Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Маємо берегти ландшафти, нині — казкову Рось”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «РІДНИЙ КРАЙ», с. 8

РІДНИЙ КРАЙ

Слово Просвіти, №28 за 2008 рік

Вхід до “Країни Трипілля” в новому музеї щань: голодоморами й військовим терором. Що ж це за карма така у нашого народу? Звісно, прекрасна родюча земля. Зазіхачі були, є й будуть. Наша справа — не стати вкотре ошуканими. Біля пам’ятної стели Василю Чучупаці, загиблому отаманові Хо" лодноярського визвольного руху 1919 — 1920 років, ми усвідомили, що дуже стомилися. Чорненьке цу" ценя перецілувало кожного й радо побігло до хати, що потопала в кві" тах. “Чучупака!” — кинули заклик студенти й, заряджені енергією маленького сторожа"спанієля, по" сідали до автобуса. У Суботові на зголоднілих екс" курсантів чекав смачний сюрприз. Для всіх, хто подорожує Черкащи" ною, працює трактир із калорійним аутентичним борщем — пампушки з часником обов’язкові, печенею в горщиках, а понад усе — власного виробництва квас на меду. Після смачного обіду вивчали Суботів туристичний. Гарне місце обрав Михайло Хмельницький, батько Богдана, для своєї садиби. Чигирин найбільше здивував нинішнім станом музею Б. Хмель" ницького. Експозиції незрівнянно збагатилися дорогою старовин" ною козацькою зброєю, цікавими побутовими речами вояків. А який там набір писарського приладдя!.. Студенти прикипали до скла, за яким красувалися нумізматичні ко" лекції — вагомі свідки зв’язків гетьманської України з близьким і далеким зарубіжжям. Про Чигирин — ані слова, лише порада. Перед тим, як влитися до туристичного потоку “Золотої під" кови Черкащини”, бажано ознайо" митися з книжкою о. Юрія Мицика “Чигирин, гетьманська столиця”. Ми купували її й сучасні сувенірні блоки з марками саме у контексті подорожі. “Вміють робити якісно, коли захочуть”, — невмирущий стан справ у країні ще з пострадян" ської доби. А ПОДЯКИ ХІБА ЗАЙВІ? Поверталися додому і спосте" рігали засмічені узбіччя на під’їзді до Києва. Наче з усієї України з’їха" лися неохайники й успішно роб" лять зі столиці загальнодержавний смітник. Як казали туристи у Мир" городі, “тьху на них”. А ми до свого. Щиро подякували один одному за чудове спілкування. Пан Прядка заспівав величальну козацьку ду" му, а пан Соловей — старовинний львівський романс про кохання. Студенти з Харкова — слобожан" ських частівок. Особлива подяка водієві Воло" димиру. Пан Мельник поділився мрією, щоб через “Слово Просвіти” подя" кувати за підтримку проекту голові Нацради з питань культури й ду" ховності Миколі Жулинському та нинішньому міністру культури і ту" ризму Василеві Вовкуну та його співробітникам, які сприяють спра" ві. Імена переможців й репродукції їхніх творів побачимо незабаром у буклеті. А теми для четвертої вис" тавки вже знайшли під час ман" дрівки. Тож до зустрічі через два роки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин