Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» Щоденник спротиву · с. 4сторінка оригіналу ↗

Технології руйнування держави

Слово Просвіти, №29 за 2012 рік

ЗАЯВА Правління Луганського обласного об’єднан) ня Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Ілько ДУВАНСЬКИЙ, м. Луганськ Як і всі українські патріоти, просвітяни Луганщини надзвичайно обурені і самим фактом ухвалення в цілому закону України “Про засади державної мовної політики”, і тим, у який волюнтаристсько-шахрайський спосіб — без жодного дотримання регламенту й урахування понад двох тисяч внесених до тексту цього закону поправок — він ухвалювався. Ми бачимо, що ухвалення цього закону 3 липня 2012 року Верховною Радою під головуванням комуніста А. Мартинюка вже призвело до громадянського протистояння в державі на всіх рівнях та крайньої поляризації українського суспільства. Водночас цей закон не має жодного стосунку до захисту прав “російськомовного населення”, він спрямований лише на виконання політичного замовлення Кремля, який усіляко намагається повернути нашу державу в річище своєї імперсько-колоніальної політики, розуміючи, що без України Росії ніколи знову не стати наддержавою. Під час проведення численних громадських зборів їхні учасники (не лише просвітяни та члени національнопатріотичних організацій, а й представники російськомовної інтелігенції краю) одностайно й гостро засуджували ухвалений Верховною Радою одіозний законопроект Ківалова—Колесніченка. Свідомі громадяни України незалежно від етнічного походження й місця мешкання добре розуміють, що мовний ажіотаж регіоналів і комуністів викликаний їхньою неспроможністю й небажанням розв’язувати нагальні проблеми держави та народу — корупції, численних соціальних хвороб, кишенькової прокуратури та судів, невиправдано завищених тарифів на комунальні послуги та багато інших. Антинародний і вибухонебезпечний для держави й суспільства характер псевдозакону зрозумів навіть Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який, не бажаючи брати на себе відповідальність за його ухвалення, не підписав “документ” і подав у відставку. Це дає нам достатньо підстав вважати, що “мовний” закон не ухвалено. Закономірними стали численні громадські акції протесту проти нищення державної мови. Очікуваною була й озлоблено-шовіністична реакція влади на ці виступи в одному з найбільших “біло-синьо-червоних” заповідників України — на Луганщині. Обласні “народні обранці” скликали позачергову сесію спеціально для ухвалення заяви з “мовного” питання, а під стіни луганського “білого дому” силою адмінресурсу було зігнано близько півтисячі людей — працівників бюджетної сфери, було також дано вказівку квартальним привести для “одобрямсу” щонайменше по п’ять осіб. Тих же, хто відмовився підтримати “русскій язик”, уже звільняють з роботи. Виступи обласних депутатів украй агресивні, сповнені ненавистю до всього українського. Один із них, генеральний директор обласної державної телерадіокомпанії Р. Мірошник заявив, що українською мовою “якщо ми вчимо своїх дітей, то позбавляємо їх всього і ростимо недорасу”. Присутня на сесії директор Українського центру оцінювання якості освіти (державної структури, створеної на виконання Указу Президента й постанови Кабміну) Ірина Зайцева сказала, що “треба йти далі — ухвалювати закон про реальну двомовність в Україні”. На наше переконання, те, що сьогодні політикани-українофоби, особливо у східних і південних областях, чинять з українською мовою, є наслідком безперервного впродовж усіх двадцяти років незалежності панування тут антиукраїнської влади, яка повністю зруйнувала промислове виробництво, сільське господарство, призвела до зубожіння народу. На цьому тлі надумана мовна “проблема” разом із жалюгідними передвиборними подачками залишається єдиним козирем у руках регіоналів і комуністів, на який вони сподіваються, щоб увічнити своє всевладдя. У зв’язку з подіями та обставинами, пов’язаними з незаконним і цинічним ухваленням Верховною Радою України в цілому закону “Про засади державної мовної політики” та підтримкою його Луганською обласною радою, вимагаємо: — негайної відставки Президента України В. Януковича та Кабінету Міністрів і проведення позачергових виборів Президента України; — зняття з розгляду законопроекту С. Ківалова—В. Колесніченка “Про засади державної мовної політики” та позбавлення його авторів і їхнього ідейного натхненника — голову фракції Партії регіонів у ВРУ О. Єфремова — громадянства України; — притягнення до відповідальності першого заступника Голови Верховної Ради України А. Мартинюка, який у порушення процедури розгляду законопроектів та Регламенту роботи Верховної Ради України (який є Законом України) поставив на голосування законопроект С. Ківалова—В. Колесніченка “Про засади державної мовної політики”; — заборони діяльності й недопущення до наступних виборів у Верховну Раду України Партії регіонів та Комуністичної партії України, які сіють розбрат в українському суспільстві й послідовно ведуть Україну до розколу; — розпуску Луганської обласної ради та інших обласних і місцевих рад, які підтримали законопроект С. Ківалова—В. Колесніченка “Про засади державної мовної політики”; — відновлення в паспорті громадянина України графи “національність”, що дозволить об’єктивно оцінювати мовний склад населення України і її окремих регіонів та населених пунктів. Аналізуючи матеріали вітчизняних ЗМІ, помітив трафаретність мислення і політиків, і пересічних громадян: мовляв, те, що відбувається в Києві, як у краплині води, віддзеркалюється у Південно- Східній Україні. На жаль, усе навпаки. Адже цей регіон давно перетворено на полігон, де відпрацьовуються найбрудніші технології руйнування нашої державності. Сонмище злодіїв і злодюжок, спираючись на деградований люмпен, застосовуючи облудливі політтехнології та прямі фальсифікації під час виборчих перегонів, — підкуп, шантаж, залякування, погрози та переслідування опонентів, посіли всі владні щаблі: від сільської ради — аж до столиці. Хто вони — усім добре відомо навіть без прізвищ, лише за родом їхньої кваліфікації: наперсточники, сутенери, фальшивомонетники, неодноразово судимі грабіжники, всіх мастей хабарники, контрабандисти, корупціонери; не здивуємося, якщо серед них будуть зафіксовані мок-рушники тощо. І це не пряме породження вже неіснуючого, дикого, азійсько-російського СРСР. Ну не характерне ж воно для наших колишніх сусідів по так званому соцтабору! Зате характерне для світанку України — Луганщини. Процеси, які тут відбуваються, відмінні навіть від процесів у сусідніх українських областях. Особливо в економічній сфері. Зокрема, у сусідній Донеччині місцеві клани не лише розкрали колишнє спільне майно, а й навчилися робити інвестиції у відтворення продуктивних сил, у гострій конкурентній боротьбі посіли свою нішу на світовому ринку. А на Луганщині утворився потужний Ірина МАГРИЦЬКА, м. Луганськ Невдовзі після ухвалення Верховною Радою законопроекту “Про засади державної мовної політики” Луганська обласна рада під головуванням Валерія Голенка організувала і провела мітинг на його підтримку. Біля приміщення обласної держадміністрації по черзі, не приховуючи радісних почуттів, виступали пан Голенко, ревна захисниця російської мови на Луганщині Ірина Зайцева (сьогодні вона обіймає високу посаду у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту), директор російської гімназії м. Луганська Алла Підтинна, учителі російської мови шкіл обласного центру, члени Партії регіонів, ветерани війни в Афганістані, лідери проросійського козацтва тощо. Говорили про те, що тепер російськомовні громадяни стали захищеними у своїх правах, про те, що “купка галичан” не має права нав’язувати більшості населення свою мову, і пропонували закріпити в Конституції державний статус російської. симбіоз учорашнього червоного директорату, комунобільшовицької партноменклатури та комсомольських вихованців. Чимало з них обіймають керівні посади, негативно впливаючи не тільки на процеси в регіоні, ай загалом у державі. Обмежені дипломами марксистсько-ленінських партшкіл, озброєні матірно-суржиковою лексикою сусідньої держави, вони нічого не навчилися, крім красти, забороняти і знищувати все, що стоїть на заваді їхньому убогому світогляду. Серед їхніх найзатятіших ворогів — середній клас, підприємництво, національна інтелігенція, європейська інтеграція та демократичні зміни в Україні. Тим, хто не вірить або сумнівається у вищенаведеному, нагадаємо про І та ІІ Сіверськодонецький з’їзди і про тих, хто за цим стояв. Серед ініціаторів заколоту були нинішній ідеолог Партії регіонів, а тоді голова Луганської облдержадміністрації О. Єфремов та голова обласної ради, а сьогодні посол України в Республіці Білорусь В. Тихонов. Тим же курсом іде сьогодні їхній вірний “товаріщ” — голова Луганської облради В. Голенко. Диригував на з’їзді нинішній Президент України В. Янукович. Освятили це дійство пріснопам’ятні попи московського патріархату (УПЦ МП), а приймав парад українофобів тодішній мер Первопрестольної Ю. Лужков. Хто ж сьогодні лобіює знищення підвалин української державності, насамперед безпрецедентно в історії Української держави відбирає мову титульної нації? Та все ті ж самі. Про те, як це робиться на Луганщині, можна складати легенди. У державних структурах, очолюваних етнічними росіянами — совєтськими людьми, за 20 років незалежності так і не спромоглися заговорити державною українською мовою. Зате регулярно влаштовували демарші — “дайош второй государствєнний!” Чи був хтось покараний за те, що на державні кошти влаштовував судову тяганину з державою? Та ні, навпаки, були удостоєні державних нагород і почесних звань. Додискутувалися до того, що на Луганщині потрібно, крім української, ввести ще дві мови — зрозуміло, що російську, та ще й… англійську. Саме з цією метою цілий тиждень за державні кошти проводили “круглі столи”. До дискусій залучили навіть випускників та учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, які заявляли: “Заплатіть нам гроші, і ми будемо пропагувати й “бандерівську” мову!” Апофеозом цього дійства стала позачергова сесія Луганської обласної ради. Проходила вона під гаслами: “Язык и мова — брат и сестра” та “Национализм не пройдёт!” Воно й не дивно, бо відомо, звідки стирчать вуха. Сонмище підконтрольних “регіоналам” проросійських організацій — “Асамблея народів Луганщини”, “Обласний союз ветеранів Афганістану”, “Обласна рада жінок”, “Русское движение Донбасса” тощо заявили, що ухвалений Верховною Радою України закон “Про засади державної мовної політики” суттєво розширює сферу застосування російської мови в регіоні. “На жаль, деструктивні націоналістичні сили використали ці події для розвороту безчинств у державі та закликів до насильницького повалення центральних органів влади. Цьому свавіллю потрібно дати рішучий опір”. Маячня? Та ні, почитайте місцеву пресу. Ось що писала газета обласної ради “Наша газета” від 07.07.2012, №96 (3564) (цитую мовою оригіналу): “Луганчане: “Мы хотим говорить на родном для себя языке — на русском!” Пока так называемые оппозиционеры и национал-фашисты устраивают бойни и провокации в Киеве, круша оппонентов, Юг и Восток Украины, за право которых говорить на родном языке борется Партия регионов, недоумевают: “Русский язык, прежде всего, нужен нам, простым людям, а нас никто не хочет даже услышать! Почему нас не считают людьми?” І жодного слова про те, що тих, хто розмовляє українською мовою, викидають із транспорту, залучаючи навіть громадян сусідньої Росії; що в державних установах, лікарнях, крамницях тим, хто звертається українською, заявляють: “Ми вас не панімаєм! В школє не ізучалі укрАінскій!”. На Луганщині немає жодної обласної українськомовної газети, відбувається повальна русифікація місцевих ЗМІ, а робоча мова членів Асоціації журналістів України — винятково російська, ніде не можна придбати центральне українськомовне друковане видання (газету, журнал, книгу); закриваються українськомовні школи… А від національних вишів Луганська залишається тільки форма — національні, мова ж спілкування та навчання — російська. Чиновництво від освіти Луганщини, починаючи від управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації і закінчуючи директором сільської школи, побоюючись розправи з боку влади, навмисно ігнорує спілкування українською мовою, нехтує нею. Отже, лад і спокій у державі можливий лише тоді, коли влада стане повністю українською.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин