Освіта · с. 6сторінка оригіналу ↗
ВУЗОМАНІЯ
Слово Просвіти, №29 за 2006 рік
Коли в мене запитують, який вищий нав$ чальний заклад я закінчував, відповідаю: Київ$ ський університет. На що негайно друге запи$ тання: який саме університет? На це я кажу, що за часів мого навчання був один УНІВЕРСИ$ ТЕТ: Київський державний імені Тараса Шев$ ченка. Але розумію і того, хто запитує, адже ни$ ні в столиці є не університет, а університети, яким уже, мабуть, згубили й лік. Учора ще був інститут, сьогодні — університет. Або академія. Звичайнісінькі школи, училища, технікуми ста$ ють ліцеями, коледжами, тими ж інститутами, ато й вище. Звідки в нас стільки марнослав’я? Це як по$ шесть на титул “президент”. Хоч бери та забо$ рони законодавчо вживання цього терміна, ок$ рім одного-єдиного значення — глава держави. А то пішли “президенти” фондів, асоціацій, клубів філателістів чи собаководів. Але я про вузи. Нарешті наше Міносвіти взялося наводити тут елементарний порядок і щойно позбавило ліцензій 104 так звані “вищі навчальні заклади”, в тому числі їхні філіали та підрозділи. Конкретніше — 18 вузів позбавлено ліцензій на підготовку за певними спеціальнос$ тями, а 86 вузів та їхніх підрозділів мають узага$ лі припинити викладання. Що ж це за вузи і вузики? Ось 7 таких закла$ дів потрапили в чорний список на Чернігівщи$ ні. Деякі — в обласному центрі. Але “вузоманія” дійшла вже навіть до райцентрів. Серед позбав$ лених ліцензій — підрозділи Сумського націо$ нального аграрного університету (звучить же!) у райцентрах місті Бобровиця, селищі Борзна, навіть у містечку Остер, яке не є й райцентром. Що і на якому рівні тут викладали, можна лише здогадуватися. Зате без усіляких здогадок можна говорити про корупцію у вищій школі. Аякже, якщо “розвелося” стільки “вузів”, то відповідна й кількість ректорів, деканів, професорів, до$ центів і т. ін. І всім же треба жити. І не лише на зарплату. Ось і впіймався 26 червня на звичайнісінь$ кому хабарі декан юридичного факультету (!) одного з чернігівських вузів. Узяв, бідний, у сту$ дентки 1200 гривень за “автоматичне” пога$ шення заборгованості з 10$ти предметів. А за два з лишком місяці до цього попався на хабарі доцент цього ж факультету. Може, це були прак$ тичні заняття зі студентами з теми “Що таке ха$ бар?” Утім, суд розцінив це інакше і виніс ви$ рок: три роки позбавлення волі. Правда, з від$ строчкою, зате без права викладання на 5 років. Про обидва ці факти повідомив пресі на$ чальник спецвідділу з боротьби з хабарництвом і корупцією обласної міліції Владислав Бой$ прав. Як і про нові спроби хабарництва уже при вступі до вузів. Що ж, “вузоманія” триває...
Петро АНТОНЕНКО
z
АНТИДУХОВНІСТЬ
Борзнянський райвідділ міліції на Чернігівщині розслідує дві кримінальні справи, що набули значного розголосу в реґіоні. Навіть у насиченій українській кримінальній хроніці ці справи примітні тим, що показують, наскільки вірус бездуховності роз’їдає наше суспільство, особливо молодь. Адже фігурантом обох справ, у яких ідеться про наркотики і вандалізм на кладовищі, є молодий учитель. Докладніше про це розповідає інспектор Центру громадських зв’язків Чернігівського обласного управління МВС Борис Коновченко: “Незвичайна для Борзнянського району і надзвичайна подія сколихнула в середині травня все населення Борзнянщини, не залишивши жодного байдужого. Коли 21 травня до чергової частини районного відділу міліції надійшло повідомлення про те, що на цвинтарі в с. Комарівка скоєно акт вандалізму — пошкоджено пам’ятник, місцеві правоохоронці і гадки не мали, який сюрприз чекає їх на завершальній стадії розслідування.
Президентові України п. В. Ющенкові, міністрові юстиції України п. С. Головатому
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ Освітянська громадськість Львівщини приголомшена звісткою про арешт Миколи Конобрицького, директора Першої української гімназії м. Краматорська Донецької області. Ця нібито кримінальна справа є продовженням багаторічного переслідування і цькування непересічної особистості, вчителя-українця, що своєю виразною громадянською позицією виховував національно свідому українську молодь у зросійщеному Донецькому краї. Брутальна розправа з керівником українського навчального закладу є відвертим викликом усім українцям, сигналом про загрозу реанімації совєтської каральної системи, нагадуванням про те, що живемо й досі не в українській Україні, а тому боротьба за Україну не може припинятися. Ми обурені тим, що за ґрати кинули українського педагога за абсурдним звинуваченням у начебто фінансових зловживаннях сумою у 4437 грн., і це діється в Україні, по вінця переповненій крадіями різних мастей. Через 15 років нашої Незалежності спостерігаємо, як у пострадянській Україні судова система знущається над українцями до болю знайомими методами з арсеналу недавнього комуністичного минулого. Зрозуміло, що арешт М. Конобрицького — цинічне залякування українців і ганебна сваволя антиукраїнського чиновництва.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
