Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №28 за 1996 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

МИРУ (8» Р испаве'ї оп умлу, Д-РОЕ соптїотетоуєе їпе мгаївгтагк ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА | | ВЕРЕСЕНЬ-ЖОВТЕНЬ, Ч9-10 (28) 1996 РОКУ | "Шєз? Юрій ГНАТКЕВИЧ: - вича «Столиця має бути - | прикладом у про- Еє веденні реформ» ще - ПетроАНТОНЕНКО: «Це прекрасний, дужецікавий час, у нас очі широкорозплющемні і по-ін- шому дивляться» стор. 8 зн насподумки чи вголос ме промавляв ці відомі га слова Максима Рильського, присмачемі ме- | повторним духом голосіївської осені, жовтого листу з-під крапель вересневого дощу, щемним відчуттям минущості людської... о Чомуосінь так болить нам, так нас тривожить, чому саме восени відчуваємо марноту дрібних бажань і ваготу справжніх справ? Можливо, то хліборобська кров домімує в наших жилах, і хочеться бачити «в коморах і. стодолах», в засікахі настолі те, що зроблеме тобою, ради чого старався працею і душею, чим жив і жити будеш... ! Отож, що в засіках наших, національні трудівники, що посіяли і що пожали? Чим живі, чим жити будемо? | - П'яті роковини незалежності України звмчайно жможна порівняти з першими жимивами на власному ламу. І слова Леонідо Кучми «Право на національну пам'ять та національні почуття - таке ж невід'ємне право людини, як і свобода совісті» та про те, що «.-для молодого державного організму, яким є Україна, який долає наслідки космополітизму о як ідеології придушення маціомального та практики зруйнування історичної й культурної пам'яті, виняткове змачення моє формування національної сомосвідомест,: продовження демократії у сфері духовност м пс р З З ко . «Яблука дозріли, яблука червоні» - мтоз Леонід ТАЛАЛАЙ: «Ми занурюємося нев те, що було вчора і стало минулим, а в те, що відбувається саме «У цей страшний час» стор. 12 «Десять заповідей для виборців» від Івана ФРАНКА і. | Дмитро СТУС: «Батько жив по Закінчення на стор. 9 - НИ стор. 18--19 Андрій ТОПАЧЕВСЬКИЙ «Рослини з Божо- го саду» стор. 22--23
Є прописною істина, що сила кожного закону полягає в його дотриманні й виконанні, Та с у кожної держави закон законів - Конституція, - неповажаючи який, громадянин ставить себе не лише поза законом, але й поза суспільством. Усі ми пам'ятаємо, з якими потутами народжувався Основний Закон України, допоки в ніч із 27 на 28 червня 1996 року проект його був схвалений більшістю депутатів парламенту. Більппстю, але - не всіма. Комуномафі, опертій на хохла-малороса та шпер-шовініста, немов руку одняло при голосуванні. Тож, попираючи й свої, і міжнародні норми парламентаризму, ігноруючи ухвалену всупереч їй Конституцію держави, ця відгодована помиями московської імперської кухні камарилья посилила після вікоОПОМНОЇ дати - 28 червня - свій настуті на все українське, і так потоптане 1 зневажене нею у більш сприятливі для себе часи. Готова ити навсе, аби знову повернути народ у лоно ЄДИНОЇ 1 НеПОДІЛЬНОЇ. Стаття 10 Конституції України, ухвалена гад тиском патріотичних організацій, 1 наиперш «Просвіти», проголосила державність української мови. А в коридорах влади й досі, ще настирливше, послуговуються мовою вчорашнього колоніального зверхника. Ігнорують Основний Закон саме ті, хто Олександр Пономарів (професор, заступник голови ВУТ «Просвіта»), Існуюча Верховна Рада може ухвалити ще гірший від наявного закон про мови. Необхідно більш активно впроваджувати статтю 10 Конституції України. Чиновник нині повинен стояти на його сторожі, -- «парламентарії», міністри, члени президентської адміністрації. Свідомо ігнорують! А клерки нижчих рівнів - і поготів: є зкого брати приклад... Тощо вже казати про звичайного обивателя, коли зверхникові дозволено топтати найсвятіше. Домінування мови вчорашнього «старшого брата» настільки прижилося й у наших школах, засобах масової інформаці, що виправити щось тепер здається зовсім безнадійним... Тому й Всеукраїнська «Просвіта» знову б'є на сполох: державна мова в Україні - у небезпеці! Як ефективніше впроваджувати в життя статтю 10 Конституції україни; що зробити, аби положення її не викликали різнотлумачень; витворити систему рекомендацій, застережень, низку вимог до державного керівництва у галузі МОВНОЇ ПОЛІТИКИ - Ці та інип питання були винесені на обговорення «круглого столу» натему «Статтю 10 Конституці України - в життя!», скликаного 20 вересня в приміщенні Спілки письменників України. В ньому взяли участь представники Кабінету міністрів, міської держадміністраціи, керівники партій 1 громадсько-політичних організацій, письменники, викладачі навчальних закладів 1 студентська молодь, церковні ієрархи... ПЕРРО Б Відкрив зібрання голова Товариства «Просвіта» Павло Мовчан, аргументуючи нагальність його проведення | активізацією ідеологічної експансії Росії в Україні. Ми ж повинні не тільки реагувати на те, що робиться у сусідів, але й випереджати їх. І хоча державній мові суада нині ніщо не загрожує, Росія активно втілює в життя свою федеральну цільову програму розвитку російської мови. Є відповідні програми у Франції, інших розвинутих країнах. В Україні ж натомість, при наявних проблемах із державною мовою, існує реліктовий --ізімперських часів - Закон про мови в Українській У ході понад тригодинного обговорення порушених про- блем пролунало чимало цінних пропозицій, цікавих підходів щодо їхнього вирішення. Подаємо окремі виступи тезово. Микола Жулинський (академік, народний депутат України). У нас не ведеться цілеспрямованої політики щодо державної мови. Націонал-патріотів свідомо затятали у вир дискусій. Тож необхідно виробити власнунаціональну цільову програму «Українська мова» та механізми правового впливу натих, хто ігнорує мовне законодавство. На часі - ухвалення нового Закону про українську (або державну) мову. Доцільно мати відповідний указ Президента з концептуальним підходом до впровадження в життя статті 10 Конституції України. Як механізм впливу виступатимуть на місцях заступникиголівдержадміністрацій із гуманітарних питань. ДО ЕР ЕЕ ПО АРЕНА ПРА ЕЕ РЕНО Р ; | зсті, ДОВО , ніби Кабінеті міністрів зазвичай звітують тем ор Е вони роблять усе від них залежне. Треба діяті ретк Необхідно звернутися з відповідними конкре яти щодо захисту української МОВИ ДО Президе Міністрів, Верховної Ради.. Слава Стецько |голова кр ач націоналістів), Якщо «Просвіта» пад польської займаншщі змагала за права українців, То це зрозудмилю. зраз Українській державі топчуться права корінної ев зо грагедія. Уряд повинен дбати 1 про украшнську нкх род Російській Федерації. Їхня федеральна програма не є о мою консолідації російської спальноти, але акцією ковбас» імперії. Ми повинні ставити перед владою зоря | вимоги. Зокрема, звернутися листом до пераю оком КУ міністерств з визначенням конкретних терманів переходу | державнумову,анатнорування відповідати масовими акціями протесту, пікетуванням Забуваємо і про такий фактор впливу як сатира. Іван Ющук (професор, член Центрального правління ВУТ «Просвіта»), Обов'язково треба відкинути Закон про мови як колоніальний, ухвалити новий. Преса в Українській державі на 80 відсотків має бути україомовною. Раїса Іванченко (професор, голова Київської крайової «Просвіти»), Необхідно вимагати від Президента ухвалення закону про виконання законів у державі, переглянути кадрову політику. Українські студенти не повинні жити в російськомовному середовищі, не- Конгресу українських мовби в діаспорі. Доки Міністерство культури У крашни опікуватиметься лише російською культурою? Заступники голів державних адміністрацій з гуманітарних питань повинні співпрацювати з українськими патріотичними організаціями. Анатолій Погрібний (професор, член Центрального правління ВУТ «Просвіта»), Україну нині заливає фарисейська повінь. Слід учитися настирливості, невтомності у своїх великих попередників. «Мовна» комісія при Кабінеті маністрів збирається вряди-годи; й засідання слід проводити щотижня. Нашплп паспорти не повинні ображати гідність українця. Необхідно вимагати від Міністерства юстиціи розробки положення про адміністративну відповідальність за порушення мовного законодавства. Євген Лупаков (народний депутат України), У новому Законі про мову повинен бути більш детальний розділ, присвячений Збройним Силам України. Можливо, доцільно збільшити на десять відсотків зарплату державним службовцям, які володіють і послутовутоться державною мовою. Свої міркування з порушених проблем висловили добродії Іван Пасемко, Юрій Гнаткевич (детально зупинився на проблемах дерусифікації Києва), Катерина Мотрич, Ядвіга Януш. Церква і мова - цій проблемі був присвячений виступ Патріарха УПЦ КП Святійшого Філарета. Чималогострих критичних стріл посилали виступаючі на адресу керівників телебачейня, Міністерства освіти, Кабінету маністрів, тож своєрідний звіт на зібранн «кругло столу» складали заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Микола Слободян, заступник міністра освіти У країни Олександра Савченко, завідуючий сектором Кабінету міністрів Віктор Заїка. Як стало зрозумілим з їхніх виступів, у наших коридорах влади не завжди володіють інформацією про стан справ на місцях. Аж півтора масяці від початку навчального року, для прикладу, потрібно Міністерству освіти, аби рист, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, народ- п ть пн нн зібрати інформацію про кількість першокласників, що розпочали навчання в | українських школах. І статистичні дані |. наведені Олександрою Яківною, не викли" | кають оптимазмгуу 1 не свідчать про відчутні | зрушення щодо перепрофілювання пал З російсьКкОМОВНИХ іа україномовні Якщо тепер в Україні діє 16070 українських. 3127 || російських і 2916 змішаних шкіл (ЦІ дам Вітаємо! Поет, письменник, публіцист і сцена- ний депутат України, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка -- це далеко не все, що осягла Людина, яка, за висловом колег, не відповідає своєму прізвищу -- навіть украшномовні бланки потрафляє заповнювати російською мовою; журналісти повинні брати інтерв'ю виключно державною мовою; етикетки наведені у виступі шановного заступника міністра освіти), то в кількісному обчик" на багатьох видах украшської продукці мають МОВЧАН. Бо його полум'яне слово за: ;.| Мовою 4млн, 125 тис учнів 1 2 млн. 906 тис | бути лише україномовні... Україні потрібен комітет вжди лунає там, де потрібно захистити т роайською. Гобто майже половина учнів | захисту або оборони української мови. М оборона Українське в Україні Й у дії він -- о Україні -- «Зозулині дти» Роси За з рожів ця попинна бути активною, наступальною... завжди у перших лавах нашої незалежності вал уросійщенн Олександр Тараненко (професор, директор Не випадкова й державна нагорода українських дітей продовжує СВО» Іиституту української мови НАЇ України), Гіршого на бЯь Закону про мови, аніж існуючий, уже не буде. Конче потрібна його нова редакція. Необхідно створити державний комітет з мовної політики. Поняття це значно ширше, аніж просто комітет з мовного будівництва рушнницьку дію і | Про доцільність проведення настушно" || То «круглого столу» в Міністерстві ОСВІТИ | України після 10 жовтня, коли там зберу"» | ВІДПОВІДНІ лані голова | Всеукраїнської «Прости чан. Віші ІЦЩАСУ мутвав просвігямнськь5і ой захи мазначивши, що розмова започатковано | цього дня п письменницькому Ом цинку) Й ПОВИ0О ша пори рости в зага «мнонагронамьі Павлові Мовчану з нагоди п'ятої річниці незалежності України -- за вагомий внесок у скарбницю української культури -- присвоєння йому почесного звання «За- служений діяч мистецтв України» Від імені просвітян України вітаємо Вас, Павле Михайловичу, з Віталій Карпенко (редактор газети «Вечірній Київ»), У нас ище немає власного інформаційного простору, а вже з Москви надходять директиви про створення інформаційного простору СНД Треба вести наступальну політику. їномовна рек: лама, що заполонила вулиці українських міст, наголосив Павло М 108" | високою державною нагородою І! зичимо творчого горіння, невичергі повинна оплачуватися дорожче Дерусифікацію ної енергії, успіхів У нашій СпіЛЬНнНІЙ Щоби не алишитись псєвла хоржавоюу потрібно починати зі столиці держави («Концепі шо - ЩО чно " розбудові незалежної резервацією для українців, мусимо стати дерусифікації столиці України», укладену Юрієм удараїнської держави ЛИми, ким повицні стати. Іншого не дане І паткепрвичем | Є хвалену | (отггральним правяашяном м У Для їПьоОго й необхідно поло «яти крутий ВУ «Прості га», подаємо Вб цьому числі га мети) » "ПАМоОм ща проголоюшієноим Окмовного ІОрій Мупккстик (голова правління «Спілки «и соб да ОН Закону незалежної хоржави ло ЄТ чена» письмонийим а України), У «мовити» компсї при пого положень у життя річи мн ПЗВ , -е-.: я» р |і нні ВТ

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

о ДР - о --- ПИ не т 0 а ДР ра - вна зо ОСОРБЛИВОЇ УВАЛИ НИ... і Ні знаеаненнннннннни ее йно ЗАЯВА Всесукроїнського ГІодагопчного Товариство шо Григорія Ващенко Головне "равління Всеукроїна ькКоОГгО Педогогічного Товариство їм. Григорія Во щшенко піддОоОлО СанопізОоВв! ряд концептуальних піІДГОТОВЛенНнИиИХх О( таннім часом докумомтів Міністерством освіти України Віддаючи но пежне праці, спіаробітниками міністерство подночас не можемо не зверну: ти уваги, що 8 деяких принципово! ВОГИ документах моябпнао СВІДОМОГО ВІДСТУПУ ВІД ЗОСОД національної освіти ! виховання, що почали визначати функціонування освітянської сфери у перших роках Після добут тя Укроїною державної незалежності Тривожно що ці новІТНн! програмові формуповоння І Дій як провило, Шшлком ВІДПОВІДАЮТЬ вимогам до ОСВІТИ Тих СИЛ, ЯКІ не сприймають потреби національного відроОДЖення укроїнського народу, дедолі активніше цьому протидіють Тобто йдеться про зовні мало помітне, але послідовне скеровування освіти / напрямку, якого домагаються прибічники півого політичного та соціального реваншу у кроїні Так, свого часу |1994 р), після якнайшир- шої апробації то обговорення 8 усіх регіонах Дер-е-зи, Всеукроїнською педагогічною рапок? о схвалено є« Концепцію національного ховання», на засадах якої повсюдно ! ро- Торнупася виховна робота Ніхто не наполягає но бездоганності цього документу, на тому, що в нього не варто вносити якихось коректив. Та ось під тим приводом, що Концепція не проходила сонкціонування суто чинойвницьким Оргоном - копегєю Міністерства, иого нове керівництво ухвалило зЗДдіЙНИТИ всю роботу заново ЄІвуково-творчі зусипля відповідно проінструктованого «вже НЕ ТОГО» авторського колективу, зорганізовані опробаційні акції, якоот наради й конфеоенції, - ' ось за порівняно короткий час новим документ готовим; у лпютому Ц р Він був підтриманий міністерською колегією Либонь, його новизну засвідчує вже назво це «Концепція націонольного виховання», як-то бупо раніше, а «Концепція виховання у нацонаольній Системі ОСВІТИ» Зовні нібито не така вже и посутня зміна, Тим більше, що идеться про різні напрямки риховання, та як не пригадати, Скільки ПООТИДІЇ виявляли СВОГО чожеспеякі міністерські функціонери стосовно пикОонаоОнТи тенденція РУ «національне виховання» у нозві доечохарбоі лАОВЛЯВ, треба записати «просто» танповс ьомУ! Шо зописопи, величезною мірою знейтралізувавши украй важливий для НОШОЇ МОПОДОЇ Дер жави Окцент Кому бо не ясно що НАЦІОНАЛЬНЕ виховоння, яке включає у себе які завгодно напрямки виховання, «рМзанту, « | - еКонцепиія виховання» ж, норешті наприклод, правове, екологічне, моральнє, трудове, Фізичне т д,- ТО цілеспрямованим, "ТОР 4717 орієнтир, а «виховоОння у національнім системі ОСВІТИ» -- дещо недостатньо виразне, те, щО МОЖе аздійСснюЮВАТИСЯ, пласне, і без опертя на українські національні засади розмите, Зміст самого документу цю його спрямованість підтверджує Попри цілий ряд правильних, хоча здебільшого абстрактних, часто наукоподібних тез, тенденція знейтропізування помітна у ньому повсюдно. Фактично уневирознено тут те найкординольніше и наойпринциповіше, що у Державній Національній Програмі «Освіта. Україна ХХІ ст» |на неї також ідуть повсякчасні ревізіоністські наскоки) сформульовано гранично чітко: основний шлях реформування виховання В Україні - це «наповнення його культурно-історичними надбаннями українського народу». Відсутня жодна згадка про те, тродиції яких національних педагогів належить у вихованні розвивати. Дивовижно звучить твердження про існування якихось світових |! європейських «стандартів» (2), яким мусить відпОВІДОТИ ВИХОВОННЯ громадянина Української Держави Лишається не розшиф- Тоиває другий радощів і приємних турбот, проблем: доведений до відчаю змушений страйкувати; - вчителів; бракує підручників... рованою теза про потребу враховування у вихованні «регіональних особливостей», хоча добре відомо, як спекулюють цим поняттям відцентрові, найперше проросійські політичні сили, що здійснюють у ряді регіонів «національне виховання» на протидії українській національній ідеї, українській історії га купьтурі. Підкреслюється потреба «оволодіння і вживання |) української мови», але не розкривається незамінима консопідуюча роль державної мови у досягненні найважливішої мети національного вихованформуванні якісно нового покоління укроїнських громадян, душею І тілом відДаних своїй Державі. У ряді розділів, наприклад, «Виховні завдання вищих навчальних закладів», терміни «нація», «націонольна інтелігенція», «духовна еліта» взаголі ВЖИТО без жодної пов'язаності з Укроїною та українством, отже, все те, про що у них мовиться, Є цілком придатним і для Тих досить щисленних вищих навчальних закладів ІтіЛьки ня - у системі Міністерства освіти їх 26) де кіІЛькІСТЬ СТуДдДентських груп, які вчаться укроїнською мовою, дорівнює нулеві. Нарешті, привертає увагу и те, що для науково методичного забезпечення нової «Концепції» чомусь планується видоння журналу не під заголовком, скажімо, «Методика и и місяць нового навчального року. Приніс він, крім цілий букет як старих, так і новопосталих невиплатою заробітної плати вчитель відсутність належного фінансування шкіл призводить до скасування у багатьох із них груп продовженого дня; відбувається надмірне укрупнення класів; триває скорочення штату ів... Перелік цей можна значно доповнити. Свої міркування щодо стану освіти в існуючих проблем актуальні зауваги висловлюють у цьому числі газети професори Анатолій Погрібний чн національного виховання», а «Соціально робота | практична психологія ОСВІТИ» За усієї важливості часопису даного спрямування, цей штрих лише ще раз увиразнює, наскільки власне національне виховання є у даній концепції не головним, наскільки сама ВОНО, «концепція», є національно мало виразною, гакою, що не відповідає істинним потребам Укроїнської Держави А втім, у «Доповідній записці», що її було підготовлено но колегію, національна аморфність «Концепції» дістало ще й токе виправдання: мовляв, її мета утому, щоб допомогти сучасній молодій пюдині «володіти навичками поведінки», як! дозволипи 6 їй «успішно адоптувотись до нових соціальних умов». Є всі підстави ввожати, що подібне підлаштовування під вузько адаптаційний, пристосувальницький «синдром», що є притаманним частині нашого суспільства, не може мати для майбутнього українського народу, якщо він буде виховуватися на зосадах даної Концепції, якихось Україні, шляхів подолання і Анатолій Кіндратенко. позитивних наслідків, Рад принципових зауважень викликає | прийнята міністерством «Концепція гуманітарної освіти в Україні (вища школо)». Є тут немало цілком прийнятних, державотворчо спрямованих положень, та водночас - як розуміти, наприклад, тезу, що гуманітарна освіта в Україні мусить мати «деполітизовану спрямованість»? Упроваджений певними сипами даний термін - «деполітизація освіти» (це не є цілком доречна і прийнятна «департизація»!) -- тим | є вигідний для них, що дозвопяє здійснювати освітню проктику у протиставленні політиці Української Держави. Отже, за бажання - деполітизованість від політики власної Держави? Або: «навчальним закладам надається |...) свобода викладання», «насильство щодо ноукової та світоглядної позиції викладача неприпустиме». Все ніби правильно, як для демократично розвиненого и зрілого СуспіІЛЬСТВА, особливо щодо насильства, та разом з тим напрошується запитання а якщо цей викладач під маркою «свободи викладання» вбиває у моподі голови ідеологічний мотлох імперсько-тоталітарного часу (подібних фактів у діяльності наших навчальних закладів фіксується немало)? Застерегти 6 такого викладача, сформулювати у про- в аа и грамовому документі чіткі світоглядні вимоги до нього. Тільки ж ось що на завершення розділу «Національний характер гуманітарної освіти», де викладено ий ряд зовсім правильних попожень, перестрахувальницьки застерігається: «Пропаганда націоналістичних теорій та поглядів засобами гуманітарної освіти неприпустима». Можно тільки уявити, аке потужне опертя дістане собі освітянський керівник - українофоб, чіпляючись за подібне формулювання та абстрагуючись від попередніх! Власне, це не що інше, як санкція для нього на розправу з усім укроїнським, патріотичним у навчальних програмах ! виховних заходах, включно, можливо, до самеї нашої мови, яка, пибонь, також може потрактовуватися як «ноціонолістична»... Щоправда, в одному місці «Концепції» знаходимо й таке: «Неприпустимими є розповсюдження теорій та / поглядів ЗАРУБІЖНИХ авторів, спрямованих но руйнацію державності, приниження національної гідності.» Дивно - про зарубіжних авторів не забуто, зате «забуто» про авторів, | про викладачів «своїх рідних» Вимогу про неприпустимість з їхнього боку антидержовних, антиукраїнських пропагувоань, спонукань і дій годі в документі й шукати. Натомість у розділі про кадрове наповнення освіти турботливо акцентується, що стосовно тих викладачів, які сформувалися на основі марксистської методології та світогляду, потрібно застосовувати нетактику «вимивання кадрів», а «залучання їх до перегляду своїх наукових поглядів». Що ж, можна згодитися. Одначе що робити з тими вже невиправно задогматизованими «сівачами», навіть якщо їх у масштабах Держави і не надто багато, котрі ні за яку ціну «залучатися» не хочуть? Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Григорія Ващенка з тривогою сприймає за- грозливі, недержавотворчі тенденції, наявні | подібних документах. У поєднанні з іншими проявами національного нігілізму в діяльності. Міністерства освіти з тим, що в частині регіонів країни знову активізувалося зросійщення освітньої системи (невипадково цього року міністерство, по суті, приховало традиційну для попередніх років статистичну звітністьпро | кількість першокласників, які почали вчитися українською мовою), дані тенденції мусять викликати спротив з боку всіх, кому дорога Українська Держова 1 її майбутнє. Товариство закликає педагогічну громадськість України і надалі спиратися на виховні завдання, визначені Державною Національною Програмою «Освіта. Україна ХХІ ст» та «Концепцією національного виховання», на основі якої у більшості областей розроблені і діють також регіональні програми національного виховання, високо підносити у своїй роботі і творчо розвивати християнські виховні ідеали українського народу, що дістали найповніше відкристалізування у педагогічній спадщині Г. Сковороди і Т. Шевченка, К. Ушинського і Б. Грінченка, С. Русової й І. Огієнка, Г. Ващенка 1 В. Сухомлинського, інших освітян, котрі жили і творили з думою про духовне випростання рідного народу, з розумінням того, що його входження у загальноєвропейську то світову освітні системи можливе тільки на шляхах повноцінного національного відродження. А. ПОГРІБНИЙ, голова Правління Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім. Григорія Ващенка, професор "ій УКРАЇНСЬКИЙ ПІДРУЧНИК - - ШТУЧНО СТВОРЕН? ПРОБЛЕМА Кали українські школи та іншо освіти установи будуть забезпечені підручниками" Відповідь проста 1 невтішна: при тому підході, який існує при виданні підручників ось уже 6- 7 років, -- ніколи Нестача українських підручників виникла ще на початку відродження, коли почали масово відкриватися українські класи та школи У нат «ас через не стачу гадручников укр ПІСьЬКкІїм освіті та вихованню завдається величелна шкода принижується статус українських шкал, діти не можуть отримувати повнощшіні знання, закриваються уже існуючі українські класи у смипаних школах; пригтальмовується відкриття українсмохх шал Обстеження, яке провів «Фонд допомоги харубіжогим партнерам», установило, що в Харкові є лише один підручник на кілька дітей У книгарнях підручників немає А між тим право по освіту передбачає невід ємне право на придбания засобив оспіти Ми шерталися до Міносвіти України про пидання підру"Нимта укреиїн ського міти» Поширювана деякими чиновниками з Мною віти «гутка, що піІіДРУЧОТИМІ В пидається достетньо, але по дорюкії до школи воми Десь акикиють. є окозамилювантням Справжня при - чима нестачі підручників пов'язана з тим, що знан и и - зо ш- -- нини: 0 алада втратила контрать за виробництвом та розподілом продукції державних підприємств, що в школах підручники роздаються безплатно навіть для дітей заможних батьків, а Міністерство освіти видає їх монопольно, внаслідок чого можливі аловживання З 1992 р Міносвіти приступило до реорганізації освіти з метою наближення 1 до західних зразків Але система нашої Освіти краща, ніж на Заході, а наши випусники, як правило (мабуть, виняток становлять правники та медики), отримують грунтовнійт знання У чому ми справді відстаємо, так це у матеріально-технічному забезпеченні освіти, до якого належать 1 підручники. Саме з неї і треба було 6 розпочати реформи. Зокрема, на Заході підручники держава не видає 1 безплатно не роздає Їх випускають комерційні пидавництва, Міносвіти ж лише контролює цей процес Такої безгосподарності, як у нас, вони дозволити собі не можуть Залишаючи систему матеріально-технічного забезпечення старою, Миішоєвіти України намагається підігиати нашу оститу під західно зразки, пе враховуючи, щоми живемо зовсім вінюших умовах Таким чином, до стмоїх пад у системі осііти ми додаємо шхідн і Так, паприклид, Міносвіти України планує Ер ДАЕ а ньо в -- и перший ступінь державної вищої освіти для наших випусників вузів -- бакалаври Це люди з незаюанченою вищою освітою, які не можуть працювати вчителями, інженерами, лікарями тощо На Заході вони вчаться переважно за власний кошт 1 після отримання диплома «бакалавр» ідуть у комерцію. Можливо, ім і не потрібна повна вища освіта. А для чого нашпий державі випускати сотні тисяч недоучок? Де їхнє місце у нас? Держава їх вчить, але в державній системі вони працювати не зможуть. Підручники для шал видаються великими накладами Це означає, що їх ціна відносно невисока Можна повністю забезпечити школи високоякісними дешевими підручниками, якщо вони будуть видаватися на конкурсній основі комерційними видавництвами. 70-80 відсотків батьків такі підручники куплять. шим допоможе їх придбати держава (те ж Міносвіти) або недержавн сронди соціальної допомоги. При цьому держава зекономить величезні кошти. Але Міністерство освіти на це не йде, воно зубами вчепилося за видання підручників власними силами за державний кошт При цьому держава витрачає сотні мільярдів або і трильйони карбованців, деякі чиновники наживаютьгся, вчителі та викладачі вузів місяцями не отримуіоть зарплатті, а діти все одно залишаються без годручників Щоб забезпечити Жарківську область пальними тидручниками, щонаймогтте тричі харків'яни зверталися у Міносвіти зо дозволом видати гідручники па комерційній основі Двічі це було в 19953 р, коли аперталося міське управління освіти та одне з видавництв Доазпо- лу ніхто не отримав. «Три дні нас ганяли з камнати в кімнату, давали телефони, просили дзвонити і заходити ще, але ми зрозуміли, що Міносвіти українські підручники не потрібні», -- з пркотою сказав мені восени 1993 р. представник видавництва. Втретє згадуваний вище «Фонд.» та «Просвіта» звернулися у червні 1996 р, але дозволу не отримали. е, нацп школиїзнову будуть забезпечені підручниками не повністю Цю хибну практику треба рішуче 1 якнайшвидше міняти. Міносвіти на конкуреній основі має давати книжкам гриф «підручник» чи «посібник» та організовувати конкурси на краще видання цих книжок видавництвами При цьому держава зекономить величезні кошти, ав системі освіти зникне ще одна штучно строрена проблема. Окремо треба сказати про гадручники чи посібники для вищих навчальних закладів та технікумів («коледжів»). Їх наклади невеликі, гому при виданні на комерційній основі вони будуть важкодоступні споживачеві Щоб їх могли придбати книтозбірні, студенти та викладачі, можливо, вони мають продаватися нижче собівартості Тут держава може допомогти | виплитити видавцю ріаницю між собівартістю та витідною для видайця оптовою ціною. Але для держави це буде аначно дешевше, ніж повниєто видавити гадручник. А. КІНДРАТЕНКО, , | Голова Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта», професор в б т'зй "ШОЇ с-г бі «ож Й. ; ть 7 орі | » Роадці и щ гою і Га Ж . -б - Р. я ПР чад - . ї - "г би зо і Щі - ли і - ох у ке, 2 - і ре ї- Лу са п Р » - ій за «же м й м, РА - "б ції Же п ь беРАТИИ | "рані Пи її АРСТОДИЕ Яй па о лорі і - Ім 1 її - іч! 1 РО. з ПУЛ РА 2 ЗАРЕМИ лі р Й ї. - й І - "в "в зії нь | лі Р роб Р'юь і б РИ Рак і ДР Р 1 - Й | - ії
ПУ й, "- - яв - у ше ІЧ оч В Р - - вколо питання «Якою бути Україні? / м "и чу м Хі мк і; Роги йо слов | ей Р т, й | ) ЕК «у і назвою?» Ця боротьба закінчилася утверодженням низки положень Конституції України, які проголосили курс на розбу- й «УРОСВЯЗЧІЇ ,4»: 1868 - 1996 кн чик Е - і ; . | я ч ри чо о СД б п "о В нн м о и ча кру ж ЧИ іі - "и .) я ї о С кою і-ї - - оч п - ню 1 ї ч ч Би й б оч - їз В йно тб" ач о Р чн НУ емо чи авто зп ьб чо чек фо М ль нь Фа ее а аа Р в ал 1 пото - і я м "б з . тю чо - рана Зрусифікованість української столиці є наслідком багатовікового входження України до складу Російської держави Найінтенсивнішої русифікації Украша зазнала у час курсу Кремля на створення «новой общности -- советский народ» та єдиного російськомовного простору. Русифікацію України та їі столиці здійснювала влада, ії робила вона це не словом, а ділом, психологічно орієнтуючи на неї все суспільство, внаслідок чого столиця У країни остаточно перетворилася у місто, яке майже нічим не нагадувало, що воно є українським, а серед населення, і насамперед у середовищі молоді, сформувався стандарт зневаги до української мови і спілкування лише російською мовою. . Протягом п'яти останніх років в Україні під виглядом боротьби за права людини . точилася запекла політична боротьба на- щі країнською, чи українською лише за Ці ри 1 ців. - і б ія і ь с-г По ій дову саме української, а не ще однієї російської держави. Проте утвердження конституційних положень ще носить формальний характер. Їх реалізація даватиметься дуже важко. З одного боку, триватиме політичний опір українському відродженню, а з іншого боку, опір чинитимуть «стандарти», закладені у психології та поведінці більшості людей. Викладений аналіз зроблено для обгрунтування основного положення Концепші дерусифікації столиці України: без активної участі найвищих владних структур міста та його перших керівників дерусифікація столиці є неможливою, а намагання поборників дерусифікації щось змінити шляхом загальної агітації скоріше шкодять справі, у зв'язку зчим просвітяни, інші представники національнопатріотичних сил мають впливати не на обивателя, а передусім на начальників Додатковий приклад на підтвердження. У 1990 - 91 рр. у Києві підчас перебування при владі Ївана Салія, а у відповідній комісії Київради Світлани Лі, більшості російських шкіл було надано статус українських і, починаючи з першого класу, там почали навчати рідною мовою. Тодішниі першокласники вже вчаться у шостому та сьомому класах. Проте факти свідчать, що в багатьох шполах учителі вже українських штал і класів при наяв- НОСТІ українських підручників українською мово ведуть лише відкриті уроки. Хто має вплинути на дисциплінованіисть учителів: батьки, «Просвіта», чи Міське управління освіти? У разі переконаності керівників держатної адмпистрації Києва у виришатьному змачени та необхідності їх активної участі в дерусифікації української столиці на узгоджетия вними |; латопердженния можна запропонупати такі положентия Ко С ді Юрій Гнаткевич щ. ІПУРРАНЕНЕ НЕ ЕД АЕН РР АН РР Р ПЕР Р А. 2 жо РР ни 97» 2 КОНЦЕПЦІЯ ДЕРУСИФІКАЦІЇ ЧІМ СТОЛИЦІ УКРАЇНИ І) Дерусифікація Києва на її першому етапі передбачає і має основною метого повну реалізацію конституційної норми про державність української мови та вимоги 10-ї статті Конституції України щодо забезпечення державою функціонування україської мови в усіх сферах сусп ІЛлЬШОГО життя, що поступово призведе на другому етапі дерусифікації до зміни ставлення людей до української мови 1 змін у «мовних стандартах» 2) Основними напрямками фікації української столиці є: а) сфера освіти; 6) діловодство 1 офіційно-ділове спілкування, в) торгівельна 1 комерційна сфера; г) зовнішній вигляд 1 атрибутика. д) столичниїї транспорт: ж) правова сфера 3) Найвизначальнішим і вихідним компонентом дерусифікації Києва є исреведення викладацня державною мовою у столичних вузах, що сприяло б активному оволодіншо українською мо: вою спеціалістами з вищою освітою, зміні ставлення до неї з їхнього боку, розширеншо реального використання української мови у середній школі, державних установах, закладах культури, торгівлі, спорті, ПОбУТІ іт. д. Практичними заходами у цьому напрямку мають стати: 1) проведення нарад керівників столичних вузів і методичних семінарів для керівників їх підрозділів; 2) створення державного фонду «Студентам Києва -- українське слово» для матеріального заохочення викладачів. Слід мати на увазі, що основною перешкодою на шляху до дерусифікації вищої освіти є не стільки позиція викладачів чи студентів, скільки незрозуміла позиція Міністерства освіти і багатьох керівників вузів, які просто мовчать, помилково думаючи, що все вирішить випуск українських підручників і посібників, або свідОмМО нехтують вимогами часу і правом української молоді на навчання рідною мовою. На даному етапі серйозною проблемою у справі впровадження української мови у вузах є важкий моральний стан педагогів, які місяцями не отримують заробленої платні. Надзвичайно важливим організаційним кроком у справі дерусифікації Києва мусить стати створення контрольної комісії Київської держадміністрації, функцією якої було б приведення мовного режиму у столиці у відповідність із Конституцією і чинними законами і яка могла б, зокрема, займатися: притягненням до відповідальності видання «РІО» за порушення Закону про рекламу і телекомпанії «Київ», «ТЕТ» та інших за грубе порушення Закону про телебачення і радіомовлення; організацією районних рейдових комісій для створення повного реєстру фактів порушення і порушників тих законів, які унормовують мовний режим остити, торгівлі, транспорту, реклами, суду, міліції, прокуратури, проведенням серії семінарів і консультацій для працівників, відповідальних за виконання тих статей диочих законів, які регулюють мовний режим, ініціюванням унормування заохочень, а також санкцій до порушників чинного законодаветва у сфері мовного режиму Основою успіху справи дерусифікаці столиці України може стати чітка орієнтація ма мі ІСИМ Я у ЯСИТТЯ положень Конституції Украши та тісна співпраця керівництва Київської адміністрації з «Просіитою» та КУЇном, спрямована в першу чергу на такі кроки переорієнтацію Дня Києва на української столиці, виєсення пропозицій до проекту Закону простолицю, які підкреслено упормовута - ти б уживання держарної мови у столиці деруси- День о зон о о ли що р жи наібзннннанннннНННИ ре Р ан ариониьь нь г українська громада, на рахунку якої чимопо гриканських за ен ПН ні у краши, | встановлення Свята української мови в українській столиці; пошуки коштів на агітаційні макети, листівки 1 т. Пп організацію шотижнєвої «мовної» передачі па радіо, що передає на Київ, яка пропагувала б методи ії шляхи вивчення української мови і грамотне користувантя Нео, укладення Стенди, контрактів ЧИ договорів із «Просвітою», Конгресом української інтелігенції, Інститутом української мови, рекламними агентства- МИ, ПІКВІДаціЮ ТОПОНІМІКИ, пов'язаної -) роситськими іменами та подіями, що сприяли знищенню української державності та русифікації України (напр., вул Сачневого повстання, Андрія Іванова 1 т.п), спільні публічні виступи керівників міста, «Просвіти» 1 КУЇну з проблем реалізації і дотримання 10-1 статті Конституції України у м. Києві Усі заходи, що можуть бути передбаченими, поділяються на такі групи а) організаційні, агітаційні, нормо: творчі, фінансові; 6) такі, що реалізуються важко і протягом тривалогочасу, та такі, що реалізуються швидко 1 легко; в) такі, що вимагають фінансових витрат, та такі, що вимагають лише вказівок. Приклад до останнього типу заходів Останнім часом у міському транспорті з'явилися кондуктори-контролери, Кількість яких збільшилася після появи «таксобусів» Від забарвленої українською інтонацією та лексикою «кондукторської» російської мови в'януть вуха. Необхідно, щоби мер міста дав вказівку тому, хто відає міським транспортом, аби той, у свою чергу, дав кондукторам український текст з трьох-чотирьох речень та вказівку донизу. Можливо, не відразу на всі 100 відсотків, але справа зрушиться. У метро це сталося. Столиця має бути прикладом у проведенні реформ. Цестосується також реформу гуманітарній сфері. Якщо не відбудеться дерусифікації у столиці, то не відбудеться вона в східних і південних містах нашої держави. Дерусифікація не передбачає відмову від вивчення російської мови та її примусового витіснення з усіх сфер суспільного життя. Проте вона передбачає зміну ставлення до української мови і до її вивчення та перетворення України у суспільство зі стандартами високої культури мовного спілкування. ДІЛОВИХ Ухвалено Центральним правлінням Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Свої зауваження, пропозиції, доповнення до Концепції дерусифікації столиці України просимо надсилати до організаційного відділу ВУТ «Просвітль за адресою: 252001, Київ-1, зав. Музейний) 8; тел. : 229-54-68 | ЩИРО ДЯКУЄМО! У далекому Рочестері |СЄЩА) активно діє о --НО хороших справ. Не секрет, що коштом омеукроїнців видані книги, ПІДТРИМУЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ гроОмаодських організацій, демокротичних видань | Нещодавно по Києві побував іван Опек- | Син,яким ЗІДІМОенІ ЩОМмнНО СТВОреного в Рочог тері | осередку «Просвіти» породав на закупку компютерної техніки і поперу для газети! 30005 Комп'ютер для секретаріату | папір | для гозети «Слово "Просвіти» придбано Те що ми скпадаємо щиру Че Зсім жертво | давцяим 1, зокрема, панопі Любомирові Лаб! еморпиніи, пвисокоінтелектуальній пюдині ЧИСЮ ІНІЦІОТИВОЮ «Про ти» | ла створено ос оредок лини 0909 што то ет зр уваги зарубі мови. су усьому воград) ДО ЮВІЛЕЮ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА жних Наступний 1997 рік буде знаменитим дейтому, що вперше Україна віншуватиме свого великого сина -- письменника Євгена Маланюка. Урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження розпочнуться 2 лютого 1997 року в Національній опері України, де відбудеться ювілейний вечір Він відкриє серію вечорів у Львові, Харкові, Ужгороді, Каровограді, Новоархантельску, а також обласних письменницьких організаціях Життя 1 творчість уродженця Кіровоградщини, похованого в Бавнд-Бруку (Нью-Джерсї, США), єпредметом пильної науковців 1 сподіваються, що, бодай до ювілею, будуть видані книги критичних та літературознавчих праць, збірка віршів, прозові твори. Організується пошук 1 письменників, які вивчення в архівах та бібліотеках матеріалів, пов'язаних з Є Маланюком Створено ювілейний комптет, до складу якого ввійшли, зокрема, проф. Богдан Рубчак (США), проф (Словаччина), проф (Київ), пр Володимир Панченко (Кіро- Голова ювілейного комітету -- письменник Павло Мовчан Мікулаш Неврлий Григорій Сивокінь ЗАЯВА Івано-Франківське міське гонаризрннюи української мови їм. Тараса Шевченка «Просвіта» з тривогою відзначає, що на п'ятому році незалежності продовжуються процеси руйнації української культури, обмеження функціонування української Після прийняття Конституції спостерігається цинічне порушення її 10-1 статті чиновниками різних рівнів, в тому числі вищих ешелонів влади Є значні порушення мовного законодавства і в нашому місті, вину за що складаємо на тих посадових осіб і представників влади, у сфері впливу яких це відбувається. Вимагаємо усунення з посад тих чиновників, як безвідповідально чи недбало виконують свій конституційний обов'язок -- забезпечення функціонування державної мови в усіх сферах суспільної діяльності. Звертаємось до всіх державотвор"" " сил, громадян міста із закликом дожитт , М» - важливої для України праці -- очищен/я її владних структур від осіб, як не сприймають Конституцію як діючу, що найперше проявляється в несприйнятті державності української мови Вимагайте від місцевої влади звільнення таких осіб з державних посад, Надсилайте Президентові як гарантові Конституції аналогічні вимоги У випадках зволікання, або коли це виходить за межі повноважень влади міста. Насамперед подбаймо про функціонування державної безпосередньому оточенні, в спорті, Ділі, сферах зацікавлень молоді Пам'ятаймо, що повноцінне функці" онування державної мови є головною умовою подолання колоніального комплек- | створення єдиного суспільства господарів української землі! Дбаймо про це щоденно як про власну пдність! Державна мова нарешті об'єднає нас, громадян різного національного походжейн» ня, і навічно утвердить нас як велику європейську державу мови в нашому Правління Івамо-Франківського міського ТУМ ім. Шевченка «Просвіта? РОЗШИРІОЄТЬСЯ ІНФОРМАЦІЙНА МЕРЕЖА «ПРОСВІТИ» 31 жовтня Всеукраїнське говаристве Просвіта» їм. Т. Шевченка здійснює свою просвітницьку діяльність, приєднавшись до світової електронної інформаційної ме" рожа, яка охоплієх З мли користу вами м СВІТІ співробітництва Ласкаво просимо Де мо чи - вста Ргозмпакаургоку а іпегсогиКлем мій о- РАБ - знан ВР ян іви нини - я и - -- 0 панна іже 1 -.'тй зо зчо бе ВАРЬ оціню | | че і - - а ще сне п р Пи | | | | В і ток? Роланд ВНС т в з ці спро они - Ж Стьнон т нн МОЖ ТОВИ гром наут Веці нари сере ПОДІ жер чо; б ав; М праї дані пере ім. 1 ОДНІ нем зуст його бібл ство ПОдДе СВІТ укр з яскр слав ПОДдІ пте! у Б; ато Спіл Всел ЛІГИ досл посі окад НО на- зе Ли ІН шлуво час! іч м С Лови МІ Із
"бр. б Й я див" "7 3 ас, ти) ум! ис ме 1 до чи ій при Просвітянські новини ПРОГРАМУ ПРИЙНЯТО Центральне правління ВУТ «Просвіта » імені Тараса Шевченка розглянуло 1 схвалило Програму діяльності Товариства «Просвіта» на 1997 рік У ав'яаку з прийняттям Конституції України вироблено концепцію наполегливого впровадження держинної мови у ВСІ сфери суспільного життя Передбачено проведення роз'яснювальної роботи серед населення про важливість неухильного виконання 10-і статті Конституції України шляхом організації «круглих столів», спітьних заходів з місцевими органами вла - ди, саят рідної мови М. НЕСТЕРЧУК| ОСЯГАЄМО ВЕЛИЧ ВОЛОДИМИРА ЛЕОНТОВИЧА Воістину серпень-вересень цього року можна назвати місяцями Володимира Леонговича (1866--1933). Відомий письменник, гри малський і політичний діяч, просвітяний, науковець, хемлевласник І меценат, видаець 1 правознавець, 130-річчя від дня народження якого минуло 6 серпня, нарешггі займає своє гідне Й почесне міСЦе серед пантеону пеликих українців г подвижників, що наближали невтомною жертовною працею день воскресіння своєї Віт" 1: І ми ьо "тич ЦІЄЇ слідження про яку, сподіваємося, не заз тише починиємо осятати людини, грунтовні статті им баря гься появитися в незалі жі Україт Наша газета у попередньому ЧИСЛІ відгУКНУЛаСь На ЮВІЛЕЙ визначного прі СвіІ"| гянина статтею його двоюрідної пвнуча тої злемінниш Олени Ворониної-Леонтович Статтю цієї ж авторки «Повернення», призвячену постаті свого славетного родиміа та | спогали В Леонтовича про Василя Сими ме нок Ук ратнським Никодим» поміІСТИВ ПІД рубрикою «Народознавство» часопис Кив | (число 7--8 від 1996 року). Тижневик Українське слово» з невеличким інтерва - лом теж видрукував статті, присвячені величній постаті ювіляра «Володимир Леонгович (До 130-річчя від дня народження)» написану професором Ф. Погребенником (число від 10896), «І край його почув» Л Кочевської (ч. 38 від 260996) Нещодавно до Києва завітали онуки В Леонтовича -- Ольга із Англії та Юлія з чор схом Майклом Освальдом із Мюнхена хайЧяки старанням пані Юлії, яка є докто- Я ком історичних наук 1 автором кількох праць про В. Леонтовича, в Німеччині ви-даті твори видатного письменника Вона передала у фонд Інституту лтератури НАН ім Т Шевченка частину його архіву. ще однією із вагомих подій, пов язаних із іменем В Леонтовича, стала вереснева творча зустріч наукової громадськості Києва з його родиною у приміщені Національної бібліотеки імені Вернадського. Й Міністер- СТВО 2 в язку України (ри било приє мим подарунок філокартистам, випустивши у світ конверт, присвячений подвижникові української справи Серед ювілейних заходів, присвячених яскравому предся звникові полтавської плки славетної родини Лепбпнтовичів, поміІіТНОЮ подією в культурному житгт столиці став 11 | літературно-мистецький вечір, проведений | у Будинку вчителя 16 вересня Оргати - заторами виступили Інститут літератури | Спілка письменників, ВУТ «Просвіта | Всеукраїнське жіноче товариство їм. О Тешги со пово про 8 Л питовича боитолосили дослідник : популяризатор иого творчості ведучий вечора професор Ф Погребенник, академік М. Жулинський, онуки ювіляра 0) пя Освальд Лентови"ч та Г)лени Ворони | на-Лебиторвич Відбувс я святковий концерт і Організатори вечора влаштували и невеличку виставку світлин, ДдОКУМ'ЄМИІ З КИТИ В Леонтовича. які дивно вже стали сибли си . Дичною рідкістю Тазк як нікоти ни мисі повернення ло життя тоборіо визаначноїї) МеарміІ гра у | ме ( подіваймох | шо СІВИ Слово У ВІНОК Ше ИИ Н ПечортовИича ні Ой рЯТІіся скаоати Й виданий |Юрко НАДЗБРУЧАНЕ М, гео МР сни ПЕР - ПЕРИРАИР - А. и в - - -- є нки - ПН ---бнксоннито 0 зонти ПЕРЕ а м че чаш «ПРОСВЯЗЧТІ г: 1868-1996 о панно п нем НН ан пінних слюжинио --зннненннннкннййнний о В редакції «Слова Просвіти» побувай відомий мтературазнавець, доктор слов янської ФІЛОЛОГІЇ професор. Микола Ярославович Неврлий Він -- автор монографій про Т. Шевченка, І Франка, Олександра Олеся. Ше в значній мпрі завдяки його зуснллям встановлено меморіальну дошку ІЯ «Франку в Празі, пам'ятник Т. ГО Шевченку в Бдатиславі. Микола Ярославович люб язно пого- лося відповісти на наші запитання. Непрлий: Міжнародний конгрес україністів об'єднує українознавців, мтературознавців, мовознавшів, фольклористів, істориків - усіх, хто має і несе знання про Україну, досліджує 1 у шлому світі Гіерший конгрес пропагує п підбувся в 1991 році - це була визначна подія. На шй були представники з усіх континентів Світу. На недавно проведеному третьому міжнародному Конгресі україністів у Харкові, присвяченому М річниці незалежності України, були також предстаплені мтературознавці, мовознавш, фольклористи з усіх континентів - Австрали, Канади, навіть, з Китаю, Японії, колишніх соціалістичних країн 1 східної діаспори - з Москви, східної Росії. Отже, можемо сказати, кшщо була репрезентована вся соборна Україна ї ва знавці українських проблем, які ними цікавляться | пропагують українську ідею, культуру в шлому Ситі Конференція відбувалася 26--29 серпня у Харкові. Можу сказати, що Конгрес, попри свою дослідницьку, пропагандистську діяльність | завдання в цьому плані, зиконав тако» добру справу аближення, особистих коїтакті в українознавців всього світу -- деякі були знайомі з минулих конгресів, деякі лише познайомились, але всі мали нагоду обговорити сучасний ста проблем, які їх цікавлять в україністиці. Таке спілкування корисно відбивається на роавитку культурних зв»яаків, сприяє пропагайд) історії культури в цілому СВІТІ |, безумовно, посилює дослідження, наукову діяльність центрів у Києві, Львові, в їіших осередках культурного життя у вільній Україні. Хочу наголосити на тому, шо якраз тепер в Україні, яка відзначає п»ятиріччя незалежності, цей Конгрес просто символізував пошану до української культури 1 намагання пізнати минуле, сучасне і визначити майбутнє української науки. Було 25 делегацій зі всього світу. | рсе ж найхвилюючіше було чути припітання японської та китайської делегацій. Я особисто був представни» ком словацької україністики. Були представники Польщі, Угорщини, Австрії, Фран. Думаю, шо імена, Яна Козака, Флоріана Нсуважного, Аркадія Жуковського добре знають в Україні. Я з ними знаюся ще з давніх часів, ми зустрічалися на різних конгресах, конференціях, брали участь у створенні «Енциклопедії українознавства» ще з тих часів, коли головним редактором був відомий учений, географ Володимир Кубійович. Естафету від нього перейняв професор Аркадій ЙПуковський. Ось у коротких рисах мої враження від Конгресу. Кор: Миколо Ярославовичу, хочу задатн Вам питання, яке, можливо, пе в контексті Конгресу, але не може не тризожити наших просвітян. Йдеться про пиконання Х статті Конституції України, якій чинять опір так звані російськомовні. Адже Чехія теж була онімеччена. А нин про двомовність там не йдеться... Неврлий; Чехія із усіх поневолених Австрією країн найскоріше пробудилася -- з початком ХІХ століття. Прага мала характер чеського міста, хоча урядники, адміністрація користувалися здебільшого німецькою мовою Але чеська мова, багата термінологією всіх ділянок культури и науки, поступово запанувала в Чехії. Ї чехи одразу з початком відродження доклали багато зусиль, аби зберегти рідну мову як мову цивілізації, мову дітератури. Згадаймо будительство -- ще в ХМІІ столітті починає діяти група славістів, які роблять все, аби підняти рідну мову із забуття, аробити її першим атрибутом нащомального життя. Ще ж спостерігаємо в Словаччині, Польщі. Українська моя материнська мова, я спеціалізупався у вузькій ділянці славістики В україністиц), маючи таких вчителів, як Олександр Колесса, професор української літератури, друт ! сучасник Ївана Франка; друтий мій вчитель -- Дмитро Дорошенко, професор історії, такі, як галицький діалектдлог Ярослав Панькевич, від якого я слухап курс української фотетики, професор Валим Шербанівський. На Карловому університеті в Празі також мав відомих вчителів, таких як професор української літератури Освальд Бургард (Юрій Клен). Я мав честь слухати лекції такого культуролога, як Дмитро Чижевський. Отже, Прага несла виразний слов'янський дух -- було в ній досить українських учених, діячів культури, мистецтва, від них я перейняв не лише зацікавленість українською, але й вболівання за стан мовної культури. Хочу пригадати єпізод двадцятирічної дав-пості. Я був прийнятий у Києві одним високопоставленим партійним чиновником разом з іншими представниками науки тоді ще Чехословаччини. Ми" говорили про всілякі речі і я запитав його: «Скажіть, будь-ласка, яка різниця між українським комуністом 1 чеським або польським комуністом?» Він так задумався, всміхнурвся, і так пальшем мені грозить: «О, Миколо Ярославичу, хитре питання мені дали! Гож відповідайте на нього самі». Я кажу: «Дуже просто. Чеський ла комуніст перш за все є чехом. А український | 5 - б. комуніст перш за все є комуністом, а вже потім -- знай українцем, малоросом, рутеном чи русняком» Отже, Ан. 9 настав час аби державні українські мужк відчували з зи себе, перш за все, україниями. ря а Завдання сьогочасні по піднесенню мовної ея лоді культури треба покладати на плечі просвітян. 