Подія року · “Чутися сьогодні українцями означає те саме, що бути людьми. Сильними, світлими, творчими”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Він світить сонцем – від берегів Адріатики до Дніпра
Слово Просвіти, №27 за 2026 рік
Відлунав Десятий ювілейний український фестиваль музики, пісні, танців, художнього мистецтва, поезії та прози в Рієці (Хорватія) 18–21 червня 2026 року.
Галина ДАЦЮК, журналістка, Рієка – Київ
Ми вже сповна переживаємо київські реалії, але думки досі сплітають намисто спогадів про це воістину знакове свято культурної дипломатії. Нанизую подумки рожевий кварц олеандрів, кришталь ловранської води, хризопрази лаврів, бурштинове сонце над Лунгомаре, бірюзу Адріатики, ніжний фіолет гортензій, ультрамарин рідного цикорію поміж смарагдом трав. Виходить шедевр. Думається, що Фестиваль – коштовна прикраса в низці українсько-хорватських культурних подій. Він знаний, візуально впізнаваний і феєричний, як розкішна природа Адріатики з
Організаторка Фестивалю, народна артистка України Ольга Камінська (ліворуч), голова Секретаріату Товариства “Україна — Світ” Алла Кендзера, володарка Гран-прі 2025, співачка і мисткиня Ольга Угнівенко кольорами наших національних строїв. Він підсвічений світлом таланту і добра людей, які творять його з любов’ю до України, – Ольги та Віктора Камінських. За кожну “намистинку” подякувала перед від’їздом додому Івану Яковичу Франку біля пам’ятного знака “Поет і Птах” в Ловрані. Бо саме з літературного конкурсу “Франкові Зорі” в 2024 році, на якому здобула І місце за книжку “Одна з Нас. Незагублені історії”, почалася моя участь у Фестивалі як журналістки “Слова Просвіти” і учасниці журі. Недарма наш автобус котився гладенькими і чистими дорогами Європи за маршрутом Київ – Ловран. Перетинав кордони, ховався за мальовничими горами, виринав серед доглянутих долин і полів, переходив мости, минав містечка, спинявся на кавування, часом щось собі наспівував, дрімав, прокидався і так – 30 годин у бік моря. Але хоча ця барвиста мандрівка була спрямована на зустріч з Адріатикою, головною метою маршруту була наша участь у Х Українському фестивалі музики, пісні, танців, художнього мистецтва, поезії та прози в Рієці (Хорватія). Слава Богу, нам вдалося подолати відстань від Києва довжиною в 1700 км без проблем, у комфорті, при блискучій організації і з хорошим настроєм! Наступного дня ще до заходу сонця ми були в Ловрані. А ввечері наступного дня в готелі “Вілла Лаурель” відбулася творча зустріч “тих, хто пише і мандрує” з супутниками, з якими разом вирушили з Києва до сонячної Хорватії. Члени журі, письменники, журналісти, лавреати минулих років Фестивалю розповіли трохи про себе, прочитали уривки з книжок, продемонстрували уривки з фільмів, зіграли сценки з роману Олександра Балабка “Ролі і манекени”. Обмінялися енергіями і стали однією дружньою компанією, що разом споглядала красу довкола, набиралася сонця і здоров’я, мандрувала до Плотвіцьких озер, італійського Трієста, а, найголовніше, – спільно проживала чудові фестивальні дні. Про прозово-поетичне ревю “Франкові Зорі” ми вже розповідали на сторінках “СП”. А сьогодні йтиметься про
Міжнародний конкурс “Українські солоспіви у Рієці” 20 червня Ця яскрава сторінка Фестивалю відбулася вже вдесяте. Щороку вона збирає широку авдиторію не лише учасників та учасниць, а й слухачів, що з радістю йдуть на поклик рідної пісні. І Рієка в цей день стає центральною сценою над Адріатичним морем, де у силі і славі, тонких вібраціях почуттів, смислів і традиції постає наш всенародний скарб – українська музика і Пісня. “Українські солоспіви” – не просто змагання. Тут подія набирає сили, що єднає окремих людей і наші народи. Тут, у дружній нам Хорватії, учасники відчувають себе посланцями порозуміння, представниками великої європейської держави, що презентують пісенну культуру. Щоб проростала і вкорінювалася вона для тих, хто сьогодні вимушено перебуває за межами України. Цьогоріч до складу журі ввійшла радниця з музичних і театральних питань міста Рієки пані Ваня Зелчіч, а хорватський тенор Давор Лешіч є членом журі “Українських солоспівів” з десятирічним стажем. Знову оцінювали конкурсантів Ольга Камінська (голова журі), Олександр Балабко, Валентина Давиденко і Галина Дацюк. Новими ж членами журі цьогоріч стали пан Богдан Тихолоз – український музейник, директор Дому-музею Івана Франка у Львові, менеджер культури, франкознавець; Орест Шургот – український та хорватський скрипаль, диригент, педагог, доктор музичного мистецтва з Загреба; Петро Андрійчук – голова Національної всеукраїнської музичної спілки України, заслужений працівник України, професор, художній керівник Заслуженого народного хору “Дарничанка” (Київ). Почесною членкинею журі була запрошена пані Алла Кендзера, голова секретаріату Громадського Об’єднання зв’язків з українцями за межами України “Україна – Світ” (Київ). Символічно, що першою на “Українських солоспівах” прозвучала пісня “Повій, вітре, на Вкраїну...” у виконанні Миколи Ватажка. Той вітер з берегів Адріатики до нашої Вітчизни й у відповідь – вітер з України став своєрідною метафорою пісенного колообігу, що засвідчила: ми є українці! Подих рідного світу налаштував залу – конкурсантів, слухачів і журі – не лише на оцінку виконавської майстерності, а й на емеційний супровід кожного виступу. Це були настільки хвилюючі миттєвості, що часом забувалося, що ти суддя, бо дійство, голоси, мелодії проймали кожну твою клітинку і ти ставала єдиним цілим з пісенним твором. Втім роботу свою журі виконували чесно і професійно. Вибір пісенних і музичних творів не обмежувався тематично, тому тут панувало різноманіття. Не обмежувався і вік учасників, тож конкурсні номери представляли артисти у віковому діапазоні від 13 до 83 років. Географічно Європа була представлена Україною, Хорватією, Німеччиною, Словенією. Зміст творів розповідав про нашу історію, сьогоднішнє буття і наші бажання, найголовніше з-поміж яких – перемога України. Емоційною домінантою конкурсу стало виконання пісні “Пливе кача...”. Тисячі разів слухану ми вперше почули її глибо-
Перше місце — у Заслуженого народного хору “Дарничанка”. Тут лише його частинка ченний сум з вуст 13-літньої співачки з Хуста Валерії Попадинець. Кришталево чистий голос і такої ж чистоти серце дівчинки викликали щирі сльози журі. Віриться, що у Валерії – велике артистичне майбутнє, бо такого тембру і звучання голосів – одиниці. Виконавиця одержала Гран-прі, яке їй урочисто вручили на Гала-концерті Фестивалю. Ще одне Гран-прі – у номінації “Інструментальне мистецтво” – одержав Михайло Шейко (Любляна, Словенія) за фантазію на тему української народної пісні “Ой чий то кінь стоїть” та “Коломийку”, баян. Перші місця здобули: заслужений народний хор України “Дарничанка” (художній керівник Петро Андрійчук, Київ, Україна) за виконання пісні “Єднаймося, люба родино”, муз. В. Газінського, сл. М. Каменюка; Іван Зорко (Рієка, Хорватія) – за сольне виконання пісні “Розпрягайте, хлопці, коні”; авторвиконавець Володимир Груньов (Україна) за пісні “Вальс” та “Сніг”; Олена Цігленяк (Загреб) за виконання пісні “Минає день, минає ніч” М. Мозгового, танець Аліни Марош; Микола Ватажко, учасник заслуженого народного хору “Дарничанка” (Україна) за пісню “Повій, вітре, на Вкраїну…”, сл. С. Руданського, якою розпочалися, як ви знаєте, “Солоспіви у Рієці”. Друге місце вибороли Наталія Комарницька (Одеська обл., Україна) за пісню “Музиченьки”, сл. А. Демиденка, муз. О. Злотника і тріо “Древо волі” (Любляна, Словенія). Конкурс був не просто успішний, він був фантастичний! Його організації, режисурі,
наповненню завдячуємо насамперед засновниці події, очільниці УКПТ “Дніпро”-Рієка, народній артистці України Ользі Камінській. “Хто співає, той двічі молиться”, – повторює пані Ольга. Її пісня-молитва – про Україну. Для її перемоги, щастя і добра пані Ольга співає на найкращих сценах світу, наводить мости дружби між народами, тримає наш дужий стрій і єднає в любові серця. Браво! Організаторами виступили УКПТ “Дніпро”-Рієка та Українська громада Республіки Хорватія за підтримки Ради національних меншин Хорватії, міста Рієки. Фінансово Фестиваль підтримала Рада національних меншин Республіки Хорватія, українська національна меншина у Приморсько-Горанській жупанії, а також місто Рієка. Посольство України в Республіці Хорватія на знак підтримки Десятого ювілейного українського фестивалю в Рієці прислало зі святковою вітальною промовою від імені Посла України в Республіці Хорватія і з чудовим букетом квітів аташе з питань культури в Республіці Хорватія Олександра Пустовойтенка. Щиро вітаємо всіх переможців Міжнародного конкурсу “Солоспіви у Рієці” і відзначаємо, що Український фестиваль музики, пісні, танців і художнього мистецтва у Рієці став культурною Подією року. А ми за цей час стали рідними людьми. Бо Український фестиваль в Рієці має притягальну силу, здатну об’єднати тих, хто ні на мить не задумується, що відповісти на запитання, хто ви є? Звісно – українці! Чутися сьогодні українцями означає те саме, що бути людьми. Сильними, світлими, творчими. Які презентують тут культуру країни, що воює за свою ідентичність, за право бути собою, жити вільним народом серед вільного світу. Тож нехай з кожним роком Український фестиваль музики, пісні, танців і художнього мистецтва в Рієці все більше наповнюється новими талантами, подіями і людьми. Дякуємо дорогій Ользі Камінській, засновниці і організаторці Фестивалю, очільниці УКПТ “Дніпро”-Рієка, народній артистці України, примадонні Київської оперети та Хорватської опери, за талант мистецький і талант збирати та єднати українство в ім’я добра, та Віктору Камінському, музикантові, представнику української національної меншини у Рієці. Дякуємо за любов і світло, які докладаєте в кожну мистецьку подію. Тому вони світять сонцем – від берегів Адріатики до Дніпра. Маю за честь писати про цю величну подію до тижневика ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка “Слово Просвіти”, що вже втретє є інформаційним спонсором Фестивалю. Закінчення в наступному числі. Світлини з відкритих джерел
Фото на згадку про ювілейний Х Український фестиваль пісні, музики, танців, художнього мистецтва і слова у Рієці, 2026
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
