16 Виставка · “Це про спалахи яскравого і темного, про спільне та відмінне”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
“Мерехтливі зв’язки”: від ілюзій до ландшафту Погляди суб’єктивні і не дуже
Слово Просвіти, №27 за 2026 рік
Алла КОБИНЕЦЬ, член НСЖУ Фото авторки
Здається, що сучасне українське мистецтво повертається обличчям до живопису. Він зараз скрізь: від музеїв до галерей, від виставок до камерних репрезентацій. І все це не може не радувати: у нас в країні мистецтво набуває нових, потужних реалій, й одне з підґрунть його є базовим – живопис. Десь уже віддалено, може, й на паралелях, із саркастичною посмішкою вклоняються його величність фотографія чи відео, а з нею разом колись актуальна і затребувана інсталяція, осиротіло тулиться перформанс. Натомість будується площина для форми, вона матеріалізована, ось поряд із нею її художник, і все, як має бути. Кліпове мислення перебирається на театральні підмостки, а виставкові зали та арт-галереї заповнюють творіння сучасних живописців, які захоплюють глядачів, додають праці дослідникам-мистецтвознавцям. Саме про це і нова масштабна виставка в Мистецькому арсеналі “Мерехтливі зв’язки” (український живопис на межі 90-хі дотепер). Вже із самісінького її відкриття стає зрозуміло, що концепт закладений власне у творах мистецтва, починаючи від форми і завершуючи ідеєю. На виставці розгорнулися роботи українських художників двох періодів – 1980–1990-х років, також організатори вирішили взяти твори останнього десятиліття. Прикметно, що і в той період, і нині живопис розвивається на тлі великих соціальних викликів та карколомних зрушень. Куратор проєкту Олександр Соловйов на відкритті саме про це й говорив: “Неоекспресіонізм… збігся із загальною постмодерністською системою, розпадом радянської імперії та появою незалежної України. Це був час звільнення від ідеологічних обмежень, пошуку нової мови, інтересу до міфу, експерименту та інтуїтивного висловлювання. Роботи цього періоду пронизані відчуттям переходу й очікування нових горизонтів…”
ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Що ж стосується сучасного етапу, то, за словами пана Соловйова, “нерв живопису поточного етапу виник в умовах зовнішньої агресії, втрат, обмежень та потрясінь. Спершу цей живопис реагував на події після Майдану, окупацію Криму та частин Луганської і Донецької областей, згодом – на пандемію, а сьогодні – на повномасштабну війну та її наслідки”. Якщо ми захочемо вирізнити ці два періоди, то це можна зробити, спираючись лише на дати написання картин. Стилістика, ритм, кольористика чітко вирізняються і притягують до себе глядачів. А тематика міфу та апокрифу, як вважає мистецтвознавець О. Соловйов, демонструє стосунки живопису з людиною, жанрове різноманіття об’єднує твори і вирізняє їх особливості. На виставці представлені твори українських мисткинь і митців двох періодів: від другої половини 1980-х до першої половини 1990-х років та останнього десятиліття. Це, зокрема, роботи 90-х: Іллі Чічкана, Василя Цаголова, Олександра Ройтбурда, Андрія Сагайдаковського, Олександра Гнилицького, Олега Голосія, Валерії Трубіної, Дмитра Кавсана, Максима Мамсікова, Леоніда Вартиванова, Ігоря Гусєва, Симона Стаматова, Володимира Єршихіна, Павла Керестея, Олександра Клименка, Сергія Панича, Василя Рябченка, Юрія Соломка, Мирослава Ягоди. Поруч із “маститими” живописцями – картини Катерини Лисовенко, Нікіти Кадана, Каті Алійник, Лесі Хоменко, Сани Шахмурадової Танської, Ольги Штейн, Антона Саєнка, Юрія Болси, Івана Грабка, Ксенії Гнилицької, Олі Єрємєєвої, Люсі Іванової, Каті Копєйкіної, Олени Курзель, Юрія Лейдермана, Кристини Мельник, Романа Михайлова, Маргарити Половінко, Влади Ралко, Каріни Синиці й Василя Ткаченка. Виставка розмістилася в семи залах будівлі Старого Арсеналу. Відразу кидається в очі розміщення картин: архітектоніка виставки вкладається в канву діалогу між різними поколіннями: тут сучасність говорить з минулим, але кожен період відтворює його зв’язок із суспільством заради переосмислення зробленого. “Мерехтливі зв’язки” – це про спалахи яскравого і темного, про спільне та відмінне. Ось чому можна говорити про виставку як значне явище в культурному просторі столиці.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