7 | Треба пробуджувати народ. Оцей суржик, який є го РИБИ тавром 350-літнього поневолення українців, тав- || зба ром насильної русифікації, треба виводити. Я не ЗМ можу уявити собі чеського інтелігента, який би не ЖІЙ я володів чеською лмтературною мовою. - Є Ж Ше саме можу сказати й про словаків. Я нині || полю мешкаю в Братиславі, бо працював у словацькій о Академії наук, отож можу це засвідчити. СТЕМИ Мовна ситуація в Україні вимагає того, аби МИ й українська літературна мова однозначно стала у "Я мовою інформаційного простору. Греба брати . приклад з росіян, у яких всюди панує російська мова. Бо це перший атрибут національної культури, П символ і мотор. Думаю, що просвітяни на цьому полі виконають свою місію. Друге Освіта в Україні має бути українською. Бо народ, який не шанує свою мову, не шанують у світі. А держава, яка легковажить своєю мовою, ризикує своєю незалежністю. ОСІННІ ЯБЛУКА НАДІЙ М ні Початок на | стор| | | Продовження Бан іх органічне поєднання», сказані Президен гом у доповіді з нагоди 9-ї річниці незалежності України, мали б свідчити, ЩО для державних му жів ідеологічне поле їхньої діяльності раз | назавжди визначене Але повірити в це важко, бо надто давкучі черстві крихти від святкового пирога, про які треба вести мову сьогодні, аби не стали вони стапними сухарями для нашональноїелітги Го що ж є ота національна самосвіпомість, як проявляється епродовження лемократи у сфері духовності» СЬОГОДНІ? В чому вона -- в брежнєвській помпезності концертів режисера Бориса Шарварка, яким, здається, втрапляє догодити всім -- І нинішнім, г колишнім можновладцям, 07 лише з Йосипом Кобзоном вийшла епромашка» -- не вдалося зробити таке собі ностальгійне щеплення «Кіенькой Украй: матушком учасникам урочистого зібрання з нагоди пятих роковий незалежності в Палаці «Україна» Та коли б зал, замість кричати "Г аньба!», почав ПОМ. Россиєй» плескати : втирати сиропні Сслізки СЛІДОМ за гзаслуженим артистом України» Й Кобзоном 1 еземлячком» А. Поперечним, пан Шарварко не розгубився 6: у наступному копниерті уже був би шлий відділ, де колишні гНаші», а тепер «ихнис» тішили б серця вічно менших братів . А поки що, -- б'юсь іван о ст Б Р - п й с ж - - об заклад, -- вдарить Борис Шарварко об сцену наступного урядового концерту зам: вою порцією гопака, аби засвідчити свою демократичність у сфері духовності То кому ж нині бути носіями нашональної свідомості -- випробуваним майстрам кон'юнктури чи тим, хто проявився своїми талантами та уміннями в Ці нелегкі для України п'ять років? Що більше важить для моральної ціни цих заходів -- досвід, поМНОЖений на певний цинізм відомого ечего изволите?» чи шира проба таланту, який ще в періоді становлення? Либонь, ці думки спали на думку не лише мені, але и іншим учасникам вечора Івана Багряного в Національній опері, що мали нагоду пересвідчитися в поступові режисера Василя Вовкуна Осінь нинішнього року багата на національні дати І свята, які добре проявили стан національного мистецтва. Шасторожує те, що захарчованимй на сирітському фінансуванні організм української культури з відвагою метелика-одноденки кидається в ту кругорверть, яка зветься «емаскультурою» Зідтак будь-які критери розмиваються, І проілюструвати це можна хоча 0 легкістіо, | то и вульгарністю пісенних текстів, які не несуть у собі елементарної поваги до української мови І своїх слухачів. Шкода, що репертуар деяких учасників фестивалю «Червона рута» може бути найкращої цьому ілюстрацією РУШ т - ненні ас ні ИРВАНВ А пан со т о що - То що ж нам вадить твердо відчувати під ногами материк національної культури? Можливо, це матеріальні «плавуни» ПІД культурологічними проектами, нетривке становище театрів, катастрофічне -- кінематографу, плачевне -- КНИГОВИДанНнЯ дають підстави деяким владникам ставитися до всього національного як до меншовартісного, «неєвропейського», але чи не вони, що розмовляють українською (державною!) мовою із значніше вираженим акцентом, ніж в англійській, засвоєнтй бездоганно, стоять на сторожі того, аби -- знову! -- «не перебрали» з національним, історичним, рідним наші митці. Поблажливі ло оперетковості начебто національного, вони опираються г протистоять автентичному, дійсно нашональному і дійсно соборному Ось чому так виразно проявилися оці святкові метання кон'юнктуршиків, які хотіли б задобрити 1 тих, г інших. Втім, чим далі на схід чи південь, - - лише «тих», Недарма ж в райцентрі Софіївка на Дніпропетровщині квіти в день 5-х роковин незалежності поклали до пам'ятника Леніну . Сподіваємося, що читачі «Слова Просвіти», всі просвітяни активно включаться в розмову про те, як - - знову цитуло Президента -- здолати «наслідки космополітизму як ідеології придушення нашонального». А поки що плекаймо солодкі надії осінніх яблук, налитих соками могутнього життя Любов ГОЛОТА
/ УРОК П'ЯТИЙ. ЧОМУ СУСПІЛЬСТВО ПО- ВИННО УВАЖНО СТЕЖИТИ ЗА РОЗВИТКОМ ОСВІТИ? Кожний батько, кожна мати хочуть бачити своїх дітей освіченими. висококваліфікованими фахівцями, ша: нованими людьми. Такими їх роблять Сім'я й освітянська галузь економіки держави. В останні роки, завдяки знайомству з економічним розвитком Японії, Тайваню, Південної Кореї, які фактично позбавлені прпродних ресурсів, ми починаємо розуміти, що убогість 1 жебрацьке становище України не є наслідком нестачі енергоносіїв чи працьовитих і розумних людей (їх українська земля вирощувала у достатній кількості), а наслідком того, що ми жили в п риниженому стані в комуністичному суспільстві, неспроможному сприймати кращі ідеї, розробки й утілювати їх у життя на благо Інтелектуальний потенціал суспільства 7 Головний чинник багатства держави. Сьогодні завдяки досягненням науки й у пустелі отримують із гектара понад 60 ц пшениці. Гому парламенти і президенти цивілізованих країн основну увагу і фінансові ресурси спрямовують на підняття інтелекту громадян держави через освіту. Південна Корея для швидкого досягнення рівня передових країн, пезважаючи на неймовірні труднощі, створила умови для забезпечення вищою освітою 80 випускників школи із 100! В Україні у Орежнєвські часи було всього близько 20 місць у вузах на 100 випускників школи. Тому і нам, українцям, слід усвідомити, що земля у межах кордонів й інтелектуальний потенціал народу -- це найбільше багатство, яке потрібно примножувати. Нам казали, що у нас і так людей із вищою освітою багато, для них уже портфелів не вистачає, начебто вища освіта потрібна для портфеля. Задумаймось над порівнянням: Україна на площі 604 тис. кв. км має понад 40 дослідних сІіЛЬСЬКОГОСПОДарських станцій, а Японія на площі 372 тис. кв. км має понад 3 000, Й їхня робота окуповує себе! У ришку нероб немає. За неробство певній частині суспільства платили солідно тільки в СРеР. Нас КПРС-КЛПУ привчала до думки про безплатну освіту, яку вона дарує народам СРСР. Це велика Орехня. Безплатної освіти не буває. Гроші на освіту ишли з державного бюджету, а туди вони надходили У НИГЛЯДІ податку ; реалізованих товарів, стпорсних працштитиками ПРОМИСЛОВОСТІ ІСІЛЬСьЬКОГО гос подарства, 1 ПОДОХОДНПОГО податку віл заробітної плати. Таким чином, «безплат пу» освіту оплачували всї, хто ствОоріовав продукцію, а не КПРС. | повинен пдкреслити, ЩО ПО Такій Осії! НІЯКОЇ справедливості немає, як дехто дума Особливо це стосується вищої освіти, яка в десятки разів дороясча за середо ости гу Вона була б справедлива, коли б кожил молода людина могла її отримати Згідно з підрахунками спеціалістів, вища освіта коштує від З 000 до 23 000 доларів за рік навчання, ав Гарвардській вищій школі бізнесу 40 000. І. для прикладу, щоби підгОТУуВатИи шлота-винищувача, потрібно витратити З млн. доларів (оплата педагогів. вартість ЛеТОВИЩ, їх обслуга, пальне, вартість літаків 1 інше) Несправедливість безплатної ВИЩОЇ освіти в СРСР полягала в тому, що опла: чувалася вона всіма трудівниками, а могли ВЧИТИСЯ ТІЛЬКИ 2 із 10 випускників школи. Для тих 8, що не попали в вуз, були ОбОудови комунізму, армія, війна з Фінляндією, В'єтнамом. Кореєю, Китаєм, Афганістаном... Це значить, що на ЦИХ ДВОХ щасливчиків, які в ОСНнОвноОму потрапили за допомогою особливого становища батьків у суспільстві, працювало 5 сімей, діти яких не втрапили до вузу. Підкріпимо це простими підрахунками. Якщо прийняти платню за навчання у вузі 3 000 доларів (тримісячна зарплата некваліфікованого робітника), то з кожної сім'ї, діти якої не потрапили туди, на навчання тих, що вчаться, відривалося у рік до 600 доларів (3 000х2):10-600 доларів). Це не тільки несправедливість, а й явне обдурювання людей облудною КПРС. «Безплатна» радянська школа породила в суспільсті страшні наслідки, за які ми сьогодні розплачуємося і ще будемо їх відчувати декілька років. При мізерній кількості місць у вузах (біля 2 місць на 10 випускників школи) створилася ситуація, коли 8095 їх почали займати випускники шкіл, які не хотіли вчитися взагалі або вчилися не за покликом серця до вІДПОВІДНОЇ Спеціальності, тобто вчилися там, де їх улаштували батьки. І вузи почали масово випускати трієчників, Останні, отримавши диплом, почали лікувати єна трійку-двійку », вчити дітей «на трійку», будувати і розвивати економіку «на трійку». «Мудре» керівництво з минулого продовжується і сьогодні, причому, як і рашше, ніхто не рахує, скільки коштує освіта, як її зробити більш економною і сошально справедливою. Продовжуємо марнувати життя молодим людям, яке дається один раз. Розберемо це на прикладі Студент технікуму отримує інститутський диплом через 17-18 років навзчашфтя, випускник середньої школи цей же диплом здобуває через 14- 15 років. Для людини, що одержала інстигутський диплом через технікум, губиться 1076 часу від періоду трудової діяльності, а також цінності і прибуток, які б вона створила за змарнований час. Врахуймо ще втрати моральні 1 здоров'я, витрати з бюджету за весь період навчання втОмиИикКуми, бграти рід ТОГО, ЩО Ззначіга С1ЛТЬкІСТЬ ТАаЛанбоюшцито молоді не змОГЛа шеля техтикуму навчатись в інституті, Ці гра ПИ НЄ ВМИЄ ТЯ я У десятки гри льконмі СЬОГОДНІ НОПИХО МОЗ - проте зміс карбоовантци в! Це неподобство випистами Ступені, еЧОТІРІТОМ МОТОвІ. ПРІ СПІСЛІН А ТЬКОСТСЙ р.МАРИРЛМ Є ТЬСЯ ( рЛ|УПИ МІ Пе один канал грабупвания україни через небажання вищих адміністраторів вникнути в економічні аспекти функціонування освіти. | Маємо незалежну державу Значить, вища школа готує фахівців для України Тому в державних вузах навчання пови: но вестися державною українською мовогюо Це обгрунтовується не тільки захистом 1 відродженням української мови та національних надбань на теренах рідної землі, що були піддані понад 300-річному геноциду з боку Російської імпери та СРСР, а 1 захистом громадян України від подальшого пограбування у вищій школі Але перехід на державну українську мову гальмується при спокійному спогляданні Миистерства освіти України. Розберемо це на прикладі У розвинутих країнах вузівський підручник, що перевидається через 4- 2 років тиражем 200 - 1000 примірників на одну дисципліну, коштує 50 - 100 доларів Ча період навчання одному студентові потрібно до 100 підручників, які коштують 5000-6000 доларів. Це близько мільярда карбованців за валютним курсом. Якщо зменшити тираж удвічі, тобто друкувати ці підручники українською і російською мовами, то ціна підручника збільшиться удвічі 1 забезпечення кожного студента підручниками в Україні сягне 10 000 доларів, або 2 млрд. карбованців. Дехто скаже, що ці підрахунки -- фантастика НП, якщо ми хочемо мати реальну картину и учити нашу молодь за світовими стандартами, то маємо оцінювати роботу в СВІТОВИХ цінах, тим більше, що ми до них наближаємося в галузі бізнесу. Таким чином, такого марнотратства грошей платника податку не допускає жодна держава у світі, жоден приватний вуз. Якщо моло: да людина хоче навчатися російською мовою, щоби працювати в майбу тньому на СВОЇЙ історичній батьківщині Росії, навчатися єврейською або англійською мовами, будь ласка, хай вчиться за кордоном. Ніхто не забороняє, як в усіх цивілізованих країнах. Але займатися пограбуванням українця, який сплачує податки в бюджет, підривати економіку і гальмувати розвиток України -- це злочин Дей злочин не повинні допустити депутати Верховної Ради України, але, на жаль. наші обранці з лівого крила парламенту нетурбуються про добробут своїх виборців, про освіту, тобто про добробут дітей своїх виборців. І це наочно підтверджується стремлінням певної групи депутатів прийняти радянський закон «Про освіту», проект якого пройшов перше читання Тож будьмо уважними, контролюймо роботу депутатів, якщо хочемо добра своїм дітям, тим більше, що є хороші пропозиції, які б при їх упровадженні надали всім молодим людям однакові можли: вості для одержання вищої освіти УРОК ШОСТИМ. ЕКОНОМІКА | ДОБРОБУТ НАРОДУ Сьогодні люди, що опинилися в скрутному становищі, ловляться, як голодиа риба, на отруйні комуністичносоціалістичні гачки про соціальний захист, про брежнєвський рай. Але українець, і простий росіянин, що живе в У країні, повинні усвідомити, що політика Росії | держав, куди входили віІДШМатОВАаНІ українські землі, була спрямована на утримання їх у становищі колоній, Це вилно ? джерел, які старанно приховувалися верхівкою КПРС. А правда така До 1914 року з У країни вивозилося У мли. тонн зерна, І млі, тони цукру, а за пого споживанням українець ганне місце, 909; експорту цукру контролювали 3 пете рбурзькі банки Гільки АКЦцЦИОНОгГО ПОДОТКУ з вирооленого спирту в 1913 році російський уряд зібрав 152./ мли руб. Донбає ПОВ стЮю забезпечЧував вугіллям росій ьку промисловість 12 1900 до 19| у року видобуток ериворізької руди зріс з 260 до 420 мли гони. Прибутки української ПпрОомИ ІОМНОСТІ г Га |7о (У З разі бі пияк аймап ос ДО помили пересічно 34. шк ооо Сррогі) Обі, екеплуатупапся р українець. За даними проф Кононенка. російські банки висмоктали З У країни 3 1891 по 1914 рік біля 5 млрд. руб тільки у вигляді дивідендів (тоді корова кошту. вала 5- б руб). Сьогодні це дорівнює понад 30 державним бюджетам України Цінами 1 тарифами було знищено українську паперову (12 фабрик), шкіряну, текстильну промисловість, аби текстильне Підмосков'я мало монопольний збут своєї продукції утридорога в Україні. Перетворення У країни на сировинний придаток метрополії змутгувало мільйони українців залишати свою батьківщину Від 1900 року бюджети РОСІЙСЬКОЇ імперії мали з України прибутку 3,3 млрд руб Гмперські видатки иШЛИ на утримання війська і державного апарату (82 65, бюджету), решта - на освіту і протекцію промисловості, на агрокультуру. Ось як імперія дбала про «малороса», якого споювала горілкого, з якої зноВбу ж таки мав зиск біоджет імперії. Ми були запряжені до тріумфального воза імперії, як воли За Союзу експлуатація посилилася. Видобуток мінеральної сировини В У країні був у 10 разів інтенсивніший, ніж у середньому В СВІТІ І сягав щорічно 29-25 млрд. доларів. І знову, як за царату, все, що тільки могли, вивозили. Частка України в експорті з СРСР залізної руди становила 95790, вугілля - 657о, чавуну - /57», прокату -- 7094, електроенергії -- /597г (а нам навзамін радіашя и онкологічні хвороби), пукру ско (а нам на талони). У 1990 році від втйеної продукції на експорт з України на су майже о млрд. доларів пам повернул всього 52 млн. доларів. Москва забирала з України 8 тони золота, 220 тони срібла, коштовні камені, а залишала нам забруднепу землю, воду, повітря. Унаслідок маємо пересічно 1 600 хвороб на | 000 населення, повіЛЬНО вВМИрай, народе У країни! Якби ці кошти використовуватися для наших дітей, то вони виховувалися б у найкращих у світі навчальних закладах. Переконливішим показником ефективного розвитку економіки є зарплата грудівників і те, що можна за неї придбати. Згідно з розрахунками робочий час робітника в СРСР на одержання зарплаги для придбання 1 кг хліба дорівнював 12,6 хвилини, в США -- 5,8 хвилини. На придбання 1 кг курятини радянський робітник повинен був працювати 2 години 17 хвилин, американець - 9 хв'" "Зм; ом на придбання І лбензину -- 18,3 хви. ГІ американець -- І хвилину; на придбати кольорового телевізора відповідно 934 1 З тодину... Тобто американець заробляє на телевізор за 4 дні роботи... Нас пропа: ганда КПРС переконувала, що в СРСР найменша платня за житло в світі. Насправді робітник СРСР працював а місячну оплату 2-кімнатної квартири Оливько 10 годин, американець за умебль: овану квартиру -- 21 годину Хтось скаже: та це ж США, вони не воювалл 200 років! А хто нашу Кому шетичну верхівку змушував воюваги в УСЬОМУ СВІТІ, та ще Й не СВОІМИ власними синами?! Хто змушував відбудовувати вермахт, оплачувати іноземни компартії 2?! Але то окрема розмова Візьмемо вщетії розбиту Німеччину. В тяжких умовах, сплачуючи десяткі! мільярдів доларів контрибуції СРСР та нпшим державам, розумні робітники, Інженери, Оїзнесметни. фермери, парламентар! г урядовці взялися за роботу і сьогодні! Німеччина -- одна з перших країн світу 34 добробутом (її громадян, та ще надає ро" ООЧІ МІСЦЯ туркам г шшим нерозвиненим крашам. ваті |агорняк із Села Гані? зано-Франківської області в 16 рокі» Оув забраний на роботи в Німеччину. Том алишився. Важко було, працюра різпоробочим, розвозив пошту. Виховав З ружиною трьох синів. Напрацював 3 поверховий будинок з ною «истемою на три види палива, гараж, У лкому 4 машити (його, сина, невісткії ! ИСО0ж а ) б. опалюваь мух освіТОЮ 2 класи отри»! понад 2 000 марок пен То Моя місячне мрилата доктора, професора в :9Х5» ром була р 20 раси меншою цієї ПОене Думаю, не потрібно інших приклалів Р анині ЧИТОЧЯ Слово ПРОСВІТИ п РРО РЕ РР «КОН Як. ПІДВІ ЗВИТтІ К ПОТВІ ру ек еКСП осно дарс това| 200 і екс! дорс МІНЕТ 1970 дола| КПУ ресу| | 1. Ф- Гз ггеконс пала розва КП РІ Че КПР! в 10 СЬОГО нови! наше пода про з КО 10; промі Ми 2 Буду: снаря разом єРорІрИ Рощу, 1 Вияв КО МАОТІ МІР потре КУПУВ шоби пром Чи "асо п мтОо ВИ МИС МІ видно У краї САмОоєІ чі М п РА Є " Ї АК м М | мо Робіт
10 М о Кк Ос ІВ б ок 00 де заз НП | «і твіта батас ла-зав Гіа ИЙ ди- пн І 1яє паою |асиа при )1ь- і умова" ча вн дали: ан ав и пд ни РР ЕС нний нн нива Слово ПРОСВІТИ вно и СЛЕЕ 0 вжиющшо ОО нн р с- РР НЕ АР А нн плани р Р Р Р з і --'- опе НЕ НА А НЬОМУ нання ЕР ТТ ваний ні ПЕН а рак она Р ні МКР;а9 анснннмо 0-го сонне па зач а АН В 914 - РЕРЖ ВА 9149091 АЛЬ а ой -- ан 0 ; 7 - нання п ПА А р Вані дан Сільське господарство зруйнували (3 1963 року СРСР закуповує зерно за кордоном. Одержували на українських чорноземах менше 30 ц цукру з га, толі як французький фермер одержує 97 ццукру зга. Миборолися за 100-пудовий урожаїї, афінський фермер на льодовикових грун тах без боротьби, наполегливою працею мав у 4 рази більші Починаючи з 1975 року, темпи зростан: ня національного доходу | промислове виробництво знижувалися, а, починаючи з 1984 року, плани виконувалися ТІЛЬКИ на папері Державний зовнішній борг СРСР у 1990 році склав 35 млрд. рублів у вільноконвертованій валюті, а державний внутрішній борг сягнув майже 600 млрд. рублів. Це значить, що краша розвинутого соціалізму жила у борг. Тільки у 1994 році, як повідомляло «Останкіно», Росія не могла сплатити 15 млрд. доларів боргу за короткотерміновими кредитами 1 проценту за користування кредитами Розглянемо ще один показник ефекгивності економіки. Згідно з даними організації «Генеральна домовленість по тарифах 1 торгівлі» (ГАТТ) у 1989 році експорт СРСР склав 108,3 млрд. доларів Імпорт -- 111,4 млрд. доларів. Порівняйте У цьому ж році Голландія, яка в 536 разів менша за СРСР, продала продукції на 107 млрд. доларів 1 завезла у країну продукції на 104,4 млрд. доларів. Ці дані переконливо засвідчують, хто як господа- «"РСР під мудрим керівництвом пк К.С - КПУ заборгував у 1989 році С ввезену продукцію 3,1 млрд. доларів, чь т ПР | "маленька Голландія з ринковою « кономікою заощадила 2,6 млрд. доларів, як. могла використати на пенсії, підвищення зарплати, на подальший розвиток економіки Картина хазяйнування в СРСР стає ще потворнішою, коли порівняємо структуру експорту СРСР 1 Голландії. Голландія експортує працю свого народу в товарі, в основному, у вигляді СІЛЬСЬКОГОСПОдарської продукції 1 купує необхідні товари для трударів (там сьогодні понад 200 кв м житла на мешканця, а СРСР експортував нафту, нафтопродукти, дорогоцінні метали, алмази, ЛІС, мінеральну сировину (тільки нафти з 1970 по 1990 рік продали на 500 млрд доларів. А де ці гроші?). Верхівка КІІРС- КПУ фактично розпродувала природні ресурси, що належали дітям 1 нащадкам ї ЗИ 3 навпаки, купують 1 закачують «М. зафії» в природні сховища для нащадків) " Із наведених прикладів виходить, що економіка країн колишнього Союзу занепала не тому, що розвалився Союз, атому розвалився Союз, що під керівництвом КПРС - КПУ занепала його економіка. Чому так сталося, що йдучи за КПРС - КПУ усвітле майбутнє, ми жили в 10- 20 разів гірше пенсіонера Європи ! сьогодні дожилися ДО жебрацької о СсТа новиша? Та тому, шановні, що там, де все наше 1 нічиє, де немає справжнього господаря, ніхто нічого не рахує, не думає про завтрашній день, все иде через пень-колоду. Кожному з нас було відомо, що промисловість працювала на 507» на війну Ми мовчали і хвалили КПРС- КПУ Будували атомні човни, ракети, танки снаряди, літаки -- більше, ніж увесь СВІ разом узятий. А тепер цей брухт іржавіє, завдає плкоди навколишньому середовищу, викликає НевіДОМІ захворювання Виявилось, що ніхто Б СВІТІ Не ХОЧе ВОювати, вбивати своїх громадян, крім КПРО-КПУ А щоби трохи задовольнити потреби в споживчих товарах, За нафт купували імпортні: товари замість ТОГО, щоби розвивати свої легку 1 харчову промисловість, сільське господарство "ЧЇІитач скаже: пе ж коли було, сьогодій нас просто обікрали! Так, обікрали Л хто винен у цьому? Підкидають їдейку - | хоча З Пари леного Бороги незалежної іпайа винен розвал Союзу, видно, по це обман України кажуть, що самостійність. | знобу брехня ФРінлянмдія, яка обіймів Російської імпери пимупата виррвалась 11 на піляху самостійності вимшла уа рівнем життя громадян у першу десятку країн світу, а СРСР -- на ЛО-му міс пі Робітник самостійної Шрвеци за свою їа кн со ДАР нь зокзнннних РУ оо за - Р ач рплату може прогодувати 18 чоловік Значить, у незалежності криєтьсяй добробут -- своя держава не працює на «дядю» Ми самі вибрали колишніх секретарів КПРС - КПУ у Ради всіх рівнів, ми сам! вибрали нечесних людей Вони сьогодні гальмують процес приватизації землі, фаб: рик, заводів. Вони знають, що справжіии господар запитає, як використовуються податки, він не буде утримувати некваліфікованих парламентарів, уп равликів. В Угорщині, Чехії і Словаччині не допустили стару партноменклатуру до влади, не було ії обкрадання; інфляція, яка означає, що хтось незароблене забрав, не перевищувала 407с. В Україі в 1993 році інфляція становила більше 1000022, от як живуть люди! Згадаймо, попередня ВР допустила обкрадання своїх виборців. Спочатку дозволили забрати Москві наш 122-мільярдний позиковий фонд, а Ощад- . банку СРСР забрати 83,1 млрд. крб. наших заощаджень -- суму, за яку кожний громадянин України міг би купити «Волгу» або 2-кімнатну квартиру. Кожний! Усе це забрав «старший брат», безумовно, не рядовий росіянин. А ПОТІМ депутати ВР України створили умови для несправедливого курсу іноземних валют до карбованця. В результаті в іноземних банках, за офіційними даними, на особистих рахунках опинилось понад 20 млрд. доларів, зароблених трудівниками України, а їхня реальна зарплата скоротилася більш як у 10 разів. Сьогодні ті депутати, які допустили обкрадання громадян України, закликають нас у Союз, в СНД. Але щоби з'ясувати мету цих закладів, наведу дані 3 Бжезінського з «Вашингтон таймс» від 22.12.1995 року: «...Росіянам слід визнаги, що їхня країна є економічно відсталою і що соціальні умови, в яких вони перебувають, є умовами країни єтретьогосвіту». Сьогодні Росія на 23-му місці в світі за обсягом валового внутрішнього продукту, на 39-му в розрахунку ВВП на душу населення, на 26-му місці щодо продукгивності праці в промисловості, на 39-му щодо продуктивності праці в сільСЬКОМУ господарстві, зате на І-му місці щодо зовнішньої заборгованості. Гривалість життя росіян знизилася до рівня більш відсталих держав Африки, тоді як близь- ко 4072 новонароджених мають вади здоров'я. Знадобиться фактично кілька десятиліть цілеспрямованих зусиль, щоби наслідки морального, подолати сошального Та економічного спустошен- ця, яке заподіяли 75 років комунізму » Тепер зрозуміло, чому депутати-комуністи і соціалісти закликають нас у Союзі СНД -- щоби працювати на оплату найбільшої в світі зовнішньої заборгова: ності Росії, Якщо хтось хоче, то нехай іде в Росіо ії працює на сплату чужих боргів Але реклама цього підприємства 1 його мета повинні висвітлюватися правдиво Ми, українці і росіяни, що живуть в Україні, повинні усвідомити -- наш добробут залежить не від союзів ІСНД,авід кількості справжніх господарів на землі, на фабриках, заводах, у фірмах, чесних : кваліфікованих парламентарів 1 урядовців. Наведу приклад того, що дає суспільству справжній господар. У Кульчицях, на Львівщині, фермер Юрій Гут в 1990 році одержав 10 га землі. У 1992 році він запропонував 15 пенсіонерам, що мали паї в колгоспі (пай близько 1 га), віддати йому в оренду. У 1993 році заоренду землі фермер видав кожному пенсіонерові 1 тонну зерна, 1 ц цукру, 50 кг гречки і 100000 крб. (це в сьогоднішніх грошах -- 400-500 гривень). Тепер йому довірили і передали свої паї в оренду понад 60 пенсіонерів села. Зарплата робітника у фермера 100-300 гривень. Чим більше виробляється продукції, тим більше грошей від ії реалізації, тим більша зарплата, відрахування податків у бюджет, а відтак більші стипендії, пенсії, зарплата бюджетників -- військових, міліції, вчителів. Тому потрібно не гальмувати, а прискорювати приватизацію, паювання землі, підтримувати фермерство. Важливо, щоб агрономи, зоотехніки, голови колгоспів, працьовиті селяни ставали швидше будівниками ринкової економіки, як Юрій Гут. Потрібно, щоб усі, хто перебуває біля керма виробництва 1 торгівлі зрозуміли, що далі знижувати життєвий рівень народу небезпечно, можна створити неприємні проблеми не тільки собі, але і своїм дітям. Честь і життя дорожчі за золото, діаманти, мерседеси.., хоча 1 вони потрібні, тільки в розумній мірі, не для шику. Це зрозуміла навіть мафія Лас-Вегаса, про це свідчить історія сімей Маркосів, Сомоси й інших, та 1 сьогодення " луг и чу зоб «чн й - го «ко» - М, . чт тов з і «МР. Сьогодні сотиї тисяч молодих людей через депутаїв ВР України, які гальмують реформи (особливо колишня група 239), залишились без фахової освіти, роботи і перспективи. Вони десятки років пам'ятатимуть тих, хто їм понівечив життя Слава Богові, що дав незалежність і цим не допустив втягнення української молоді у чеченську, таджицьку, абхазь- ку, придністровську й інші імперські авантюри. Згадайте новорічну програму «Взгляд», обличчя, і погляд, і розмову 18-19-річних хлоп'ят, яких, не навчених ВІЙСЬКОВІЙ справі, кинули в цю гидку м'ясорубку. Тим, хто сьогодні має гроші, радив би вкладати їх не на підтримку партій 1 депутатів, які тягнуть у минуле, а у виробництво 1 підготовку кадрів ринкової економіки з перспективою розвитку свого бізнесу, своєї фірми, своєї ферми або асоціації ферм. На мій погляд, нині дуже важливо підготувати хороші кадри з комерційної роботи, щоб наша праця і ресурси в товарах не перетворювались у «ніщо», а знаходили споживача 1 не продавалися за безцінь. Наскільки це важливо, підтверджує розвиток Японії, де сьогодні комерційною роботою займається близько 25 відсотків працюючого населення. Для підготовки цих кадрів сьогодні в наших вузах є найбільш ефективними комерційні факультети, які забезпечують випускникам різносторонні знання і ши- року свободу на ринку праці. На жаль, економічні факультети наших вузів ще не відповідають вимогам ринкової економіки, хоча в їхніх програмах відведено дуже багато годин на марке- тинг, макроі мікроекономіку, менеджмент 1 їн. Недолік цих факультетів полягає в тому, що випускники позбавлені знань із предмету галузі, який потрібно вивчати протягом 1000-2000 годин, у залежності від конкретної галузі господарства. (Далі буде) Юрій ЖУК, заслужений діяч науки / техніки України, доктор технічних наук, професор, м. Полтава о КАН » М ж ка ню им м му о В зо є. ч Лу М ч - чий б КОСУ ОВУ б ли "' - чн чи чо б чи - чи, б чи З - ї | - -'м я ч ч т Ну - ч Ж че " ам і чн - Р по 1 че зб че Чи 4 "У чо й чу чо
890 ПТЄРИОЧ ОСОБИ Слово ПРОСВІТИ -- й Гані ходив, хоч до того стараннями вати самих себе. Вони пробують себе, чому я на конгресі інтелігенції закликав ДП» Г. Наша розмова осяяна світлом Коцюбинського, Грінченка здійснювалося відходять від тої системи, яка водила за 1 всіх утримуватися від отримання цього вашої особистості, вашою відкритістю, чимало видань. Ось така «чорна дірка», ніс, за руку, не давала жити. І люди паспорта, -- і тепер, зі сторінок вашої вашою неагресивністю. І в той же час ви ось наскільки відкинули нас назад оті зрозуміли, що слід братися за себе, -- ось газети, ще раз звертаюсь до всіх поряд-взялися за такі справи, які потребують 1907 | «благословенні» десятиліття. І це все тре- щообнадіює. них людей підтримати це рішення. А ті рішучості, твердості, Ваша газета, як Ви Пе ба відроджувати. Л. Г. Багато років у нашій країні кілька мільйонів: бланків, які вже сказали, має скільки друзів, скільки Й вийшл: Друга справа моя конкретна -- ми інтелігентом називали того, хто має вищу віддруковані, пустити в продаж по 30 ворогів, Ї сама просвітянська робота потавтор створили спільно з Народним Рухом газеосвіту. Інтелігентність вимірювалась гривень. Кому вони любі, хай купує їх на ребує цих якостей, вірша» ту «Сіверщина». Майже сорок тисяч наявністю диплома. Але ж за диплом має сувеніри. До речі, таким чином ми на- П. А.: Є життя. І є слово «треба». Але є на5р передплатників -- і це дивина для України бути ще оте «щось», яке зро - решті точно визначимо: скільки у нас фон, тон, куди ховаєшся від усього ! ляє в г -? Це одна з масових недержавних газет в дину потрібну людям, російськомовних, аскільки російсько-збоприходиш туди, як до себе самого як по Німечч Україні Це прообраз, зачатки тої преси, П.А. Мине знали, які ми є Точому ми | чених -- Галахвастових. чистому снігу. Ну що таке редактор газе- УРДП яка буде в нас, обов'язково буде, яка такі, якнам спробувати такими стати. Ну І, повертаючись до нашої теми про ти? Багато давінків, відвідувачів, розмов. Тичну Г народжується у величезних муках тесля звичайно ж, ми всі до деякої мпри провінцію, хочу сказати, що там, у гли- Алесамевній я знайшов багато прекрас" ре 7- знову таки -- семидесяти літ ленінського | провінціали, бо в ті, радянські роки хіба бинках, у районних містечках є багато | них однодумців, друзів, які мені допомогли ел Декрету про пресу. До речі, із здивуванможна було назвати Київ столицею? Сто-людей -- мудрих, щирих, інтелігентних, витримати і сім судових процесів, затіяних піл ням для себе я дізнався: брехня, що лицеючого? І так триста років, Так що ми авторитетних у народі -- острівки духовпроти нашої газети, і всю цю колотнечу: що кад першим ленінським декретом був Декрет всі вийшли з провінційної шинелі. І цей ності по всій Україні розкидані. Від Алепотрібно мати свій сховок куди мож? ручну про мир, -- виявляється, що в перші синдром провінційності у всіх нас сидить, МНЛЕНЬКОГО села | до столиці -- тільки | не сховатися, -- спілкування, що Є в кара хвилини перевороту Ленін прийняв деког Так само, як г синдром більшовизму, -- о Треба їх падтримати. найбільшою розкішшю Треба анаходити | Пар рет про тимчасовий контроль над пресою. нетолерантності, агресивності, Мені це Синдром провінційності -- це страшоцей відпочинок -- природу ; друзів ЗАСН С Ця тимчасовість розтяглась більш як на дуже прикро, це, можливо, найгірше. Бо ний синдром. А ще синдром амбіцій --ми | мене все це є. Тому я все це й витримую! і по сім десятиріч і тільки ось тепер зникла | важкозрозуміти, щоякісь нормальні, ніби повинні про це говорити. Багато років хочі невстигаю сен чим. хоч і багато здобув більшовицька цензура. інтелігентні люди не є елітою нашої нації. особистість придушували, був тотальний встигаю ууерч м жгко Й живеться, що а з Без преси ми німі і глухі, як сказав Хворі самоїдством, -- можливо, це саме моральний терор. І раптом, в умовах сво- - я ввінАЮ -- з Я й ці ень -- сьогодтїї. ван один великий чоловік. Ми прагнемо дати | найбільша біда нашої України -- боди, вихлюпнулася амбіційність, Я живу рані або є менникг людям зробити вільними думку і слово, відсутність отакої еліти, яку зобов'язана величезна, часом некерована, Дивишся ЛГ: Ви ук ? мий досвідчений В іншом дати їм висловитися в нашій глухій мати кожна нація | ча людину -- справ за ним ніяких нема, а професій чий рія ви рат питань 7 Пися аь провінції. і ЛГ. Кожен з нас може дорікнути собі | гонору У НЬОГО -- як у дурня клопотів на" Вам не - З КРИ АРКА | "Олланд Л. Го Як вам вдалося зібрати такий відсутністю цієї елітності. І вона, мабуть, прмарку Цей проявляє псевдоїнтелігентів . ІТ А ар зара кн :-- ЧОГО мені мами я тираж, наростити навколо газети таку проявляється не амОбітністю, не бажели- Т яке небезпечне явище я за ними помітив. ббакюу 1 ч унке ж дини Ре ШИ волі й Полфпе масовість? ням розтрощити все навколо, аби довести | Приходить до мене автор, приносить ці ту раку є" Мені Оракує двох речей: СССР?, П А: Секрет простий; наша газета | СВОЮ правоту, а терплячістю, яка ствокупу творів і говорить « Це треба все РН но есть езаь пише про те, що хвилює людей. У нас ріоє, ане перетерплює.. То що ж робити? чадрукувати, бо я патріот. Я постраждав КР «На свете. счастья нек, «Ліо/ навіть рубрика така є «Усе що хвилює, ПОДА: По-перше, не боятися самого | за Україну». Я запитую: «А як же такі чонон й пада | бракує пов зи що найолтло», Мені вдалося зібрати люцього слова -- еліта. Той же Донцов скапрозаїчні речі, як Талант, художність, ОА Так, спокою і а и Р аа ее -. дей, котрі роблять цю газету. Вони зав, що еліта -: це люди, які повинні багато творів?» І ни це готопа відповідь «Ще -- Але я й ППУ фразу анаю родечкь КУМ працюють не на зарплатах, -- але є люди брати на себе. Ї все. Не під себе, а на себе, другорядне. Головне -- я патріот». 1 спро- Пруса: « Щастя носитч» кожен в СОб! "чу ка і є справа. Це зовсім інший підхід. Бо І еліта -- це зовсім ме ті, що зараз «біля зуй довести цій людині, що для України Тому я щаслива людина Р еждацці кожні людина -- пезамінима, і нам вдалоіо діл Це тоди, лі проявлять високі зуде чраще, коли б ці вірші не друкупа- ГА ме | ся згуртувати таких людей зражки жертовності інь Розмову вела Любов голо Ур мару - 2 б - Ра Р РРО РИ каналі пнютиню Ба що АР УРОРЕ РК РО 2 нзнінь й п - г й от сти якісь справи В 1993 році ми просвіті». Це був перший журнал, який видали на Чернігівщині після Жовтневого перевороту, -- жоден журнал на Чернігівщині за радянської влади не ви- мально жити. І люди відчувають, що нормальне життя десь поруч, але вислизає, як риба з рук.. Попри всі ці незгоди, труднощі, песимізм, розчарування, розгубленість треба помічати цікаві нові речі, надійні! Люди зрозуміли: пора ряту- під собою глибокоінтелігентну основу... Л.Г. Так, ми велика нація, яка дійшла до того, що навіть боїться зазначити в паспортах свою національність,, П. А: У нас розвелося надто багато перелицьованих, перефарбованих -- ось оповідання, повість, вірш. І хоч від народження задуму до його здійснення мо: пройти роки, але важливо, що цей мо: уже був. І такий процес іде -- я ві ФР у що якісь речі уже в мені є Просто треба ї - часу ії я Його напишту. й КБ ; аз Л Г: Що ж, ми маємо справу з новою Ко Ко ПЕТРО АНТОНЕНКО: нородився у найдов- ЛГ: Що ж, найкращі ручденИ кон'юнктурою, яку часто пропонують СІ ший день високосного року МПацюка - 24| НИХ людей нам завжди давала РУЛЕТ творці старої кон'юнктури. червня 1948 року - духовність ніколи не була географ П. А: Так, але їі це є синдром с Місце нородження -- село Авдіївко но чер им сліди своїх предків до провінційності, ПРРАИЬ. 1. РАСРОПИНЦІпИрНИи річеі Тернігіащинії. шостого коліна -- то були козачого роду | КОГО ВОЗ ден 0 - «піти в народ? в Працював -- школярем, селянином, солдо- | 7 тогра- Л. Г.: Ви радите їм чарівну о УРо люди. Ось, скажімо, збереглася фотогр жливо, й так. Мо | гом, робітником, журналістом. | | оммвоє | З Монтиво П.А. Так, мо: » жливо, Вол :. фіямогодіда, він помер 29 року, -- мо ВО, | аще б вписалися в село -о Диплом -- факуль гету журнолістики Київського й на щастя, бо 33-го року був би що ВР Е едраєнюй ко: справді а рай- 2 ОРЕ розстріляний, як так званий «куркуль». Центр, ау ли б корисними. и нар Професія, 0 якою шкодую, що не обров Мого вдову, мою бабусю, з сімома дітьми пе я М - Рв Петов революційн: ча ВИДІ о нь 2 | З НАННЯ и перемін завжди трималися на Ре укр Найцінніше, що зроблено в житті -- посад-| 33-му році. карет зум авто є 0 Сері жені влосноруч дерево Так от, дивлюсь на дідове фото а ПпаАеЯ родивсь безнадійним роман-рев Улюблені письменники Гоголь, ЧМохов, Бунін, масуть, була неділя -- всі гарно ворані, РА Дон-Кіхот У масштабі села ь.- пілу Шевченко, Цвейг, Маркес, О Генрі родичі, сусіди. Дивлюсь на його таке цікаве | ТИКОМ, 7: прекрасний вірш прекрасної. п Улюблена книго -- «Місячний комінь» обличчя, одяг, в руках ключі, сидить на | Я аб У зам карає іноді мені кажуть 5 долу Улюблений літературний герой - бравий| ВОЗІ -- такий спокійний, ВЛЕВНЕНИЙ п й можна його зараз цитувати» Х ерогі вовк Ц/зеію самодостатній 50-літній чоловік Ще по що ти, С и рн 29 бУДИ | с о | ьому не пройшлася ні коса голодомору, але ми всі вийшли з р «НИНІ КК Стовлення до жінок -- лобожне, поки вони не| Н У Р У йог сільських, безнадійних романтиків, і це до на кі ЗОлалюють цигорку. Відток -- земне. аа ан о ВеЄ ок ль сн і, невиліковно. за з | | - і їуже буде такого погляду смерті, | Чароктер - типовий для Раків хуя» 5 М обанраці ей пезрдн покоління Л. Г. Так, але чи дає наш час підстави У крі | Р Кількість ворогів приблизно дорівнює| | ЗкАЙМо Й чоВої Обої дізнаймося, для такого романтизму! | с б | с кілЬКОСТІ друзів. 8 «порочащих» зв'язках не які ми хтоми П.А: Дає нас прекрасний, дуже нем" Чо зу ЩО ВІЧНО не висточОє чосу, - валися не лише храми, але храми сімей, СЯ, а З Пет нан й наро | В спілкування з природою родів, крові., Л «Л1ане ре, лочУу сказати тор мо Улюблене ЗОМЯТТЯ - не Лливитися телевізор інесп! ЩІ ойбісьший дефіці і 8 житті - Воля г Слокій. | с тт г зано 3 рагеріназютою ЗЛ авто Сьогодні в гостятг у нашої газети -- письменник Петро Антоненко, головний он редактор чернігівської газети «Сіверщина», яка теж у нас в гостях. Хто робить І ІІ важ таку цікаву газету? Яка погляди цієї людини? Як вона дивиться на головні проблеми З ьо О Фе Во з 5 нашого сьогодення? Що є теперішнє життя, що єтнтелігент сьогодні? -- провсеце | СВОЇХ ми розпитували у нашого гостя, хоча Петра Антоненка гостем просвітянського же и видання важко назвати: він-бо просвітянин з першист, рухівець, засновник КУЇну, аа словом, втн той, хто потрібен усюди ії всілі. Отож, завдання кореспондента полягало | пити: в тому, аби пам Петро розповів про себе сам. А просебе -- це про газету, про життя, | ОУдтє з про нас, бо таким він уже народився, таким відкрився нелише гернігівцям, але й усій | / жав Україні. -. Л Го Пане Петре, мені здається, що Л. Г. Скажіть, їх імена відкрили і ий З одне з щасливих відкриттів 5-ти років газету,чи газета відкрила їхні імена? - з - укра незалежності, -- це ваше ім'я І в зв'язку ПО А: Це було як взаємна любов. З П. А.: І все ж, треба знати, хто ми, чиї нашимчитачам, щови -- цікавими прозаїк годж з журналом «Чернігів», і 3 газетою одного боку, -- відомі журналісти, скажімо, Мидіти Ябув у Польшії звернув увагу на ГП. А: Так, але всі ці роки, коли визні «Сіверщина», з вашим блискучим висту- Чепурний, власкор «Голосу України», те, як там нині люди цікавляться своїм організовувалася газета, -- можна сказа- -- пеї пом на конгресі інтелігенції. Отже, що автор книги «Загибель Батурина». Торік походженням, знаходять своє коріння до ти, що я нічого не пишу. Але -- може й Д! відбулося з вами? «Просвіта» створила історико-краєзнавдвадцятого коліна Діють цілі комісії, що пишу. Може, воно в мені виношується, викс 3 П А: Відбулося те, що з багатьма 0 чий журнал, він редактор цього журналу. перевіряють ці дані, і люди отримують зараз я перейшов на поезію. укра г нашими ровесниками: справжнє життя. І Це знані імена. Ці люди по-новому грамоту з державним гербом, що засвідчує Л. Г. Закохались? | мода коли запитують, чи стало гіршим, а чи відкривали себе в нашій газеті. І дехто їхнє походження. Професія чи соціальне П. А.: Я закоханий все життя. В жінку. пом. м кращим життя, я ставлю контрзапитаннавіть себе не знав, -- люди відкривали становище при цьому може бути яким Я з прози перейшов на поезію -- на зба | ня: чи цікавіше йому зараз живеться, в себе через нашу газету з несподіваного завгодно, але той же слюсар знає: він з одновірші. Вірші з одного рядка: «Ми при са век о часи перемін? І отримую схвальну боку. шляхтич, «уродзоний». І після цього ця свічках такі самотні». Або «Жовтолистою греки ) а сповідь: так, цікавіше Можна сказати, Л. Г. І що ж хвилює людей що їм людина інакше себе почуває, інакше по-сльозою плаче осінь» Ї є поема з десяти грам . | щовипало 20 років з життя. І я дочекався потрібно, -- адже зараз скільки нарікань зодить -- вона відчуває свою строф -- рядків, Але, звичайно, в мені . цікавого, бурхливого життя. на бездіяльність. вІДПОВІДальність перед минулим і щось пишеться. Бувають у творчості такі г З Роками яких справ були ці літа? П А.Я добрезнаю, що людям потрібно, майбутнім. моменти. Момент зачаття вірша, ПА Ярадийігордий тим, що пов'язав бо інтелігент я провінційний, живу навіть У нас був недавно виданий оповідання, це починається з рядка, 3 РА - оє життя з нашим товариством не в Чернігові, а в містечку під Черніговом, «Малоросійський гербовник», але це -- образу, зі сценки, якоїсь картинки, коли Я І світе », дебагато однодумців, цікавих їжджу на роботу електричкою. І знаю крапля в морі, нам це треба відроджувати: наче фотографічний спалах, 1 ти відчуваєш, . особистостей, що й дало можливість життя, і знаю, що людям хочеться норми не безрідні, ми велика нація, яка має що воно є! Воно в тобі народилося -- і
НТ ож! б -Ф Ф ум ю, ви Пп и Передплата на "Сіверщину" триває | З аоставмою газети читачам з будь-якого маступного міслаця. Чіна мінімальна | мезмінна: 55 ООС0 карбованиіво на місяшь. / шикиннь якиннию (ний яна сеяиинює "яю сяють сяють бчуяюююь бсяююяю 0пнудиюяю Оля (УП ненні зе 3 хор поринсмівравйючав а ікс оо етан - Чернігівська обласна тижнева газета За Україну, за її долю. За честь | волю, за народі (микола Вороммий) бої ЗУ «сом аСіверщина» -- видання Чернігівської обласної організації Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка ї крайової організації Народного Руху України. 31 серпня 1996 року вийшов 150-й номер газети. Ось що писалося в анонсі: «Так, нам рівно 150. Коли наприкінці 1992 року ми починали нашу газету, скептики прогнозували їй недовге життя, та Й навіть оптимістам важко було робити прогнози. Аджедля преси, особливо незалежної; демократичної, нині нелегкі часи. Багато газет і журналів взагалі зникли з обрію, чимало з них виходять з багатотижневими чи й багатомісячними перервами. Але, надиво всьому, «Сіверщина» вистояла -- завдяки насамперед Вам, шановні читачі, які підтримували газету своєю передплатою, завдяки численним авторам, журналістам. За цеїї час не було допущено зриву виходу жодного номера». Сьогодні «Сіверщина» в гостях у читачів «Слова Просвіти». я. чи А, о МИ ВИБОРЮВАЛИ ДЕРЖАВНІСТЬ "ФР. УЧАСНИКИ КОЗАЦЬКОГО ПОХОДУ захв нан ми шляхами», то на думку приходить ВІДПОВІДАЮТЬ НА АНКЕТУ «СІВЕРЩИНИ» цитата одного із стародавніх філософів: «Всьому свій час». І наш час, час учасників Анкета газети «Сіверщина» рабської психологі, споживацтва, а отже, походу, прийшов: перший раз тоді, коли . Які думки викликає у вас спогад не зробила їх свідомими громадянами ЦІЄЇ Україна стала незалежною державою, про цей похід? держави другий раз,-- КОЛИ прийняла Конституцію 2. Які вані тодліюити сподівання, мрії 3 Ябім сказала: «Швидше ставайте на України. Перша подія знищила радянсьзбулися, які пі? ноги, будьте свідОМИМмМИ господарями на ку імперію, Друтеа -ч завдала НИЩІВНОЇ Шо Об ви сьогодні сказали людям, свої землі» поразки комуністичній системі. яких 5 років тому агіту вали за неза- 2 Багато сподівань і мрій збулося, але пежпу Україну, за демократичне Надія ГАЛКОВСЬКА, чернігівськапо- єЙ те,щоянині несприймаю Я сподівався, суспільство отеса, педагог, одна з нацактпивнаишит що незалежною Україною керуватимуть учасниць стівочого гурту «Просвіти» 6 порядні патріоти. На жаль, такне сталося. Василь ЧЕПУРНИЙ, ії тоді, як 1 томі погоді. Саме тоді, в погоді, народи- При владі в Україні знаходиться сьогодні, очалював обласн Р, П росеїтиї», лася знаменита тисня «Козачка », прем єра компартина номенклатура, яка ненавибув одним з органазатпорів погоду ЯКОЇ відбулася увечері, 18-го липня, над дить 1 грабує Україну. Шаповали» | Які думки 1 сьогодні? Радість від мальовничим озером під Коропом, де зувалять» економіку, «бандаренки» (про-пробудження рідного народу -- «Я син пинилися на ночівлго учасники походу. бачте, «бондаренки») керують народа, що вгору йде, хоч був запертий в Спогад про культурологічний похід « Ко-будівництвом. Але ім я хочу сказати, що льох» (1 Франко). Як можна забути, взацькими шляхами» або ще як його все-таки всьому свій час кажімо, Волосківці Менського району, де називали «Дзвін-У1», у мене викликає З. Незалежна Україна вже є. Буде люди ишли до нас почути слово правди, найсвітТліІШІ думки 1! почуття, тому що це демократичне суспільство Просто в це як У у церкву колись Або Дігтярівку Новбув один з найяскравіших періодів мого потрібно вірити І не тільки вірити, а й род-Сіве рського району, демислужили творчого життя, який фантастично збігся вносити свій посильний внесок у справу унахиду біля мазепинської церкви Ана з величним духовним злетом, що пізніше побудови демократичного суспільства в ранок дід У табір приніс нам молока 1 10 0/ втілився увисоку сутність -- незалежність. Українській державі. рублів: «Це вам на самостійну Україну! Цей тиждень, мов коштовне намисто Із Я Ми не знаємо його ні імені, ні прізвища, семиднів-перлин, прикрасив моє подаль- Петро АНТОНЕНКО, редактор газеале, як та біблійна вдовина лепта, його ше існування, урізноманітив думки 1 ти «Сіверщина», в тому Козацькому внесок -- найвагоміший. А зустріч у Ко-образи. Ці сім днів, сім цілющих крапель поході брав участь як журналіст, потил ропі, де нас вітала тисячна площа людей освіжсИиЛиИ 1 ОЧИСТИЛИ СсПрийняття минуловистутив у прест із звітом тро похід, А Батурин -- то взагалі, як ппсня І десь го 1 сучасного мого краю, і, наче сім тпідготпував тро нього фотоальбом. поза рамками активної пам яті -- сичанпалаючих свічок, освітили мені майбутнє, І. Спогади про похід -- прекрасні, як ня комуністів страдницький 1 прекрасний шлях всіх про часи, коли ми були молодшими, 2 Збулося головне -- У країна стала нас до НЬОГО. наївнішими, коли були сповнені надій 1 незалежною. Ще 18 серпня агітували за Саме походові я завдячую появу таких ейфорії (неправда, що в неї не треба віІЛЬНУ Укр: сасїну в Ічні, наст упного дня -- поетичних рядків, дорогих моєму серцю впада ги!). Це вже пізніше о» розгублені КУП а вже 24 серпня -- проголошено Ста нем ПІД прапори друзі сахнулися врозтіч, посіяне слово не ВОЛЮ Не збулися мри про економічний Кольору жита, сходить в полях» (Ліна Костенко) А ТОДІ розквіт, бо ж при владі залишилася стара Кольору чистих небес, нас полонило 1 п'янило відчуття вот, А оригада Алевсе ж незалежтсть - - основа хочемо вільно ще -- гордість за нашу Україну, за нашу добробуту. Адже згадайте, ЯКІ в Союзі Любити 1 жити, прекрасну, хай 1 понівечену історією, були черги за хлібом 1 за всім. А як у Київ Постуті козацький Чернігівщину, яку ми багато в чому теж за вареною ковбасою |здили АП ри Горба-воскрес! тільки пізнавали чові ТІЛЬКИ консерви й були на прилавках Саме похід "Козацькими шляхами» 2 Це залежить ВІД ТОГО, ЯК ВІДПОВІСТИ | Укра на - "1 тьна! Зробімо ії багатою! став тим унікальним середовищем, зоряна запитання: «Чи маємо ми власну дер-ним гніздів'ям зародження пісні жаву і державу демократичну?», Можна «а риса КУРОВСЬКА, нита засттутікозачка», яку ми створили з компоаитовідповісти «Так», бо ми маємо те й інше ник галобвои соластіо ПІ роєсві ти»,вбви кладач РОМ Мико пОЮО зрарацьким, геж учасником Можиа ВІДПОВІСТИ є А А 00 всетеми маємо "П рнитеського музичного училичтца, ОСІ, походу, 1 Які Стала одніЄЮ з у ліо0 лених Ще чисто оридично, умовно, формально, 4 пого. спула керівником с півочосо єр" т,осень на Україні | ПОЧїа 11 Межами дао пе фактично -- це як за високими пи; облаєної 1 роси віти», Який НиИМІ « ШПезважаючи на теперішні жи гтєвІ Трудупрками, А можна знову вІДПОВІСТИ «Такі!» просві тя нським 2 ором Гі ричає тлямтіС поши, Менні 0 | череї ) рок Із ХОТІЛОСЬ Гак, Се збулося, все збувається С ка ти є керіві«й ІТТООмМ Шец СстртбоОчИиИй "ТФПАЯЖ'ГРИГІ (ттгимостиЧчНнО завити віршем. нвицінніШе, ча древнім Фрілософським принципом ї Все ба алаєне, фушою погоду оирав чиг шоми маємо, го є наша Свобода с Так, ЯК явВвис10 За ДАІГАЛОГІЄТО, прига - денні вдячні а пдиторїію іпщцирі ОТІЛеСТИ з височини 1 споду дДУЮ, НК, мабуть, й кожному селі |; місті під людей Ми бачили свободу, час походу люди задавали запитання ( | Шо то були прекрасні, романтичні Усміхиєну Свободу тоді, не лише сьогодні!) «Коли ми почнеуси сповнені світлих надіти па краще Що Ми чули спів 1ї, мо еити по-ліодськи"» Я в таких випадких ми б и МОЛОДЦІ | попереду на нас чека- О Україно! шдпондав Сьогодні» Почиїть жити так шетак багато тяжкої, але циєавої праці СЬОГОДНІ, І Ви пОочиете тик жити сьогодні | іч. РР АТО укр Інни гарає НОЗНЦОН, тобі, фа! 1 У ОТО А, СКІЛЬКИ зироєетге руками, зубами достом- »? Нидла найбільша 1: найпідстутти ша бл обом З наймолодших учасмникта тоного життя, те й ваше, А просто дати шегрля. яку Р Рейган назвав «імперією габу. Нині педагог, заступник голови | (ЗІДДати, подарувити, пожертвупати), цього | Ж | проголошена нелаоалпежиєі Чернагіася кого крайового Народного Руху, вам РИСЬ ППчАОГО не дасть /жовіна яка ще не позбавила більшість со одним з нацакттиивнішихт молодФиа 3 Те, слово в слово, що скпавв дпома селі меди аключаючти моїх земляків, полуитиктае облаєти, постийпцним автпором рядками вище, що гоноригв 15 рокі тому ЄЛИЦЯ МУСИТЬ СТАТИ УКРАЇНСЬКОЮ! До скандалу в Чернігівському Єлецькому монастирі Зізнаюся, писати про ганебмі події в цьому монастирі УПЦ Московського патріорхату не хотілося. Некрасиво все те, що там відбувалося, ганебно, прикро, надостойно християн. Ми й промовчали, вмістийши тільки сухе інформаційне повідомлення про зникнення ігумені Феодосії. Але ось російськомовна гозета «Черниговский полдень» надрукувала інтерв'ю В. Шерстобитово з митрополитом Антонієм Ваокариком. | це інтерв'ю амушує теж сказати своє слово. Отже, в Єлецькому Успенському монастирі, кілька років тому передоному УПЦ Московського потріорхату, скондол. Ігуменя Феодосія, набравши купи добра, зникла. Кілько днів перед тим вІДСИДІВвШИ Під Замком по своїй волі. Від кого ховолася? Послухаємо владику Антонія: «Сегодня монастьрь, собор - все разваливается, архитектура старинная в запустеним». Між тим, держова вже вготило немало грошей но відбудову монастиря не з любові до віри Христової, а з пюбові до Церкви, що молиться 30 Патріарха Московського. Та й сам митрополит Антоній признається, що Феодосія «должна бьло передать Амвросии 8 тьсяч долларов для рестоврации Успенского соборої! А она ничего не передало, все склодь пустье, все Феодосия собралоа и увезлао ссобой. Миряне жаловоались: что ни принесут в храм - все исчезало через одну - две недели. Коври, посуда, до много чего». Боже мій, і це в моностирі! Отак хазяйнують в українській православній святині проросійські обрядославнії А ми мовчимо та чухаємо поби! рать п о Р і Й туя Ру РО я ПУ й и Укп ЛИТУ Р аж я ії о. Р Р. дл. І я" 7 "й Ж. "Д Я "Я й п Феодосію поставив митрополит Антоній, як він сам говорить, по рекомендації ігумені Антонії з Даневського монастиря Козелецького району Можно уявити, що в тому монастирі робиться! До речі, рік тому козацька громадо браницької січі просипа владу передати цей монастир Українській Православній Церкві Київського патріархату. Але наша обласна влада бігом передала хром УПЦ Московського патріархату Так само, як і з Густинським монастирем було - вже навіть стотут монастиря у столиці був зареєстрований за Київським патріархаотом, Але що для влоди нашої закон - теж віддОЛИи ДОВНІЙ український моностир промосковській церкві. Про звичої цієї Церкви розповідає її митрополит Антоній Вакарик «Ректор нашего училища попробовал войти, а сестра Таисия с газовьм пистопетом: «Не переступайте порог, ведья вас поюблюї» Дивна якась пюбов, в усякому разі далека від християнських зопобвідем Цікава допя тої ж таки Феодосії Ви думаєте ії покарали? Де б Зараз воно в тій же УПЦ Московського патріархату, що очолює митропопит Сободан, бо хмельницький єпископ, за словом мигрополпита Антонія, її «подоброл» Влучно сказано! Не випадково журналіст не стримався, щоб не прокоментувати; «Зто очонь капоминаєт историю с перемещониямм партий ной номенклатури» Вся ця історій пкотре покозує Українська Правоспавна Церква Московського патріархату далеко від покоянна і очищення Її обличчи писане не ІкОНОПиСним Єтилемо | змушує ці ганебно іс горії задуматисй ще роз: доки й Україні хазяйнувотиме не нашо Церква з не нашою мопвоо, з не нашими звичайми? Коли ж проаріємо? А Єлецький Успенський монастир ще буде укропиським о правослопним Бо з'явилась на о ЛИЦІ! (алині) іКоОВоО Матері Божої князю мернійиському і! пОСТОЙПИО ПІН АОВІОСМ тир но мАїЄці цьому. І но зотерти той знак блпаголаті Божої ні помопничим отеїх там, мі промоскопським бапошко ГО мОТуШКОм Бо то знак опогодаті Божої для нашої землі А вона в нас укроїнсько Василь ЧЕПУРНИЙ
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
КРЯЗЬ ПРИЗ/Л М СУПОЛЯТЧІЬ Утворення свідомою українською інтелігенцією Кирило-Мефодіївського братства знаменувало собою початок політичного етапу національно-визвольного руху, метою якого було відродження незалежної Української держави. Наприкінці ХМПІ - у перші три десятиріччя ХІХ ст національний рух проходив академічну і культурну фази, що були пов'язані з історичними, фольклорно-етнографічними, мовознавчими дослідженнями та зі створенням художньої літератури національною мовою Кирило: Мефодівське братство було першою в Україні національною таємною організацією з характерними для політичних утворень такого типу атрибутами: програмою, статутом, символікою тощо. Осмислення кирило-мефодіївцями основ національного буття відбувалося шляхом вивчення ними низки українських історичних, історико-літературних та літературних джерел, зокрема «Історії русів» та козацьких літописів. Завдяки своїй патріотичній державницькій концепції, солідному фактичному матеріалу, багатству тематики та високим о естетичним якостям ці пам'ятки справили значний вплив на тематику, проблематику, їдейний зміст та образно-стильовий реквізит творів, написаних членами братства Крім того, на історичній, літературній і публіцистичній спадшині кирило-мефодіївців позначились ідеї польського 1 чеського гнаціонально-визвольних рухів, зокрема «Книг народу польського» Адама Міцкевича, та погляди німецьких філософів-ідеалістів. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало недовго, лише 15 місяців. Донос студента Олексія Петрова й арешти не дали змоги братчикам розгорнути практичну реалізацію планів, накреслених у програмних документях Тому широке розповсюдження ідей - підпільної організації серед широких кіл української громадськості стало можливим насамперед завдяки літературним та історичним творам П членів Т Шевченка, П. Куліша та М. Костомарова. Шевченкознавц П Зайцев, М. Новицький, Є Кирилюкта В Бородін в основному розкрили питання про офіційну оцінку і цензурне переслідування поезій Шевченка. Одначе тема характеристики ЇЇ відділом у процесі 1848 р. творчої спадшини інших кирило-мефодіївців залишається невисвітленою як через політичні мотиви, такі тому, що повне видання документів слідчої справи побачило світ лише 1990 р Довідавшись про існування таємної політичної організації і отримавши дозвіл від паревича Олександра почати розслідувати справу, ПІ відділ негайно видав розпорядження про арешти й обшуки членів братства. 28 травня 1847 р. жандарми ї чиновники провели обшук на київській квартирі Косто: марова Серед вилучених паперів поряд 1з поезіями Шевченка 1 «Книтами буття» (програмним документом організації) були й такі оригінальні твори Костомарова, як уривок 1з незакінйченої російськомовної повісті «Паньгч Натальч» і вірш «Діти слави, діти слави!» У першому ізНниИХх Костомарог нпомагався птілити п художній рормі ОСНОПпИ!: ПОЛОЖеСНМІЯ історіософсе ької кониепит братства ідеї хриє тиянського демократизму, панслов'янського федералізму га україні ЬКОГО МеССТанІОМмУуУ Подібні думки унайшли своє постичиє офор млення (правда, ма невисокому художньому рінні) у вірші «Діти слапи, діти єлапи"» У носом Костомароп висловлю та і рома оми шення кріпацтва, бюрокротизму православ я, вірить у повернємня незалеях йиих слов'янських народіп ло споангельських зЗапонмі єм ка МИ НОГО Помітивши схожість ідей, висловлених в уривку повісті, з програмними документами братства, жандарми на допиті 17 квітня поставили Костомарову питання «Обьясните, с какой целью составлена бьмла зта записка и не вьтражались ли в ней надеждь и правила Славянского общества?» ШЩоби відвернути можливе звинувачення, Костомаров був вимушений вкласти в свою відповідь ціЛКОмМ протилежний зміст, наголосивши, що у творі мав намір зобразити романтичного мрійника, усі захоплення і проекти якого згодом розбиває життя. Вірш «Діти слави, діти слави!» слідчі поМИЛКОВО приписали перові Шевчен: ка, тому він 1 не фігурував на допитах Костомарова У відношенні Д Г Бібікова до О Ф Орлова від 13.05 15847 р. дано стислий виклад змісту та коротку оцінку 4-х творів Костомарова зі збірки «Украйнские балладьк» (1839) 1 3-х поезій зі збірки «Вітка» (1840) Так, чиновники засудили зміст та ідейне жити для здійснення чу" сні імперських інтересів Куліш спробував у дії української традицій, стали слу жих і ворожих Укра У поемі «Україна» художній формі відтворити по історії від найдавніших часів. | а яв Серед спроб Кирило-Мефодіївського ор 2 ства немає офіційних паперів, у яких було дано чиновниками історико-літературну оцінку окремо кожному з творів Куліша, за вия те ком коротенької характеристики перших розділів «Чорної ради» Одначе на сторінках п'яти документів у загальних рисах висвітлено тематику. га ідейний зміст названих тво рІВа «Вина Кулиша, также не принадлежавшеї! 05 Украйно-словянскому обшеству, 7 зазначає Орлов, в некоторой степени сходна -« преступлениєм Шевченко. Любя пламенно свою родину - Малороссию, он в напечатанньх им книгах с восторгом описьгтваєт дух прежнего казачества, наєздьі гайдамаков изо-" бражалв виде рьщарства, представлял историю зтого народа едва ли не знаменитее ВСеХ ІДЕЇ БРАТСТВА ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША | МИКОЛИ КОСТОМАРОВА В ОЦІНЦІ ЦАРСЬКИХ ЖАНДАРМІВ ПІД ЧАС ПРОЦЕСУ 1847 РОКУ звучання балади «Максим Перебийніс», зазначивши, що в ній «автор прославляєт. гайдамаку (разбойника)», яким вони вважали одного з найталановитіших сподвижників Хмельницького. У баладі «Дід-пасічник» жандарми виділили той момент, де оповідач згадує промову Полуботка на захист «прав і вольностей» українського народу, «0 КкОИХ В последнее время столько рассуждали малороссияне». З підозрою поставився Бібіков і до невеличкої балади «Співець», у якій висловлено жаль з приводу занепаду української мови та загрози втрати нацією історичної пам'яті Крім того генерал-губернаторові не сподобалось 1 те, що переклад твору на чеську мову було здійснено Владиславом Челаковським, «известньям... по своему недоброжелательству ко всему русскому». У поезії «Пісне моя», якою відкривається збірка «Вітка», Костомаров із захопленням констатує факт популярності народної пісні серед усієї української нації «Од Сосни до Сяну». Поет клянеться до кінця виконати свій обов'язок митця, працювати на благо українського народу. Відчувши національно-патріотичну спрямованість вірша, Бібіков зазначив, що «Сочинение зто вьтражаєт вполне тот дух, которьй ввел сочинителя в такиє преступньє заблуждения» Негативну оцінку з морально-етичного боку отримали такі віршові твори Костомарова, як «Щира правда», «Клятьба» і «Згадка» Отже, жандарми розглянули й оцінили поетичні твори Костомарова, «обращающие на себя внимание мьслями о прежних козаках и гетманщине, подобньшми помещенньїім в киигах Кулиша», та повість «Паньч Ната- ЛЬчЧ» На підставі розпорядження начальника гретього відділу О. Орлова від З квітня 1847 р. у Варшаві був зазрештований П Куліш за підОЗрою участі у Кирило Мефодівському братстві На допитах, які ПОЧалися Іб квітня, жандармам не вдалося довести участі Куліша у таємній політичній організації Тому голов шими підставами для уздмимувачення і Ззмроку була тематика пизки його творів, викладети в них горіософ' вк: погляди, а також дружний ув'язки письменнийка з братчиками ЖКандарми певною мірою підчули патріотичну та резолющшонівзуючу силу а По вести об украйнском народе» (надрукована |Н46 р у дитячому журналі «Зпездочка» ), де об пуоутомались ЛУМКИ про пеобхідни гр УТЦО рення м майбутньому нозалежної Украни КОМ держайци | ЦпеЄЛИКОоюЮ ПІДОЗРОЮ постами Ме шимнониики їо до росій ькомовного роману (Михайло Чарншшенко (1м43) У названому романі письменник ма пої альному прикла | пока ра ДОЛЮ ТИХ ЛЮДЕЙ, яко пидрємКо ие під НаІОюбольих НИТУЮСМ | историй, славу его назьтвал всемирною, при: водил песни украийнскиєе, в которьіх вьгражаєтся любовь к вольности, намекая, что зтот дух не простьгм и доселе тайтся в малороссиянах; описьгвал распоряжения императора Петра Г и преемников его в виде угнетений и подавления прав народньх Книги Кулиша могли бьт производить почти то же впечатлениє на малороссиян, как и стихи Шевченко». Ретельно вивчивши творчість письменника з метою встановлення реального ті впливу на формування громадської думки та національної свідомості українського суспільства, жандарми роблять висновок, що «Сочинения Кулиша могли столько же посеять в малороссиянах мьюгсли о возможности существовать отдельно, сколько стихотворения Шевченко, и тем более производить вреда, что одно из них издано «Для детей старшего возраста». Проаналізувавши суспільно-політичні, філософські та історичні погляди Куліша, висловлені ним у своїх творах та листуванні, слідчі роблять висновок, що письменник, які Шевченко, є «представитель партии неуме: ренной» у національно-патріотичному русі У жандармських письмових оглядах дається в першу чергу оцінка політичного спрямування творів Г. Шевченка, П, Куліша : М Костомарова. Основна увага зосереджувалась саме на національно-визвольних мотивах, які найбільшою мірою виявились у «Кобзарі» Шевченка та «Повести об украйнском народе» Куліша. Критики з ПІ відділу зробили для себе переконливі висновки про те, що названі вище письменники на чільне місце у своїх творах висунули постулат політичної самостійності української нації Літературний доробок заарештованих давав достатній матеріал для розуміння сусСпІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ поглядів свідомої української інтелігенції На підставі аналізу художніх текстів жандарми памагалися довести участь Шевченка 1 Куліша у таємити політичний організації П рої о уМІЮ чи моОжЛлИцИий суспільний резонанс під 1 поріг Шевченка, Куліша ї Костомарова, миновиий: кисправедливо розційювали їх як апітаційний засіб для поширення національно-визво пьмих ІДЕЙ Серед усіх прошарків л Ерашеського народу. Гому з 1647 р. офіційні кола почали поси ля,дати наше поїпонально письмен ТО мі иебосопечний чимийк пиатоОноально -пизпольно го руху, почаяк у А ЛЯНОУ! СУСПІЛЬНОГО киИття почалася актипціїд пропа лида ідеї п р жанної незалежногті У країни уд участь у І ирило Мефодівськома Оротетиі МІ Костомаропа було на рисуп'язисмо РаВУВИНИТ ра ГИ МО М У поридкуи ші граю ТОЗТОВЕТО удоланшя ло 4 яра тОви 11 уДборомою кайматися паукопопедагогічною діяльністю. | Після й - й кує я в" І чі йо БО, - я ою о - Го й - пи я и Ж» м у ій - "ЖИ пт им ууені У пе хуя Х гримісячного перебування у згаданій в'язниці та арештантському відділені військово-сухопутного госпіталю Куліша заслали до Тули, заборонивши йому писати Пайсуворішої кари з усіх членів братства зазнали Т. Шевченко М. Гулак Опубліковані твори Костомарова «Українські балади», «Вітка», Куліша «Україна», «Михайло Чарньшенко» та «Повесть об украинском народе», які «Кобзарь Шевченка, були заборонені та вилучені з продажу До того ж, на відміну від творів Куліша : Шевченка, вилучених з обігу за їх національно-революційний зміст, дві збірки поезій Костомарова заборонили «наийболее потому, что в то время признавалось необхо- димьм принять строжайшиє мерь прот "Д»-- возрождающегося украйно-славянско: | духа». Цензорам, які дозволили друкувати згадані твори, було оголошено сувору догану. Одначе згодом сам цар Микола І вирішив не накладати це стягнення на цензора Снегірьова, котрий дав дозвіл на публікацію «Українських балад» Костомарова. В П-му пункті Доповіді Орлова Миколі І пропону: сться. «Генерал-адьютантам Бибикову й Кокошкину сообшить, чтобьт они наблюдали во вверенньх им губерниях, не оставались лив обращениий стихотворения Шевченко, ру" копись «Закон Божий» и другие возмутительние сочинения, также не питают ся ли мьгслями о прежней вольнице, гетманщине и об правах на отдельное суще" твование, чтобь обращали внимание на тем которье особенно занимаются малороссийскими древностями, историею и литературою, и старались бь прекращать в зтой області наук всякое злоупотребленисе . ? У своїй доповіді Миколі І про діяльність слов'янофілів О Орлов намічає такі запобіжні » заходи проти «українофільства». «Обьявит / еще вьсочайшее повеление, чтобьі наставни" ки и писатели действовали в духе М видах правительства . чтобь они рассуждали сколь возможно осторожнеєе там, где дело идет 0 народности или язьке Малороссими й других подвластньїх Россиий земель, не давая любвя к родине перевеса над любовью к отечест?У! империм, изгоняя все, что может вредит» последней любви, особенно о мнимвіх насто" ящих бедствиях и о прежнем, будто Ов необьікновенно счастливом положени» под" властивіх племен, чтобь все вьіводь! учених и писателей клонились к возвьішенній Ю Малороссиим, Польши и прочих стран отдел по, а Российской империн» З метою усунення будь-якия прали паціонально-визвольного руху на Укроча зокрема у сфері освіти, науки ! культуюи Мініс геретво віп гришних с прав і Міністеріт освіти на пілставі відношень ПІ відділу це ють спеціальні розпорядження ! циркуляр спрямовані на посилене розгортай' русифікаційного процесу Отже, з 1847 ро імперський урял поч цилеспрямопану постійну боротьбі м українським літературним 1 культурийт п, хом о цілому яка гривала «міЛИЖе іє сої сторіччя аж до утвореним україно, р» шимональної соборної держави 7 | 1 юг Ро цлянмутгі документи (|| відд! пу мити рити її усім погли (В умарота: МОЖОТИНІЄТьЬ ТОЧНІ рок сисгему суспільно по ТИ и І Пепченка || АХ ІААнА РУ МІ МО и. як! | га ОСТІ були відображені п їхній твор'ї - кожно! ОАРИОРІНЬВ ОА риомі окреслити місце иисьменників в історико птерат) ДРОВА ОТО РАМУ ПОЧУТЕ КИ ТРК ЗІТе ВИР ЛТЕРТЬ проце! | | п б вв мі, М Зоя фе то ре Пн чо Уч то жо о з 4 Рі к. ді РО ьо нь ПЛ ВВ з ПА Й ПД інн || "Чо че БІ Рос Ор -Но' леи'о ниви. їни о ши Й. .: 7 ви чо го рани ро Г ації) нні | й зй шо СЯ чать
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

и | Й 16 їх ки еєєЄ О- зі ти гаив ралю му і зі гуи лили ру" ие ех, ий- 4 Р -ТИ ОЗ -« а . г РРО іа чинив тор че ниві "ТУ ьо ч яю - - ть» ДИР зурзже ре ; на - - - і ково Слово ПРОСВІТИ вВІіДНОВІМО ХРАМ Панін ШЕ РО і василя ллипкіІВвСськоОГО «аАВчора, на окопиці міста, Верхній Сопом'янці, де нараховується близько 5000 мешканців, відбупося урочисте освячення кам'яного храму... Храм цен світлим, просторий і в акустичному відношенні так добре обладнаний, що віруючим у храмі чутно з будь-якого місця кожне слово священика | читання на кліросі» Так писала газета «Києвлянин» 10 пистопада 1897 року. Освячення ! перше богослужіння в Сопом'янськіи церкві провели найвищі ієрархи Київської! єпархії, «при велепюдному зібранні народу», з участю начальника губернії, міського голови, членів управи ! багатьох гласних думи Однак не лише газета «Києвлянин» присвятила в той день цій важливій події великим матеріал. Не залишились осторонь І! Інші видання України ! всієї центрально! частини колишньої Російської імперії, усього православного світу. Відомо, що в 1905 році настоятелем Солом'янської Свято-Гокровської церкви бупо призначено протоїєрея Василя Липківського, який до цього обіймав посаду директора Кмівської церковно-учительської шкопи, пюдину енергійну, діяльну, наділену від природи допитливим розумом | даром мислителя, безмежно віддану ідеї спужіння Господу Богу. Він активно взявся до роботи по завершенню архітектурного і художнього Во ззу храму як єдиного цілісного Просто- 2 де здійснюються євхаристичні таїнства | молитви во славу Всевишнього. Його зусиллями і стараннями Солом'янська церква бупа значно розширена, до неї було прибудовано дзвіницю, облаштовано ! освячено престол в ім'я святих Жінок Мироносиць | престол вім'я преподобного митрополита Платона, впам'ять про мого плідну діяльність у Києві. Так само були виготовлені ! розпи- сані дерев'яні іконостаси, виконані значні роботи по завершенню художнього оформпення храму У дні бурхливих подій після 191/ р. В. Липківський активно включається до руху за відродження Української Православної! Церкви. На Першому Всеукраїнському Православному Соборі, що відбувся у стінах Святої Софі на Покрову 1921 року, де зібралось 472 делегати від усіх парафій України, його висвячують в сан митрополита Київського як духовного поводиря руху за самостійну (автокефальну) Українську Православну Церкву. Пізніше, звинувачений у контрреволюційній діяльності | зв'язку із закордоном, митрополит В. Липківський під тиском ГПУ був звільнений від обов'язків глави УАПЦ, деякий час перебував під домашнім арештом, а потім був висланий з міста Києва. У 1938 роційого заарештували органи КГБ і незабаром розстріляли. Однак ще раніше, у 1936 році, комуністи здійснили наругу над Солом'янською церквою: з неї було скинуто хрести і знесено бані, а сама церква довгий час не діяла. Деякий час у ній була розміщена лудильна, а потім швейна майстерня, так, Господи, чого тільки не понапридумували більшовики, щоб наглумитися з віруючих. 8 наш час Свято-Покровська церква на Солом'янці є діючою і належить до Української Православної Церкви Київського патріархату, національної Церкви нашої незалежної держави. Проте вже не перший рік під огорожею храму збираються прибічники Московського патріархату. Ще 6 нічого, якби вони тихо і мирно проводили свої молебні під огорожею, на якій розвішують віддруковані на папері в друкарнях зображення святих, щоправда, во славу сусідньої з Україною держави та І духовних пастирів. Забувши одну з основ- о руг/ живОовОРИТЬ - часа ції | не - оно п-е ж - ет «че -о "йог - а Пивна нн - - о і нні ПЕР нин ооо ПОЛИН АННИ ГНЕ й ее ее ння пика ие онеенннен ЕЕННЕНВНВЙННЕННИСЛИН ОАЕ ПЕ р нн ПА ни нневннннннннннваннпенннннннянннин еле цій - чних заповідей Христа «Возлюбіть один одного», вони поводять себе з викликом | агресивно, лихословлять | спотворюють істину, кажучи людям, як! идуть до храму, що Солом'янська церква - уніатська І тому позбавлена благодаті Божої. Протягом двох останніх років церковна рада і прихожани храму неодноразово звертались до адміністрації району ! міста з проханням допомогти навести біля церковної огорожі порядок. Але, напевно, комусь вигідно, щоб біля огорожі нашої церкви продовжувалося протистояння православних віруючих Київського ! Московського патріархатів. Чине прийшов час адміністрації міста т району покласти цьому край, тим більше, що, збираючи великі суми з немічних людей, община Московського патріархату, на відміну від общини Київського патріархату, не платить до державної скарбниці жодного карбованця. Хоча, перехоплюючи віруючих, що прямують до храму, і серед своїх прибічників, торгує жваво і злагоджено. Думається все-таки, що це справа часу. Тому що не може нормально існувати незалежна держава без своєї Церкви. Хіба не абсурдно, коли віруючими вільної держави управляють з-за кордону! Адже будь-якій, хоч трохи розумній людині зрозуміло, що один, навіть невеликий храм -- це значно більша сила, ніж бойовий полк, а уся помісна Церква набагато сильніша за Чорноморський флот у справі будівництва незалежності держави, бо це є духовна ! моральна сила нації. Наближається 1997 рік, в жовтні якого виповнюється 100 років з дня освячення і початку діяльності Свято-Покровської церквина Солом'янці. Храму, де провів більшу частину свого служіння Господу Богу і Україні мученик за нашу провославну віру Василь Липківский. До нашого часу церква ця обезглавлена, не має бань, хоча усі необхідні проекти на ії відновлення давно вже виготовлені, узгоджені у відповідних інстанціях і затверджені до виконання. Однак ні у церковної ради, ні у Київського патріархату, на жаль, немає необхідних засобів на її відновлення. Від імені прихожан, парафіяльної ради Свято-Покровської церкви на Солом'янці, з благословіння Київського патріархату, закликаємо: нехай кожен з істинних Ггрома- дян України, від Президента до неїмущого пенсіонера, діаспори за кордоном, внесе свій ПОСИЛЬ- представників українсько! ний внесок в святу справу відновлення золотих бань Свято-Покровської церкви на Солом'янці, звідки відійшов на мученицьку смерть Василь Липківський, щоб до свого сторіччя вона набула первісного вигляду. Крім того, одна з центральних вулиць Залізничного району, що простяглася поряд із Свято-Покровською церквою, де водному з будиночків раніше мешкав Василь Липківський, ще й до цього часу носить ім'я кривавого сподвижника Фелікса Дзержинського, чи: руки по лікті омиті кров'ю не лише багатьох розстріляних священнослужителів, духовних осіб, але й робітників | селян, - Мойсея Урицького. Хіба це не глум над усіма громадянами України, а тим більше -- віруючими пюдьми? Київський патріархат, община Свято-Покровської церкви на Солом'янці, мешканці вулиці вимагають негайного перейменування вулиці Мойсея Урицького на вулицю Василя Липківського, як це і було обіцяно раніше адміністрацією міста Києва на чолі з Іваном Салієм. Цей акт аж ніяк не буде помстою якійсь одіозній особі, але сприиматиметься як справжнє відновлення історичної справедливості і моральних прав нашого багатостраждального народу. Свої пожертвування на відновлення бань Свято-Покровської церкви на Солом'янці і проведення заходів на честь п сторіччя просимо надсилати на адресу: Київська патріархія УГІЦ Р/р Ме 701701 в Міськдирекції м. Києва, МФО 322012, код 22894788 Валютний рахунок Ме 48681/9/00 Експортно-імпортний банк України Укрексімбанк м. Київ МФО 322313 Володимир ВОЛОСЕНКО - енннннннх УТВЕРДЖЕННЯ ІСТИНИ До підсумків перебування на Сумщині Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Становище українського православ я у нашому краї донедавна 1 досі залишається досить скрутним. Пояснюється це тим, що всі парафії перебували в підпорядкуванні Мос- рай ОВСЬКОГО патріархату, відтак їхня діяльність відображала інтересів українського наронерідко свідомо спрямовувалась 1 спрямовується супроти української Іде! Зрозуміло, що в незалежній державі так не могло бути довго, ії саме такий хід розвитку подій поставив на чергу дня найтостріших та найактуальніших питань -- відродження Української Православної Церкви пад омофором Київського патріархату Розпочалася активна робота, в наслідку якої віруючі обласного центру з допомогою луховенства створили першу парафію. З великими потутами, долаючи перешкоди до шляху задоволення релігійних потреб, вони одержали у своє розпорядження дзвіНИЦЮ Воскресенської церкви площею близько б кв м Такого цинізму з боку місцевих властей навіть важко було чекати В українському місті нащадкам українських козаків не знайшли за потрібне повернути бодай один храм, збудований їхніми предками Алей це у місті викликало шалений опір. Духовенство промосковської орієнтації, ігноруючи БОЖІ заповіді, ПОЧаЛоО зводити наклепи та повело шалену компроментацію Української! Православної Церкви (Київського патріархату), владою ігнорувалися закон вимоги мирян та національно-демократичних організацій повернути Воскресенську церкву 11 ЗаКОННОму власнику -- Київському патріархату Численні клопотання перед Президентом України Верховної Радою ти Урядом також не давали бажаних наслідків Тим часом громада віруючих росла, на місцях створювалися сприятливі умови для відкриття нових парафій зрештою, В області було відкрито єпархію Української Православної Церкви КП) на яку Иого Святістю Патріархом Київським | ВСТЄЇ Руси- України Фі ларетом було висвячено преосвящетнного Герона м виняткову толерані ність та мудрість, зм короп кий час ВІН зу»кив ри дв'язати галий ряд досить складних проблем Так бу м створено умови для в' иташі до нашої єпаржи Святійшого Патріарха Програма Його пи ребувайня передбачало 7 і ирН, Во рид ІД ОЛІМ Т Кк. Та Н рис Ри сия ї 1) р Р, иявляючи уно спрчннн зознннннннчнннннйнно нан - - ---бі одне З Святійший Патріарх очолив богослужіння біля Воскресенської церкви, мав ділові розмови з єпископами Сумським та Охтирським Геронтієм 1 Білгородським та Обоянським Іоасафом парафії якого належать до Київського патріархату, відвідав парафії у Піщаному Сумського та Грунівці Красногільського районів. Наступного дня він поклав квіти до пам'ятника Тарасу Шевченкові в обласному центрі, зустрівся з головою облдержадміністрації А Єпіфановим, студентами та професорсько-викладацьким складом Сумського педінституту, мав пресконференцію в обласній науковій бібліотеці та зустріч з громадськістю м Суми в приміщенні обласної філармонії Одразу відзначимо, що усі ці заходи виявили живу зацікавленість Святійшого Патріарха, духовенства та мирян релігійним життям, долею українського православ'я взагалі ії на Сумщині зокрема. Скажімо, масова участь вірних Украінської Православної Церкви (КП) у богослужіннях переконливо засвідчила, що приміщення дзвіниці, де від сили може поміститися 20--25 чоловік, аж ніяк не дозволяє служити відправи, не відповідає елементарним санітарним умовам. Особливо слід підкреслити й те, що серед сотень віруючих тут були як літні люди, так 1 учнівська та студентська молодь, робітники, науковці, пікарі, учителі, викладачи вищих навчальних закладів, журналісти, письменники і т д. що, у свою чергу, свідчить про благодатний грунт для відкриття нових українських парафій, що назрізі проблеми, пов'язані з цим, необхідно не лише обговорювати, а й розв'язувати, переводячи їх у алощину практичних дій Зустрічі у Пищаному та Грунівці показали, що це стосується не лише Сум, а й області в цілому Не можна обійти увагою и зацікавленості молоді церковним життям, потягом п до релігії, бажання пізнати, усвідомити 1 наслтдувати у повсякденному житті християнськуУ МОраль тастику, християнський ідеал тпоюдими Тому нпаціональнодемократичні оргатааці молодіжного спрямування, органи осніТти мають мадуматися над цим, аднее пихопвання здорової моралі, високої духовпості наш ональної СамоОсСрІДОМОСТІ -- СПІЛЬНА справа держави |церкви Зус грим з духопвенй - ПИ Р аа натр аю Р й ЕР некишиюи НЕНЕЕРР ством, недільні школи, тематичні заняття, виступи у засобах масової інформації -- то далеко не повний перелік форм і методів такої роботи. В інших областях вони уже давно стали звичайною справою, то ж чому повинні залишатися на узбіччі ми Візитація Святійшого Патріарха, здається, поклала цьому добрий початок. На зустрічі з Иого Святістю голова облдержадміністрації повідомив, що прийнято рішення про передачу частини (Ї поверху) Воскресенської церкви Українській Православній Церкві (КП) На реєстрації в області перебуває ще кілька українських парафій, планується будівництво нових храмів, супроти шаленого тиску відбувається перехід як духовенства, так 1 віруючих з Московського до Київського патріархату. Цей процес набирає усе ширшого розмаху не лише в області,а й по ВСІЙ Україні. Отже, істина відроджується І то добра ознака нашого часу, то є утвердження не лише державної, а й духовної незалежності України кого товариства, Української Національної Асамблеї, «Просвіти», Руху, Союзу Українок, ХДПУ. Разом з тим не можемо не зупинитися 1 на прикрих фактах, що мали місце під час перебування Святійшого Патріарха в Сумах. Так, наприклад, керівництво університету відмовило Єпархіальному управлінню в зустрічі Його Святості зі студентами вузу. Мабуть, зовсім забув, у якій державі живе 1 на якій службі перебуває 1 начальник Військового інституту артилерії при СумДУ генерал Колесников, заявивши про відмову з слухачами інституту на таку зустріч, бю, бачте, він офіційно підтримує Московський патріархат Дуже добре, що ці факти були поодинокими. Візитація Святійшого Патріарха на Сумщину в цілому була корисною, плідною 1 надала поштовху для поглиблення процесів українського духовного життя на Слобожанщині. нене В ЕЕ РР Р А Діяльну допомогу Єпархіальному управлінню у підготовці та проведенні візитації надали обласні організації Козаць- - оч - "'"ь пз : б. ьо Я у. ни в й Р кай ї я ьо й ї " - й й "й " - - . ї я» щі Я РРРАВЕВННЯНИ , 5 "і що | Віктор КАЗБАН, науковець, заступник голови обласного об'єднання «Просвіта» АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА Над мастом зеленясто-кучерявим У залоти акантовит листків Зметнулися смарагди куполів, Мов гімн останнім дням старої слави, Коли химерну вдачу козаків І вільний дух лицарської держави Сумним вогнем вечірньої заграви Останній промінь жаром обпалив... Неправда, ні! Ще слава мне згоріла, Не вмерла воля, бо в руці Кирила Ще ся є волелюбна булава, А стани граму, сповненого дива, Ще чують передзвін старого стиву И питомців Академії слова. Володимир ПАНЧЕНКО і : - - Р,
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

' ї болі 4 - -ез , «У цей страшний час» - так називається антологія сучасної хорватської воєнної лірики, упорядкованої Їно Санадаром та Апте Стамачем. Видрукопвана мовою оригіналу 1992 року, ця збірка зразу ж привернула увагу спрітопого письменства З'явилися числени її переклади в багатьох країнах. Вона вразила читачів могутністю антивоєнного пафосу, високою постичною культурою письма, вистражланістю особистого ї суспільного досвіду, духовною енергією слова. Нещодавно антологія з явилася : в перекладі українською мовою Це радісна сумна подія Радісна, бо маємо змогу позна - йомитися з творчим здобутком хорпатських сучасних постів, сумна, бо вводить нас у вир жахливих кривавих подій, пережитих пашими братами, подій, які, здавалося 6, давно мали відійти в минуле Гірко стає від того, що це перша аптологія хорватської поезії українського мовою, щоми так мало знаємо одно одного Великий німець Й -В Гете стверджував «Для того, щоб краще зрозуміти поста, необхідно побувати на ного Обатьківщоьити » Відштовхуючись від цієї думки, можна з певністю сказати, що ту чиїишу крапгу, ту чи іншу націю можна краще пізнати, познаномитв:- шись з набутком її поєтів Диво поезії примушує читача, що потрапляє в магіиитис поле постич ного слова хорватських поетів, дивитися на сріт їхніми очима, відчУВати, Як відчувають вони, плакати разом з ними над руїнами Вуковара і Дубровника, ненавидіти війту з її жорстокістю і насиллям, повторювати про себе разом з Драго Бритвичем Не обминай цо землю благословенням своїм, Боже, бережи Хорватію, мій рідний дім. Лірика - це завжди теперішній час |, відкриваючи антологио хорватських постів, ми занурюємося не в те, що було вчора 1 стало минулим, а в те, що відбувається саме «у цей страшний час», час, який не минає І сприймається нами як реальність сьогодення, реальність теперішньої миті. В антології представлені поети різних поколінь і стильових напрямків, від традиційників до модерністів. Побачене 1 пережите ними позбавило їх сенсу сперечатися, хто з них сучасніший І чий метод Р прогресивніший. Кожен відчув себе часткою свого народу, над яким нависла смертельна загроза, і кожен намагався про це сказати, і сказати так, щоб його почули і зрозуміли. Голоси поетів злилися в могутній хор, в якому всі його учасники, не втрачаючи своєї само- бутності, доповіпоють один одного, підсилюючи загальне звучання. І навіть те слово, що в інший час здавалося 6 стертим, архаїчним, сьогодні, заряджене справжнім болем пораненої душі поета, ніби оновилося, набуло сили, як покроплене живою водою. Що ж до модерної поезії, то й вона позбулася штучного новаторства, зарозумілого естетства чи невиправданого герметизму, що дозволяли собі поети за іншого часу. Ось чому читача антології однаково вражають і традиційні прозорі твори таких поетів, як Драго Бритвич, Сврем Бркович, Никола Миличевич, Желько Сабол, Драгутин Тадиянович, Анте Стамач., так і поезії з ускладненою формою, густою метафоричністю, хоч деякі з них становити: муть для непідготовленого читача певну трудність. Маюна увазі твори Драго Штамбука, Милорада Стоєвича, Вишт Стахуляк, Желько Кнежевича та інших. Проте, якщо говорити по великому рахунку, віршів поза традицією не існує. Справжня поезія народжується на межі тралиційного і модерного, вже відомого і нового, що є результатом глибоких, часом непомітних для ока відкрить, прихованих в новій поетичній інтонації, юр новому погляді на світ, на людину, р гостришому усвідомленні ціниості життя 1 людської особистості Гільки традиція нашональна і спітОпВа, надає слопу поста прискорення для злету, для руху в майбут Високий рівень постичиого мислення, культури слова, що їх демонструють сучаєми хорпатські ПОоЄТтИи й антології це не лисє їхня заслуга, а й заслуга їхіних попередники шостворили пелику літерату ру є мітомого ріийня яка нажаль, майже пепідом а нон мм ЧМР мМ Ї недармо теудкриюцоає тім я «НИГОЛОГІМ трішем класика хорпатської птератури Гана М миєчо підкрослюючи терооришність мохпональнім літературної тралиції Х« пери літерату рий пам ятки хорипатського ДР РСР Оу пи г гиоренй ше о МПІ- ЇХ ст, коли з явилася пермио Хорватська лержатна РА ВО а о Р «НЕОБМИНАЙ ЦЮ ЗЕМЛЮ...» сонна ан Й ''' - що о при - р З НС ЕЕ містонери, але серед народних мас проповідували учні Кирила | Мефодія, віл яких далматинці перейняли слоп'янські богослужіння | глаголицю. Дуже великий рплиз на рашоо культуру Хорватії мали ненешанни, яка то сприяти розісшіту хорватських міст, захищаючийх від туркію, то рупнутпали екопномису адріатичних територій. Проте воми були носіями італійської культури, що в ХА ХУЇСТт буламайже загальносвропейськог, бо саме в Венеції перехрещувалися літературій «ріло оєФські | Худо п течії, що накопичувалися з Флоренції, Рима, Мілана, Неаполя С)дноч СПО хорвати мали тісний в язок Поль"іою, Угоршиною, Чехією, Німоеччиного Все це сприяло розпиткові культури В 50-х роках ХУ ст. гуманіст і пост Юрій Шижгорич щалишив таке свідчення"! «Наші громадяни так прославилися ерудицією в теології, Фізиші, поетиці, ораторському мистецтві, перковному : 'мператорському (громадянському) праві, що їх піднесеному духу дивувалися навіть в Італії» Латинську мову поступово витіснила слов'янська, чи, як її тоді називали, Іллірійська. Літературна поезія на рідній мові з'явилася в кінці ХУ ст в Спліті та Дубровику (Шишко Менчетич, Дроже Джич)., Тодішні поети багато перекладали з латинської. Особливою популярністю серед хорватської молоді користувались італійські поети Аріосто, Гассо, Марино, Головними ідеями дубровницької літератури були ідеї патріотичні. Гиповим зразком тогочасної поезії можуть бути рядки ЮОнія Палмотича: «Краще за загальну волю впасти в бою, ніж з усім народом жити під ігом лютої влади». З часом з'явилася і ствердила себе лірика. Особливо з появою перших творів Івана Бунича-Вучича (бл. 1591 - 1658), певне, найбільшого представника ліричного піснетворення. Поет оспівував кохання, земні радощі і насолоду. Його цикл віршів «Відпочинок під тінню» пронизаний відчуттям краси молодості, образами ідилічної природи. Відлуння деяких мотивів Петрарки зливаються з мотивами пізнішого еротизму. Ці поезії вражають сміливими порівняннями, метафорами, майстерністю в передачі природного безпосереднього почуття. Втім хорватська література така багата на яскраві імена, що один навіть їх перелік неможливий в коротенькій рецензії. Та й недоречний, зважаючи на прикру необізнаність нашого читача з поетичними здобутками братнього народу. Отже, хорватським поетам є на кого рівнятись, є у кого вчитися, кого наслідувати. А я зупинюся лише на деяких іменах, чия творчість чи життя пов'язані з Україною. Доля Хорватії багато в чому схожа з долею нашої батьківщини. Ї п історію, як і нашу, не можна, як висловився Винниченко, читати без брому. Впродовж багатьох століть знесилююча боротьба за виживання, за визволемия з-під гніту різного виду завойовників, боротьба за свою мову, культуру, їхніх, як І наших, предків продавали в Кафі, приковували до песел па чужих імперських галерах. Прикутою ло весел на чужих імперських галерах була 1 значна частина штелектуальної еліти, що знекровлювало націю, сприяло деградації йиашональної свідомості Га всі історичні катакліїми, шо опустошували нації міста 1 села, багатотшкове рабстно, постійні пограбу плайиня |: війни хоч т знесилюпали, але не уломили гордого нашомального духу, який! езпопу ожипає ї сміється анопу» (ТО Шевчен ско). | підтоердження цього недалежна Хорнатія і Окрема сучосСсна ПпОосСзІя п ПОСТІ презентованих по антології «У цей страшний іІЛсСе 11 кожному ТиоОріо ці «коло | НО ЛИШІЄ більт жих пережитого, а й незламний тра от що едоОрогопркачи до « пободи яламатисєс»ь ши дати» С Уконимир |енович), що навіть «їл щоміПп спалених зполиться нопий дім Батькіощшини» СЇгор Фнидич) Лою пірші анто ПОІЙ ри ПМ р У Тк УР С ПО» РАЗААрІЄ»НИАМ ТАРІ ВА»МАГЯ проб тему МАНІ | 1« 11 ПАКрруА» рисе т ричіЇнЬНІХ око мієсі| о а В з ПРУЖАОЙЮОЮТ)Х ГА и - рр ІРИС І ГОРІ МкКИ 4 1( жено хори ІТСІЗКСОМ ОО РИА1100 |У ІС | ТеТеТИТІЯ. осмислення через влаєвнним гпухопний лоспід зага льюоліо ІСЬТОНИХ ПИНОСТеЙ || імедцдим вона заномог уп спітоВві ПОПУ ЛЯ ДМ ІІіІхпИиЛІОЄ ЧИТЯачІЙй На ВСІХ КОТИМ |ТА Ір і ГУРА пучЧчання днтологи ниключм ей ОУЛЬ-'ЯКІ НПОТКИ ПІЄССИМИ ЗМ; | б ТУ ЗДО ТІ ЯСІГТ І | ЛКІ ЧОГО НАІС ОС ТАТІ зтекТемі оті ШІІгНОСсСТемМ ДОМ б ЖаАОаХЛИТИм Об» СО) ЯСІТІТЯ ПОПНО МИ! . Таки варті ПОЛСЬКОЇ і і|ьоОЧНИ ЕРурИК боро 1811; іа Й нього І найкраше це розуміє любов, якою продиктовани виро | ХОЧ ДУЖІ ДІМ за СОТ м смаками | хуложніми уподобаннями пости, що представлені з оОнтологи Когось ПИДдДІЛИТИ говорити про когось окремо неможливо С поми вити антології - єлинеціле Органічнися : поліфонічність робить антологію єправлі міїкальним явишем. Це могутня симефошя незламного людського духу. Це гіркота усвідомлення якими численними жертнами виборюється свобода, як важко утверджується право на самовизначення. Це виклик бами ЖОСТІ ГЛУХИХ ІСИТИХ ержав, які згадують про ІСнУВОНнИяЯ поневоленпих націй лише тоді, коли вибухає Чорнобиль, коли від квітучого Вуко вара лишаються лише руши, а чорний дим спалених будинків та радіаційні хмари переносяться вітром на їхні території ) яким гнівом написала про це Дубравка Ораїч То- Лич: Що ж роблять Дванадцять Ділять і ділять Шкоринку окрайця Європейського хліба А щоб знов була відкрита Вся Хорватія розбита Як Колумбове яйце... І це не просто поетичні рядки, це гірка правда нашого часу. В підтексті цього твору є, хочі непрямий, заклик до єднання націй, які не встигли утвердитися на рівні 3 іншими | яких записали до третього, четвертого чи п'ятого світу. І стає прикро, що ми так мало знаємо одне одного, що наші культурні зв'язки ще на досить початковому рівні Сьогодні мало хто з українців знає, що стежками, Які топтав з милості російського самодержавця видатний хорватський письменник і політичний! діяч Юрій Крижанич в Тобольську, ходив уже в інший час Павло Грабовський, що в знаменитій битві під Хотином (1621) разом з козацьким сорокатисячним військом під про: подом Сагайдачного мужньо билися проти турків і хорвати. Ї ця битва стала поштовхом до написання Мрнавичем першої хорватської драми «Османщиця». Після поразки під Хо тином Султан Осман ЇЇ гине від рук своїх яничарів, розвінчується міф про непереможність турків, набирає сили слов'янстоо | саме це стало темою поеми «Осман»ь, яку написав геніальний хорватський поєт Гунду тич. Ця поема вражає багатством мови віртуозністю, емоційною чистотою причних пасажій, ООбОразністю єпічного стилю метафоричністю. Поет мріяв про слов'янську Сспальнисть, про вільне життя в дружбі і мирі КОЛИ «ДС! радіють мирниому їцастю, коли м достатку живуть | розростаються міста І КОРОЛИСТИО о Особлино цікавий літерат ринмми за язкаАми У РІГ ВРІВИВИОРУВО родами ХХІХ "ік і Ор «Ті ПТ бом кикайплеюни тю придниоляються хорнатські Ш'ерату рі діячі до спос прабатьків шими Лі перо хорватеоького нашіонального пні КО Джем ци Один з найяскравіших її представнимкої «Тако ра «1м1О 1451) Його блиск 12 ОІрка Рм'мойні яблука уза) єта ІСПперехіІднИм МІМІДОМ бо ХОрБІЛТСЬКІН ТІЄМУУЧОЇ ПТ смеч РИГАНОГеІАМ: Ми рУРИсЛОТ МопОо .,|1)4) Ми іртсумаАтТурнУу критики І"СтУЄТЬСМ з ОД ДРБООААИ;! «010; мріє ку: і) їк ГУ її» |м М нашим ОО. Ббодянським, який ноаленлає йомал поєми 111 Ії ІСтіКа є! мі |ім | я І | р! 4РІ1.1 рр ЯРЕЛОРІЄ" з мін "То МУТО і м "ери | ПЄрЕм' ТА Ті чт | ВИ у іме РР ДАІ РАЗА рН) НИ І їні | Рабачі щічем і Й і І - ч І ІТ р ТІМ) ІРР діа з ФІРІРІРТВО ІМ актор ПІН Пп ПОРО р 1І1ьрИІСУМ) ФргуУрою ІрТРСРМІРУТНОГО ПО - і пит 0) 1 - роки 5 ЖУрНОЛІ Зінетгь» М | че ори п Пра" овІме: і РАрІМ ерекладені 4аРо МТ МОМ ЛО ТОЩО Мені женитися з згодом коли Рабачевич стає редактором цього журид ІМ ПАТ МІ УС РЕАК Ом шсленни! матеріа ги прю украй ько итерагуру СТ (и 1) ПІДХОПИЛИ ср РДАК М Харамбаши | 3 перекладах останнього вийшла перша збірка 1. Шевчен хорватською мовою «Поєми» в 1887 р. в ЛІ | 4 хорвати ькі читачі отримали змогу познайомитися з «Причинною», «Тополею», «Гайдамаками», «Нсофітами» З'являються прихильні рецензії в журналі «Вінець» та в газеті «Огляд» Велику статтю про визначного поета України пише С. Кранчевич. На жаль, українці не могли відповісти СВОЇМ Оратам гакою ж конкретною взаємністю На відміну від Австро-Угоршини Російська імперія не проявляла лібералізму у відношенні ло своїх іородців У краи ька література існувала напівлегально, а відомим Валуєвським циркуляром була заборонена навіть мова Звичайно, на Україні цікавилися літературою Хорватії, особливо Драгоманов. Леся Іван Франко Були 1 спроби перекладів, але можливість широко познайомити українського читача з кращими здобутками своїх братів обмежу ралася колоніальним станом нашої культури, зне" кровленої шовіністичною політикою Росії В Хорватії були добре ознайомлети з у країнськими проблемами, співчували нам 1 підтримували нас. Крім поезій Шевченка, друкувалися ПУ реклади оповідань Марка Вовчка, як! високо оцінила критика. «Марко Вовчок змальову» гяжке народне життя 1 любить свій народ любов'ю палкого сучасного демократизму / (журнал «Вінець») В тому ж 1869 р. хор |рагоманов писала є ТУ тнемає Українка ватська гозста яку Цьбоїу: п передмоюі дооповідания є Чари ь | кан но МОГЛИ о назвати жодної риски, яку СТІ ніх своєю, 00, крім сло якмської СПІЛЬНІ | | ь прив'язує до себе 1 ба тьківіщито цих оповІда! - з колись! бо теперишня їхня батьківщина бу ла ко: | не нашою » | не можу втриматнсм шоб .ловленої 8 процитувати ще оди! думки вис лог СТІНЯ У країнськоге України т журналі «Вінецье про знач слементу в літеротурії зл можолі н - У ко і щось Ормі і пить е "р птературах, вишю якого по питати в пе ре | пплиихо |: шо так самостійно розд м) СЛОП ЛГІСЬКИММ СОН ОЄмМ, ТАК ШІ україи Її» У країни еко (на попість »ь Так писали Пре росії итерату ру Й Хорвати сами ем! коли г о нарюджувайся сСумноснма РА фор , ти уУкуМмИинеоькоО мопи не Ол немає у и. «1: ж У рРеВІВНО ті ОркКИ ісмКкі «Румет яськй ба! топікової істор корі теько-УКрАМи" їі цТІмІб І | ЛОТ ПЛ) у реч , Геї "о птературии У з ки змаслугову м реч м) накоя юлілженшя Шо ктомом пере Р «ЛА | ЗАД) ч «М й .- 2 ДМ | І амрПі М ( " | - м хати м ки | , | імі Тані су . - ний ч "А . І У 11 МА у аненоїй Лермія Їа Тих де! ТЯтТ ПІІ ПА «рі те! на ро ук «Г «У «У гад від См
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

тн ж А ЕЕ сжнини жено ня Клово ПРОВ панни НН Он Р Б І цін м з а о ни 1 уннавнвнананниввааааяв яз сти онБнннЕНЬь З ння - ній з. "т ЕВЕР 9(ФОР/Л ДЯ ЛЯ ПРОСТІР антенами" ксливннйбнно завер ИН НН НН з с ДА знненеовнии У п У вересні свою першу річницю святкувала вам відома, очолювана О Роднянським «СТУДІЯ 1-1», яка С частиною німецької ірми «Іппома ніг ОгобН». Рік існування це ВЖЕ доволі значний проміжок часу, по закінченні ЯКОГО МОЖНа робити певні підсумки Тож «Чи стала для українського телебачення панацеєю ВІД провінцій ності «СТУДІЯ 14-1»?2» Під таким заголовком ще в березні цр газета «Час /ТІМЕ» опублікувала статю Тараса Марусика, вякІЙ автор, з!ви нувачуючи 8 монополізації найкращого ефірного часу па головному каналі українського теперачення, підсумовує «Перший місяць присутности «Студії 1-1» на українському телебаченні засвідчив, що званав вона не виправдала ні щодо акости показуваних Фільмів, ні щодо мови дубльованих стрічок» Ідеться про фільми іноземного виробництва, здебільшого американські, ЯКІ зайняли значну частину ефірного часу | нагадує СТУДІЙЦЯМ, атакож високим посадовим особам, що, наприклад, Франція, де «протекціонізм щодо національної: культури один з найсильніших у світі, кладе чимало фінансових |! моральних зусиль у протистоянні американському кіно на власній територі! Так, зініцщативи Франції прийнято директиву «Телебачення без кордонів», ака від 1989 року обмежує розповсюдження неєвропейських програм у ЗД сні Європейському Союзі Система квот чітко Д " діє проти голлівудської! гегемонії Чимало з | тих фільмів, які встигла запропонувати тепеглядачеві приватна «Студія 1411» на державному телебаченні, не показують на громадських телеканалах Франції Не крутять подібних стрічок ії на першому каналі, приватизованому (ТЕ 1) Більше того, ці й інші телеканали виступають замовниками І співвиробниками французьких кіно-й телефільмів, захищаючи цим самим нацональне кіно й телебачення, даючи роботу тисячам працівників даної галузі. З укладенням договору між Національною телекомпанією України і компанією «ЇІппома» нашим працівникам подібне, здається, не загрожує Але б уло би неспра ведливо, висловлюючи думку опонента, не надати слово працівникові «Студії 141» Юрію Макарову, яким в тому ж таки «Час/ТІМЕ» від 7 червня оповідає, що за час, що минув, вже палагоджено конвейєр дублювання українською мовою спільно з студією «Хло Ппушшка» на чолі з ВІДОМОЮ українською чноактрисою Людмилою Логийко, а також створено власну групу дубляжів, яку очолює поет, сценарист і режисер Станіслав Чернілевський, Що ж, можна лише вітати такі досягнення, але, дозвольте з Вами, пане Макаров, не погодитися, що переклад на українську мову у певної частини глядацької аудиторії викликає додаткове напруження Адже, за Вашими ж словами, УТ-Ї відірвалоглядача популярним серіалом «Династія», бездоганно дубльованим українською мовою, від московської програми «Время», а також від інших програм ГРТ Тож не в мові тут річ Вітаючи появу на українському телебаченні у рубриці Студії «Класика світового КІНО? таких фільмів, як «8 1/2» Федеріко Фелліні, «Небо над Берліном» Віма Вандерса, «Контракт художника» Пітера Грінуєя, «Мовчання ягнят» Джонатана Деммі ТОЩО, а також фільмів з конкурсної програми цьогорічного Каннського кінофестивалю - «Канзас- Ст» Роберта Олтмена та фільму-лауреата «Золотої пальмової плки - 96» - «Секрети та брехня» Майкла ЛІ, все ж проглянувши програму показу фільмів на вересень, впадає в око обмаль, точніш - єдиний вітчизняний фільм у рубриці «100- річчя українського кіно» - «Дорогою ціною» Марка Донського Натомість перенасичений репертуар фільмами іноземного виробництва, доцільність показу яких викликає сумнів. Йдеться передусім про американські кіноцикли «Молодий та нерозважливий» | «Поліцейський з Лос-Анджелеса», а також «Кримінальна Роая» та фільми про Анжеліку Переконана, що український серіал Олега Бійми «Острів кохання», право на показ якого вжекупили Франціята ГРТ, глядач дивився б з не меншою цікавістю, ніж російський -- показ «Королеви Марго». Не кажучи вже про підтримку вітчизняного кіновиробника «Адже, -- знову цитую п Марусика, - ми мусимо зрозуміти просту істину - ніхто, крім нас, нетворитиме (чит іне підтримуватиме) фільмів, як осмислюватимуть нинішній етап історії, надзвичайно важливим, ніхто, крім нас, не візьметься за екранізацію нашої! багатющої! класики Ми попросили Тараса Марусика ще раз повернутися до аналізу діяльності «Студії 1-|ї». Нагадаємо читачам, що Т. Марусик працював головним консультантом Комісії Верховної Ради з питань культури, а також радником Міністерства культури. Після закінчення навчання у Франція отримав диплом Вищих спеціалізованих студій за фахом «Політична культура 1 мистецька діяльність», а зараз працює старшим науковим працівником Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса Тарас Марусик -- Мені вже доводилося робити аналіз діяльності «Студії 1161» від початку піснування Я висловлював чимало критичних зауважень як на адресу «Студії -Ю1», так і на адресу керівництва Держтелерадіо України. Схоже, дещо з тіє! критики було враховано Проте в головному - ворієнтації накращізразки української кінематографії г в дублюванні фільмів українською мовою - мало що змінилося. Вже цього місяця більшість фільмів, у тому числі | «8 1/2» Федеріко Фелліні, демонструвалися роайською мовою. Або візьмімО 140-річний ювілей Івана Франка, однієї! з найбільших в українській літературі і політиці постатей. | знову Держтелерадіо України продемонструвало 5 серій «Пастки» за твором Івана Франка у найпрший час, а саме: з понеділка 26 серпня по п'ятницю 30 серпня о 14 годині. У ті самі дні «Студія 1-1» у найкращий вечірній час показала 5 серій фільму «Місто вбивць» Зовам випав з поля зору українського телебачення цікавий двосерійний фільм за п'єсою | Франка «Украдене щастя». Опоненти могли б заперечити, що не все так погано, що та ж «Студія 141» вибирає для показу і деякі українські фільми, навіть свіжі. Але чи є ті фільми справді найкращими? Так, на саме Свято незалежності «Студія 1-КЇ» показала свіжий фільм Григорія Кохана «Страченісвітанки». Сценарій до цього фільму, в якому йдеться нібито про діяльність УПА і долю людей у той час, написав Григорій Штонь. Відразу зазначу, що стрічка «Страчені світанки» посередня, сценарій схематичний, а тому не відбиває історичної, а відтак художньої правди. Тому І гра акторів штучна, Декого, пльки «притягнувши за вуха», можна назвати акторами А мову декотрих з них просто важко слухати, настільки орфоепія не українська Дія ж то відбувається на Західній Україні, Що хотіли сказати автори фільму, до кінця незрозуміло То правда, що людина цінніша за будь-яку війну. Але правда 1 те, що для того, аби стати справжньою людиною, треба виконати свій обов'язок, тобто реалізувати те, що має назву «свобідна воля» І немає значення, який конкретно цей обов'язок Центральні персонажі фільму «Страчені світанки» якраз цим не відрізняються. Порожні серця г порожні душі замінюються псевдофілософськими фразами Подив викликають також деякі епізоди, за якими можуть ховатися певні тенденції Так, вояки УПА мають досить-таки неприємний, аю подеколи бандитський вигляд - голомозі, вилицюваті В акторів, які грають енкаведистів, звичайні, я б сказав, людські обличчя. Незрозуміло також, чому автори наприкінці фільму показали, як бандерівці вбили жінку з немовлям. Енкаведисти з фільму такого собі не дозволили. | це Отака правда про фактично війну, коли кулі сипалися з обох сторін? Чи, може, сценарист не знає тих вражаючих цифр, зпдно з якими більше мільйона західних українців були піддані репреаям - убивст- вам, висланням, переселенням, а виконавцями були переважно енкаведисти? Сумніваюся, адже Г. Штонь - родом саме із Західно! України. Фільм «Страчені світанки» недаєвідповіді| на питання про добро і зло - не у філософському розумінні, а в конкретних історичних обставинах Справжні українські інтелігенти розуміли г розуміють поняття індивідуального обов'язку як свобідної волі. В 40-50-х роках на Західній Україні відбувалося те, що нині - в чеченській республіці Ічкерія, - війна проти окупанта за право жити на власній земліза власними законами. Варто було б про це пам'ятати авторам фільму «Страчені світанки». Але вони про це забули. А разом з ними - «Студія 1-1». /рина БІЛА СВЯТО ІЗ ВОЛАННЯМ ПОРЯТУНКУ 4 іністерство України у справах 1/з 9 т. преси та інформаці, Спілка письменників України, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Український Фонд культури, центр «Український дім» провели 25 вересня в «Українському домі» Свято української книги ПІД назвою «5 років незалежності». Й давно ВІДОмІ, й новопосталі видавництва, попри кенуючі проблеми, пов'язані з труднощами становлення самостійної Української держави, організували виставку кращих своїх видань. Представили книги, від згадування -амих авторів яких можна було в часи не дуже Віддалені від сьогодення потрапити за грати. Але свято є свято! Вже стало доброю традицією організовувати в «Українському домі» розпродаж кращих 8идань вітчизняних видавництв за їхніми пОмінальними цінами, без торговельних "адбавок. | цього дня не відійшли від тра- Диці, Але головною тут бупарозмова видавців Та людей, причетних до вітчизняного книгозидання, про проблеми цієї важливої галузі хУльтури. Святкових розмов велося менче, частіше пунало закличне: «Рятуимо вкраїнську книгу!». Тривоги небезпідставні. Одне з найбільших видавництв світу «Дніпро», наклад, яке щодня дарувало життя одній «Ці, тепер за рік спромагається всього ча 40; «Український письменник» випускає / СВІТ річно приблизно 15 книг... УСІХ цивілізованих країнах вітчизняне говидання -- під державною ОпіКОЮ. б натомість, цікавимо як стратегічним за (Т хіба що нашу зчаста норовисту й - Зиму сусідку Росію, бо підладаємо під п лолитические интересьт», рівно ж як "Рибалтійські країни. Недавно прийнята там програма російського книговидання спричинить (уже спричинила!) лавину літератури мовою вчорашнього старшого брата на голови й так слабкозаангажованих на українську мову співвітчизників. Тож як противага потрібен проект національного книгодрукування. Кілька видавництв -- ! на цьому наголошували виступаючі -- треба оголосити національ- ними, з залученням до цієї важливої справи державних коштів. Говорилося | про необхідність послаблення податкового пресу. «Ми повинні не просити, а вимагати від керівництва України сериозного ставлення до культури, аби знову, вже в сьогоденні, не творити нових «білих плям», -- зазначив у своєму виступі голова СПУ Юрій Мушкетик Виступали на святі книги директор «Українського дому» Лариса Хоролець, відповідальні працівники міністерств, директори й головні редактори видавництв, порушуючи проблеми, окреслені ще на недавньому форумі видавців , що відбувся у Львові. Всеукраїнську «Просвіту» репрезентували голова Київської крамової організації, лауреат Державної премії імені Т. Шевченка Раїса Іванченко ! директор видавничого центру «Просвіта» Василь Клічак. Відома письменниця прийшла до шанувальників своєї творчості з новою публіцистичною книгою «Історія без міфів», а директор видавництва представив учасникам свята гостроактуальну книгу публіцистики Євгена Гуцала «Ментальність орди». Прикрасили просвітянський стенд раніше виданий «Кобзар» у художньому оформленні Василя Лопати, книги «Українська абетка», «Рідна мова»... Свято після серйозно! розмови и окреспення шляхів виходу з кризи перемістилося із виставкового передпокою до конфе- ренц-залу. Й тут у канву святкового концерту впліталися виступи на захист української книги. Можливо, нарешті почують волання видавців державні керманичі -- не для себе ж працюють ці люди, на перспективу й заради високого інтелекту української нації. Без вирішення назрілих проблем уже сьогодні в недалекому майбутньому перетворимося на духовну провінцію. І про них же, керманичів, у світі судитимуть як про керівників провінційних. Якщо у вас, керманичі, бракує патріотизму, зважте хоча б на власні амбіції! Наш кор. Репліка РЕКЛАМА ЗА РАХУНОК НАРОДНОЇ ПІСНІ? «Щось нове і незвичайне» запропонували спритні ділки з відділу реклами українського радіо своїм слухачам: на мотив улюблених народних пісень монтуються невибагливі слова, що рекламують той чи інший товар або й цілу компанію. Ну чого вартий хіба б нав'язливий рекламо-монтаж: «Тече річенька-невеличенька, схочу перескочу. Рятуйте мене, моя матінко: я «Олейни» хочу!». Мабуть, задум цієї «творчої знахідки» в тому, щоби привернути увагу слухачів до продукту -- олії, яка чомусь називається «Олейна». Але натужний голос виконавиці цього «шедевру», яка щосили намагається спародіювати народну пісню, наводить на думку, що в неї, -- даруйте, -- не все гаразд із шлунком, |їй «Олейна» потрібна як ліки. Не все гаразд з творчою фантазією та и з етикою у рекламодавців, які, користуючись відсутністю спеціального закону про охорону народної пісні, безборонністю п, 27 безбожно експлуатують народні мелодії. Наразі чуємо у випусках реклами спотворені народні шедеври «Ніч яка місячна», «Веснянки», То чи не варто було б у «Авторське право» внести розділ про те, що подібне використання скарбів народного мелосу карається матеріально? Бо в наші часи до байдужого серця ділків достукатися можна лише через гаманець . Любов ГОЛОТА о і ца |
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ші 5 Й сю бл Мі П Ге 1, чу п и! - РН » "гру | -, «осі й ТВ , - і нн (лово ПРОБОТТИ - лю б пиорричриннни ОБ'ЯВИ ДУХОВНОГО НАСТРОЮ ПОГОЛОСКИ В УСТАХ РУСЬКО- ГО ЛЮДУ В ГАЛИЧИНІ Поки сільський люд не читає газет, доти всякі політичні справи доходять до нього в форма поголосок. Такі поголоски появляються часто особливо в сусідстві значнійших промислових центрів, що стягають до себе робочу людність із ріжних сторін краю. Пробуваючи кілька разів у році в моїм родиннім селі Нагуєвичах недалеко Дрогобича й недалеко Борислава, майже при кождім побуті я чував якусь поголоску, основану на тлі біжучих подій, що займали увагу люду, але майже все в усній передачі перемінених до невпізнання, часом аж до казкових розмірів. Літом минулого (1886) року таким тлом були пожежі Стрия, Ліська та інших галицьких міст Люди говорили, що причиною пожеж були соціалісти, що Стрий висаджено в повітря динамітом; то знов рівночасно голошено про російських висланців, що для якоїсь неозначеної мети, мабуть, близької війни, мають палити не тільки міста й села, але навіть мости на ріках. Сам на свої очі в нашій хаті я бачив чоловіка, літ коло 50, але передчасно постарілого, одягненого помищцанськи, в дуже надшарпаній одежі, що видавав себе за робітника, який іде з Борислава й зайшов до нас, просячи покріплення. Говорив по-руськи зовсім добре, але не оповівся, відки він родом. Коли йому дали поснідати та чарку горілки, він розбалакався. Говорив поперед усього про безробітє в Бориславі, що повстало наслідком заказу довозити земний воск (парафін) до Росії. Сей заказ був наслідком заборони вживати парафін на свічки в православних церквах у Росії. - Треба знати, що до того часу російські щеркви були головним ринком відбуту для бориславського парафіну. Про при- . чину того заказу наш незнайомий оповів | ось що: в тебе в Галичині хліб дорогий і люди їз голоду». й 2? пн В з- А, дорогий, -- мовить наш, -- по 8 . ринських корець. Але що ж я пораджу? | з- Знаєш що, -- мовить москаль, -- У омене хліба досить. Позволь мені довозити хліба до Галичини по Бринських корець. -- Е, -- відповідає наш, -- як жея можу позволяти? Коли хліб піде так дешево, то мої пани побанкрутують. -- А, -- відповів москаль, -- коли ти не хочеш мені позволити довозити хліба до Галичини, то я твоїм жидам не позволю довозити воску до мого краю. Ї заказав у церквах світити тим воском. І не тямлю вже, яким способом наш незнайомий від Борислава перейшов на пожежі. -7 Не вірте тому, аби то соціалісти були! -- сказав він. -- Де там соціалісти! То також москалева справа. Місяць тому був я у Хирові. Там у коршмі чув я, оповідали, що передхвилею був там якийсь незнайомий чоловік і хотів міняти 10 рублів Жид не мав йому зміняти, і він пішов. Аж так за пару годин дивляться 77 3-Під моста куриться. Прибігли -- міст горить! Кинулися сюди-туди, зловили того самого чоловіка, що в жида міняв рублі. Ваялися до нього гостро -- прианався, що се він запалив міст, а по що запалив -- того не схотів сказати. Почали ревізувати його -- знайшли при нім 30 рублів. «Що ж, -- каже, -- пустіть мене, люди! Як мене пустите, то даю вам слово, що вам не станеться нічого злого А як не пустите, то знайте, що нас таких 25 висланих по Галичині Уважайте, аби вам не було гірше!» Отже, не знаю вже, -- доповів незнайомий, -- чи пустили його, чи ні Недавно був я анов у тих сторонах і чув мову поголоску - Чи то правда, -- питає мене один чоловік, -- що у Відні судять сицилістів? - Правда, -" ВІДПОВІВ Я Р й зних НО 0 - Бі нні ст но ее РМ НН - - Творча спадщина Івана Франка справді неосяжна Її не під силу вбгати м у сто книжок. А поки що вийшло лише півсотні обскубаних, так званих академічних томів. Отож, за берегами видань і поза увагою укладачів зосталося чимало письменницьких праць. Якщо мірятибодай зазбірником статей на суспільно-політичні теми «В наймах у сусідів» (1914) то до друку потрапило, може, трохи більше половини Франкових публікацій. А решта, півтому, виходить -- маловажлива, без «злоби дня», не на часі, пустопорожня балаканина? Та вчитаймося з пристрастю в рядки цієї жагучої полум'яної публіцистики, що колись бентежила серця чужомовних читачів, і ми переконаємося, що виступи Івана Франка внімецькій і польській періодиці мали не просто «животрепетне» значення, вони-бо зачіпають і хвилюють людей і нині, бо в той папір, за висловом Генріха Гейне, були загорнуті промені сонця. Нк перегукуються із сьогоденням і колишні поради виборцям, і нав'язування згори нашій людності другої державної, старшобратської, мови, й перекладання всієї вини за суспільні негаразди на плечі одних демократів... Наче крізь ціле століття побачив Великий Каменяр світання нової доби, яку плекав у своїй уяві, вимріював у поемі «Мойсей» і втілюваву пророчих ідеалах суспільного ладу незалежної соборної України. Щоб стало ясніше, що важило для письменника власне публіцистичне слово, подаємо, з деякими скороченнями, його «Передмову» до тих писань. На жаль, вийшов у світ лише перший том (або частина) цієї «популяції, репрезентації й індемнізації» (тобто народонаселення, представлення і відшкодування боргів), видрукованих польською і німецькою ніннннию о нн сн ення - о пн НИ і ни -- Ну, бачите, то, видно, правда й те все, що говорив мені той старий. -- Який старий 1 що говорив? -- А то було так. У понеділок був я на торзі в Дрогобичі. Вертаємо, вступаємо до коршми. А там сидить якийсь старий чоловік, ніби з вашеця (по-шляхетськи) вбраний, а при нім жінка по-німецьки вбрана. Старий, видно, мав уже трохи в чубку. Присівся до нас, і ми почастували иого горілкою. --Е, - каже, -- а знаєте, що діється в світі? -- Не знаємо. -- То-то, що не знаєте! Там у Відні сицилісти змовилися, аби цісарський палац динамітом висадити в повітрє. Але-то ім не вдалося. Полапали їх, а тепер їх судять. Уже 12-х засудили на смерть, мають їх усіх разом вішати. Але поки їх не повісять, вільно кождому чоловікові з цілої держави на цісарський кошт їхати до Відня і подивитися на них. Він говорив це так голосно, що хто тільки був у коршмі, всі пообертались до нього, Ми хотіли ще ліпше розпитати його, за що «сицилісти» змовлялися на цісаря і чого мають люди їздити до Відня, але жінка взяла його за плечі й потягнула до дверей, примовляючи: «Ну, ну, вже-с ся розбалакав!» І вийшли, Отже, не знаю, в котру сторону пішли. Ми незадовго вийшли ними, гадаємо, що їх догонимо по дорозі, але де там! Ані сліду не було. Будь-що-будь захоче читач судити про ті поголоски; вони видаються мені цікавими об'явами духовного настрою нашого люду. Не забуваймо, що з подібних диких поголосок, ширених особами невідомого походження у важких та важних хвилях суспільного життя, родяться імпульси до дуже важких учинків, як се не раз бачимо в історії. Ширенє таких поголосок 1 живе зацікавленє, з яким простий люд приймає та повторює їх, доказує також, що його думка не дрімає, будиться та силкується вибитися поза границі села та повіту, шукає способів вияснення заплутаних явищ суспільного та політичного життя. Всі ті цивілізатори, які зо страхом силкуються заперти ту думку в тіснім селянськім подвір'ю, на нужденнім шматку ріллі, або в обрубі громади, пливуть проти течії і тілько знеохочутють люд до правдивої, всесторонньої освіти, яка вимагає просвічення не тілько в справах ріллі, гною та рас худоби, але також у справах суспільних, політичних та релігійних. Чим менше правдивих відомостей про ті справи будемо подавати народові, тим частіше та впертіше будуть подаватися по селах баламутнт та страшні поголоски, тим сильніше буде громадитися запас пересудів, недовір я та підОЗзрінь мовами у власному перекладі, з поясненнями й додатками автора. Р о ож -- 1 -т Микола ШУДРЯ ЗАПОВІТИ ФРАНКА 22 ФС. ренні РФ НА ГВАЛТ ПО-НІМЕЦЬКИ! За почином князя Сапіги почалася в нашім краю дискусія в справі, яка властиво не вимагає ніякої дискусії, почалося, так сказати, виломлюванє отворених дверей. Маю тут на думці його внесок про навчанє німецької мови в галицьких школах. Ледве пролунали в соймі відгомони ведених там про се дебатів, коли стали надходити петиції від Рад повітових, що жадали заведення науки нмецької мови у школах. Розпочала той ряд Рада сяноцька, а за нею прибули до концерту ще Ради -- турська, калуська та косівська. Коли б ми з сего приводу могли висловити свою радість, що нарешті й та вічна Рада повітова турська по 20-літній щасливій мовчанці аж тепер із нагоди сего одинокого внеску дала знак життя, виступаючи в ролі Сеня з Конопель, то все-таки мусимо висловити зачудуванє, що думку про заведенсє німецької мови вже від другої класи людових шкіл підХОПИЛИ репрезентації самих гірських 1 самих найтемніших повітів Бо, як виказує статистика, якраа у тих повітах народня освіта стоїть най- нижче, в році 1880 числено в них 96-98 процент людности, що не вміла ні чита- ти, т писати Лишаючи на боці зміст тих петицій, знаничу лише те, що влисне Ті гірські повіти були найменше компетентні до оцінки користі або хиб теперішньої людової школи, бо власне вони авадля браку вних шкіл найменше мали пагоди пізнати Друковамо в часописі «Ругедіад 5ро/єс- | 'Х вплив І значінє гпу»г (1887, т, І, с.80-82). Шктлька комісія, якій сойм переказав Переклад написано дмя 28 червня 1913, | ті петиції для справоадання, поперед от - уран ни йде -о зацан й Р рр Р -- -и нини БРА я. ій - вннння - пу усього завважила, що заведенє німецької мови як обов'язкового предмету науки, почавши від друтої класи людових шкіл, було би суперечне з законом із дня 28 серпня 1867 про викладову мову в школах людових 1 середніх у Галичині, який у кінцевім уступі (артипль ПІ) орікає «Починаючи від третьої класи всіх вищих шкіл людових, німецька мова -- обов'язковий предмет науки» Отже, вІДПОВІДНО ДО Закону наука тої мови може бути заведена тілько від третьої класи шкіл трикласових. ПП заведенє в школах одно-або двокласових у котрім-будь-році навчання, а також у школах три-класових вчаснійше, ніж у третім році науки було би можливе тілько після зміни дотичного закону. Комісія судить, одначе, що проектована петентами зміна у плані науковім наших людових шкіл не тілько не потрібна, але навіть була би для тих шкіл шкідлива На оправданє свойого жадання наводять петенти тілько те одно, що наша сільська молодіж має великі труднощі в часі сповнювання військової служби задля повного браку знання німецької мови, що їи трудно дослужитися до ступеня пдофіцера, а що гірше, трудно арозуміти команду в німецькти мові и порозумітися з тими зверхниками, що володіють тіЛЬКО шмецькоїо мовою. Інших причин петенги не наводять, а ся одна зовсім исдостатня для введення такої важеної! «ПМИ МИ 0 програмі та цілим устрою наших людових шкіл Бо коли петиція говорить про труд-ноші порозумітися зі аперхниками, що полодіють тілько німецькою мовою, то, омевидно, не анає того, що вІЙСЬКОГВІ приписи пже віддийна зобов'я зують офіцерів цк армії до пивчення мови по пу, рідної і рр рр з - -- -- ші т РР ) ь-» п | мов пол нац тис суп нев яки МО? ЄДІ теїста пр нас ря, пр ТОЇ СВІ ар: СВІ НІд ви по С1) на о), пр ВІ 7)7 лі 30 КТ ні ВІ МІ ВІ Ті д( Л м Мі «А 11
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
"Ві о ШИРУЗ і ячр п чи фіж і з з УЧИ "Че « щі ч бю . . Пір СЛ вить, р" -ов ті Хо» мрію во о ---ю0ю ож - ВЄРШИЧИ РОМ с мови більшості рекрутів, отже, у нас собою, на кого мають голосувати, виборці польської а00 руської не повинні те ім'я викривати по вулицях, Те, що піднесено в петиції, буцімто Відгороджуватися ним кому-будь і т. і. нашій сільській молодіжі трудно навчи- 9. Виборці не повинні ані ня ринку; ані гися команди в німецькій мові, відпадає к ни. ані по чуба зупиначиогу супроти факту, що команда має тілько как ММ зн ду яких-будь збіговищ, евелике число німецьких слів те окликів, сокота суперечок Всякі збіговища, невели зсяку глоту, особливо таку, в яку замішані яких НЕВІТЬ ЗОВСІМ Не ОСВІЧений рекрут че ВІДОМІ йому або п'яні люди, виборець може досить легко навчитися. Сам заряд, повинен оминати якнайстараннійше ц. к. армлі, без сумніву, дуже чуткий на 6. Виборці повинні вибратися з дому та єдність мови в армії, признає, що годі бути на місці виборів вчасно, аби при жадати, аби рекрути з ріжних народноссамім почині виборів були вже на МИСЦІ, аби не треба було скликати та спровад- тей уміли німецьку мову, і тому старається, аби в часі служби вони жувати їх, але навпаки, аби всі в сам час присвоїли собі її знанє настілько, ЗУЛИ в залі виборчій і могли допильнувати вибору комісії. наскілько того треба для служби чи то рядового чи підофіцера Заряд ц к армії признає, що не людова школа має приго- 7. Виборці повинні взагалі в день виборів уникати шоинків та заїздних домів | Найліпше буде, коли кожда компанія ратовляти для нього рядових і підофіцерів, зом заквартирується в місті до якогось свідомих німецької мови, а тілько сама знайомого міщанина, чоловіка тверезого армія та її школа мусить се зробити. та чесного, а від нього просто, Обсяг, у якім заряд ц к. армії вимагає від | Підкріпившися з дороги, удасться на місце своїх рядових та підофіцерів знання голосування Якби там треба було чекати, німецької мови, дуже невеликий і в часі | ТО КОЖДАа компанія повинна станути собі 5 азом, о ой и військової служби легко може бути ви- Р ом, окремо ТИХО, без галасу та ждат з своєї черги ТІ, що віддали свій голос, не повинні зараз відходити, але мають зачекати аж до самого кінця виборів, поки не Оуде оголошений вислід голосування, бо буває так, що треба голосувати вдруге. 5. Ні на які зачіпки, ні на які погрози, обіцянки або наруги з боку невідомих людей, жидів або навіть органів публічної влади, чесні виборці не повинні ані оглядатися, ані сердитися, ані відповідати, хоч би й як кому докучали, нехай потерпить, аж буде по виборах. 9. При вході до залі виборці не повинні тиснутися ані штуркати, але стояти спокійно, свобідно, аби скрізь було вільне упсце для переходу, без крику та гамору, аби було чути, кого кличуть Чим спокійніше та порядніше будуть держати себе виборці, тим менше причин матимуть жандарми й поліціянти мішатися до них, тим менше смілості матимуть фактори й агітатори 10. В самій залі виборів кожен виборець повинен держатися спокійно та достойно. Коли викличуть його назву, повинен відізватися, вийти на середину й голосно, виразно назвати ім'я, прізвище та стан свого кандидата (в разі усного голосуван- 7 ня) або свобідно вкинути карту зда пон голосування до урни, так аби ціла комісія могла чути й бачити Кождий виборець повненимй. А в тім наша людова школа, особливо сіІЛЬСЬКа ОДНО-та двокласова, хоч би навіть узяла на себе ту задачу, не могла би сповнити 1ї, бо навіть хоч би навчила молодіж початків німецького читання та писання, то не могла би навчити їх військової термінології, а ті початки, які би молодіж одержала в школі в дитячих літах, вона правдоподібно забула би зовсім, поки би доросла до військової служби В ширшім обсягу життєвих потреб наше крайове законодавство подбало відповідно про присвоєнє інтелігентній мМОЛОдІЖІ також знання німецької МОВИ, 1 тому шкільна комісія соймова вважає ВІДПОВІДНИМ, аби сойм над петиціями трьох згаданих Рад повітових перейшов до денного порядку Друковано в часописі «К иг/ег Ї ууОуУ5К І» (1888, ч. 17). Переклад писано дня ЇЇ липня 1913 Мч (с --є-«-о ти Ані вн со ть Ранній - - о Я :. повинен добре тямити ім'я, прізвище та Подаємо вам тут, брати виборці змен- стансвого кандидата, аби не перекрутити ані одного слова, бо в такім разі комісія ШИХ посілостей, десять рад, як маєте держатися в день виборів, аби якнайменможе уневажнити його голос Тих десять заповідей нехай затямить ше зазнати неприємностей, а якнайбільшіе мати певність, що ваш голос будепошанособі кождий чесний виборець Стереженого Бог стереже. ваний І ваші кандидат одержить більшість Прочитайте їх уважно та заховайте в пам'яті Ї. Кождий виборець має перед громадою та перед сусідами дати слово чести, Щовдень виборів, поки вибі рнескінчиться, че візьме до рота ніякого напою, крім ВОДИ, ані ніякої страви, крім своєї до- Друковано в часописі «Рут У/асіе/ Іцаш» (1889, ч. 7 із дня 7 липня, с. 106-107), Переклад писано дня 28 падолиста 1913 вати своєї карти легітимаційної, якона в | че74 НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ! мт тому українська земля народила Титана. Скільки 140 б епітетів не вишукували ми по різних словниках- довідниках, величі Івана Франка всеоднонимине передати. Гори визначають по вершинах, а народи -- за велетами духа, Велети тим і великі, що є сучасними на всі часи і покоління. Тарас Шевченко. Леся Українка, Іван Франко. Ліна Костенко... Хто вони? Острови? Ні! Материки? Ні! Планети?.. Швидше -- Зорі. Провідні. Що освячують Шлях, Із темряви,. У Царство Духа. «Франко і сьогодні нам потрібен як ніколи», -- зазначив у вступному слові з нагоди відкриття Франківських поетичних читань 27 серпня біля підніжжя пам ятника Великому Каменяреві у Києві відповідальний секретар Спілки письменників України Олесь Лупій. «Започатковується добра традиція -- приходити до Франка у день його народження, -- промовляє голова Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан. -- Дух Каменяра нам постійно нагадуватиме про те, що ми не можемо бути сміттєпроводом між Заходомі Сходом. На жаль, за 5 років незалежності так мало зроблено, аби гідно вшанувати Ївана Франка. Видано лише маленьку книжечку його творів до ювілею. » Прикро констатувати, але факт: при існуючих нині підходах наших можновладців до україномовного книговидання у близькому часі для українців стануть недосяжними твори ШІевченка, Лесі Українки, Франката інших вітчиИЗНЯНИХ талка Поклад, Іван Малкович. . Відтак свято перемістилося до театру їм. І. Франка. На Ювілейному вечорі «Встане славна мати Україна» промовляли до зібрання міністр культури і мистецтв України Дмитро Остапенко, письменники Іван Драч, Юрій Мушкетик, Роман Лубківський, онук Каменяра Роланд Франко з Великої Британії. Відбувся ювілейний концерт... -Й В цей же час перед монументом Івана Франка відбувався годинний сата- перестарілі, тхорезні «лицарі» словоблуддя, намагаючись прив'язати Титана до свого потойбічного пантеону. Такого блюзнірства, санкціонованого київською владою, ще світ не бачив. | Історія винесла свій вирок і облудній ідеї, й її носіям, які дотепер мусять відробляти свої юдині срібникичужинсь- | Роз 3 й ким зверхникам. Франко із ними нічого спільного не має, Й ред Каменяреве пророче: Не пора, не пора, не пора Москалеві, ляхові служить! Довершилась України кривда стара, ВАН ДРАЧ: «ВАН ФРАНКО І МИ» Пророки, мабуть, не бувають лагідними В ІХНІ ГОЛОСИ, В їхні руки, певно, усе ж таки вкладається і бич Божий, якого таки потребує незрідка слабке і непевне людське єство наше Гнівні Франкові Інвективи, аж до прокльонів, нашому забарництву, нашій неповороткості, безвідповідальності перед власною спільнотою, сварливості. нашому, часом не мужчинському, безсилому бажанню зігнати відчай і злість, викликані чужинецьки- череві | Фо зії» ми збиткуваннями, вихлюпнути їх несправедливо, компенсаторно, для жалюгідної самоповаги ! самоствердження на таких самих покривджених родаків, одноплемінців - ці моральні батьківські прочухани необхідні у процесі самовиховання нації. Пророки Неодмінно є І лікарями від наших пороків... /з виступу на ювілейному вечорі /. Франка. 27 серпня 1996 рік. 2. Виборці з одного села, а також знайоі | чад ДМ ЧІ виборці з поблизьких сіл повинні їхати У 7 | ДО міста й весь час побуту в місті бути Же у | го жк ПОВІрить, що Іванові Драчеві -- моло Вот ОНР рурваваЙ не о | є Ла, | | У//т 40му, рвінному, філософічному, одному з кращих поетів шення з дому аж до закінчення України / Європи зая ліття? голосування та оголошення висліду вибо- З пі у "під знаку І ерезів, Ї/ жовтня, 60 рокі РІВ не повинен ані хвилю бути сам, не ес РО РОКІВ тому прийшов на ПАШУАОЗОКО ЕН повинен Відставати від своєї компані, С зн НнЕх зав Мк ПІД РрУХІВські прапори, пли не хоче стягнути на себе підозріння, С З ; "а зорю ХХ Ї ЩО також при голосуванню піде наперекір - Еф Рон 3 ЕЮ сторіччя ЗПАТНЕ НОВ компанії | ем ряст топтати, і вірші писати | ко З. Кождий виборець повинен пильну- -одо "ОЛОві, та не показувати її нікому, крім Я Урядників, які мають право про се питати, Че, - То ПИЛЬнують входу до залі та порядку в 4 наро ме самій залі, й не віддавати карти нікому, "ІЛько КОмісті, що засідає при голосуван- НЮ, Жаден виборець не повинен перед Ар зв. Фа «торами та не знайомими собі лк ДьмиИ ше З «роз "Ризнаватися, ШО ВІН виборець, а тим і сх ЯРОГО че; Менше показу вати ім ка рту легітимаційну йо і - ЗОНИ ЗЛ о ПС С о 0 Питати про нет в місті або на дорозі перед "ходом 40 залі виборів ніхто не має права Р і Каден вибореці, нпкому, крім ліодей "Найомих "а довірених, не повинен сказа- ТИ, ча кого думає голосувати. Ані "З ида рми, ані Поліціянти, ат жаден уряди ЧНІ сам пан староста, взагалі ніхто, "до бамої хвилі голосування не має Рава питати про се. Раз амовившись між РР ке ЕЕ нн -- ПРЕ іі чпах. 0 савани -- ПАР п ни п. ри -- - зникненні ЕРА и тт ЕРРЕ тий -- "у многая, многая літа! и" іч чай псасї У 49 роси її води!
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
(ново ПРОСВІТИ Продовженням 5-річного ювілею незапеж: ності України стола визначно подія о політичному, державному і культурному житті. Вийшли 8 Світ дві унікальні книги - видано англійською мовою «ЦХКгоіпе - 5 уеаг5 оЇ Іпаерепаепсе» |«Укроїна - 5 років Незалежності») та тритомник «Нагороди України» Перша книга як візитна картко Укроїни висвітпило досягнення нашої держави зо 5 років ВІЛЬНОГО життя, зібрало відомості про Укроїну зо принципом голузевим і територіальним. У книзі є відОМОСТІ про вищих державних то урядових посодових осіб, починаючи від Президента Укроїни. Це енциклопедичне видання стане добрим посібником як дпя дипломатичного корпусу, так і для тих зарубожних діячів, хто зацікавиться Укроїною Тритомник «Ногороди України» -- унікальне видоння про виникнення, історію то сучасні нагороди в Укроїні Ці книги - плід триволої напруженої творчої праці великого колективу ноуковців Вони здійснили воістину титонічну працю, зібравши велику кількість документів, часто доа не відомих, щоб розповісти про нелегкий, суперечпивий, часом трогічний шлях, яким ішло наша Батьківщина у своєму історично- му розвитку і становленні спрови нагород Гостями свята стали представники команди Президента но чолі з главою адміністрації Президенто, головою редакційної комісії і керівником авторського колективу Дмитром Табачником, представники урядових кіл, дипломатичного корпусу, науковці, діячі культури 1! мистецтва, журналісти. Відкрив і вів вечір пон Дмитро Табачник Вітаючи усіх присутніх з визначною подією, він щиро подякував авторському колективові | всім, хто був причетний до виходу книг. Своє слово на презентації сказали віце-прем'єр-міністр І Курас, секретар Роди безпеки Укроїни В Горбулін, міністр закордонних справ Укроїни Г. Удовенко, директор Інституту історії НАН України В. Смолій, доктор історичних наук, заввідділом спеціольних історичних дисциплін Інституту історії НАН України М. Дмитрієнко, директор словацького підприємства «Поліграф» з м. Пряшева Я Шир- ПИШНІЄ У КРАСІ, МІЦНІЄ У СЛАВІ Ера ВЕСЬ й кало. Всі вони відзначили важливість примітного для держави акту як вихід нових книг, токих незвичайних | таких потрібних. Ці видання підтвердження слів Президента України п. Кучми під час ювілейної промови в палаці «Україна» про наші досягнення г наші нагороди. Ці книги - свіІДЧенняЯ не пише того, що ми творимо іІСсТтОрію, але й пишемо її для наших нащодків Хочеться окремо сказати про виступ пред: стовника великого авторського колективу, докторо історичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України Марії Дмитрієнко, яка перша почало роботу над виданням. Марія Федорівна підкреслила, що ці чудові ювілейні видання не побачили 6 світу, власне не були бздіЙСНені без відповідних вагомих факторів а) факту незалежності України, б) важливих історико-архівних документів, які були задіяні для написання книг; в) без великого колективу однодумців, авторів, очолюваних Дмитром Табочником, які здійснили таку велику працю; г) без Комісії з державних нагород при Президен- . ТОВІ України Шкода, зауважила Дмитрієнко, що й досі наша Верховна Рада не прийняла Закону про нагороди, але він невдовзі має бути прийнятий Як і має бути прийнятий | зотаерджений нею Великий Державний Герб України М. Дмитрієнко як член комісії з Державних нагород, яко мині напружено прашоє над створенням Вепикого Гербо нашої держави, дуже вболіває, аби це було зроблено якнайшвидше | на якнаивищому рівні Вона висловило своє побажання, щоб наш Герб був увінчаний девізом Укроїни «Пишніє у красі, міцніє у славі» Про Марію Федорівну Дмитрієнко хочеться сказати, що це пюдино одержимо, ОДНа з Ти» пристрасних, попум яних натур, на яких тримається СВІТ, Для Яких життя 7 це горіння Велико потріотко України, історик за фахом і зо покликанням, людина, безсумнівно, талановита, вона, досконало опанувавши цілий сонм істОоричних дисциплін, Є зачинателем багатьох шкоОвих ідей, що сприяють розвиткові історичної науки Шими ідеями вона вміє запалити інших, переконати, повести до завершального єтапу | при цьому дотримуючись наукової скрупульозності | чесності у дотриманні історичної правди, якого б аспекту діяльності це не торколось. А як вона вміє по-дружньому підтримати своїх копег, по-материнськи допомогти молодій порослі науковців віднОИТтиИ СВОЮ СТежину В НОУці Пишу ці слова про Марію Дмитрієнко, бо щаслива, що саме такі люди, як вона, стоять біля витоків нашої молодої держави України | ще хочеться знов повернутися до презентовоних книг Це прекрасн: видання чудової поліграфічної роботияскраво прогпюстровані. Їх приємно взяти в руки, вони милують зір зігрівають душу. Га цих книгах, як зауважив Яроспав Ширкало, тепло долонь десятків робітників ІЗ Пряшева, які, видруковуючи для України ці чудові книги, вітають нас : радіють разом з нами Ці книги, як сказав у СВОЄму СЛОВІ В. Горбулін, співають про Україну А попереду ще робота і робота. Адже книги не завершені Йде живий процес, на очах твориться історія, кожен день приносить щось нове, а отже, і нові СТОінки для майбутніх ТОМІВ І -- це ззопорука того, що Україна - жило, Україна - живе і буде вічно жити Людмила КОЧЕВСЬКА перен ааеньогие нн с З т 7 -- - У ДОЛІ КНИГИ -- І Геніальної насамперед -: найбільше важить гармонія Слова | Пензля, Звуку й Образу, виокремленого із нього проникливим зором художника. Зчаста союз Пера і Пензля стає настільки нерозривним, що і час не владен познущатись тліном над ним. Тепер уже доволі важко уявити собі-геніальну «Енеїду» Котляревського без іскрометних шедеврів-прозрінь Анатолія Базилевича чи не менш геніальний твір Томаса Мелорі «Смерть короля Артура» без містичних одкровень-видінь Обрі Бердслея | по-дитячому чистии і наївний геніальний «Маленький Принц» Антуана де Сент-Екзюпері читався б зовам по-іншому без авторських оз зр «петіт» шедеврів. о згаданих літературних шедеврів, | яких Слово й Ілюстрація творять єдину и неповторну симфонію, належать 1 визначні твори, написані на всі часи й епохи, допоки існує українство, -- «Слово о полку Ігоревім» од віщого Бояна та «Кобзар» од Пророка Тараса Гадаю, саме за Василем Лопатою як ілюстратором цих наших Головних Книг найвишуканіший читач найбільш проникливо заручиться зі Словом -- настільки влучно і шляхетно втілив художник Слово у Малюнку, піднявши мого до висот симвопу-прозріння. Самі творці нетлінних строф, здається, водили укою художника з висот Піднебесно! країни Які ж бо мудрі ї величні наші герої славні князі и лицарі! Як трагічні, з печатто вселенського болю на ЧОЛІ, маші Великомученики! | ворог грізний, що не раз топтав нашу землю благодатну, теж зображений шляхетно, - - здається, лик самого Чорнобога зрить на нас із картин! хіба ж-бо може біЛОКНЯЗьЬ змагатися з нікчемною дрібнотою, якщо вже мірятися силою, то - нанні лиенннйнн би | ТОЖИВАЄ НА | ДУША ПРОЗОРА, НЕВМИРУЩА | Ж че : - - рн М зо, щ і - 1 Р жі тільки з рівним собі, якщо вже слави здобувати, то у герці з устократ сильнішим од себе ворогом. Стоїть-бо в обороні Світла Князь наш Білий, захищений-обігрітий благословляючими долонями Богоматері: Берегині-Оранти Крізь Чорне Сонце пробиваються промені Надії, зродженої Любов'ю, ввиплеканої Вірою у проминущість Зла. На кожній, навіть найсумнішій картині художника бачиться проблиск того променя Гоживаєна картинах тих душа наша прозора, невмируща. КАРТИНАХ Спочатку було Слово. Слово о полку Ігоревім. «Були віки Трояна, минули літа Ярослава, були походи Олегові. » І були дні, г"були ночі. | була у насГаньба Рабства, | Слава була з нами.. | славу проминущих Днів доносить у сьогодення разом із генієм Шевченка талант Василя Лопати. Ось бистрохіднії! чайки-човни несуть у легенду лицарів-запорожців, ось стара скорботна мати благословляє на подвиг сина, на прю із бусурманином проклятим; і повернеться він -- іНШОГО не дано! -- або зіславою, або червоною китайкою вкритиий; ось дівчина-красуня, не дочекавшись із походу судженого, зростає у небо калиною чи тополею, ось місячної ночі русалки ведуть Дівич-танок, заманюючи красеня-юнака до свого вічного КОПАа Кожен рядок із «Кобзаря» у трактуванні Василя Лопати -- то гармонія барв! звуків, кожна метафора, алегорія, втілена штрихом на малюнку, чарує своєю довершеністю Техніка виконання поліхромне творення гравюри -- дозволяє авторові розімкнути коло площинного зображення, зазирнути за грань немож пивого, споглядач картин Василя Лопати стає ніби співучасником містичного дійства розмикає разом з ав тором езііє четвертого виміру Багатогранність таланту вимірюється не лише кіЛЬКІСТЮ ТВОРІВ, але И ШИротою їх діапазону, розімкнутого у просторі и часі | коли ці кате! ори творять на полотні чи на папері єдине ЦІЛІ В 1а! мопроник 1зЗЮчиИ м ламаючи межі и грані умовно непоєднуваного, коли з притрушеної попелом о тисячоПіТІ реальном |! прозмрає сьогодення, можна з упевненістю сказати, що рукою художнимка Вводимо умо Провидіння, незрима рука Творця - Чи не тому, за промислом Божим, відродити один із основних атрибутів КіЛькатисячолітньої Київської держави -- її національну валюту -- після тривалої чужоземної и чужовалютної експансії довірили саме Людині, яка зуміла під/брати правильний код до намукраїтнніших книг-святинь -- «Слова о полку Ігоревім» і «Кобзаря», сягнути глибин їх потаємного змісту Від 2 вересня почався новий відлік у літописі Українсько: держави -- Із відродженою гривнею, до творення якої долучився художник Василь Лопата. 3 йиого бо легкої руки гадаймо й сподіваймося, упевнено ї швидко, -- зростатиме наш добробут, а отже й міць | добробут держави Напередодні цієї важливої акці, 30 серпня, в оадку Всеукраїнської «Просвіти» відбулося три важливих події Перша приміщення в Музейному завулпку, 8 стараннями просвітян ПпоповниЛлося невеличкими, апе затишними и приваб пивими двома биставковими запами "По-друге, в одні із них, що дуже СИМВОЛІЧНО, зазначеного дня віДКрипаєя виставка книжкової гравюри Василя Попа ги ИЙ по-третє, Національним банк України пюо язно представив першим вщніду вачам виставки бзїрці нових грошенм ПТривії в гостем новоствореного ми ІОЦЬКОЇ оррірі ІХИСТКУу | опона я сукраїноької «Просвіти» Павло Мовчан. Не випадково гут ужите слово ці прихисток Як запев дій Р вн бах. одн ЛО айви з о 20 нов й й ійцрій ні 0 Шо 0 ою 001 йно пОУноЙЙНй | зксьніннньсій - 0 ен ні нив присутніх гостинний господар, відтепер ці невеличкі зали, освячені духом визначного майстра, надаватимуться молодим галантам, майбутнім геніям, яким наразі не по кишені високооплатні зали и галере! | лунали того дня високі) слова подяки за мить спіЛКУВання з прекрасним, і слова жалю за тим, що художник не був присутнім на своєму святі, ОскіІЛЬКИ перебуває на лікуванні у США, і бриніли нотки тривоги: репрезентованій національній валюті готова з перших кроків оголосити війну зростаюча в силі тіньова економіка Тож як символи застороги споглядають зі стін мистецької! оселі картини-гравюри/ із серій «Хресний шлях України», «Чорнобильська Мадонна», «Страшна помста». | вселяють надію інші -- із серій «До життя і воскреання», «Супроти темряви світло Олизько» З цією вірою у світло й велич завтрашнього дня, у проминущість темряви ; зла хочеться закінчити виклад спонтанних вражень від зустрічі з невеличким фрагментом одкровень Просвітленої! Душі, яка сміється й плаче квітами болю и надії Душа ж бо ця збагнула те, що було спервовіку, -- Слово, яке і понесе у день грядущии, у нових переливах барв, тонів І ЛІНІЙ Володимир ГЕРМАН
Емблема «Просвіта»Просвітянин