Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
ші 5 Й сю бл Мі П Ге
1, чу п и! -
РН » "гру | -, «осі
й ТВ ,
-
і нн
(лово ПРОБОТТИ
- лю б пиорричриннни
ОБ'ЯВИ ДУХОВНОГО НАСТРОЮ
ПОГОЛОСКИ В УСТАХ РУСЬКО- ГО ЛЮДУ В ГАЛИЧИНІ
Поки сільський люд не читає газет, доти всякі політичні справи доходять до нього в форма поголосок. Такі поголоски появляються часто особливо в сусідстві значнійших промислових центрів, що стягають до себе робочу людність із ріжних сторін краю. Пробуваючи кілька разів у році в моїм родиннім селі Нагуєвичах недалеко Дрогобича й недалеко Борислава, майже при кождім побуті я чував якусь поголоску, основану на тлі біжучих подій, що займали увагу люду, але майже все в усній передачі перемінених до невпізнання, часом аж до казкових розмірів.
Літом минулого (1886) року таким тлом були пожежі Стрия, Ліська та інших галицьких міст Люди говорили, що причиною пожеж були соціалісти, що Стрий висаджено в повітря динамітом; то знов рівночасно голошено про російських висланців, що для якоїсь неозначеної мети, мабуть, близької війни, мають палити не тільки міста й села, але навіть мости на ріках. Сам на свої очі в нашій хаті я бачив чоловіка, літ коло 50, але передчасно постарілого, одягненого помищцанськи, в дуже надшарпаній одежі, що видавав себе за робітника, який іде з Борислава й зайшов до нас, просячи покріплення. Говорив по-руськи зовсім добре, але не оповівся, відки він родом. Коли йому дали поснідати та чарку горілки, він розбалакався. Говорив поперед усього про безробітє в Бориславі, що повстало наслідком заказу довозити земний воск (парафін) до Росії. Сей заказ був наслідком заборони вживати парафін на свічки в православних церквах у Росії. - Треба знати, що до того часу російські щеркви були головним ринком відбуту для бориславського парафіну. Про при- . чину того заказу наш незнайомий оповів
| ось що:
в тебе в Галичині хліб дорогий і люди їз голоду».
й 2? пн В
з- А, дорогий, -- мовить наш, -- по 8
. ринських корець. Але що ж я пораджу? | з- Знаєш що, -- мовить москаль, -- У омене хліба досить. Позволь мені довозити хліба до Галичини по Бринських корець.
-- Е, -- відповідає наш, -- як жея можу позволяти? Коли хліб піде так дешево, то
мої пани побанкрутують.
-- А, -- відповів москаль, -- коли ти не хочеш мені позволити довозити хліба до Галичини, то я твоїм жидам не позволю довозити воску до мого краю.
Ї заказав у церквах світити тим воском.
І не тямлю вже, яким способом наш
незнайомий від Борислава перейшов на пожежі.
-7 Не вірте тому, аби то соціалісти були! -- сказав він. -- Де там соціалісти! То також москалева справа. Місяць тому був я у Хирові. Там у коршмі чув я, оповідали, що передхвилею був там якийсь незнайомий чоловік і хотів міняти 10 рублів Жид не мав йому зміняти, і він пішов. Аж так за пару годин дивляться 77 3-Під моста куриться. Прибігли -- міст горить! Кинулися сюди-туди, зловили того самого чоловіка, що в жида міняв рублі. Ваялися до нього гостро -- прианався, що се він запалив міст, а по що запалив -- того не схотів сказати. Почали ревізувати його -- знайшли при нім 30 рублів. «Що ж, -- каже, -- пустіть мене, люди! Як мене пустите, то даю вам слово, що вам не станеться нічого злого А як не пустите, то знайте, що нас таких 25 висланих по Галичині Уважайте, аби вам не було гірше!»
Отже, не знаю вже, -- доповів незнайомий, -- чи пустили його, чи ні
Недавно був я анов у тих сторонах і чув мову поголоску
- Чи то правда, -- питає мене один чоловік, -- що у Відні судять сицилістів?
- Правда, -" ВІДПОВІВ Я
Р й зних
НО 0 -
Бі нні ст но
ее РМ НН -
- Творча спадщина Івана Франка справді неосяжна Її не під силу вбгати м у сто книжок. А поки що вийшло лише півсотні обскубаних, так званих академічних томів. Отож, за берегами видань і поза увагою укладачів зосталося чимало письменницьких праць. Якщо мірятибодай зазбірником статей на суспільно-політичні теми «В наймах у сусідів» (1914) то до друку потрапило, може, трохи більше половини Франкових публікацій. А решта,
півтому, виходить -- маловажлива, без «злоби дня», не на часі, пустопорожня балаканина?
Та вчитаймося з пристрастю в рядки цієї жагучої полум'яної публіцистики, що колись бентежила серця чужомовних читачів, і ми
переконаємося, що виступи Івана Франка внімецькій і польській періодиці
мали не просто «животрепетне» значення, вони-бо зачіпають і хвилюють людей і нині, бо в той папір, за висловом Генріха Гейне, були загорнуті промені сонця.
Нк перегукуються із сьогоденням і колишні поради виборцям, і нав'язування згори нашій людності другої державної, старшобратської, мови, й перекладання всієї вини за суспільні негаразди на плечі одних демократів... Наче крізь ціле століття побачив Великий Каменяр світання нової доби, яку плекав у своїй уяві, вимріював у поемі «Мойсей» і втілюваву пророчих ідеалах суспільного ладу незалежної соборної України.
Щоб стало ясніше, що важило для письменника власне публіцистичне слово, подаємо, з деякими скороченнями, його «Передмову» до тих писань. На жаль, вийшов у світ лише перший том (або частина) цієї «популяції, репрезентації й індемнізації» (тобто народонаселення, представлення і відшкодування боргів), видрукованих польською і німецькою
ніннннию о нн сн ення -
о пн НИ і
ни
-- Ну, бачите, то, видно, правда й те все, що говорив мені той старий.
-- Який старий 1 що говорив?
-- А то було так. У понеділок був я на торзі в Дрогобичі. Вертаємо, вступаємо до коршми. А там сидить якийсь старий чоловік, ніби з вашеця (по-шляхетськи) вбраний, а при нім жінка по-німецьки вбрана. Старий, видно, мав уже трохи в чубку. Присівся до нас, і ми почастували иого горілкою.
--Е, - каже, -- а знаєте, що діється в світі?
-- Не знаємо.
-- То-то, що не знаєте! Там у Відні сицилісти змовилися, аби цісарський палац динамітом висадити в повітрє. Але-то ім не вдалося. Полапали їх, а тепер їх судять. Уже 12-х засудили на смерть, мають їх усіх разом вішати. Але поки їх не повісять, вільно кождому чоловікові з
цілої держави на цісарський кошт їхати
до Відня і подивитися на них.
Він говорив це так голосно, що хто тільки був у коршмі, всі пообертались до нього, Ми хотіли ще ліпше розпитати його, за що «сицилісти» змовлялися на цісаря і чого мають люди їздити до Відня, але жінка взяла його за плечі й потягнула до дверей, примовляючи: «Ну, ну, вже-с ся розбалакав!» І вийшли, Отже, не знаю, в котру сторону пішли. Ми незадовго вийшли ними, гадаємо, що їх догонимо по дорозі, але де там! Ані сліду не було.
Будь-що-будь захоче читач судити про ті поголоски; вони видаються мені цікавими об'явами духовного настрою нашого люду. Не забуваймо, що з подібних диких поголосок, ширених особами невідомого походження у важких та важних хвилях суспільного життя, родяться імпульси до дуже важких учинків, як се не раз бачимо в історії. Ширенє таких поголосок 1 живе зацікавленє, з яким простий люд приймає та повторює їх, доказує також, що його думка не дрімає, будиться та силкується вибитися поза границі села та повіту, шукає способів вияснення заплутаних явищ суспільного та політичного життя. Всі ті цивілізатори, які зо страхом силкуються заперти ту думку в тіснім селянськім подвір'ю, на нужденнім шматку ріллі, або в обрубі громади, пливуть проти течії і тілько знеохочутють люд до правдивої, всесторонньої освіти, яка вимагає просвічення не тілько в справах ріллі, гною та рас худоби, але також у справах суспільних, політичних та релігійних. Чим менше правдивих відомостей про ті справи будемо подавати народові, тим частіше та впертіше будуть подаватися по селах баламутнт та страшні поголоски, тим сильніше буде громадитися запас пересудів, недовір я та підОЗзрінь
мовами у власному перекладі, з поясненнями й додатками автора.
Р о ож -- 1 -т
Микола ШУДРЯ
ЗАПОВІТИ
ФРАНКА
22
ФС.
ренні
РФ
НА ГВАЛТ ПО-НІМЕЦЬКИ!
За почином князя Сапіги почалася в
нашім краю дискусія в справі, яка властиво не вимагає ніякої дискусії, почалося, так сказати, виломлюванє отворених дверей. Маю тут на думці його внесок про навчанє німецької мови в галицьких школах. Ледве пролунали в соймі відгомони ведених там про се дебатів, коли стали надходити петиції від Рад повітових, що жадали заведення науки нмецької мови у школах. Розпочала той ряд Рада сяноцька, а за нею прибули до концерту ще Ради -- турська, калуська та косівська. Коли б ми з сего приводу могли висловити свою радість, що нарешті й та вічна Рада повітова турська по 20-літній щасливій мовчанці аж тепер із нагоди сего одинокого внеску дала знак життя, виступаючи в ролі Сеня з Конопель, то все-таки мусимо висловити зачудуванє, що думку про заведенсє німецької мови вже від другої класи людових шкіл підХОПИЛИ репрезентації
самих гірських 1 самих найтемніших
повітів Бо, як виказує статистика, якраа
у тих повітах народня освіта стоїть най-
нижче, в році 1880 числено в них 96-98
процент людности, що не вміла ні чита-
ти, т писати
Лишаючи на боці зміст тих петицій,
знаничу лише те, що влисне Ті гірські
повіти були найменше компетентні до
оцінки користі або хиб теперішньої людової школи, бо власне вони авадля браку вних шкіл найменше мали пагоди пізнати
Друковамо в часописі «Ругедіад 5ро/єс- | 'Х вплив І значінє гпу»г (1887, т, І, с.80-82). Шктлька комісія, якій сойм переказав Переклад написано дмя 28 червня 1913, | ті петиції для справоадання, поперед
от
- уран ни йде -о зацан й Р
рр Р -- -и нини БРА я. ій - вннння - пу
усього завважила, що заведенє німецької мови як обов'язкового предмету науки, почавши від друтої класи людових шкіл, було би суперечне з законом із дня 28 серпня 1867 про викладову мову в школах людових 1 середніх у Галичині, який у кінцевім уступі (артипль ПІ) орікає «Починаючи від третьої класи всіх вищих шкіл людових, німецька мова -- обов'язковий предмет науки» Отже, вІДПОВІДНО ДО Закону наука тої мови може бути заведена тілько від третьої класи шкіл трикласових. ПП заведенє в школах одно-або двокласових у котрім-будь-році навчання, а також у школах три-класових вчаснійше, ніж у третім році науки було би можливе тілько після зміни дотичного закону. Комісія судить, одначе, що проектована петентами зміна у плані науковім наших людових шкіл не тілько не потрібна, але навіть була би для тих шкіл шкідлива На оправданє свойого жадання наводять петенти тілько те одно, що наша сільська молодіж має великі труднощі в часі сповнювання військової служби задля повного браку знання німецької мови, що їи трудно дослужитися до ступеня пдофіцера, а що гірше, трудно арозуміти команду в німецькти мові и порозумітися з тими зверхниками, що володіють тіЛЬКО шмецькоїо мовою. Інших причин петенги не наводять, а ся одна зовсім исдостатня для введення такої важеної! «ПМИ МИ 0 програмі та цілим устрою наших
людових шкіл
Бо коли петиція говорить про труд-ноші порозумітися зі аперхниками, що полодіють тілько німецькою мовою, то,
омевидно, не анає того, що вІЙСЬКОГВІ приписи пже віддийна зобов'я зують офіцерів
цк армії до пивчення мови по пу, рідної
і рр рр з - -- -- ші т РР
)
ь-» п
|
мов пол
нац тис суп нев яки МО?
ЄДІ
теїста пр нас ря, пр ТОЇ СВІ
ар:
СВІ НІд ви по
С1) на о),
пр ВІ 7)7 лі 30 КТ
ні ВІ МІ
ВІ Ті д(
Л
м Мі «А 11
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
