Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №28 за 1996 рік

Слово Просвіти, №28 за 1996 рік

890 ПТЄРИОЧ ОСОБИ Слово ПРОСВІТИ -- й Гані ходив, хоч до того стараннями вати самих себе. Вони пробують себе, чому я на конгресі інтелігенції закликав ДП» Г. Наша розмова осяяна світлом Коцюбинського, Грінченка здійснювалося відходять від тої системи, яка водила за 1 всіх утримуватися від отримання цього вашої особистості, вашою відкритістю, чимало видань. Ось така «чорна дірка», ніс, за руку, не давала жити. І люди паспорта, -- і тепер, зі сторінок вашої вашою неагресивністю. І в той же час ви ось наскільки відкинули нас назад оті зрозуміли, що слід братися за себе, -- ось газети, ще раз звертаюсь до всіх поряд-взялися за такі справи, які потребують 1907 | «благословенні» десятиліття. І це все тре- щообнадіює. них людей підтримати це рішення. А ті рішучості, твердості, Ваша газета, як Ви Пе ба відроджувати. Л. Г. Багато років у нашій країні кілька мільйонів: бланків, які вже сказали, має скільки друзів, скільки Й вийшл: Друга справа моя конкретна -- ми інтелігентом називали того, хто має вищу віддруковані, пустити в продаж по 30 ворогів, Ї сама просвітянська робота потавтор створили спільно з Народним Рухом газеосвіту. Інтелігентність вимірювалась гривень. Кому вони любі, хай купує їх на ребує цих якостей, вірша» ту «Сіверщина». Майже сорок тисяч наявністю диплома. Але ж за диплом має сувеніри. До речі, таким чином ми на- П. А.: Є життя. І є слово «треба». Але є на5р передплатників -- і це дивина для України бути ще оте «щось», яке зро - решті точно визначимо: скільки у нас фон, тон, куди ховаєшся від усього ! ляє в г -? Це одна з масових недержавних газет в дину потрібну людям, російськомовних, аскільки російсько-збоприходиш туди, як до себе самого як по Німечч Україні Це прообраз, зачатки тої преси, П.А. Мине знали, які ми є Точому ми | чених -- Галахвастових. чистому снігу. Ну що таке редактор газе- УРДП яка буде в нас, обов'язково буде, яка такі, якнам спробувати такими стати. Ну І, повертаючись до нашої теми про ти? Багато давінків, відвідувачів, розмов. Тичну Г народжується у величезних муках тесля звичайно ж, ми всі до деякої мпри провінцію, хочу сказати, що там, у гли- Алесамевній я знайшов багато прекрас" ре 7- знову таки -- семидесяти літ ленінського | провінціали, бо в ті, радянські роки хіба бинках, у районних містечках є багато | них однодумців, друзів, які мені допомогли ел Декрету про пресу. До речі, із здивуванможна було назвати Київ столицею? Сто-людей -- мудрих, щирих, інтелігентних, витримати і сім судових процесів, затіяних піл ням для себе я дізнався: брехня, що лицеючого? І так триста років, Так що ми авторитетних у народі -- острівки духовпроти нашої газети, і всю цю колотнечу: що кад першим ленінським декретом був Декрет всі вийшли з провінційної шинелі. І цей ності по всій Україні розкидані. Від Алепотрібно мати свій сховок куди мож? ручну про мир, -- виявляється, що в перші синдром провінційності у всіх нас сидить, МНЛЕНЬКОГО села | до столиці -- тільки | не сховатися, -- спілкування, що Є в кара хвилини перевороту Ленін прийняв деког Так само, як г синдром більшовизму, -- о Треба їх падтримати. найбільшою розкішшю Треба анаходити | Пар рет про тимчасовий контроль над пресою. нетолерантності, агресивності, Мені це Синдром провінційності -- це страшоцей відпочинок -- природу ; друзів ЗАСН С Ця тимчасовість розтяглась більш як на дуже прикро, це, можливо, найгірше. Бо ний синдром. А ще синдром амбіцій --ми | мене все це є. Тому я все це й витримую! і по сім десятиріч і тільки ось тепер зникла | важкозрозуміти, щоякісь нормальні, ніби повинні про це говорити. Багато років хочі невстигаю сен чим. хоч і багато здобув більшовицька цензура. інтелігентні люди не є елітою нашої нації. особистість придушували, був тотальний встигаю ууерч м жгко Й живеться, що а з Без преси ми німі і глухі, як сказав Хворі самоїдством, -- можливо, це саме моральний терор. І раптом, в умовах сво- - я ввінАЮ -- з Я й ці ень -- сьогодтїї. ван один великий чоловік. Ми прагнемо дати | найбільша біда нашої України -- боди, вихлюпнулася амбіційність, Я живу рані або є менникг людям зробити вільними думку і слово, відсутність отакої еліти, яку зобов'язана величезна, часом некерована, Дивишся ЛГ: Ви ук ? мий досвідчений В іншом дати їм висловитися в нашій глухій мати кожна нація | ча людину -- справ за ним ніяких нема, а професій чий рія ви рат питань 7 Пися аь провінції. і ЛГ. Кожен з нас може дорікнути собі | гонору У НЬОГО -- як у дурня клопотів на" Вам не - З КРИ АРКА | "Олланд Л. Го Як вам вдалося зібрати такий відсутністю цієї елітності. І вона, мабуть, прмарку Цей проявляє псевдоїнтелігентів . ІТ А ар зара кн :-- ЧОГО мені мами я тираж, наростити навколо газети таку проявляється не амОбітністю, не бажели- Т яке небезпечне явище я за ними помітив. ббакюу 1 ч унке ж дини Ре ШИ волі й Полфпе масовість? ням розтрощити все навколо, аби довести | Приходить до мене автор, приносить ці ту раку є" Мені Оракує двох речей: СССР?, П А: Секрет простий; наша газета | СВОЮ правоту, а терплячістю, яка ствокупу творів і говорить « Це треба все РН но есть езаь пише про те, що хвилює людей. У нас ріоє, ане перетерплює.. То що ж робити? чадрукувати, бо я патріот. Я постраждав КР «На свете. счастья нек, «Ліо/ навіть рубрика така є «Усе що хвилює, ПОДА: По-перше, не боятися самого | за Україну». Я запитую: «А як же такі чонон й пада | бракує пов зи що найолтло», Мені вдалося зібрати люцього слова -- еліта. Той же Донцов скапрозаїчні речі, як Талант, художність, ОА Так, спокою і а и Р аа ее -. дей, котрі роблять цю газету. Вони зав, що еліта -: це люди, які повинні багато творів?» І ни це готопа відповідь «Ще -- Але я й ППУ фразу анаю родечкь КУМ працюють не на зарплатах, -- але є люди брати на себе. Ї все. Не під себе, а на себе, другорядне. Головне -- я патріот». 1 спро- Пруса: « Щастя носитч» кожен в СОб! "чу ка і є справа. Це зовсім інший підхід. Бо І еліта -- це зовсім ме ті, що зараз «біля зуй довести цій людині, що для України Тому я щаслива людина Р еждацці кожні людина -- пезамінима, і нам вдалоіо діл Це тоди, лі проявлять високі зуде чраще, коли б ці вірші не друкупа- ГА ме | ся згуртувати таких людей зражки жертовності інь Розмову вела Любов голо Ур мару - 2 б - Ра Р РРО РИ каналі пнютиню Ба що АР УРОРЕ РК РО 2 нзнінь й п - г й от сти якісь справи В 1993 році ми просвіті». Це був перший журнал, який видали на Чернігівщині після Жовтневого перевороту, -- жоден журнал на Чернігівщині за радянської влади не ви- мально жити. І люди відчувають, що нормальне життя десь поруч, але вислизає, як риба з рук.. Попри всі ці незгоди, труднощі, песимізм, розчарування, розгубленість треба помічати цікаві нові речі, надійні! Люди зрозуміли: пора ряту- під собою глибокоінтелігентну основу... Л.Г. Так, ми велика нація, яка дійшла до того, що навіть боїться зазначити в паспортах свою національність,, П. А: У нас розвелося надто багато перелицьованих, перефарбованих -- ось оповідання, повість, вірш. І хоч від народження задуму до його здійснення мо: пройти роки, але важливо, що цей мо: уже був. І такий процес іде -- я ві ФР у що якісь речі уже в мені є Просто треба ї - часу ії я Його напишту. й КБ ; аз Л Г: Що ж, ми маємо справу з новою Ко Ко ПЕТРО АНТОНЕНКО: нородився у найдов- ЛГ: Що ж, найкращі ручденИ кон'юнктурою, яку часто пропонують СІ ший день високосного року МПацюка - 24| НИХ людей нам завжди давала РУЛЕТ творці старої кон'юнктури. червня 1948 року - духовність ніколи не була географ П. А: Так, але їі це є синдром с Місце нородження -- село Авдіївко но чер им сліди своїх предків до провінційності, ПРРАИЬ. 1. РАСРОПИНЦІпИрНИи річеі Тернігіащинії. шостого коліна -- то були козачого роду | КОГО ВОЗ ден 0 - «піти в народ? в Працював -- школярем, селянином, солдо- | 7 тогра- Л. Г.: Ви радите їм чарівну о УРо люди. Ось, скажімо, збереглася фотогр жливо, й так. Мо | гом, робітником, журналістом. | | оммвоє | З Монтиво П.А. Так, мо: » жливо, Вол :. фіямогодіда, він помер 29 року, -- мо ВО, | аще б вписалися в село -о Диплом -- факуль гету журнолістики Київського й на щастя, бо 33-го року був би що ВР Е едраєнюй ко: справді а рай- 2 ОРЕ розстріляний, як так званий «куркуль». Центр, ау ли б корисними. и нар Професія, 0 якою шкодую, що не обров Мого вдову, мою бабусю, з сімома дітьми пе я М - Рв Петов революційн: ча ВИДІ о нь 2 | З НАННЯ и перемін завжди трималися на Ре укр Найцінніше, що зроблено в житті -- посад-| 33-му році. карет зум авто є 0 Сері жені влосноруч дерево Так от, дивлюсь на дідове фото а ПпаАеЯ родивсь безнадійним роман-рев Улюблені письменники Гоголь, ЧМохов, Бунін, масуть, була неділя -- всі гарно ворані, РА Дон-Кіхот У масштабі села ь.- пілу Шевченко, Цвейг, Маркес, О Генрі родичі, сусіди. Дивлюсь на його таке цікаве | ТИКОМ, 7: прекрасний вірш прекрасної. п Улюблена книго -- «Місячний комінь» обличчя, одяг, в руках ключі, сидить на | Я аб У зам карає іноді мені кажуть 5 долу Улюблений літературний герой - бравий| ВОЗІ -- такий спокійний, ВЛЕВНЕНИЙ п й можна його зараз цитувати» Х ерогі вовк Ц/зеію самодостатній 50-літній чоловік Ще по що ти, С и рн 29 бУДИ | с о | ьому не пройшлася ні коса голодомору, але ми всі вийшли з р «НИНІ КК Стовлення до жінок -- лобожне, поки вони не| Н У Р У йог сільських, безнадійних романтиків, і це до на кі ЗОлалюють цигорку. Відток -- земне. аа ан о ВеЄ ок ль сн і, невиліковно. за з | | - і їуже буде такого погляду смерті, | Чароктер - типовий для Раків хуя» 5 М обанраці ей пезрдн покоління Л. Г. Так, але чи дає наш час підстави У крі | Р Кількість ворогів приблизно дорівнює| | ЗкАЙМо Й чоВої Обої дізнаймося, для такого романтизму! | с б | с кілЬКОСТІ друзів. 8 «порочащих» зв'язках не які ми хтоми П.А: Дає нас прекрасний, дуже нем" Чо зу ЩО ВІЧНО не висточОє чосу, - валися не лише храми, але храми сімей, СЯ, а З Пет нан й наро | В спілкування з природою родів, крові., Л «Л1ане ре, лочУу сказати тор мо Улюблене ЗОМЯТТЯ - не Лливитися телевізор інесп! ЩІ ойбісьший дефіці і 8 житті - Воля г Слокій. | с тт г зано 3 рагеріназютою ЗЛ авто Сьогодні в гостятг у нашої газети -- письменник Петро Антоненко, головний он редактор чернігівської газети «Сіверщина», яка теж у нас в гостях. Хто робить І ІІ важ таку цікаву газету? Яка погляди цієї людини? Як вона дивиться на головні проблеми З ьо О Фе Во з 5 нашого сьогодення? Що є теперішнє життя, що єтнтелігент сьогодні? -- провсеце | СВОЇХ ми розпитували у нашого гостя, хоча Петра Антоненка гостем просвітянського же и видання важко назвати: він-бо просвітянин з першист, рухівець, засновник КУЇну, аа словом, втн той, хто потрібен усюди ії всілі. Отож, завдання кореспондента полягало | пити: в тому, аби пам Петро розповів про себе сам. А просебе -- це про газету, про життя, | ОУдтє з про нас, бо таким він уже народився, таким відкрився нелише гернігівцям, але й усій | / жав Україні. -. Л Го Пане Петре, мені здається, що Л. Г. Скажіть, їх імена відкрили і ий З одне з щасливих відкриттів 5-ти років газету,чи газета відкрила їхні імена? - з - укра незалежності, -- це ваше ім'я І в зв'язку ПО А: Це було як взаємна любов. З П. А.: І все ж, треба знати, хто ми, чиї нашимчитачам, щови -- цікавими прозаїк годж з журналом «Чернігів», і 3 газетою одного боку, -- відомі журналісти, скажімо, Мидіти Ябув у Польшії звернув увагу на ГП. А: Так, але всі ці роки, коли визні «Сіверщина», з вашим блискучим висту- Чепурний, власкор «Голосу України», те, як там нині люди цікавляться своїм організовувалася газета, -- можна сказа- -- пеї пом на конгресі інтелігенції. Отже, що автор книги «Загибель Батурина». Торік походженням, знаходять своє коріння до ти, що я нічого не пишу. Але -- може й Д! відбулося з вами? «Просвіта» створила історико-краєзнавдвадцятого коліна Діють цілі комісії, що пишу. Може, воно в мені виношується, викс 3 П А: Відбулося те, що з багатьма 0 чий журнал, він редактор цього журналу. перевіряють ці дані, і люди отримують зараз я перейшов на поезію. укра г нашими ровесниками: справжнє життя. І Це знані імена. Ці люди по-новому грамоту з державним гербом, що засвідчує Л. Г. Закохались? | мода коли запитують, чи стало гіршим, а чи відкривали себе в нашій газеті. І дехто їхнє походження. Професія чи соціальне П. А.: Я закоханий все життя. В жінку. пом. м кращим життя, я ставлю контрзапитаннавіть себе не знав, -- люди відкривали становище при цьому може бути яким Я з прози перейшов на поезію -- на зба | ня: чи цікавіше йому зараз живеться, в себе через нашу газету з несподіваного завгодно, але той же слюсар знає: він з одновірші. Вірші з одного рядка: «Ми при са век о часи перемін? І отримую схвальну боку. шляхтич, «уродзоний». І після цього ця свічках такі самотні». Або «Жовтолистою греки ) а сповідь: так, цікавіше Можна сказати, Л. Г. І що ж хвилює людей що їм людина інакше себе почуває, інакше по-сльозою плаче осінь» Ї є поема з десяти грам . | щовипало 20 років з життя. І я дочекався потрібно, -- адже зараз скільки нарікань зодить -- вона відчуває свою строф -- рядків, Але, звичайно, в мені . цікавого, бурхливого життя. на бездіяльність. вІДПОВІДальність перед минулим і щось пишеться. Бувають у творчості такі г З Роками яких справ були ці літа? П А.Я добрезнаю, що людям потрібно, майбутнім. моменти. Момент зачаття вірша, ПА Ярадийігордий тим, що пов'язав бо інтелігент я провінційний, живу навіть У нас був недавно виданий оповідання, це починається з рядка, 3 РА - оє життя з нашим товариством не в Чернігові, а в містечку під Черніговом, «Малоросійський гербовник», але це -- образу, зі сценки, якоїсь картинки, коли Я І світе », дебагато однодумців, цікавих їжджу на роботу електричкою. І знаю крапля в морі, нам це треба відроджувати: наче фотографічний спалах, 1 ти відчуваєш, . особистостей, що й дало можливість життя, і знаю, що людям хочеться норми не безрідні, ми велика нація, яка має що воно є! Воно в тобі народилося -- і

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин