Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
' ї болі 4 - -ез ,
«У цей страшний час» - так називається антологія сучасної хорватської воєнної лірики, упорядкованої Їно Санадаром та Апте Стамачем. Видрукопвана мовою оригіналу 1992 року, ця збірка зразу ж привернула увагу спрітопого письменства З'явилися числени її переклади в багатьох країнах. Вона вразила читачів могутністю антивоєнного пафосу, високою постичною культурою письма, вистражланістю особистого ї суспільного досвіду, духовною енергією слова. Нещодавно антологія з явилася : в перекладі українською мовою Це радісна сумна подія Радісна, бо маємо змогу позна - йомитися з творчим здобутком хорпатських сучасних постів, сумна, бо вводить нас у вир жахливих кривавих подій, пережитих пашими братами, подій, які, здавалося 6, давно мали відійти в минуле Гірко стає від того, що це перша аптологія хорватської поезії українського мовою, щоми так мало знаємо одно одного
Великий німець Й -В Гете стверджував «Для того, щоб краще зрозуміти поста, необхідно побувати на ного Обатьківщоьити » Відштовхуючись від цієї думки, можна з певністю сказати, що ту чиїишу крапгу, ту чи іншу націю можна краще пізнати, познаномитв:- шись з набутком її поєтів Диво поезії примушує читача, що потрапляє в магіиитис поле постич ного слова хорватських поетів, дивитися на сріт їхніми очима, відчУВати, Як відчувають вони, плакати разом з ними над руїнами Вуковара і Дубровника, ненавидіти війту з її жорстокістю і насиллям, повторювати про
себе разом з Драго Бритвичем
Не обминай цо землю
благословенням своїм,
Боже, бережи Хорватію,
мій рідний дім.
Лірика - це завжди теперішній час |, відкриваючи антологио хорватських постів, ми занурюємося не в те, що було вчора 1 стало минулим, а в те, що відбувається саме «у цей страшний час», час, який не минає І сприймається нами як реальність сьогодення, реальність теперішньої миті. В антології представлені поети різних поколінь і стильових напрямків, від традиційників до модерністів. Побачене 1 пережите ними позбавило їх сенсу сперечатися, хто з них сучасніший І чий метод
Р
прогресивніший. Кожен відчув себе часткою
свого народу, над яким нависла смертельна загроза, і кожен намагався про це сказати, і сказати так, щоб його почули і зрозуміли. Голоси поетів злилися в могутній хор, в якому всі його учасники, не втрачаючи своєї само-
бутності, доповіпоють один одного, підсилюючи
загальне звучання. І навіть те слово, що в інший час здавалося 6 стертим, архаїчним, сьогодні, заряджене справжнім болем пораненої душі поета, ніби оновилося, набуло сили, як покроплене живою водою. Що ж до модерної поезії, то й вона позбулася штучного новаторства, зарозумілого естетства чи невиправданого герметизму, що дозволяли собі поети за іншого часу. Ось чому читача антології однаково вражають і традиційні прозорі твори таких поетів, як Драго Бритвич, Сврем Бркович, Никола Миличевич, Желько Сабол, Драгутин Тадиянович, Анте Стамач., так і поезії з ускладненою формою, густою метафоричністю, хоч деякі з них становити: муть для непідготовленого читача певну трудність. Маюна увазі твори Драго Штамбука, Милорада Стоєвича, Вишт Стахуляк, Желько Кнежевича та інших. Проте, якщо говорити по великому рахунку, віршів поза традицією не існує. Справжня поезія народжується на межі тралиційного і модерного, вже відомого і нового, що є результатом глибоких, часом непомітних для ока відкрить, прихованих в новій поетичній інтонації, юр новому погляді на світ, на людину, р гостришому усвідомленні ціниості життя 1 людської особистості Гільки традиція нашональна і спітОпВа, надає слопу поста прискорення для злету, для руху в майбут Високий рівень постичиого мислення, культури слова, що їх демонструють сучаєми хорпатські ПОоЄТтИи й антології це не лисє їхня заслуга, а й заслуга їхіних попередники шостворили пелику літерату ру є мітомого ріийня яка нажаль, майже пепідом а нон мм ЧМР мМ Ї недармо теудкриюцоає тім я «НИГОЛОГІМ трішем класика хорпатської птератури Гана М миєчо підкрослюючи терооришність мохпональнім літературної тралиції Х« пери літерату рий пам ятки хорипатського ДР РСР Оу пи г гиоренй ше о МПІ- ЇХ ст, коли з явилася пермио
Хорватська лержатна РА ВО а о Р
«НЕОБМИНАЙ
ЦЮ ЗЕМЛЮ...»
сонна ан Й ''' - що о при - р З НС ЕЕ
містонери, але серед народних мас проповідували учні Кирила | Мефодія, віл яких далматинці перейняли слоп'янські богослужіння | глаголицю. Дуже великий рплиз на рашоо культуру Хорватії мали ненешанни, яка то сприяти розісшіту хорватських міст, захищаючийх від туркію, то рупнутпали екопномису адріатичних територій. Проте воми були носіями італійської культури, що в ХА ХУЇСТт буламайже загальносвропейськог, бо саме в Венеції перехрещувалися літературій «ріло оєФські | Худо п течії, що накопичувалися з Флоренції, Рима, Мілана, Неаполя С)дноч СПО хорвати мали тісний в язок Поль"іою, Угоршиною, Чехією, Німоеччиного Все це сприяло розпиткові культури В 50-х роках ХУ ст. гуманіст і пост Юрій Шижгорич щалишив таке свідчення"! «Наші громадяни так прославилися ерудицією в теології, Фізиші, поетиці, ораторському мистецтві, перковному : 'мператорському (громадянському) праві, що їх піднесеному духу дивувалися навіть в Італії» Латинську мову поступово витіснила слов'янська, чи, як її тоді називали, Іллірійська. Літературна поезія на рідній мові з'явилася в кінці ХУ ст в Спліті та Дубровику (Шишко Менчетич, Дроже Джич)., Тодішні поети багато перекладали з латинської. Особливою популярністю серед хорватської молоді користувались італійські поети Аріосто, Гассо, Марино, Головними ідеями дубровницької літератури були ідеї патріотичні. Гиповим зразком тогочасної поезії можуть бути рядки ЮОнія Палмотича: «Краще за загальну волю впасти в бою, ніж з усім народом жити під ігом лютої влади». З часом з'явилася і ствердила себе лірика. Особливо з появою перших творів Івана Бунича-Вучича (бл. 1591 - 1658), певне, найбільшого представника ліричного піснетворення. Поет оспівував кохання, земні радощі і насолоду. Його цикл віршів «Відпочинок під тінню» пронизаний відчуттям краси молодості, образами ідилічної природи. Відлуння деяких мотивів Петрарки зливаються з мотивами пізнішого еротизму. Ці поезії вражають сміливими порівняннями, метафорами, майстерністю в передачі природного безпосереднього почуття. Втім хорватська література така багата на яскраві імена, що один навіть їх перелік неможливий в коротенькій рецензії. Та й недоречний, зважаючи на прикру необізнаність нашого читача з поетичними здобутками братнього народу. Отже, хорватським поетам є на кого рівнятись, є у кого вчитися, кого наслідувати. А я зупинюся лише на деяких іменах, чия творчість чи життя пов'язані з Україною. Доля Хорватії багато в чому схожа з долею нашої батьківщини. Ї п історію, як і нашу, не можна, як висловився Винниченко, читати без брому. Впродовж багатьох століть знесилююча боротьба за виживання, за визволемия з-під гніту різного виду завойовників, боротьба за свою мову, культуру, їхніх, як І наших, предків продавали в Кафі, приковували до песел па чужих імперських галерах. Прикутою ло весел на чужих імперських галерах була 1 значна частина штелектуальної еліти, що знекровлювало націю, сприяло деградації йиашональної свідомості Га всі історичні катакліїми, шо опустошували нації міста 1 села, багатотшкове рабстно, постійні пограбу плайиня |: війни хоч т знесилюпали, але не уломили гордого нашомального духу, який! езпопу ожипає ї сміється анопу» (ТО Шевчен ско). | підтоердження цього недалежна Хорнатія і Окрема сучосСсна ПпОосСзІя п ПОСТІ презентованих по антології «У цей страшний іІЛсСе 11 кожному ТиоОріо ці «коло | НО ЛИШІЄ більт жих пережитого, а й незламний тра от що едоОрогопркачи до « пободи яламатисєс»ь ши дати» С Уконимир |енович), що навіть «їл щоміПп спалених зполиться нопий дім Батькіощшини» СЇгор Фнидич) Лою пірші анто ПОІЙ ри ПМ р У Тк УР С ПО» РАЗААрІЄ»НИАМ ТАРІ ВА»МАГЯ
проб тему МАНІ | 1« 11 ПАКрруА» рисе т ричіЇнЬНІХ око мієсі|
о а В з
ПРУЖАОЙЮОЮТ)Х ГА и -
рр ІРИС І ГОРІ МкКИ 4 1( жено хори ІТСІЗКСОМ ОО РИА1100 |У ІС | ТеТеТИТІЯ. осмислення через влаєвнним гпухопний лоспід зага льюоліо ІСЬТОНИХ ПИНОСТеЙ || імедцдим вона заномог уп спітоВві ПОПУ ЛЯ ДМ ІІіІхпИиЛІОЄ ЧИТЯачІЙй На ВСІХ КОТИМ |ТА Ір і ГУРА пучЧчання днтологи ниключм ей ОУЛЬ-'ЯКІ НПОТКИ ПІЄССИМИ ЗМ; | б ТУ ЗДО ТІ ЯСІГТ І | ЛКІ ЧОГО НАІС ОС ТАТІ зтекТемі оті ШІІгНОСсСТемМ ДОМ б
ЖаАОаХЛИТИм Об» СО) ЯСІТІТЯ ПОПНО МИ! . Таки
варті ПОЛСЬКОЇ і і|ьоОЧНИ ЕРурИК боро 1811; іа Й
нього І найкраше це розуміє любов, якою продиктовани виро | ХОЧ ДУЖІ ДІМ за СОТ м смаками | хуложніми уподобаннями пости, що представлені з оОнтологи Когось ПИДдДІЛИТИ говорити про когось окремо неможливо С поми вити антології - єлинеціле Органічнися : поліфонічність робить антологію єправлі міїкальним явишем. Це могутня симефошя незламного людського духу. Це гіркота усвідомлення якими численними жертнами виборюється свобода, як важко утверджується право на самовизначення. Це виклик бами ЖОСТІ ГЛУХИХ ІСИТИХ ержав, які згадують про ІСнУВОНнИяЯ поневоленпих націй лише тоді, коли вибухає Чорнобиль, коли від квітучого Вуко вара лишаються лише руши, а чорний дим спалених будинків та радіаційні хмари переносяться вітром на їхні території ) яким гнівом написала про це Дубравка Ораїч То- Лич:
Що ж роблять Дванадцять
Ділять і ділять
Шкоринку окрайця
Європейського хліба
А щоб знов була відкрита Вся Хорватія розбита Як Колумбове яйце...
І це не просто поетичні рядки, це гірка правда нашого часу. В підтексті цього твору є, хочі непрямий, заклик до єднання націй, які не встигли утвердитися на рівні 3 іншими | яких записали до третього, четвертого чи п'ятого світу. І стає прикро, що ми так мало знаємо одне одного, що наші культурні зв'язки ще на досить початковому рівні Сьогодні мало хто з українців знає, що стежками, Які топтав з милості російського самодержавця видатний хорватський письменник і політичний! діяч Юрій Крижанич в Тобольську, ходив уже в інший час Павло Грабовський, що в знаменитій битві під Хотином (1621) разом з козацьким сорокатисячним військом під про: подом Сагайдачного мужньо билися проти турків і хорвати. Ї ця битва стала поштовхом до написання Мрнавичем першої хорватської драми «Османщиця». Після поразки під Хо тином Султан Осман ЇЇ гине від рук своїх яничарів, розвінчується міф про непереможність турків, набирає сили слов'янстоо | саме це стало темою поеми «Осман»ь, яку написав геніальний хорватський поєт Гунду тич. Ця поема вражає багатством мови віртуозністю, емоційною чистотою причних пасажій, ООбОразністю єпічного стилю метафоричністю. Поет мріяв про слов'янську Сспальнисть, про вільне життя в дружбі і мирі КОЛИ «ДС! радіють мирниому їцастю, коли м достатку живуть | розростаються міста І КОРОЛИСТИО о
Особлино цікавий літерат ринмми за язкаАми У РІГ ВРІВИВИОРУВО родами ХХІХ "ік і Ор «Ті ПТ бом кикайплеюни тю придниоляються хорнатські Ш'ерату рі діячі до спос прабатьків шими Лі перо хорватеоького нашіонального пні КО Джем ци Один з найяскравіших її представнимкої
«Тако ра «1м1О 1451) Його блиск 12
ОІрка Рм'мойні яблука уза) єта ІСПперехіІднИм МІМІДОМ бо ХОрБІЛТСЬКІН ТІЄМУУЧОЇ ПТ смеч РИГАНОГеІАМ: Ми рУРИсЛОТ МопОо .,|1)4) Ми іртсумаАтТурнУу критики І"СтУЄТЬСМ з ОД ДРБООААИ;! «010; мріє ку: і) їк ГУ її» |м М нашим ОО. Ббодянським, який ноаленлає йомал поєми 111 Ії ІСтіКа є! мі |ім | я І | р! 4РІ1.1
рр ЯРЕЛОРІЄ" з мін "То МУТО і м "ери | ПЄрЕм' ТА Ті
чт
| ВИ у іме РР ДАІ РАЗА рН) НИ І їні | Рабачі щічем і Й і І - ч І ІТ р ТІМ) ІРР діа з ФІРІРІРТВО ІМ актор ПІН Пп ПОРО р 1І1ьрИІСУМ) ФргуУрою ІрТРСРМІРУТНОГО ПО - і пит 0) 1 - роки 5 ЖУрНОЛІ Зінетгь» М | че ори п Пра" овІме: і РАрІМ ерекладені 4аРо МТ МОМ ЛО ТОЩО Мені женитися з згодом коли Рабачевич стає редактором цього журид
ІМ ПАТ МІ УС РЕАК Ом шсленни! матеріа ги прю украй ько итерагуру СТ (и 1) ПІДХОПИЛИ ср РДАК М Харамбаши | 3 перекладах останнього вийшла перша збірка 1. Шевчен хорватською мовою «Поєми» в 1887 р. в ЛІ | 4 хорвати ькі читачі отримали змогу познайомитися з «Причинною», «Тополею», «Гайдамаками», «Нсофітами» З'являються прихильні рецензії в журналі «Вінець» та в газеті «Огляд» Велику статтю про визначного поета України пише С. Кранчевич. На жаль, українці не могли відповісти СВОЇМ Оратам гакою ж конкретною взаємністю На відміну від Австро-Угоршини Російська імперія не проявляла лібералізму у відношенні ло своїх іородців У краи ька література існувала напівлегально, а відомим Валуєвським циркуляром була заборонена навіть мова Звичайно, на Україні цікавилися літературою Хорватії, особливо Драгоманов. Леся Іван Франко Були 1 спроби перекладів, але можливість широко познайомити українського читача з кращими здобутками своїх братів обмежу ралася колоніальним станом нашої культури, зне" кровленої шовіністичною політикою Росії В Хорватії були добре ознайомлети з у країнськими проблемами, співчували нам 1 підтримували нас. Крім поезій Шевченка, друкувалися ПУ реклади оповідань Марка Вовчка, як! високо оцінила критика. «Марко Вовчок змальову» гяжке народне життя 1 любить свій народ любов'ю палкого сучасного демократизму /
(журнал «Вінець») В тому ж 1869 р. хор |рагоманов писала
є ТУ тнемає
Українка
ватська гозста яку Цьбоїу:
п передмоюі дооповідания є Чари ь | кан но МОГЛИ о назвати
жодної риски, яку СТІ ніх
своєю, 00, крім сло якмської СПІЛЬНІ
| | ь прив'язує до себе 1 ба тьківіщито цих оповІда!
- з колись! бо теперишня їхня батьківщина бу ла ко:
| не нашою » | не можу втриматнсм шоб
.ловленої 8 процитувати ще оди! думки вис лог
СТІНЯ У країнськоге України т
журналі «Вінецье про знач слементу в літеротурії зл можолі н - У ко і щось Ормі і пить е
"р птературах, вишю якого по питати в пе
ре | пплиихо |: шо так самостійно розд
м) СЛОП ЛГІСЬКИММ СОН ОЄмМ, ТАК ШІ україи Її»
У країни еко
(на попість »ь Так писали Пре росії итерату ру Й Хорвати сами ем! коли г о нарюджувайся сСумноснма РА фор , ти уУкуМмИинеоькоО мопи не Ол немає у и. «1: ж У рРеВІВНО ті ОркКИ ісмКкі «Румет яськй ба! топікової істор корі теько-УКрАМи" їі цТІмІб І | ЛОТ ПЛ) у реч , Геї "о птературии У з ки змаслугову м реч м) накоя юлілженшя Шо ктомом пере Р «ЛА | ЗАД) ч «М й .- 2 ДМ | І амрПі М ( " | - м хати м ки | , | імі Тані су . - ний ч "А . І У 11 МА у аненоїй Лермія Їа
Тих
де! ТЯтТ ПІІ ПА «рі те! на ро ук
«Г
«У «У гад від См
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
