Витоки · “Міф – не вигадка, а своєрідне порівняно з сучасним висвітлення історії”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Нові напрямки сучасних досліджень давнього мистецтва
Слово Просвіти, №28 за 2025 рік
Дмитро КОЛЯДЕНКО, президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара
Що більше ми заглиблюємось у минуле, то більш різнобічними, синкретичними виявляються давні твори, зокрема, належні до словесного, музичного, візуального та інших видів мистецтва. Якщо грек Парменід і римлянин Лукрецій писали наукові твори у формі поем, а грек Платон і римлянин Цицерон – у вигляді літературних діалогів, то нас не повинні дивувати наукові закономірності, зашифровані у пропорціях храму, рисах скульптури, деталях фрески. На рубежі тисячоліть в українському мистецтвознавстві виник метод мовознавчої інтерпретації мистецтва – зокрема, візуального, монументального та танцювального. Було запропоновано спосіб визначення мови, носієм якої був автор давнього твору візуального (фрески), скульптурного або монументального (храм) мистецтва. Найдетальніше цей метод був застосований для демонстрації грекомовності мистецтва стародавнього Криту (“мінойської” доби ІІ тисячоліття дон. е., яку помилково вважають догрецькою), меншою мірою – до мистецтва етрусків. Прикладом інтерпретації монументального мистецтва може бути пояснення використання рогів тварин у храмах стародавнього Криту: давньогрецька назва рогів (керата у двоїні) суголосна назві острова (Крете “Крит”) та давньогрецькому слову, від якого походить і сама назва острова (кратос “сильний”). Зразок пояснення танцювального мистецтва – висвітлення корейського обряду, під час якого при повному Місяці рухаються босими ногами по містку: корейською мовою тарі – і “нога”, і “Місяць”, і “міст”. Особливу цінність мають такі дослідження для пояснення специфіки мистецтва Трипілля. Так, прикрашання трипільських моделей культових крісел (на яких сиділи статуетки богинь) рогами може вказувати на суголосся слів крісло і чресла (останнє символізувало жіночність і народження). А зв’язок міфологічних образів бика і Місяця міг підкріплюватися суголоссям їхніх назв (менс “Місяць” і менз “бик”, збережене як тракійський залишок румунською мовою). Інший напрямок сучасних українських (палео)мистецтвознавчих досліджень – астрономічна інтерпретація трипільського мистецтва. Запропоновано низку астрономічних тлумачень символіки трипільського мистецтва – від розшифрування календаря сузір’їв (співвідносних із шумерськими!) на посудині з Крутобородинців до встановлення функцій трипільських подвійних посудин (“біноклів”) для спостереження за Місяцем і навіть, можливо, передбачення місячних затемнень (близько 90% трипільських подвійних посудин мають відстань між отворами біля 16 см, що при триманні “бінокля” у витягнутих руках відповідає спостереженню руху Місяця впродовж доби: Місяць, побачений в один отвір, буде видимий в інший отвір через добу). Нарешті, було показано історичність міфологічної періодизації еволюції давнього мистецтва. Виявилося, що легендарні покоління (золоте, срібне, бронзове, героїчне та залізне), про які давньогрецькому поетові Гесіоду начебто розповіли тракійські музи, відповідають реальній історії матеріальної культури українськобалканського регіону впродовж тисячоліть (починаючи з 4600 року до н. е.!). До “золотого покоління” належала і Трипільська культура, тоді як пізньотрипільська Усатівська – до срібного. Це означає, що стародавні тракійські жриці – музи – були не тільки уособленням різних видів мистецтв, а й носіями багатотисячолітньої історичної пам’яті про зміни матеріальних культур – пам’яті, котра сягала трипільської доби! Та й, власне, вироби з золота та срібла, за якими назвали ці покоління, є вишуканими витворами мистецтва. Отже, тепер ясно, що ця періодизація, прямо стосовна до мистецтва, була цілком історичною, а не образно-символічною. Адже міф – не вигадка, а своєрідне порівняно з сучасним висвітлення історії.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
