Читацьке віче · с. 5сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «СМАК ВІЛЬНОГО ВИБОРУ», с. 1
СМАК ВІЛЬНОГО ВИБОРУ
Слово Просвіти, №29 за 2004 рік
ЗІ ЩОДЕННИКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
Закінчення. Поч. на с. 1
Вони вповні мають задовольнити: а) тих, хто “проти всіх, але більше за червоних”; б) тих, хто ностальгує за СРСР; в) тих, хто наївно вірить, що можна репресіями водночас повернути, втрачені ще у вісімдесяті, соціалістичні пільги. Чомусь ні першим, ні другим, ні третім не спадає на думку, що “червона опозиція” давно вже стала безпрограшним проектом діючої влади, таким собі способом зменшувати соціальне обурення від справді нестерпного пенсіонерського життя. Що комуністичні лідери давно вже є комуністичними буржуа, які зі смаком користуються пільгами нинішньої номенклатури та надають значну перевагу палацам, лише задля годиться вимахуючи червоними прапорами під вікнами хижок та друкуючи газети, в яких бідним співгромадянам дозволяється донесхочу “сигналити з місць”, обурюватися й скаржитися на жорстокі будні… У Верховній Раді комуністична більшість панувала тричі. І де ж ті пільги, де соціально справедливі закони, — врешті, назовіть хоч один проект, здійснений симоненківцями, вітренківцями і їм подібними, адресований безпосередньо тим, хто їх підтримує? Соціалісти Олександра Мороза гаряче відстоюють свою несхожість із соціалістами Медведчука-
Кравчука-Суркіса. Але скажіть мені, чим відрізняються мільйони Кероянца, Макеєнка, Рудьковського від “трудової копійки” вище названих? Хіба не були вони так само нажиті на українському зерні, маніпуляціях із нафтою, торгівлею ліками і т. д., — словом, на українській біді? А саме ж за них було куплено прохідні місця в соціалістичному списку кандидатів до Верховної Ради. Додайте сюди ще й одіозного народного депутата від Соціалістичної партії, колишбідні люди. Бо, хоч уся політична рать час від часу затягує “Вышли мы все из народа”, — все одно не вірте — згадайте про те, що заняття політикою — дуже дороге задоволення. У кожному блоці, у кожного кандидата на посаду президента “в активі” — капітали українських і російських мільйонерів. Це за їхні гроші вам принесуть кілограм гречки і пару кілограмів друкованої продукції, установлять газовий лічильник і заасфальтують вибоїну, в якій згубив колесо не один “Запорожець”; окрушини цих мільйонів впадуть дзвінкою монетою у кишеню сотень митьків, навчених брехати, не кліпаючи, ними ж буде оплачено інформаційні завихрення і політичні сум’яття в наших головах. Коли громадянин вже не знає, кого він хоче обрати, влада обирає того, кого хоче, в такий спосіб переконавши народ, що це — його вибір. І ми повинні про це пам’ятати.
Тож, коли нам набриднуть червоні кориди й одутлуваті щоки “Батьківщини-матері, що кличе”, коли нас відлякуватимуть від нашого обранця тоннами компромату, коли, не втримавшись, інтелігентна вчителька пожбурить в екран телевізора пляшку з кефіром, коли, не пізніше 25-го жовтня, нам виплатять борги по зарплаті та накинуть по десять гривень до пенсії, а ми вже будемо покірні, як тяглова сила двохсотлітньої давності, а ми вже будемо
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
