Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Ніякі темні сили не здатні зупинити чи зруйнувати те, що покликане Небом Творити і Перемагати”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ОБРАЗИ ЗНАКОВИХ УКРАЇНОК, УВІЧНЕНІ СЛОВОМ І ПЕНЗЛЕМ: книжковий проєкт про незборимих і нескорених сучасниць

Слово Просвіти, №27 за 2025 рік

Предивний книжковий проєкт презентувала цим виданням у Львові тамтешня письменниця і мисткиня Марічка Дзвінка (Марія Сіра). (Марічка Дзвінка (Марія Сіра). На хвилі натхнення: портрети, нариси, поетичні твори. Львів: Простір-М, 2025. 308 с.). Незвичність, оригінальність та гарний привід для доброго слова про талановито створену книгу вбачаю в кількох аспектах. Але виділю три – найпереконливіше промовистих. Микола ТИМОШИК Оригінальність творчого задуму Суть задуму полягала у тому, щоб показати і ствердити на нашому національному інформаційному полі – до безміри розхристаному, здеградованому, перекособоченому, затрамбованому словесним сміттям і брудними ідеологічними технологіями – жінку-сучасницю. Але не в традиційному її сприйнятті як жінки-берегині роду чи цілої нації, а як Особистости, наділеної низкою небесних чеснот і талантів, які на перший позір не завжди є помітними. Це стає зримо-промовистим тоді, коли пізнаєш душу такої героїні, коли торкаєшся її духовного світу, коли відчуєш енергетику її думки або чину. У книзі подано близько тридцяти есеїв саме про таких жінок. Це ті, які в той чи той спосіб зустрілися на певних житейських полустанках авторки і спілкування з якими “на відстані душі і серця” виявилося суголосним їхнім думкам і прагненням. За фахом героїні цих есеїв різні – письменниці, лікарки, юристки, журналістки, художниці, учительки, співачки. За покликом душі й устремліннями – просвітниці, волонтерки, добродійниці, меценатки, будительки приспаної чужинцями та й своїми зрадниками-яничарами національної свідомости й генетичної пам’яти. Спільне, що їх об’єднує, – талант до слова, пісні, пензля, творчости взагалі. Це також нестримне прагнення всіх і кожної зокрема зробити світ добрішим, чистішим, чеснішим, справедливішим. Це ті, які вміють чути, як “співає квітка”, як туман “купає в росі” червоний мак, як пече до- Мистецький портрет однієї з героїнь – “невиправної бандерівки” Галини Кавки лоню вітер, що “повіяв із краю батьків”… З-поміж такого пишного суцвіття – і знамениті шістдесятниці Ліна Костенко та Галина Гордасевич, і представниці “озимого покоління” Ірина Бондарєва та Любов Долик, і відомі діячки в українській діяспорі Галина Кавка та Дарія Івашко… Ось лиш короткий фактаж із житейської Голгофи Галини Кавки, від якої холоне кров у жилах. Вона віддавна пишається тим, що в Америці її називають невиправною бандерівкою. Інакше й не могло бути. Бо походить із тієї родини, які більшовицька влада намагалася винищити до кореня, коли ступила своїми брудними чоботами і колоніальними намірами на землі невпокореної Галичини. Її батько Михайло Кавка – лікар за фахом, один із організаторів медичної служби ОУН-УПА, легендарний старшина УПА за псевдо “Карпо”, вів кількагодинний бій з нерівними силами НКВС поблизу рідного села Верхнє Синьовидне, загинув за Україну смертю хоробрих. Не домігшись від арештованої його дружини Марії жодного зізнання, московити жорстоко вбивають молоду жінку – матір трьох малолітніх дітей. Найменшому Михайликові було два роки, найстаршій Оксані – десять, а самій Галині, героїні цього нарису, – сім… Опинившись вже в дорослому віці на еміграції, Галина Кавка, будучи медсестрою, все життя присвятила поверненню правди про ОУН-УПА (видала низку книг про це) та посутній помочі Україні (створила міжнародний благодійний фонд “Слава Україні!”. Один із її проєктів – створення у Верхньому Синьовидному цілісного Музейного осередку ОУН- УПА, що має включати бібліотеку-архів, Хресну дорогу та впорядковану сповна нещодавно відкриту криївку… Оригінальність способів утілення Напевне, що перед кожним, хто ставив за мету вийти на люди з власною книжкою, поставало тривогою питання: як створити її небуденною, не схожою на десятки, сотні, тисячі інших; як спонукати читача побачити поміж рядками оповіді те, що не завжди на поверхні, що потребує розгадки, особливого погляду. Марічка Дзвінка вдало поєднує в цім своїм проєкті два крила творчости, якими віддавна володіє бездоганно, – Слово і Пензель. Отож, знайомлячись і розпитуючи героїню свого нового есею, авторка спочатку уявно, а згодом кольоровими фарбами малювала портрет співрозмовниці. Оригінальність і неповторність техніки створення таких портретів у тому, щоб підмітити, виокремити, зафіксувати ту домінанту, через яку передається образ, характер, удача портретованої. Засоби мінімальні, але вони вдало передають емоції, фіксують невидимі пориви душі, наповнюють почуттями, передають житейські колізії промовистими барвами. Портрети, в яких переважають жовто-сині і червоно-чорні кольори, направду виходять сонячними, бо майстриня-поетка і майстриня-художниця воістину володіє талантом бачити й відчувати людську душу. Оригінальними є й самі тексти есеїв. Класичні канони створення жанру есею тут свідомо порушені доповненнями-вставками. Але, на мою думку, вони логічно вмотивовані самим задумом. Такими тут виступають два елементи: кращі поетичні чи прозові взірці героїнь оповіді (якщо йдеться про поеток, письменниць чи журналісток) та витинки із фейсбучних сторінок, де читачі залишають свої думки про героїнь, портрети яких у виконанні авторки книги чимось зацікавили чи зачепили краєчки їхніх середць. У цьому випадку книга відіграє роль своєрідної хрестоматії поетичних взірців або гілки читацьких обговорень побутування, місця і місії поезії чи мистецтва в повсякденному житті. Про чин і місію “хвиль натхнення” Переконаний, що така книжка стало матиме свого, осібного, читача. Йдеться про тих, хто вміє бачити небуденне у буденному, хто здатний помічати, за Олександром Довженком, зорі в домашніх калюжах, хто в чорно-сірому мороці тривожної буденщини і страхів війни видивляється на з’яву веселки з її сімома кольорами і семистами відтінками. Книга ця надихає прекрасними моральними чеснотами й талантами героїв, відкриває нові імена скромних і одержимих ідеєю українського відродження “воїнів світла” і “цвіту нації”. Зрештою, переконує в тому, що ніякі темні сили не здатні зупинити чи зруйнувати те, що покликане Небом Творити і Перемагати.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин