Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» Щоденник спротиву · с. 5сторінка оригіналу ↗

Мовний закон як тест

Слово Просвіти, №29 за 2012 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Щодо закону “Про засади державної мовної політики” Ківалова—Колесніченка, всі сходяться на думці — це закон про право ігнорувати державну мову. До виникнення цієї ситуації з мовою вільно або невільно причетні майже всі політики впродовж періоду незалежності України і чимало з нас. Очікували з острахом отрока, що розбирає гранату, і не вірили в можливість такого вибухового цинізму. Інакше як пояснити відсутність багатьох нардепів-опозиціонерів у день голосування закону? Реагувати по-справжньому, як завжди, виявилися не готовими. Народові, заклопотаному щоденними справами, важко осягнути власну відповідальність і роль громадянина в цій непростій події українського життя. Сукупно ми всі проходимо тест на народ, вартий мати свою державу. Кожну неправильну чи надто слабку реакцію на неприємні для нації події дуже уважно вивчають зацікавлені спостерігачі в Україні і світі, щоб використати проти нас. Ми відчуваємо, як діє технологія неухильного приниження з метою відсторонення українського чинника від управління економікою та державою. Ніщо так не обеззброює автохтонний етнос, як фальшива ілюзія державності його мови на тлі боротьби за особливі права мови колишнього колонізатора. Механізм очевидний — ми потроху піддаємося і нас поступово заганяють у резервацію без означеної території, тобто в натовп людей другого сорту. Набагато потужнішою повинна бути реакція на закон Ківалова—Колесніченка, який боляче зачіпає життєві інтереси кожного етнічного українця. Вочевидь можливості масового протесту обмежені штучно. Більшість працюючих не мають запасу фінансової спроможності, щоб знехтувати роботою і за власний кошт стихійно їхати протестувати у столицю. Громадські організації теж не мають коштів, щоб забезпечувати доставку протестувальників-добровольців. Партії гроші мають, але для своїх активістів, які використовуватимуть нагоду для виборчої агітації. У партій свій інтерес — вибори, тому тема мови вже плавно змінюється на ребрендінг “Україна без Кучми” — “Україна без Януковича”. Поспішна ініціатива Арсенія Яценюка, адже треба концентруватись на мові й довести справу до кінця. Тоді закон, прийнятий з порушеннями і суперечностями з Конституцією, скасує президент під тиском українців. Якщо ж справа піде в політичне русло, надто брудне перед виборами, то ризикує бути забалаканою на різних Шустер-шоу. Не маючи потужної громадської організації, українці самостійно не можуть фінансово і організаційно забезпечувати масові всеукраїнські акції, зокрема мільйонний марш з вимогою кари утискувачам української мови. Ми живемо в інформаційному світі, і народна реакція має ефект, якщо дістає підтримку інформаційну або є надзвичайно масовою. Про інформаційну підтримку українцям варто забути, адже ЗМІ переважно в неукраїнських руках. Тому факт, що ми об’єктивно не можемо забезпечити потрібної масовості, дає сигнал політичним і світовим гравцям — етнічні українці ще не готові утримувати сильні громадські організації для захисту своєї мовної, культурної та духовної самобутності. У відповідь буде агресивне ставлення до нашої держави і влади незалежно від того, хто її очолює. Якщо національна еліта терміново не почне діяти замість говорити, увесь сильний світ, передовсім Росія, не втримається від спокуси “дотиснути українців”. Схоже на те, що хвалений цивілізований світ черговий раз в історії готовий пожертвувати етнічними українцями “заради упередження екстремізму і збереження безпеки ведення бізнесу в регіоні”. Тому на цих виборах народ підсвідомо має запит на політичну силу, здатну осягнути всю серйозність ситуації і запропонувати виграшний план самопорятунку українського етносу в такій формі, щоб він був підтриманий рештою громадянського суспільства. Потрібен план швидкого і сильного, масового реагування української спільноти на події, які працюють проти розвитку і збереження мовної та культурної самобутності українців. Ці конституційні гарантії український етнос, на жаль, може і повинен забезпечити собі винятково сам, залишивши турботу про права меншин державі. У квітні 2006 року, після обрання парламенту з “помаранчевою” більшістю, я опублікував статтю “Унікальний шанс нового парламенту”, де прогнозував нинішні неприємності з українською мовою і пропонував способи їхнього уникнення. На жаль, політики українську пресу, напевно, не читають. Отже, у парламент повинні потрапити інші політики. Ми відповідальні за особовий склад парламенту без огляду на назви партій. Важливо, щоб у парламент потрапила переважна кількість розумних і совісних українців, здатних швидко нейтралізувати небезпечні процеси перетворення України в колонію.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин