Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
Слово Просвіти, №28 за 1996 рік
"бр. б Й я див" "7 3
ас,
ти) ум! ис ме 1
до
чи ій при
Просвітянські новини
ПРОГРАМУ ПРИЙНЯТО
Центральне правління ВУТ «Просвіта » імені Тараса Шевченка розглянуло 1 схвалило Програму діяльності Товариства «Просвіта» на 1997 рік
У ав'яаку з прийняттям Конституції України вироблено концепцію наполегливого впровадження держинної мови у ВСІ сфери суспільного життя Передбачено проведення роз'яснювальної роботи серед населення про важливість неухильного виконання 10-і статті Конституції України шляхом організації «круглих столів», спітьних заходів з місцевими органами вла - ди, саят рідної мови
М. НЕСТЕРЧУК|
ОСЯГАЄМО ВЕЛИЧ ВОЛОДИМИРА ЛЕОНТОВИЧА
Воістину серпень-вересень цього року можна назвати місяцями Володимира Леонговича (1866--1933). Відомий письменник, гри малський і політичний діяч, просвітяний, науковець, хемлевласник І меценат, видаець 1 правознавець, 130-річчя від дня народження якого минуло 6 серпня, нарешггі займає своє гідне Й почесне міСЦе серед пантеону пеликих українців г подвижників, що наближали невтомною жертовною працею день воскресіння своєї Віт" 1: І ми
ьо "тич ЦІЄЇ
слідження про яку, сподіваємося, не заз
тише починиємо осятати людини, грунтовні статті им баря гься появитися в незалі жі Україт
Наша газета у попередньому ЧИСЛІ
відгУКНУЛаСь На ЮВІЛЕЙ визначного прі СвіІ"| гянина статтею його двоюрідної пвнуча тої
злемінниш Олени Ворониної-Леонтович
Статтю цієї ж авторки «Повернення», призвячену постаті свого славетного родиміа та | спогали В Леонтовича про Василя Сими
ме нок Ук ратнським Никодим» поміІСТИВ ПІД рубрикою «Народознавство» часопис Кив | (число 7--8 від 1996 року). Тижневик Українське слово» з невеличким інтерва - лом теж видрукував статті, присвячені величній постаті ювіляра «Володимир Леонгович (До 130-річчя від дня народження)» написану професором Ф. Погребенником (число від 10896), «І край його почув» Л Кочевської (ч. 38 від 260996) Нещодавно до Києва завітали онуки В Леонтовича -- Ольга із Англії та Юлія з чор схом Майклом Освальдом із Мюнхена хайЧяки старанням пані Юлії, яка є докто- Я ком історичних наук 1 автором кількох праць про В. Леонтовича, в Німеччині ви-даті твори видатного письменника Вона передала у фонд Інституту лтератури НАН ім Т Шевченка частину його архіву. ще однією із вагомих подій, пов язаних із іменем В Леонтовича, стала вереснева творча зустріч наукової громадськості Києва з його родиною у приміщені Національної бібліотеки імені Вернадського. Й Міністер- СТВО 2 в язку України (ри било приє мим подарунок філокартистам, випустивши у світ конверт, присвячений подвижникові української справи Серед ювілейних заходів, присвячених
яскравому предся звникові полтавської плки
славетної родини Лепбпнтовичів, поміІіТНОЮ
подією в культурному житгт столиці став 11 | літературно-мистецький вечір, проведений | у Будинку вчителя 16 вересня Оргати - заторами виступили Інститут літератури | Спілка письменників, ВУТ «Просвіта | Всеукраїнське жіноче товариство їм. О Тешги со пово про 8 Л питовича боитолосили
дослідник : популяризатор иого творчості
ведучий вечора професор Ф Погребенник,
академік М. Жулинський, онуки ювіляра 0) пя Освальд Лентови"ч та Г)лени Ворони | на-Лебиторвич Відбувс я святковий концерт і
Організатори вечора влаштували и невеличку виставку світлин, ДдОКУМ'ЄМИІ З КИТИ В Леонтовича. які дивно вже стали сибли си . Дичною рідкістю Тазк як нікоти ни мисі повернення ло життя тоборіо визаначноїї) МеарміІ гра у | ме ( подіваймох | шо СІВИ Слово У ВІНОК Ше ИИ Н ПечортовИича ні Ой
рЯТІіся скаоати Й виданий
|Юрко НАДЗБРУЧАНЕ М,
гео
МР сни ПЕР -
ПЕРИРАИР - А. и в - - -- є нки -
ПН
---бнксоннито 0 зонти ПЕРЕ а м че чаш
«ПРОСВЯЗЧТІ г: 1868-1996
о панно п нем НН
ан пінних слюжинио --зннненннннкннййнний о
В редакції «Слова Просвіти» побувай відомий мтературазнавець, доктор слов янської ФІЛОЛОГІЇ професор. Микола Ярославович Неврлий Він -- автор монографій про Т. Шевченка, І Франка, Олександра Олеся. Ше в значній мпрі завдяки його зуснллям встановлено меморіальну дошку ІЯ «Франку в Празі, пам'ятник Т. ГО Шевченку в Бдатиславі. Микола Ярославович люб язно пого-
лося відповісти на наші запитання.
Непрлий: Міжнародний конгрес україністів об'єднує українознавців, мтературознавців, мовознавшів, фольклористів, істориків - усіх, хто має і несе знання про Україну, досліджує 1
у шлому світі Гіерший конгрес
пропагує п підбувся в 1991 році - це була визначна подія. На шй були представники з усіх континентів Світу. На недавно проведеному третьому міжнародному Конгресі україністів у Харкові, присвяченому М річниці незалежності України, були також предстаплені мтературознавці, мовознавш, фольклористи з усіх континентів - Австрали, Канади, навіть, з Китаю, Японії, колишніх соціалістичних країн 1 східної діаспори - з Москви, східної Росії. Отже, можемо сказати, кшщо була репрезентована вся соборна Україна ї ва знавці українських проблем, які ними цікавляться | пропагують українську ідею, культуру в шлому Ситі
Конференція відбувалася 26--29 серпня у
Харкові. Можу сказати, що Конгрес, попри свою дослідницьку, пропагандистську діяльність | завдання в цьому плані, зиконав тако» добру справу аближення, особистих коїтакті в українознавців всього світу -- деякі були знайомі з минулих конгресів, деякі лише познайомились, але всі мали нагоду обговорити сучасний ста проблем, які їх цікавлять в україністиці. Таке спілкування корисно відбивається на роавитку культурних зв»яаків, сприяє пропагайд) історії культури в цілому СВІТІ |, безумовно, посилює дослідження, наукову діяльність центрів у Києві, Львові, в їіших осередках культурного життя у вільній Україні. Хочу наголосити на тому, шо якраз тепер в Україні, яка відзначає п»ятиріччя незалежності, цей Конгрес просто символізував пошану до української культури 1 намагання пізнати минуле, сучасне і визначити майбутнє української науки. Було 25 делегацій зі всього світу. | рсе ж найхвилюючіше було чути припітання японської та китайської делегацій. Я особисто був представни» ком словацької україністики. Були представники Польщі, Угорщини, Австрії, Фран. Думаю, шо імена, Яна Козака, Флоріана Нсуважного, Аркадія Жуковського добре знають в Україні. Я з ними знаюся ще з давніх часів, ми зустрічалися на різних конгресах, конференціях, брали участь у створенні «Енциклопедії українознавства» ще з тих часів, коли головним редактором був відомий учений, географ Володимир Кубійович. Естафету від нього перейняв професор Аркадій ЙПуковський. Ось у коротких рисах мої враження від Конгресу. Кор: Миколо Ярославовичу, хочу задатн Вам питання, яке, можливо, пе в контексті Конгресу, але не може не тризожити наших просвітян. Йдеться про пиконання Х статті Конституції України, якій чинять опір так звані російськомовні. Адже Чехія теж була онімеччена. А нин про двомовність там не йдеться... Неврлий; Чехія із усіх поневолених Австрією країн найскоріше пробудилася -- з початком ХІХ століття. Прага мала характер чеського міста, хоча урядники, адміністрація користувалися здебільшого німецькою мовою Але чеська мова, багата термінологією всіх ділянок культури и науки, поступово запанувала в Чехії. Ї чехи одразу з початком відродження доклали багато зусиль, аби зберегти рідну мову як мову цивілізації, мову дітератури. Згадаймо будительство -- ще в ХМІІ столітті починає діяти група славістів, які роблять
все, аби підняти рідну мову із забуття, аробити її першим атрибутом нащомального життя. Ще ж спостерігаємо в Словаччині, Польщі. Українська моя материнська мова, я спеціалізупався у вузькій ділянці славістики В україністиц), маючи таких вчителів, як Олександр Колесса, професор української літератури, друт ! сучасник Ївана Франка; друтий мій вчитель -- Дмитро Дорошенко, професор історії, такі, як галицький діалектдлог Ярослав Панькевич, від якого я слухап курс української фотетики, професор Валим Шербанівський. На Карловому
університеті в Празі також мав відомих вчителів, таких як професор української літератури Освальд Бургард (Юрій Клен). Я мав честь слухати лекції такого культуролога, як Дмитро Чижевський. Отже, Прага несла виразний слов'янський дух -- було в ній досить українських учених, діячів культури, мистецтва, від них я перейняв не лише зацікавленість українською, але й вболівання за стан мовної культури.
Хочу пригадати єпізод двадцятирічної дав-пості. Я був прийнятий у Києві одним високопоставленим партійним чиновником разом з іншими представниками науки тоді ще Чехословаччини. Ми" говорили про всілякі речі і я запитав його: «Скажіть, будь-ласка, яка різниця між українським комуністом 1 чеським або польським комуністом?» Він так задумався, всміхнурвся, і так пальшем мені грозить: «О, Миколо Ярославичу, хитре питання мені дали! Гож відповідайте
на нього самі». Я кажу: «Дуже просто. Чеський ла комуніст перш за все є чехом. А український | 5 - б. комуніст перш за все є комуністом, а вже потім -- знай українцем, малоросом, рутеном чи русняком» Отже, Ан. 9 настав час аби державні українські мужк відчували з зи себе, перш за все, україниями. ря а Завдання сьогочасні по піднесенню мовної ея лоді культури треба покладати на плечі просвітян. 7 | Треба пробуджувати народ. Оцей суржик, який є го РИБИ тавром 350-літнього поневолення українців, тав- || зба ром насильної русифікації, треба виводити. Я не ЗМ можу уявити собі чеського інтелігента, який би не ЖІЙ я володів чеською лмтературною мовою. - Є Ж Ше саме можу сказати й про словаків. Я нині || полю мешкаю в Братиславі, бо працював у словацькій о Академії наук, отож можу це засвідчити. СТЕМИ Мовна ситуація в Україні вимагає того, аби МИ й українська літературна мова однозначно стала у "Я мовою інформаційного простору. Греба брати .
приклад з росіян, у яких всюди панує російська мова. Бо це перший атрибут національної культури, П символ і мотор. Думаю, що просвітяни на цьому полі виконають свою місію.
Друге Освіта в Україні має бути українською. Бо народ, який не шанує свою мову, не шанують у світі. А держава, яка легковажить своєю мовою, ризикує своєю незалежністю.
ОСІННІ ЯБЛУКА НАДІЙ
М ні
Початок на | стор|
| | Продовження
Бан
іх органічне поєднання», сказані Президен гом у доповіді з нагоди 9-ї річниці незалежності України, мали б свідчити, ЩО для державних му жів ідеологічне поле їхньої діяльності раз | назавжди визначене Але повірити в це важко, бо надто давкучі черстві крихти від святкового пирога, про які треба вести мову сьогодні, аби не стали вони стапними сухарями для нашональноїелітги Го що ж є ота національна самосвіпомість, як проявляється епродовження лемократи у сфері духовності» СЬОГОДНІ? В чому вона -- в брежнєвській помпезності концертів режисера Бориса Шарварка, яким, здається, втрапляє догодити всім -- І нинішнім, г колишнім можновладцям, 07 лише з Йосипом Кобзоном вийшла епромашка» -- не вдалося зробити таке собі ностальгійне щеплення «Кіенькой Украй: матушком учасникам урочистого зібрання з нагоди пятих роковий незалежності в Палаці «Україна» Та коли б зал, замість кричати "Г аньба!», почав
ПОМ. Россиєй»
плескати : втирати сиропні Сслізки СЛІДОМ за гзаслуженим артистом України» Й Кобзоном 1 еземлячком» А. Поперечним, пан Шарварко не розгубився 6: у наступному копниерті уже був би шлий відділ, де колишні гНаші», а тепер «ихнис» тішили б серця
вічно менших братів . А поки що, -- б'юсь
іван о ст Б Р - п й с ж - -
об заклад, -- вдарить Борис Шарварко об сцену наступного урядового концерту зам: вою порцією гопака, аби засвідчити свою демократичність у сфері духовності
То кому ж нині бути носіями нашональної свідомості -- випробуваним майстрам кон'юнктури чи тим, хто проявився своїми талантами та уміннями в Ці нелегкі для України п'ять років? Що більше важить для моральної ціни цих заходів -- досвід, поМНОЖений на певний цинізм відомого ечего изволите?» чи шира проба таланту, який ще в періоді становлення? Либонь, ці думки спали на думку не лише мені, але и іншим учасникам вечора Івана Багряного в Національній опері, що мали нагоду пересвідчитися в поступові режисера Василя Вовкуна
Осінь нинішнього року багата на національні дати І свята, які добре проявили стан національного мистецтва. Шасторожує те, що захарчованимй на сирітському фінансуванні організм української культури з відвагою метелика-одноденки кидається в ту кругорверть, яка зветься «емаскультурою»
Зідтак будь-які критери розмиваються, І проілюструвати це можна хоча 0 легкістіо, | то и вульгарністю пісенних текстів, які не несуть у собі елементарної поваги до української мови І своїх слухачів. Шкода, що репертуар деяких учасників фестивалю «Червона рута» може бути найкращої цьому ілюстрацією
РУШ т - ненні ас ні ИРВАНВ А пан
со т о що -
То що ж нам вадить твердо відчувати під ногами материк національної культури? Можливо, це матеріальні «плавуни» ПІД культурологічними проектами, нетривке становище театрів, катастрофічне -- кінематографу, плачевне -- КНИГОВИДанНнЯ дають підстави деяким владникам ставитися до всього національного як до меншовартісного, «неєвропейського», але чи не вони, що розмовляють українською (державною!) мовою із значніше вираженим акцентом, ніж в англійській, засвоєнтй бездоганно, стоять на сторожі того, аби -- знову! -- «не перебрали» з національним, історичним, рідним наші митці. Поблажливі ло оперетковості начебто національного, вони опираються г протистоять автентичному, дійсно нашональному і дійсно соборному Ось чому так виразно проявилися оці святкові метання кон'юнктуршиків, які хотіли б задобрити 1 тих, г інших. Втім, чим далі на схід чи південь, - - лише «тих», Недарма ж в райцентрі Софіївка на Дніпропетровщині квіти в день 5-х роковин незалежності поклали до пам'ятника Леніну .
Сподіваємося, що читачі «Слова Просвіти», всі просвітяни активно включаться в розмову про те, як - - знову цитуло Президента -- здолати «наслідки космополітизму як ідеології придушення нашонального». А поки що плекаймо солодкі надії осінніх яблук, налитих соками могутнього життя
Любов ГОЛОТА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
