Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 27 (1354), 9—15 липня 2026 З когорти сподвижників ВАСИЛЬ КУЙБІДА
Слово Просвіти, №27 за 2026 рік
Вона стояла біля витоків відродження “Просвіти” з 1988 року. Вона – старша референтка Рівненського товариства “Просвіта”. Авторка численних публікацій про відродження Української нації та її постатей цього надскладного болісного шляху. Фундаторка Союзу Українок. Ініціаторка ліквідації російськомовних шкіл і класів на Рівненщині. Авторка хронологічних денників третього історичного періоду відродження “Просвіти”. Вона – пані Євгенія Гладунова-Борейко, якій 10 липня 2026 року виповнюється 90 років!
Оксана ПРИХОДЬКО, доцентка Національного університету “Київський авіаційний інститут”, просвітянка
Саме на таких Жінках споконвічно трималася й тримається Україна. Адже родина, у якій 10 липня 1936 року з’явилася на світ Євгенія, була глибоко закоріненою в український національний ґрунт. Батько, Михайло Цімко, здобувши лише початкову освіту, був одним із духовних лідерів українства на Лемківщині (Польща, Краківське воєводство) і гордо називав себе русином, себто українцем. Створення сільської просвітянської книгозбірні з текстами творів українських письменників, організація музичних фестин (фестивалів) для сільської молоді з українськими танцями, співами, жартами – незнищенний мікросвіт українства, який витворювався у здавалося б найнесприятливіших умовах і в найнесприятливіші часи консолідації розпорошеної й розшарпаної України такими одержимцями, як батько Євгенії Михайлівни. Звитяжний батьківський україноборчий дух органічно поєднався з ніжною маминою любов’ю до автентичних українських співанок, які дівчинка чула з дитинства у виконанні мами Тетяни. У Львівському державному університеті ім. Івана Франка Євгенія Михайлівна здобула філологічну освіту, що розвинуло природний хист до володіння словом та стало потужним поштовхом до написання цілої низки різножанрових документально-публіцистичних нарисів про історію відродженої “Просвіти” та просвітян Рівненщини. У 1988 році, коли радянська тоталітарна система почала стрімко розпадатися на шматки, цілеспрямована, безкомпромісна, патріотично налаштована пані Євгенія розпочинає активну громадську проукраїнську діяльність разом із засновниками Товариства шанувальників української мови та культури ім. Тараса Шевченка на теренах Рівненщини. Саме тоді на скрижалях української історії утретє відроджується “Просвіта”, щоб повернути українцям не лише волю й незалежність, а український дух, що століттями винищувався російським колонізатором. У своїй книзі “Із глибин просвітянського серця” (2021) Євгенія Михайлівна зазначає, що “… з тих пір і понині моє життя – нероздільне з просвітницькою роботою та моїми однодумцями на цьому нелегкому шляху”. Тому з 1989 року пані Євгенія – член правління та секретар Рівненської “Просвіти”, з 1993 до 2003 – старший референт товариства “Просвіта”, багаторічна членкиня Народного Руху України. Їй болить українська справа. Тому з однодумцями – патріотично налаштованими українцями – у 90-их роках пані Євгенія брала активну участь у духовній деколонізації, декомунізації і деросіянізації українців, запроваджуючи українську мову на підприємствах, в установах, організаціях, а також дошкільних та освітніх закладах. Саме за її ініціативи було зліквідовано російськомовні школи та класи у Рівному. Щирим і надійним другом-однодумцем, який у всьому підтримував свою дружину, став світлої пам’яті Михайло Борейко, відомий просвітянин і громадський діяч. Окрему сторінку життєпису пані Євгенії становлять численні контакти (зустрічі, листування) її та чоловіка пана Михайла зі свідомим українством. У їх скромному, але завжди гостинно-ошатному помешканні не раз зупинялися видатні постаті, які своїм життям і працею засвідчили служіння Україні. Це меценати та очільники ТУМ у Чикаго Віра і Богдан Боднаруки, Микола Жулинський та Сергій Гальченко, Архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій, Владика Івано-франківський
Софрон, керманичі одеської та кролевецької “Просвіти”. Вінцем сподвижницької праці пані Євгенії в ім’я служіння Україні стала її унікальна документальна праця “Із глибин просвітянського серця: щоденники Рівненської “Просвіти”, побудована на майстерній фіксації спостережливою, вдумливою і відданою своїй землі очевидицею уже тепер історичних подій буремного, але такого стрімкого процесу ламання совкових, здавалося б, непробивних мурів і становлення української нації та її незалежності в період із 1988 до 2020 року. “Нас не буде, а “вітер історії” гортатиме сторінки цих денників … писаних серцем у найпрекраснішу пору життя – уроки нашої з Україною молодості й мужніння, сподівань і розчарувань, втрат і здобутків; у час, коли серця наші горіли нестримною жагою особистої свободи і національної незалежності”, – промовляє до нащадків Євгенія Гладунова-Борейко – Жінка, яка своєю сподвижницькою працею тримала і продовжує тримати Україну в часи її найважчих випробувань. З роси й води Вам, дорога пані Євгеніє! З роси й води – нашій Україні!
друкованих засобах масової інформації” – журналістка та письменниця Галина Дацюк за збірку публіцистичних творів “Світло повертається”. Редакційна колегія “Слова Просвіти” радо вітає з почесними нагородами очільника Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, шеф-редактора “Слова Просвіти” Павла Мовчана, літературного редактора “СП” Галину Дацюк, постійного автора “СП” Івана Зайця. Зичимо нових творчих успіхів!
Євгенія Гладунова-Борейко (праворуч), Микола Жулинський, Наталія Савчук
МИКОЛА ВАСЬКІВ
ВАЛЕНТИНА СЕМЕНЯК
ПЕРЕДПЛАТА—2026
Тижневик "Слово Просвіти" (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях "Укрпошти" за допомогою "Каталогу медіа України" на друге півріччя 2026 рік (стор. 41).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
