Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт#калейдоскоп · “Його музика стала справжнім мостом між світами, вільною та пластичною формою вираження”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Творець українського танго

Слово Просвіти, №27 за 2025 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда Межула Цей концерт став завершальним у Сьомому міжнародному фестивалі ретро музики імені Богдана Весоловського. А перед цим концерти відбулися у Стрию, Львові та Полтаві. Того вечора дійсно був чудовий концерт. Можна було подумати, що цю чудову музику українці чули все життя. А насправді вона пробивала собі непростий шлях до України через океан. Богдан Весоловський був великим українцем, але ніколи не мав українського паспорта. Багато років прожив за океаном, у Канаді. А цього вечора до Будинку звукозапису завітали представники дипломатичних представництв. – Богдан Веселовський приїхав до Канади у 1949 році, в той самий час, коли й мій дід та бабуся, – наголосила Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Наталка Цмоць. – Думаю, що вони були ровесниками. Можливо у них було схоже життя. Він прожив у Канаді 22 роки. Спочатку у шахтарському місті Садбері, а через два роки переїхав до Монреаля, де до 1971 року очолював українську редакцію радіо. Канадці українського походження його знають. Музику цього композитора я чула в себе дома. Лише у 1956 він отримав канадське громадянство. А пізніше видав знаний альбом своїх пісень під назвою “Зірка”. Його творчість люблять у Канаді, Україні, Аргентині, Австралії та інших країнах. – Весоловський – легендарна постать української музики ХХ століття, – наголосила Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентини в Україні Елена Летісія Тереса Мікусінскі. – Його називають королем українського танго. Цей жанр народжений у кварталах Буенос-Айресу і з часом став уособленням ностальгії, елегантності та самобутності. Український композитор Весоловський зумів його зробити по справжньому своїм. А це є свідченням того, як музика плете незриме полотно між народами Марія ПОРОХ, членкиня Клубу інтелігенції та РО “Просвіта” Днями у світлиці “Союзу українок Косівщини” відкрилась виставка подружжя Надії та Володимира Ворончаків. Сюди завітали щирі поціновувачі мистецтва, серед яких рідні, друзі, знайомі, члени Клубу інтелігенції, РО “Просвіта”, косівського та кутського осередків “Союзу українок”. Уляна Сорохан, голова осередку “Союзу українок”, представила присутнім Надію Ворончак – союзянку, заступницю голови Кутського осередку “Союзу українок”. Любов Гавриш, педагогиня Кутського ліцею Кутської селищної ради коротко розповіла про життєвий і творчий шлях родини Ворончаків. Надія Ворончак – педагогиня, майстриня дереворізьблення, текстильної іграшки, художнього вирізування тканини, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Художню освіту здобула у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, вищу – в Одеському педінституті на хута культурами. Він уловив ностальгічний, пристрасний і витончений дух танго – жанру, глибоко вкоріненого в аргентинську ідентичність. І надав йому нового звучання через крізь призму власної культурної мови. Його музика стала справжнім мостом між світами, вільною та пластичною формою вираження. Головним героєм концерту був один з провідних колективів Українського радіо – Академічний оркестр народної та популярної музики Українського радіо, художній керівник та головний диригент Михайло Пікульський. А почали концерт з однієї з відомих пісень Богдана Весоловського “Вітер віє”, яка цього разу звучала як інструментальна композиція (соліст Ярослав Джусь, бандура). До речі, це була перша композиція Веселовського, яку він написав у 16 років. А загалом створив понад 140 пісень, 40 з яких – танго. Далі прозвучало три львівських танго композитора, а також найвідоміше аргентинське танго, які виконав відомий акордеоніст Тимофій Іллюхін. А для повноти образу прекрасна пара танцювало танго у цьому залі. Програму концерту також присвятили солісту Українського радіо, народному артисту України Василю Бокочу. Саме ця людина у 90-х роках минуло століття привезла з Канади в Україну ноти пісень і танго Богдана Весоловського. Василь Бокоч першим записав їх у студії з оркестром народних інструментів. Сам він популяризував цю музику на концертах, в ефірах Українського радіо, дав дорогу цим пісням на українську сцену. Пізніше їх підхопили інші виконавці, зокрема, Олег Скрипка. Але саме Василь Бокоч був першим. Увазі глядачів представили невеликий фільм про Василя Бокоча кінорежисера Станіслава Литвинова. Як відомо у 19 років Весоловський написав своє перше танго “Ти і твої чорні очі”, яке стало шлягером. Цього вечора вона прозвучало у виконанні оркестру (солістка Владислава Чайка). Після цього бурхливими оплесками публіка зустріла Тріо бандуристок Українського радіо у складі народної артистки України Тетяни Маломуж та заслужених артисток Катерини Коврик і Ольги Нищоти. Як вже згадувалося, Богдан код українців”, – читаємо у виданні. Надія Ворончак розповіла про свій мистецький доробок, ділилася планами на майбутнє. За фахом – майстриня художнього дереворізьблення, але захотілось експериментувати як з матеріалами, так із технологіями виконання. Асортимент робіт широкий – хустки, шалі, блузи, серветки, сукні, дерев’яні писанки, тарелі, шкатулки, ляльки-обереги, текстильні дитячі іграшки, а тепер ще й картини, в яких відчувається глибинний зміст людського життя. В роботі комбінує різні види і техніки народного декоративно-ужиткового мистецтва – різьблення, випалювання, тонування, витинання, аплікацію, розписи пальцями. Надія Василівна любить дарувати свої вироби, а не продавати. Весоловський 1949 року прибув до Канади, у нього була невимовна туга за Україною. Саме тоді з’являється його твір “Лети, тужлива пісне”. Він став гімном української діаспори, йлшл співали в Австралії, Аргентині, США, Канаді. Цю пісню композитор написав разом з дружиною Оленою. А під час концерту солісткою була Олена Кумановська. І знову на сцені Тріо бандуристок Українського радіо з двома піснями-танго Богдана Весоловського “Тихо без слів” та “Чи знаєш ти”. А потім ще гучні оплески. Цього разу для Ансамблю солістів “Благовість”. Цей колектив був утворений 1992 року, художній керівник – народна артистка України Тетяна Кумановська. Особливість цього колективу, що він невеликий, камерний, лише 14 учасників. Але кожен в ансамблі хорист, хормейстер і соліст-вокаліст. У фондах Українського радіо є багато записів, які здійснив цей ансамбль. Серед пісень у їхньому виконанні “Не плачте, рожі”, на створення якої Веселовського надихнула його дружина. Багато років Богдан Весоловський переважно писав музику до своїх віршів, а коли починає працювати на радіо, то в нього з’являється прекрасна можливість слухати поезію з України. Після цього більшість своїх пісень він пише на вірші українських поетів. Лише 17 пісень було ним написано на слова Володимира Сосюри. А Ансамбль “Благовість” подарував пісню на слова Я. Климовського “Ніччю” (соліст Іван Макаров). Всі знають пісню Степана Сабадаша на вірші Михайла Ткача “Марічка”, якій нещодавно виповнилося 70 років. А Богдан Весоловський у далекій Канаді читав цього вірша і утворив свою версію “Марічки”. Цю маловідому версію виконав Ансамбль “Благовість”. Також у його виконані прозвучали пісні “Дівоча”, “Волошки” та “Кладка”. А завершальним акордом стала вже знана багатьма в Україні пісня на слова і музику Весоловського “Прийде ще час”. Надія Ворончак “Краса Покуття і Гуцульщини, жива природа, культура гуцульського і буковинського краю, моя ментальність і духовність, творчий тандем з чоловіком – ось джерело, в якому я черпаю наснагу до творчості”, – додає майстриня. Спілкування продовжилося за чашкою кави в кімнаті-музеї “Історія жіночого руху Косівщини”, створеній за ініціативи почесної голови Косівської районної громадської організації “Союз українок” Анни Богдан. У Великій залі Будинку звукозапису Українського радіо відбувся концерт “Музика ретро. Українські візерунки”, присвячений 110-й річниці від дня народження відомого композитора українського походження Богдана Весоловського. Цей митець реалізував свій талант як в Україні, так і в Канаді. Про його життєвий і творчій шлях розповіли ведучі концерту Галина Бабій та Ігор Осташ.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин