в Республіці Хорватія Василя Кирилича Ніна Кирилич, організаторка фестивалю Ольга Камінська, журналістка Галина Дацюк, письменник Олександр Балабко Світлина на спомин про дивовижне дійство під”Франковими зорями” у Ловрані 25 червня 2025 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин