Сторінка · с. 3сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
о
ДР - о ---
ПИ не т 0 а ДР ра -
вна
зо ОСОРБЛИВОЇ УВАЛИ
НИ... і Ні знаеаненнннннннни ее йно
ЗАЯВА Всесукроїнського ГІодагопчного Товариство шо Григорія Ващенко
Головне "равління Всеукроїна ькКоОГгО Педогогічного Товариство їм. Григорія Во щшенко піддОоОлО СанопізОоВв! ряд концептуальних
піІДГОТОВЛенНнИиИХх О( таннім часом
докумомтів Міністерством освіти України Віддаючи но пежне праці, спіаробітниками міністерство подночас не можемо не зверну: ти уваги, що 8 деяких принципово! ВОГИ документах моябпнао СВІДОМОГО ВІДСТУПУ ВІД ЗОСОД національної освіти ! виховання, що почали визначати функціонування освітянської сфери у перших роках Після добут тя Укроїною державної незалежності Тривожно що ці новІТНн! програмові формуповоння І Дій як провило, Шшлком ВІДПОВІДАЮТЬ вимогам до ОСВІТИ Тих СИЛ, ЯКІ не сприймають потреби національного відроОДЖення укроїнського народу, дедолі активніше цьому протидіють Тобто йдеться про зовні мало помітне, але послідовне скеровування освіти / напрямку, якого домагаються прибічники півого політичного та соціального реваншу у кроїні Так, свого часу |1994 р), після якнайшир-
шої апробації то обговорення 8 усіх регіонах Дер-е-зи, Всеукроїнською педагогічною рапок? о схвалено є« Концепцію національного
ховання», на засадах якої повсюдно ! ро- Торнупася виховна робота Ніхто не наполягає но бездоганності цього документу, на тому, що в нього не варто вносити якихось коректив. Та ось під тим приводом, що Концепція не проходила сонкціонування суто чинойвницьким Оргоном - копегєю Міністерства, иого нове керівництво ухвалило зЗДдіЙНИТИ всю роботу заново ЄІвуково-творчі зусипля відповідно проінструктованого «вже НЕ ТОГО» авторського колективу, зорганізовані опробаційні акції, якоот наради й конфеоенції, - ' ось за порівняно короткий час новим документ готовим; у лпютому Ц р Він був підтриманий міністерською колегією
Либонь, його новизну засвідчує вже назво
це «Концепція націонольного виховання», як-то бупо раніше, а «Концепція виховання у нацонаольній Системі ОСВІТИ» Зовні нібито не така вже и посутня зміна, Тим більше, що идеться про різні напрямки риховання, та як не пригадати, Скільки ПООТИДІЇ виявляли СВОГО чожеспеякі міністерські функціонери стосовно
пикОонаоОнТи
тенденція
РУ «національне виховання» у нозві доечохарбоі
лАОВЛЯВ, треба записати «просто» танповс ьомУ! Шо зописопи, величезною мірою знейтралізувавши украй важливий для НОШОЇ МОПОДОЇ Дер жави Окцент Кому бо не ясно що НАЦІОНАЛЬНЕ виховоння, яке включає
у себе які завгодно напрямки виховання,
«рМзанту, « | - еКонцепиія виховання»
ж, норешті
наприклод, правове, екологічне, моральнє, трудове, Фізичне т д,- ТО цілеспрямованим, "ТОР 4717 орієнтир, а «виховоОння у національнім
системі ОСВІТИ» -- дещо недостатньо виразне,
те, щО МОЖе аздійСснюЮВАТИСЯ, пласне, і без опертя на українські національні засади
розмите,
Зміст самого документу цю його спрямованість підтверджує Попри цілий ряд правильних, хоча здебільшого абстрактних, часто наукоподібних тез, тенденція знейтропізування помітна у ньому повсюдно. Фактично уневирознено тут те найкординольніше и наойпринциповіше, що у Державній Національній Програмі «Освіта. Україна ХХІ ст» |на неї також ідуть повсякчасні ревізіоністські наскоки) сформульовано гранично чітко: основний шлях реформування виховання В Україні - це «наповнення його культурно-історичними надбаннями українського народу». Відсутня жодна згадка про те, тродиції яких національних педагогів належить у вихованні розвивати. Дивовижно звучить твердження про існування якихось світових |! європейських «стандартів» (2), яким мусить відпОВІДОТИ ВИХОВОННЯ громадянина Української Держави Лишається не розшиф-
Тоиває другий радощів і приємних турбот, проблем: доведений до відчаю змушений страйкувати;
-
вчителів; бракує підручників...
рованою теза про потребу враховування у вихованні «регіональних особливостей», хоча добре відомо, як спекулюють цим поняттям відцентрові, найперше проросійські політичні сили, що здійснюють у ряді регіонів «національне виховання» на протидії українській національній ідеї, українській історії га купьтурі. Підкреслюється потреба «оволодіння і вживання |) української мови», але не розкривається незамінима консопідуюча роль державної мови у досягненні найважливішої мети національного вихованформуванні якісно нового покоління укроїнських громадян, душею І тілом відДаних своїй Державі. У ряді розділів, наприклад, «Виховні завдання вищих навчальних закладів», терміни «нація», «націонольна інтелігенція», «духовна еліта» взаголі ВЖИТО без жодної пов'язаності з Укроїною та українством, отже, все те, про що у них мовиться, Є цілком придатним і для Тих досить щисленних вищих навчальних закладів ІтіЛьки
ня -
у системі Міністерства освіти їх 26) де кіІЛькІСТЬ СТуДдДентських груп, які вчаться укроїнською мовою, дорівнює нулеві. Нарешті, привертає увагу и те, що для науково методичного забезпечення нової
«Концепції» чомусь планується видоння журналу не під заголовком, скажімо, «Методика
и и
місяць нового навчального року. Приніс він, крім цілий букет як старих, так і новопосталих невиплатою заробітної плати вчитель відсутність належного фінансування шкіл призводить до скасування у багатьох із них груп продовженого дня; відбувається надмірне укрупнення класів; триває скорочення штату ів... Перелік цей можна значно доповнити.
Свої міркування щодо стану освіти в існуючих проблем актуальні зауваги висловлюють у цьому числі газети професори Анатолій Погрібний
чн
національного виховання», а «Соціально робота | практична психологія ОСВІТИ» За усієї важливості часопису даного спрямування, цей штрих лише ще раз увиразнює, наскільки власне національне виховання є у даній концепції не головним, наскільки сама ВОНО, «концепція», є національно мало виразною, гакою, що не відповідає істинним потребам Укроїнської Держави А втім, у «Доповідній записці», що її було підготовлено но колегію, національна аморфність «Концепції» дістало ще й токе виправдання: мовляв, її мета утому, щоб допомогти сучасній молодій пюдині «володіти навичками поведінки», як! дозволипи 6 їй «успішно адоптувотись до нових соціальних умов». Є всі підстави ввожати, що подібне підлаштовування під вузько адаптаційний, пристосувальницький «синдром», що є притаманним частині нашого суспільства, не може мати для майбутнього українського народу, якщо він буде виховуватися на зосадах даної Концепції, якихось
Україні, шляхів подолання
і Анатолій Кіндратенко.
позитивних наслідків,
Рад принципових зауважень викликає | прийнята міністерством «Концепція гуманітарної освіти в Україні (вища школо)». Є тут немало цілком прийнятних, державотворчо спрямованих положень, та водночас - як розуміти, наприклад, тезу, що гуманітарна освіта в Україні мусить мати «деполітизовану спрямованість»? Упроваджений певними сипами даний термін - «деполітизація освіти» (це не є цілком доречна і прийнятна «департизація»!) -- тим | є вигідний для них, що дозвопяє здійснювати освітню проктику у протиставленні політиці Української Держави. Отже, за бажання - деполітизованість від політики власної Держави?
Або: «навчальним закладам надається |...) свобода викладання», «насильство щодо ноукової та світоглядної позиції викладача неприпустиме». Все ніби правильно, як для демократично розвиненого и зрілого СуспіІЛЬСТВА, особливо щодо насильства, та разом з тим напрошується запитання а якщо цей викладач під маркою «свободи викладання» вбиває у моподі голови ідеологічний мотлох імперсько-тоталітарного часу (подібних фактів у діяльності наших навчальних закладів фіксується немало)? Застерегти 6 такого викладача, сформулювати у про-
в
аа и
грамовому документі чіткі світоглядні вимоги до нього. Тільки ж ось що на завершення розділу «Національний характер гуманітарної
освіти», де викладено ий ряд зовсім правильних попожень, перестрахувальницьки застерігається: «Пропаганда націоналістичних теорій та поглядів засобами гуманітарної освіти неприпустима». Можно тільки уявити, аке потужне опертя дістане собі освітянський керівник - українофоб, чіпляючись за подібне формулювання та абстрагуючись від попередніх! Власне, це не що інше, як санкція для нього на розправу з усім укроїнським, патріотичним у навчальних програмах ! виховних заходах, включно, можливо, до самеї нашої мови, яка, пибонь, також може потрактовуватися як «ноціонолістична»... Щоправда, в одному місці «Концепції» знаходимо й таке: «Неприпустимими є розповсюдження теорій та / поглядів ЗАРУБІЖНИХ авторів, спрямованих но руйнацію державності, приниження національної гідності.» Дивно - про зарубіжних авторів не забуто, зате «забуто» про авторів, | про викладачів «своїх рідних» Вимогу про неприпустимість з їхнього боку антидержовних, антиукраїнських пропагувоань, спонукань і дій годі в документі й шукати. Натомість у розділі про кадрове наповнення освіти турботливо акцентується, що стосовно тих викладачів, які сформувалися на основі марксистської методології та світогляду, потрібно застосовувати нетактику «вимивання кадрів», а «залучання їх до перегляду своїх наукових поглядів». Що ж, можна згодитися. Одначе що робити з тими вже невиправно задогматизованими «сівачами», навіть якщо їх у масштабах Держави і не надто багато, котрі ні за яку ціну «залучатися» не хочуть? Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Григорія Ващенка з тривогою сприймає за-
грозливі, недержавотворчі тенденції, наявні | подібних документах. У поєднанні з іншими проявами національного нігілізму в діяльності. Міністерства освіти з тим, що в частині регіонів країни знову активізувалося зросійщення освітньої системи (невипадково цього року міністерство, по суті, приховало традиційну
для попередніх років статистичну звітністьпро | кількість першокласників, які почали вчитися українською мовою), дані тенденції мусять
викликати спротив з боку всіх, кому дорога Українська Держова 1 її майбутнє. Товариство закликає педагогічну громадськість України і надалі спиратися на виховні завдання, визначені Державною Національною Програмою «Освіта. Україна ХХІ ст» та «Концепцією національного виховання», на основі якої у більшості областей розроблені і діють також регіональні програми національного виховання, високо підносити у своїй роботі і творчо розвивати християнські виховні ідеали українського народу, що дістали найповніше відкристалізування у педагогічній спадщині Г. Сковороди і Т. Шевченка, К. Ушинського і Б. Грінченка, С. Русової й І. Огієнка, Г. Ващенка 1 В. Сухомлинського, інших освітян, котрі жили і творили з думою про духовне випростання рідного народу, з розумінням того, що його входження у загальноєвропейську то світову освітні системи можливе тільки на шляхах повноцінного національного відродження. А. ПОГРІБНИЙ, голова Правління Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім. Григорія Ващенка, професор
"ій
УКРАЇНСЬКИЙ ПІДРУЧНИК - - ШТУЧНО СТВОРЕН? ПРОБЛЕМА
Кали українські школи та іншо освіти установи будуть забезпечені підручниками" Відповідь проста 1 невтішна: при тому підході, який існує при виданні підручників ось уже 6- 7 років, -- ніколи
Нестача українських підручників виникла
ще на початку відродження, коли почали масово відкриватися українські класи та школи У нат «ас через не стачу гадручников укр ПІСьЬКкІїм освіті та вихованню завдається величелна шкода принижується статус українських шкал, діти не можуть отримувати повнощшіні знання, закриваються уже існуючі українські класи у смипаних школах; пригтальмовується відкриття українсмохх шал Обстеження, яке провів «Фонд допомоги харубіжогим партнерам», установило, що в Харкові є лише один підручник на кілька дітей У книгарнях підручників немає А між тим право по освіту передбачає невід ємне право на придбания засобив оспіти Ми шерталися до Міносвіти України про пидання підру"Нимта укреиїн ського міти»
Поширювана деякими чиновниками з Мною віти «гутка, що піІіДРУЧОТИМІ В пидається достетньо, але по дорюкії до школи воми Десь акикиють. є окозамилювантням Справжня при - чима нестачі підручників пов'язана з тим, що
знан и и - зо ш- -- нини: 0
алада втратила контрать за виробництвом та розподілом продукції державних підприємств, що в школах підручники роздаються безплатно навіть для дітей заможних батьків, а Міністерство освіти видає їх монопольно, внаслідок чого можливі аловживання
З 1992 р Міносвіти приступило до реорганізації освіти з метою наближення 1 до західних зразків Але система нашої Освіти краща, ніж на Заході, а наши випусники, як правило (мабуть, виняток становлять правники та медики), отримують грунтовнійт знання У чому ми справді відстаємо, так це у матеріально-технічному забезпеченні освіти, до якого належать 1 підручники. Саме з неї і треба було 6 розпочати реформи. Зокрема, на Заході підручники держава не видає 1 безплатно не роздає Їх випускають комерційні пидавництва, Міносвіти ж лише контролює цей процес Такої безгосподарності, як у нас, вони дозволити собі не можуть Залишаючи систему матеріально-технічного забезпечення старою, Миішоєвіти України намагається підігиати нашу оститу під західно зразки, пе враховуючи, щоми живемо зовсім вінюших умовах Таким чином, до стмоїх пад у системі осііти ми додаємо шхідн і
Так, паприклид, Міносвіти України планує
Ер ДАЕ а ньо в -- и
перший ступінь державної вищої освіти для наших випусників вузів -- бакалаври Це люди з незаюанченою вищою освітою, які не можуть працювати вчителями, інженерами, лікарями тощо На Заході вони вчаться переважно за власний кошт 1 після отримання диплома «бакалавр» ідуть у комерцію. Можливо, ім і не потрібна повна вища освіта. А для чого нашпий державі випускати сотні тисяч недоучок? Де їхнє місце у нас? Держава їх вчить, але в державній системі вони працювати не зможуть.
Підручники для шал видаються великими накладами Це означає, що їх ціна відносно невисока Можна повністю забезпечити школи високоякісними дешевими підручниками, якщо вони будуть видаватися на конкурсній основі комерційними видавництвами. 70-80 відсотків батьків такі підручники куплять. шим допоможе їх придбати держава (те ж Міносвіти) або недержавн сронди соціальної допомоги. При цьому держава зекономить величезні кошти. Але Міністерство освіти на це не йде, воно зубами вчепилося за видання підручників власними силами за державний кошт При цьому держава витрачає сотні мільярдів або і трильйони карбованців, деякі чиновники наживаютьгся, вчителі та викладачі вузів місяцями не отримуіоть зарплатті, а діти все одно залишаються без годручників
Щоб забезпечити Жарківську область пальними тидручниками, щонаймогтте тричі харків'яни зверталися у Міносвіти зо дозволом видати гідручники па комерційній основі Двічі це було в 19953 р, коли аперталося міське управління освіти та одне з видавництв Доазпо-
лу ніхто не отримав. «Три дні нас ганяли з камнати в кімнату, давали телефони, просили дзвонити і заходити ще, але ми зрозуміли, що Міносвіти українські підручники не потрібні», -- з пркотою сказав мені восени 1993 р. представник видавництва. Втретє згадуваний вище «Фонд.» та «Просвіта» звернулися у червні 1996 р, але дозволу не отримали. е, нацп школиїзнову будуть забезпечені підручниками не повністю
Цю хибну практику треба рішуче 1 якнайшвидше міняти. Міносвіти на конкуреній основі має давати книжкам гриф «підручник» чи «посібник» та організовувати конкурси на краще видання цих книжок видавництвами При цьому держава зекономить величезні кошти, ав системі освіти зникне ще одна штучно строрена проблема.
Окремо треба сказати про гадручники чи посібники для вищих навчальних закладів та технікумів («коледжів»). Їх наклади невеликі, гому при виданні на комерційній основі вони будуть важкодоступні споживачеві Щоб їх могли придбати книтозбірні, студенти та викладачі, можливо, вони мають продаватися нижче собівартості Тут держава може допомогти | виплитити видавцю ріаницю між собівартістю та витідною для видайця оптовою ціною. Але для держави це буде аначно дешевше, ніж повниєто видавити гадручник.
А. КІНДРАТЕНКО, , | Голова Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта», професор
в б т'зй "ШОЇ с-г бі «ож Й. ; ть 7 орі | » Роадці и щ гою і Га Ж . -б - Р. я ПР чад - . ї - "г би зо і Щі - ли і - ох у ке, 2 - і ре ї- Лу са п Р » - ій за «же м й м, РА - "б ції Же п ь беРАТИИ | "рані Пи її АРСТОДИЕ Яй па о лорі і - Ім 1 її - іч! 1 РО. з ПУЛ РА 2 ЗАРЕМИ лі р Й ї. - й І - "в "в зії нь | лі Р роб Р'юь і б РИ Рак і ДР Р 1 - Й | - ії
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
